Рішення

від 13.06.2017 по справі 910/5193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017Справа №910/5193/17

За позовом Приватного підприємства "БТБ Сорго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Шурпо Л.Є. (представник за довіреністю);

від відповідача - Барський К.М. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БТБ Сорго" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Разом зі цим, позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю Калитва-Агро неправомірно зареєструвало право власності на зазначену квартиру та здійснило її відчуження відповідачу, внаслідок чого право власності на нерухоме майно зареєстроване наразі за ТОВ "Інвестиційні ініціативи". За таких обставин, позивач просив витребувати спірне нерухоме майно у відповідача, що вибуло з володіння позивача поза його волею.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у відзиві, зокрема послався на те, що придбав спірне нерухоме майно за відплатним договором, а тому є добросовісним набувачем. Відтак, вказане майно не може бути у нього витребувано, оскільки воно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, позивачем не доведено відсутність виконавчого провадження, у межах якого зазначене майно було реалізовано, та недійсність проведених прилюдних торгів. До того ж, відповідач просив застосувати строк позовної давності.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, пославшись на викладені у відзиві обставини. Також, представник відповідача просив залучити до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ Калитва-Агро та Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Згідно статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення з даного господарського спору не може вплинути на права чи обов'язки вказаних третіх осіб, оскільки таке рішення може стосуватися лише прав та обов'язків сторін даного спору. Поряд із цим, відповідач не позбавлений права у разі задоволення даного позову звернутися з відповідним позовом до ТОВ Калитва-Агро .

У зв'язку з наведеним у задоволенні цього клопотання відповідача суд дійшов висновку відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 31.01.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. за реєстраційним № 174, володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_1. Право власності згідно з витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 233219, зареєстроване за позивачем 31.01.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4618280000.

Відповідно до п. 4 вказаного Договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 224873,76 грн.

Як зазначив позивач, 29.02.2016 після перевірки інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за TOB Калитва-Агро на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27530124 від 25.12.2015 о 16:04:42, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. на підставі виданого ним 25.12.2015 свідоцтва № 2918. Вказане свідоцтво оформлено на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 14.11.2013.

Відтак, 04.03.2016 позивач звернувся з листом до державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив повідомити, чи відбувались 14.11.2013 або в інші дати 2013 року прилюдні торги з реалізації нерухомого майна ПП БТБ Сорго , зокрема, квартири АДРЕСА_1.

У відповідь на вказаний вище лист Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва зазначив, що за наслідками перевірки журналів реєстрації виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям, та згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, встановлено, що виконавчі документи стосовно боржника - ПП БТБ Сорго , на виконання до Відділу не надходили та на виконанні не перебувають.

Однак, як вбачається з протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ПП БТБ Сорго , від 13.11.2013 № 12/13/1, що проводились приватним підприємством Нива-В.Ш. , переможцем прилюдних торгів з продажу лота № 1 - спірної квартири, стало TOB Калитва-Агро .

Про проведені прилюдні торги державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві складено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.11.2013, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоцієм Б.І.

30.03.2016 між TOB Калитва-Агро та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. винесені рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачем.

Наведені вище обставини встановлені в постанові окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017. Даною постановою визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 27531560 від 25.12.2015, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Калитва-Агро .

Згідно з частиною 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже судове рішення, прийняте в справі № 826/3944/16, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення.

Вказана постанова суду в справі № 826/3944/16 мотивована тим, що оскільки реалізація вказаного нерухомого майна відбулась в період дії обтяження (накладення арешту), подальші дії, вчинені щодо цього майна, визнаються такими, що вчинені неправомірно, зокрема й дії зазначеного приватного нотаріуса стосовно винесення ним оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену квартиру.

Крім того, в указаній постанові судом досліджувалися підстави складання актів про проведені прилюдні торги з примусового виконання виконавчого рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.05.2013 про стягнення з ПП БТБ Сорго на користь ОСОБА_7 заборгованості в сумі 1900000,00 грн., у зв'язку з чим було встановлено, що згідно даних автоматизованої системи документообігу Соснівського районного суду м. Черкаси, справа про стягнення з ПП БТБ Сорго на користь ОСОБА_7 заборгованості в сумі 1900000,00 грн. не значиться.

