Ухвала

від 13.10.2017 по справі 760/13019/16-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1- кп/760/1161/17

Справа №760/13019/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши підготовче судове засідання в залі суду в м. Києві по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄРДР за № 12015000000000489 від 28.08.2015, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В :

до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються кожний у вчиненні закінченого замаху на перевищення службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що повинно було призвести до спричинення тяжких наслідків інтересам юридичних осіб, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а також службовому підроблені, що виразилося у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогамст.291 КПК України, кримінальне провадження підсудне Солом`янському районному суду м. Києва, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачав.

Захисники - ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали до суду письмові клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, який містить твердження, що суперечать одне одному, не містить визначення закону про кримінальну відповідальність, а само обвинувачення у вчиненні обох кримінальних правопорушень не відповідає диспозиціям норм особливої частини КК України, тобто не сформульоване, що свідчить про відсутність чіткого та конкретного формулювання обвинувачення.

Інші захисники та всі обвинувачені підтримали зазначене клопотання та наполягали на його задоволенні.

Заслухавши учасників кримінального провадження, які брали участь у підготовчому судовому засіданні, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право, у тому числі, повернути обвинувальний акт прокурору, який не відповідає вимогамст.291 КПК України.

Так, згідно з п. 13 ч. 1ст. 3 КПК Україниобвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень п. 4ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим устатті 291 цього Кодексу, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтіКК Українита формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з приписами ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п. 2 ч. 3ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Пункт «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої ВРУ 17.07.1997, зазначає, що кожний, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні має право бути негайно і детально повідомлений зрозумілою для нього мовою про характер та причини обвинувачення проти нього. У разі пред`явлення не конкретного обвинувачення, що є порушенням права на захист, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування на підставі існуючого закону. Таким чином, завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі і під час формулювання обвинувачення. Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце, інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має знати у чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись, та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Проте, наведених вимог кримінального процесуального закону, на думку суду, при складанні обвинувального акту в кримінальному провадженні відносно всіх обвинувачених, органом досудового розслідування дотримано не було.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідає вимогамст. 291 КПК України, оскільки не містить чіткого формулювання обвинувачення, пред`явленого кожному окремо, тобто прокурором фактично не висунуто останнім обвинувачення у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. В даному обвинувальному акті викладений лише перелік фактичних обставин справи, які не можуть бути пов`язані судом між собою, не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку, не формулюють предмету обвинувачення в їх сукупності.

При викладенні відомостей у обвинувальному акті щодо дій осіб, якими, на думку органу досудового розслідування, було вчинено кримінальні правопорушення, не було визначено час та місце вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а також, при зазначенні в обвинувальному акті відомостей про вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, чітко не зазначено час та місце вступу кожного з них у злочинну групу, розподіл ролей учасників кримінальних правопорушень та у чому конкретно вони були виражені, а також інші істотні обставини, що повинні бути висвітлені в обвинувальному акті для кваліфікації дій обвинувачених.

Як убачається із обвинувального акту, фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачені ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, не зважаючи на обвинувачення вказаних осіб у вчиненні одних і тих самих дій за попередньою змовою групою осіб, фактичні обставини інкримінованих правопорушень вчинених ОСОБА_6 суттєво відрізняються від фактичних обставин викладених стосовно інших обвинувачених, що не відповідає вимогам п.5 ч.1ст. 291 КПК України.

Зокрема, суперечності та невідповідність одних і тих же фактичних обставин кримінального правопорушення полягають у визначенні:

- початку часу вчинення протиправних дій: з 18.07.2013 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та з 14.07.2013 щодо ОСОБА_6

- кола осіб ГУ Міндоходів у Київській області які, діючи фактично протиправно, проводили формальну перевірку скарг вказаних товариств на повідомлення-рішення: невстановлені слідством особи - в обвинуваченні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 чи певна група осіб, куди входили ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - в обвинуваченні ОСОБА_6 .

При цьому в частині обвинувального акту, де наводяться фактичні обставини та формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , фактично зазначено про протиправні дії не тільки вказаних раніше осіб, а й ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Крім того, як при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, так і при формулюванні обвинувачення відомості про спричинення ТОВ «Розподільчий центр «Плюс» реальної матеріальної шкоди на суму 22 156 грн. зазначені лише щодо ОСОБА_6 , проте відсутні у відповідних розділах обвинувального акта стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Так, згідно з п. 7ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначається розмір шкоди завданий злочином.

