Постанова

від 01.08.2017 по справі 910/5193/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/5193/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.08.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні Ініціативи на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року

по справі № 910/5193/17 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом приватного підприємства БТБ Сорго

до товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні Ініціативи

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року у справі № 910/5193/17 позов задоволено повністю. Витребувано у ТОВ Інвестиційні Ініціативи на користь ПП БТБ Сорго квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3373,11 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач - ТОВ Інвестиційні Ініціативи звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу № 910/5193/17 до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП БТБ Сорго вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданнях суду апеляційної інстанції представник ТОВ Інвестиційні Ініціативи надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник ПП БТБ Сорго у судовому засіданні суду апеляційної інстанції також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. за реєстраційним № 174, володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_1. Право власності згідно з витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 233219, зареєстроване за позивачем 31.01.2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4618280000.

Відповідно до п. 4 вказаного договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 224873,76 грн.

Як вказує позивач, 29.02.2016 року після перевірки інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за TOB Калитва-Агро на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27530124 від 25.12.2015 року о 16:04:42, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. на підставі виданого ним 25.12.2015 року свідоцтва № 2918. Вказане свідоцтво оформлено на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 14.11.2013 року.

04.03.2016 року позивач звернувся з листом до державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив повідомити, чи відбувались 14.11.2013 року або в інші дати 2013 року прилюдні торги з реалізації нерухомого майна ПП БТБ Сорго , зокрема, квартири АДРЕСА_1.

У відповідь на вказаний вище лист Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва зазначив, що за наслідками перевірки журналів реєстрації виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям, та згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, встановлено, що виконавчі документи стосовно боржника - ПП БТБ Сорго , на виконання до Відділу не надходили та на виконанні не перебувають.

Однак, як вбачається з протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ПП БТБ Сорго , від 13.11.2013 року № 12/13/1, що проводились приватним підприємством Нива-В.Ш. , переможцем прилюдних торгів з продажу лота № 1 - спірної квартири, стало TOB Калитва-Агро .

Про проведені прилюдні торги державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві складено акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.11.2013 року, затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоцієм Б.І.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2016 року між TOB Калитва-Агро та відповідачем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. винесені рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачем.

Як вірно вказав суд першої інстанції, наведені вище обставини встановлені в постанові окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року. Даною постановою визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 27531560 від 25.12.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Калитва-Агро .

Згідно з частиною 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Отже, колегія судів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення суду, прийняте в справі № 826/3944/16, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення.

Так, вказана постанова суду в справі № 826/3944/16 мотивована тим, що оскільки реалізація вказаного нерухомого майна відбулась в період дії обтяження (накладення арешту), подальші дії, вчинені щодо цього майна, визнаються такими, що вчинені неправомірно, зокрема й дії зазначеного приватного нотаріуса стосовно винесення ним оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену квартиру.

Крім того, в указаній постанові судом досліджувалися підстави складання актів про проведені прилюдні торги з примусового виконання виконавчого рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.05.2013 року про стягнення з ПП БТБ Сорго на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 1900000,00 грн., у зв'язку з чим було встановлено, що згідно даних автоматизованої системи документообігу Соснівського районного суду м. Черкаси, справа про стягнення з ПП БТБ Сорго на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 1900000,00 грн. не значиться.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначене вище спростовує посилання відповідача щодо наявності виконавчого провадження, у межах якого спірне майно було реалізовано, оскільки відповідне рішення суду, зазначене в акті державного виконавця в якості підстави для продажу належного позивачу майна з прилюдних торгів, відсутнє.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки експертів щодо відбитків печатки Відділу державної виконавчої служби на акті про проведені прилюдні торги та печатки й підпису генерального директора ПП Нива-В.Ш. на протоколі прилюдних торгів не були покладені в якості основного доказу в даній справі, оскільки вказані експертизи проводились у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2016 року за № 12016100100001371, та не є висновками судових експертів. Крім того, зазначені висновки не були й підставами для скасування адміністративним судом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне майно.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов'язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Зобов'язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов'язань і мають конкретний характер.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України.

Отже, звертаючись з даним позовом, позивач має довести факт права власності на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Як вбачається із матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є власником спірної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. за реєстраційним № 174, право власності на яку згідно з витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстроване за позивачем за індексним номером: 233219.

На підставі постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві від 23.05.2013року, винесеної під час вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 38052794, 17.07.2013 року винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що стали підставами для внесення записів про арешт нерухомого майна, зокрема, вищезазначеної квартири, що тривав з 17.07.2013 року по 25.11.2014 року (дата постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві про зняття арешту з майна).

Водночас, незважаючи на накладений арешт, вказане нерухоме майно було реалізовано на прилюдних торгах, оформлених відповідним протоколом від 13.11.2013 року № 12/13/1, за результатами яких переможцем прилюдних торгів з продажу лота № 1 - спірної квартири, стало TOB Калитва-Агро .

У подальшому, TOB Калитва-Агро відчужило вказану квартиру відповідачу за договором купівлі-продажу від 30.03.2016 року, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. винесені рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачем.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016 року, що набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 27531560 від 25.12.2015 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ Калитва-Агро .

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне нерухоме майно (квартира) вибуло з володіння позивача не з його волі, а скасування постановою суду рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на це майно за ТОВ Калитва-Агро свідчить про відсутність в останнього правових підстав володіння даною спірною квартирою та на її подальше відчуження.

Посилання скаржника на те, що зазначене нерухоме майно не може бути витребуване в нього внаслідок продажу цього майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 ЦК України), не відповідають обставинами справи, оскільки відповідач набув дане майно за відплатним договором від ТОВ Калитва-Агро .

У відповідності до вимог ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Право власності дійсного власника (позивача) в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача поза його волею і набуто у власність відповідачем за договором купівлі-продажу від особи, яка не мала права його відчужувати, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність та обґрунтованість правових підстав для задоволення позову.

При цьому, місцевий господарський суд вірно відхилив доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності. Судом апеляційної інстанції перевірено, що доводи, на які скаржник посилається, як на пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки, у межах справи № 826/3944/16, прилюдні торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна відбулися за рішенням суду, боржником за яким позивач не був, тобто вказані торги відбулись із порушенням норм чинного законодавства. Доказів повідомлення позивача, який значився боржником, про відкриття виконавчого провадження, проведення прилюдних торгів чи їх закінчення та складення відповідного акту матеріали справи не містять та відповідачем не подано.

На переконання колегії суддів початок спливу строку позовної давності у даному спорі є момент вибуття квартири із власності позивача - 25.12.2015 року, а тому строк позовної давності на момент подання позову, позивачем не пропущено.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що квартира, яка витребовується у ТОВ Інвестиційні Ініціативи юридично не існує, оскільки, як зазначив відповідач, знищена в наслідок руйнування - обвалу поверхів при проведенні будівельних робіт. Так, як встановлено судом, спірна квартира, як об'єкт нерухомості зареєстрована у державному реєстрі речових прав, а право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Тобто, на переконання колегії суддів, для того, щоб стверджувати юридичне не існування квартири, що витребовується, необхідно внести інформацію в державний реєстр речових прав на нерухоме майно, що на час розгляду справи не здійснено.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та витребування у ТОВ Інвестиційні Ініціативи на користь ПП БТБ Сорго квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення ТОВ Інвестиційні Ініціативи викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Інвестиційні Ініціативи слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні Ініціативи на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року у справі № 910/5193/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року у справі № 910/5193/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5193/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко