Ухвала

від 21.06.2017 по справі 200/10602/16-к

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/10602/16-к

Провадження № 1-кп/200/173/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: ОСОБА_2

сторін судового провадження:

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали судового провадження № 1кп/200/173/17 (кримінальне провадження №12015040640000000746) за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

ВС ТАНОВИВ:

В зв`язку із закінченням строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, судом на розсуд сторін кримінального провадження було поставлено питання про доцільність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Прокурор заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Своє клопотання прокурор жодним чином не обґрунтував, зазначивши лише, що на його думку такий запобіжний захід буде достатнім для того, аби ОСОБА_6 не переховувався від суду.

Захисники обвинуваченого підтримали клопотання прокурора. Захисник ОСОБА_5 також вказав, що на його думку і такий запобіжний захід для ОСОБА_6 є надто суворим і достатньо обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора та позицію своїх захисників.

Вирішуючи клопотання прокурора та сторони захисту суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2016 року обвинуваченому ОСОБА_6 судом було обрано міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, крім часу необхідного для явки до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду даного кримінального провадження.

19.10.2016 року обвинувачений ОСОБА_6 ухилився від явки до суду, в судове засідання не з`явився без поважних причин.

21.10.2016 року, за клопотанням прокурора про заміну міри запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_6 судом було змінено міру запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою.

Саме в зв`язку із зміною міри запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувалися положення ч.3 ст. 183 КПК України, щодо визначення розміру застави, про що постійно наголошує сторона захисту, посилаючись на дану обставину, як на порушення, начебто допущене судом.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, застава визначається в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не в разі зміни раніше обраного запобіжного заходу на тримання під вартою відповідно до ст. 200 КПК України.

Ані в положеннях статті 183 КПК України, ані в положеннях статті 200 КПК України жодного обов`язку суду визначати розмір застави в разі зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу з раніше обраного на тримання під вартою, законодавцем не встановлено.

30.11.2016 року продовжуючи відносно обвинуваченого ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд за своєю ініціативою, надав можливість ОСОБА_6 внести заставу та поклав на обвинуваченого в тому числі обов`язок в разі внесення застави, з`являтися до суду двічі на тиждень для засвідчення факту не переховування від суду.

За обвинуваченого ОСОБА_6 була внесена застава і він був звільнений з Дніпропетровської установи виконання покарань №4. Деякий час обвинувачений ОСОБА_6 з`являвся до суду, а потім припинив виконувати обов`язки, покладені на нього судом і протягом трьох місяців їх не виконував.

За результатами таких дій обвинуваченого, суд змушений був 26.04.2017 року звернути заставу, внесену за ОСОБА_6 в дохід держави, а відносно самого ОСОБА_6 знову обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, дослідженням матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що в ході досудового розслідування ОСОБА_6 переховувався від органу досудового розслідування та оголошувався в розшук в зв`язку із переховуванням від слідства і наразі наявні ризики того, що в разі звільнення з-під варти, обвинувачений ОСОБА_6 може продовжити переховуватися тепер вже від суду.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, якщо судом встановлено, що перебуваючи на волі, обвинувачений перешкоджав кримінальному провадженню.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів середньої тяжкості, за які законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`яти років.

Разом із тим, обвинувачений ОСОБА_6 під час здійснення кримінального та судового провадження неодноразово вчиняв дії, направлені на ухилення від явки до слідчого, прокурора та суду, на чому суд неодноразово наголошував обираючи міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого. Результатом таких дій обвинуваченого, стала тяганина в даному кримінальному провадженні.

Своїми діями, направленими на ухилення від явок до суду, саме обвинувачений ОСОБА_6 унеможливлює застосування до нього більш м`якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

З врахуванням поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, описаних судом вище, на думку суду існують ризики, що опинившись на волі, обвинувачений ОСОБА_6 знову розпочне переховуватися від суду та продовжить перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження іншим чином.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 183, 200, 331 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Дніпропетровській установі виконання покарань №4 строком на два місяці, до 18.08.2017 року.

Ухвала суду окремо від вироку суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1