Рішення

від 15.06.2017 по справі 614/193/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 614/193/17 Головуючий 1 інстанції Гуляєва Г.М.

Провадження № 22ц/790/3790/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: спадкові

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Малінської С.М.

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника по довіреності ОСОБА_2 до Борівської районної державної адміністрації Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Ізюмське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Ізюмська сільська рада Борівського району Харківської області, селянське фермерське господарство «Вікторія» про поновлення процесуального строку на звернення до суду, про визнання права на отримання земельної ділянки і майнового паю в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Борівської районної державної адміністрації Харківської області, ТОВ агрофірми «Ізюмське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Ізюмська сільська рада Борівського району Харківської області, селянське фермерське господарство «Вікторія» про поновлення процесуального строку на звернення до суду, про визнання права на отримання земельної ділянки і майнового паю в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 жовтня 1997 року помер його батько ОСОБА_3, після його смерті відкрилася спадщина, у вигляді земельної частки (паю) та майнового паю. Оформити право на спадщину він не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. Так, позивач зазначав, що його батько працював в радгоспі ім. Постишева з 21 березня 1986 року по 23 липня 1993 року трактористом. Згодом йому була призначена пенсія по інвалідності. Згідно протоколу №1 звітно-виборчих зборів уповноважених представників радгоспу ім. Постишева від 16 січня 1996 року, радгосп ім. Постишева був перейменований в КСП «Ізюмське», усіх робочих радгоспу перевели в члени КСП «Ізюмське» з 20.12.1995 року, пенсіонерів, які проробили в радгоспі не менше 5 років і пішли на пенсію з господарства і проживають на території господарства прийнято рахувати членами КСП «Ізюмське». Згідно рішення представництва Фонду державного майна України смт. Борова від 09 червня 1995 р. за №1 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. за №51-93 «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та на підставі прийнятої заяви від товариства покупців членів трудового колективу радгоспу ім. Постишева була здійснена приватизація радгоспу шляхом викупу цілісного майнового комплексу і перетворено його в КСП «Ізюмське», яке було зареєстроване 20 грудня 1995 року. СВК агрофірма «Ізюмське» є правонаступником КСП «Ізюмське». ТОВ агрофірма «Ізюмське» є правонаступником СВК «Ізюмське». 12 червня 1997 року КСП «Ізюмське» для ведення сільськогосподарського виробництва Борівською районною радою народних депутатів Харківської області був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-05-00-000761. В списки на отримання земельної частки (паю) його батько був включений як пенсіонер, що пропрацював більше 5 років і на момент паювання проживав  на території господарства. На даний час на території Ізюмської сільської ради  Борівського району Харківської області значиться не витребувана земельна частка (пай) його батька за №242 загальною площею 10,9773 га. Вказана земельна ділянка, кадастровий №63210820000:05:001:0029 знаходиться в оренді СФГ «Вікторія» по договору оренди землі від 03 липня 2009 року, укладеного між Борівською РДА Харківської області і СФГ «Вікторія». Позивач вважає себе єдиним спадкоємцем після смерті батька. Рішенням Борівського районного суду Харківської обл. від 01.11.2016 року позивачу був встановлений додатковий строк тривалістю три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті його батька. Через відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину він позбавлений можливості захистити свої права.

У зв’язку з чим, просив суд визнати за ним право на отримання земельної ділянки площею 10,9773 га, в тому числі ріллі 10,9773 га, кадастровий номер 6321082000:05:001:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області; майнового паю в ТОВ агрофірма «Ізюмське» в розмірі 3 522 грн., в тому числі: будівлі – 53/4% або 188 грн., автомобілі 3,2% або 113 грн., трактори 8,4% або 296 грн., с/г інвентар 16,9% або 595 грн., обігові засоби 18,1% або 637 грн. у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3, померлого 19 жовтня 1997 року.

У судовому засіданні Борівська РДА Харківської області не заперечує проти задоволення позовних вимог; ТОВ агрофірма «Ізюмське» надала заяву про визнання позову та розгляд справи без участі її представника.

