Ухвала

від 20.06.2017 по справі 826/611/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/611/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Зороківське , про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року дочірнє підприємство з іноземною інвестицією Сантрейд (далі - Позивач, ДПІІ Сантрейд ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, у подальшому заміненого на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Відповідач, Офіс ВПП), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Зороківське (далі - Тертя особа, ТОВ Зороківське ), про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2015 року №0000474050 та №0000484050.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2016 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу від'ємного значення сум податку на додану вартість, а також формування бюджетного відшкодування з ПДВ, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності чи безтоварності укладених Позивачем з Третьою особою договорів, на підставі якого ДПІІ Сантрейд було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження ТОВ Зороківське штучно формувало податкові зобов'язання.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інтонації - без змін.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у вересні 2015 року працівниками Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі наказу від 11.09.2015 року №778 (т. 5 а.с. 181), направлень від 11.09.2015 року №593 та №594 (т. 5 а.с. 182-183), наказу від 30.09.2015 року №835 Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки (т. 5 а.с. 184), ухвали Корольовського районного суду м. Житомира, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДПІІ Сантрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Зороківське за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема:

- п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 5 579 864,00 грн., у тому числі за січень 2013 року - 284 083,00 грн., лютий 2013 року - 507 240,00 грн., березень 2013 року - 746 501,00 грн., квітень 2013 року - 405 833,00 грн., вересень 2013 року - 177 550,00 грн., листопад 2013 року - 216 055,00 грн., грудень 2013 року - 1 353 498,00 грн., січень 2014 року - 108 960,00 грн., лютий 2014 року - 33 587,00 грн., травень 2014 року - 423 300,00 грн., червень 2014 року - 697 830,00 грн., грудень 2014 року - 625 427,00 грн.;

- п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 4 954 437,00 грн., у тому числі за лютий 2013 року - 284 083,00 грн., березень 2013 року - 507 240,00 грн., квітень 2013 року - 746 501,00 грн., травень 2013 року - 405 833,00 грн., жовтень 2013 року - 177 550,00 грн., грудень 2013 року - 216 055,00 грн., січень 2014 року - 1 353 498,00 грн., лютий 2014 року - 108 960,00 грн., березень 2014 року - 33 587,00 грн., червень 2014 року - 423 300,00 грн., липень 2014 року - 697 830,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 23.10.2015 року №56/28-10-40-50/25394566 (т. 5 а.с. 186-229).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 06.11.2015 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми В1 №0000474050 (т. 5 а.с. 230), яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 3 583 665,00 грн. та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 1 370 722,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції на суму 2 477 218,50 грн.; форми В4 №0000484050 (т. 5 а.с. 232), яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 625 427,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем до складу податкового кредиту було включено, зокрема, 5 579 864,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ Зороківське .

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та вказаним контрагентом договорів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ДПІІ Сантрейд (Покупець) та ТОВ Зороківське (Постачальник, Продавець) укладені договори поставки: від 17.01.2013 року №4500657238, від 31.01.2013 року №4500658865, від 07.02.2013 року №4500659938, від 14.02.2013 року №4500662006, від 27.02.2013 року №4500660352, від 04.03.2013 року №4500662831, від 12.03.2013 року №4500665423, від 13.03.2013 року №4500663758, від 04.04.2013 року №4500669303, від 12.09.2013 року №656622, від 21.11.2013 року №666943, від 06.12.2013 року №668759, від 13.12.2013 року №669417, від 19.12.2013 року №670008, від 21.01.2014 року №672231, від 27.05.2014 року №682683, від 03.06.2014 року №683177, від 05.06.2014 року №683425, від 25.12.2014 року №60009349, від 26.12.2014 року №60009411, від 27.05.2014 року №682684, від 13.06.2014 року №684096, від 18.12.2014 року №60009051 (далі - Договори).

За умовами вказаних Договорів Продавець зобов'язується продати та поставити, а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар насіння соняшникове урожаю 2012, 2013 років, а також сої урожаю 2014 року, насипом, у відповідно до умов Договорів (п. 1.1 Договорів).

Згідно п. 5.1 Договорів Продавець зобов'язується здійснити поставку на умовах EXW (франко-зерновий склад/елеватор відповідно до правил Інкотермс-2010) - Привільнянське ХЗП ТОВ .