Проте, відповідно до обвинувального акта розмір шкоди, яку мали на меті спричинити за попередньою змовою обвинувачені, дорівнює сумі податкових повідомлень-рішень, які були винесені за результатами перевірок не тільки ТОВ «Розподільчий центр «Плюс», а й ТОВ «Кондитер-транс», без конкретизації, яка саме сума грошових зобов`язань та штрафних санкцій була незаконно донарахована одному товариству, а яка іншому.

За ч. 1ст. 42 КПК України потерпілим є особа якій, в тому числі, заподіяно і майнову шкоду відомості про якого, в силу п. 3 ч. 2ст. 291 КПК України, повинні міститись у обвинувальному акті.

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що ТОВ «Кондитер-транс» потерпілим у справі не визнано, додатки до обвинувального акта не містять будь-які відомості стосовно відмови у визнанні вказаного товариства потерпілим у кримінальному провадженні.

Отже суд приходить до висновку, що в обвинувальному акті також не конкретизовано обвинувачення в частині завдання шкоди організаціям стосовно розміру шкоди, яку мали на меті спричинити обвинувачені за попередньою змовою, якстосовно кожного з обвинувачених, відсутні дані про потерпілих.

Крім того, обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 365 КК України, що полягає в умисному вчиненні дій працівником правоохоронного органу, лише на підставі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», без зазначення в організаційно-розпорядчих функціях, які виконували обвинувачені, жодної правоохоронної функції.

В силу свого завдання, а саме встановленню системі особистих заходів державного захисту працівників суду і правоохоронних органів у зв`язку із службовою діяльністю цих працівників, а не визначення поняття «працівника правоохоронного органу» як суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» не може бути застосовано при тлумаченні положень інкримінованої статті щодо спеціального суб`єкта злочину.

Крім того, стороною обвинувачення не визначено за яким саме кримінальним законом за дією у часі кваліфіковано дії обвинувачених за ч.3ст.365 КК України та мають бути застосовані наслідки.

Відповідно до ч. 2ст. 4 КК Українизлочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення злочинного діяння.

Як вказано у обвинувальному акті, кримінальне правопорушення розпочалось приблизно 18.07.2013 і закінчилось в січні 2014. За цей час редакція статті 365 КК України, яка інкримінується обвинуваченим, Верховною Радою України вносились змінита була суттєво змінена з 28.02.2014 на підставі Закону України №746-VII від 21.02.2014.

Тобто на момент вчинення злочину і на момент складання обвинувального акта діяли різні редакції закону про кримінальну відповідальність, однак в обвинувальному акті не вказано, який саме з двох законів застосований.

Таким чином обвинувальний акт також не містить правової кваліфікації вчиненого діяння відповідно до закону, який діяв на час інкримінованого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченогост.366 КК України, їх виклад не містить визначення місця вчинення такого підроблення та його способу, не визначено ступінь співучасті та роль у вчиненні даного кримінального правопорушення щодо кожного з обвинувачених.

Наведені факти є порушенням вимогКПК України, оскільки зазначені вище фактичні обставини кримінального правопорушення повинні бути викладені в обвинувальному акті відповідно до вимог п.5 ч.2ст.291 КПК України, оскільки підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні. Суд вважає, що таке порушення вимог закону порушує право на захист обвинувачених, оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій пред`явлено конкретне обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

У зв`язку із зазначеним, виклад в такий спосіб формулювання обвинувачення в обвинувальному акті дає суду підстави вважати, що органом досудового розслідування не виконано вимогст. 291 КПК Українипри складанні такого процесуального документа.

Чинним кримінальним процесуальним законом, а саме п.5 ч.2ст. 291 КПК Українивизначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, згідност.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимогиКПК Українине виконані належним чином.

Вказані порушення при складанні обвинувального акта свідчать про неконкретність пред`явленого обвинувачення щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а викладене в обвинувальному актіформулювання обвинувачення за своєю суттю є незрозумілим, що є порушенням права на захист обвинувачених, оскільки останні у будь-якому разі повинні бути чітко обізнаними про характер висунутого щодо них обвинувачення та обрати правову позицію захисту.

При цьому, суд враховує і те, щост.338 КПК Українипередбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов`язком, при цьому, відповідно до положень ч. 3ст. 26 КПК України,суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Отже, при складанні та затвердженні обвинувального акта допущено порушення вимогст. 291 КПК України, основним з яких є неконкретизоване формулювання обвинувачення, що у свою чергу позбавляє обвинувачених можливості реалізувати конституційне право на захист, у зв`язку з чим обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 28.08.2015 за № 12015000000000489, за фактом вчинення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України- повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1