Наведеним спростовується посилання відповідача щодо наявності виконавчого провадження, у межах якого спірне майно було реалізовано, оскільки відповідне рішення суду, зазначене в акті державного виконавця в якості підстави для продажу належного позивачу майна з прилюдних торгів, відсутнє.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що висновки експертів щодо відбитків печатки Відділу державної виконавчої служби на акті про проведені прилюдні торги та печатки й підпису генерального директора ПП Нива-В.Ш. на протоколі прилюдних торгів не були покладені в якості основного доказу в даній справі, оскільки вказані експертизи проводились у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2016 за № 12016100100001371, та не є висновками судових експертів. Крім того, зазначені висновки не були й підставами для скасування адміністративним судом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов'язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Зобов'язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов'язань і мають конкретний характер.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

У позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має довести факт права власності на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є власником спірної квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 31.01.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. за реєстраційним № 174, право власності на яку згідно з витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстроване за позивачем за індексним номером: 233219.

На підставі постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві від 23.05.2013, винесеної під час вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 38052794, 17.07.2013 винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що стали підставами для внесення записів про арешт нерухомого майна, зокрема, вищезазначеної квартири, що тривав з 17.07.2013 по 25.11.2014 (дата постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві про зняття арешту з майна).

Водночас, незважаючи на накладений арешт, вказане нерухоме майно було реалізовано на прилюдних торгах, оформлених відповідним протоколом від 13.11.2013 № 12/13/1, за результатами яких переможцем прилюдних торгів з продажу лота № 1 - спірної квартири, стало TOB Калитва-Агро .

У подальшому, TOB Калитва-Агро відчужило вказану квартиру відповідачу за Договором купівлі-продажу від 30.03.2016, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. винесені рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачем.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016, що набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 27531560 від 25.12.2015, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Калитва-Агро .

Таким чином, зазначене нерухоме майно вибуло з володіння позивача не з його волі, а скасування постановою суду рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на це майно за ТОВ Калитва-Агро свідчить про відсутність в останнього правових підстав володіння даною спірною квартирою та на її подальше відчуження.

Посилання відповідача на те, що зазначене нерухоме майно не може бути витребуване в нього внаслідок продажу цього майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 ЦК України), не відповідають обставинами справи, оскільки відповідач набув дане майно за відплатним договором від ТОВ Калитва-Агро .

У відповідності до вимог ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Право власності дійсного власника (позивача) в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Ураховуючи викладене, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача поза його волею і набуто у власність відповідачем за договором купівлі-продажу від особи, яка не мала права його відчужувати, суд дійшов висновку про наявність та обґрунтованість правових підстав для задоволення позову.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Обґрунтовуючи пропуск позивачем строку позовної давності відповідач посилається на те, що згідно з положеннями п. 6.2., 6.3. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, копія акту державного виконавця про проведені прилюдні торги надсилається стягувачу, боржникові та спеціалізованій організації. Відтак, позивач, як боржник, мав бути обізнаним про проведені 13.11.2013 прилюдні торги, з урахуванням поштового перебігу, 22.11.2013, у зв'язку з чим строк позовної давності сплив 22.11.2016.

Водночас, як вбачається із матеріалів даної справи та встановлено судом у межах справи № 826/3944/16, прилюдні торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна відбулися за рішенням суду, боржником за яким позивач не був, тобто вказані торги відбулись із порушенням норм чинного законодавства. Доказів повідомлення позивача, який значився боржником, про відкриття виконавчого провадження, проведення прилюдних торгів чи їх закінчення та складення відповідного акту матеріали справи не містять та відповідачем не подано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав приймати в якості належного доказу зазначений вище акт державного виконавця та відраховувати від нього строк позовної давності, а тому у задоволенні даної заяви відповідача слід відмовити.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

З урахуванням положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні Ініціативи (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 5, оф. 191; ідентифікаційний код 40212874) на користь Приватного підприємства БТБ Сорго (18018, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Громова, буд. 146; ідентифікаційний код 32415125) квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні Ініціативи (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 5, оф. 191; ідентифікаційний код 40212874) на користь Приватного підприємства БТБ Сорго (18018, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Громова, буд. 146; ідентифікаційний код 32415125) судовий збір у сумі 3373 (три тисячі триста сімдесят три) грн. 11 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 20.06.2017

Суддя Я.В. Маринченко