Датою поставки вважається дата підписання всіма сторонами трьохстороннього акту прийому-передачі товару або дата складського документу на відповідну партію товару, яка виписується зерновим складом на Покупця (п. 5.3 Договорів).

Згідно п. 5.4 Договорів право власності на товар (партію товару) переходить до Покупця після поставки товару (партії товару), а саме після підписання трьохстороннього акту приймання-передачі товару (Продавець - Покупець - Зерновий склад) або після отримання від Зернового складу складського документа на відповідну партію товару, переоформлену на Зерновому складі з Продавця та Покупця.

На підтвердження реальності господарських операцій за Договорами Позивачем було надано копії: Договорів (т. 4 а.с. 74-78, 84-88, 94-98, 104-108, 115-119, 125-129, 141-145, 156-160, 166-170, 185-190, 201-207, 214-220, 227-234, 244-249, т. 5 а.с. 5-16, 27-38, 48-59, 70-73, 80-85, 92-103, 109-120, 126-131, 144-158), видаткових накладних (т. 4 а.с. 79, 89, 99, 109, 120, 130, 136, 146, 151, 161, 171, 180, 191, 196, 208, 221, 235, 250, т. 5 а.с. 17, 22, 39, 60, 65, 74, 86, 104, 121, 132, 138, 159, 165, 171), рахунків (т. 4 а.с. 80, 90, 100, 110, 121, 131, 137, 147, 152, 162, 172, 181, 192, 197, 209, 222, 236, 238, т. 5 а.с. 1, 18, 23, 40, 44, 61, 66, 75, 87, 105, 122, 133, 139, 160, 166, 172), податкових накладних (т. 4 а.с. 81, 91, 101, 111, 122, 132, 138, 148, 153, 163, 173, 183, 193, 198, 223, 237, т. 5 а.с. 2, 19, 24, 41, 45, 62, 67, 76, 88, 106, 123, 134, 140, 161, 167, 173), платіжних доручень (т. 12 а.с. 164-199), актів приймання-передачі (т. 4 а.с. 83, 93, 103, 114, 124, 135, 140, 150, 155, 165, 175, 184, 195, 200, 213, 226, 242, т. 5 а.с. 4, 21, 26, 43, 47, 64, 69, 78, 91, 108, 215, 136, 142, 163, 169, 175).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що частина придбаного у ТОВ Зороківське за Договорами насіння соняшника було передано на зберігання ТОВ Заготзерно-Новогупалівка за договором від 10.07.2012 року №13 (т. 4 а.с. 34-42), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття виконаних робіт (т. 4 а.с. 43, 47, 48-49, 50); рахунками-фактури (т. 4 а.с. 44-46, 51); складських квитанцій (т. 1 а.с. 152, 154). Інша частина придбаного за Договорами насіння була передана на зберігання ТОВ Привільнянське ХЗП на підставі договорів від 10.07.2012 року №18, від 19.06.2013 року №6, від 16.06.2014 року №3 (т. 3 а.с. 195-205, 231-232, т. 4 а.с. 22-23), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів виконаних робіт (т. 3 а.с. 206, 211, 215, 219, 222, 225, 228, 233, 238, 242, 248, т. 4 а.с. 5, 8, 10, 14, 18, 24, 28, 30, 32, т. 5 а.с. 79, 90, 137, 143), рахунками (т. 3 а.с. 207-210, 212-214, 216-218, 220-221, 223-224, 226-227, 229-230, 234, 239-240, 243-246, 249-250, т. 4 а.с. 1-2, 6-7, 9, 11-12, 15-16, 19-20, 25-27, 29, 31, 33), розшифрувань зберігання (т. 3 а.с. 235-237, 241, 247, т. 4 а.с. 3-4, 13, 17, 21), складських квитанції (т. 1 а.сю 133-149, т. 1 а.с. 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130), карток аналізу зерна (т. 1 а.с. 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131).

Крім того, решта товару за Договорами прийнято на зберігання ТОВ Вільнянський елеватор за договором від 25.06.2013 року №7 (т. 4 а.с. 52-55), що підтверджується копіями: актів здачі-прийняття виконаних робіт (т. 4 а.с. 56, 59, 63), рахунків (т. 4 а.с. 57, 60, 64-65), відомості руху хлібопродуктів (т. 4 а.с. 58, 61-62, 66-67), складських квитанцій (т. 1 а.с. 159, 161), карток аналізу зерна (т. 1 а.с. 160, 162).

Окружний адміністративний суд м. Києва також зазначив, що придбана у Третьої особи соя була передана Позивачем на зберігання ТОВ Чуднівське ХПП за договором від 18.07.2014 року №5 (т. 3 а.с. 166-179), що підтверджується копіями: актів здачі-прийняття робіт (т. 3 а.с. 184, 187, 192, т. 5 а.с. 164, 170, 176); рахунків (т. 3 а.с. 186, 191, 194, 185, 188, 189, 193), витягу з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 3 а.с. 190), складських квитанцій (т. 1 а.с. 155-158) та карток аналізу зерна (т. 1 а.с. 155-157).

Поряд з іншим, суд першої інстанції встановив, що Позивачем були надані копії документів на підтвердження транспортування сільськогосподарської продукції: договори перевезення, укладені з ТОВ ПКП Комкор , ФОП ОСОБА_3, ТОВ Еліт-Агротранс , ДП ЛК Ексім-Юніверс , ТОВ СТ Агроінвест , ТОВ АТН Сервіс , акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні (т. 6 а.с. 102 - т. 8 а.с. 53); документи на підтвердження переробки сільськогосподарської продукції: договір на переробку сировини, укладений з ПрАТ ДОЕЗ , акти приймання соняшника для подальшої переробки, акти про надання послуг з екстракції, акти приймання-передачі готової продукції (т. 8 а.с. 54-144); документи на підтвердження транспортування готової продукції: договори на перевезення вантажів, укладені з перевізниками (ТОВ Транс-сервіс-1 , ТОВ Теп-Транско , ТОВ Укрфріт ), акти виконання робіт (надання послуг), рахунки на оплату, залізничні накладні (т. 6 а.с. 70-83; т. 8 а.с. 148 - т. 11 а.с. 90); договір на транспортно-експедиторське обслуговування (т. 11 а.с. 91-119); документи на підтвердження експорту виготовленої олії та сої: контракти, вантажно-митні декларації, акти виконаних робіт, рахунки на оплату, експортні залізничні накладні, експертні доручення, коносаменти, фітосанітарні сертифікати (т. 6 а.с. 84-101; т. 11 а.с. 120 - т. 12 а.с. 161).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладених Позивачем з ТОВ Зороківське Договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Так, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак доказів існування такого, що набрав законної сили вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб Позивача, податковим органом надано не було. У зв'язку з чим посилання Відповідача на обставини, що були встановлені органами внутрішніх справи у ході досудового розслідування, є помилковими, оскільки останні в силу положень ст. ст. 71, 72 КАС України не можуть вважатися доказами в адміністративній справі.

Крім того, посилання Відповідачв в акті перевірки на обставини, встановлені у ході досудового розслідування у рамках кримінального провадження №12015060000000022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України щодо посадових осіб ТОВ Зороківське , судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Управління МВС України в Житомирській області від 04.11.2015 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2015 року за №12015060000000022, у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ Зороківське складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України (т. 1 а.с. 69-73).

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо відповідності складених сторонами первинних документів вимогам чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Посилання Апелянта на відсутність у ТОВ Зороківське виробничих потужностей та ресурсів спростовується, на переконання судової колегії, наявними у матеріалах справи копіями: довідки відділу Держземагентства у Черняхівському районі Житомирської області від 13.02.2013 року №113 щодо наявності у Третьої особи земель на праві оренди (т. 1 а.с. 63), фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва (т. 13 а.с. 11-26), довідки ТОВ Зороківське щодо обсягу сплати податків у 2013 - 2014 роках (т. 13 а.с. 27), довідки ТОВ Зороківське щодо середньої кількості працівників по підприємству за 2013-2014 роки (т. 13 а.с. 28), державних статистичних спостережень (т. 13 а.с. 29-50).

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача з Третьою особою, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, а також не заперечувалося Відповідачем, на момент виписування податкової накладної Позивачу Третя особа була зареєстрована у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Крім того, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі Булвес проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

З огляду на викладене посилання Апелянта на можливе порушення контрагентом Позивача - Третьою особою податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Зороківське , про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.