Треті особи: Ізюмська сільська рада Борівського р-ну Харківської області не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник СФГ «Вікторія» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

27 серпня 1965 року шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано.

22 липня 2001 року померла ОСОБА_4 .

19 жовтня 1997 року помер ОСОБА_3.

ОСОБА_3 працював в радгоспі ім. Постишева Борівського р-ну Харківської обл. з 21 березня 1986 р. по 23 липня 1993 р. трактористом; потім йому була призначена пенсія по інвалідності; в списки на отримання земельної частки (паю) він був включений як пенсіонер, що пропрацював більше 5 років і на момент паювання проживав на території господарства, що підтверджується повідомленням ТОВ а/ф «Ізюмське» (а.с.38).

Відповідно до протоколу №1 звітно-виборчих зборів уповноважених представників радгоспу ім. Постишева від 16 січня 1996 р., перейменовано радгосп ім. Постишева в КСП «Ізюмське» (а.с.39-41).

Згідно рішення представництва Фонду державного майна України смт. Борова від 9 червня 1995 р. за №1, була здійснена приватизація радгоспу ім. Постишева шляхом викупу цілісного майнового комплексу і перетворення його в КСП «Ізюмське», яке було зареєстроване 20 грудня 1995 р.; СВК а/ф «Ізюмське» являється правонаступником КСП «Ізюмське»; ТОВ а/ф «Ізюмське» є правонаступником СВК «Ізюмське», що підтверджується довідкою ТОВ а/ф «Ізюмське» (а.с.42).

Майновий сертифікат на ім‘я ОСОБА_3 не видавався; в списки на право власності частки майна він був включений; його частка майна складає 3522 грн., що підтверджується довідкою СТОВ а/ф «Ізюмське» (а.с.43).

ОСОБА_3 був включений до списку осіб-членів колективного сільськогосподарського підприємства, але сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім‘я не виготовлявся; розмір земельних часток (паїв) по колишньому КСП «Ізюмське» становить 11.78 умовних кадастрових га (а.с.22).

Згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Ізюмське» ОСОБА_3 сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався (а.с.23).

КСП «Ізюмське» Борівського р-ну Харківської області передано у колективну власність 3859.1 гектарів землі для ведення сільськогосподарського виробництва (під номером 303 в списку осіб значиться ОСОБА_3Г.) (а.с.24-25).

За договором оренди землі від 03 липня 2009 року орендодавець Борівська РДА Харківської області надала в оренду СФГ «Вікторія» земельну ділянку № 6321082000:05:001:0029 площею 10.9773 га ріллі на території Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.27-32).

ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня своєї смерті – 19.10.1997 р.; на території Ізюмської с/ради значиться не витребуваний земельний пай ОСОБА_3 за №242 загальною площею 10,9773 га; на даний час відповідна земельна ділянка знаходиться в оренді СФГ «Вікторія» (а.с.34).

ОСОБА_3 майнова частка в розмірі 3522,0 грн. 0,077% була нарахована при розпаюванні 01.02.2009 р.; ОСОБА_3 на момент видачі сертифікатів на майно помер; правонаступники на отримання майнових сертифікатів в Ізюмську сільську раду не зверталися; майно в наявності є і знаходиться в СТОВ а/ф «Ізюмське» (а.с.37).

Відповідно до п.5 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

З інформації Борівської ДНК Харківської області вбачається, що відсутня заведена спадкова справа після смерті гр. ОСОБА_3, 19.10.1997 р. (а.с.67).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Борівського районного суду Харківської області від 01.11.2016 року ОСОБА_1 встановлено додатковий строк тривалістю три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 19.10.1997 р.

01.11.2016 року ОСОБА_1, після ухвалення вищевказаного рішення суду, склав заяву про прийняття спадщину і зазначив, що приймає спадщину на підставі рішення Борівського районного суду Харківської обл. від 01.11.2016 р.; ОСОБА_1, у зв’язку зі станом здоров‘я – ураження опорно-рухового апарату, розписатися особисто не може, на його особисте прохання в його та присутності нотаріуса присутності, після того як текст заяви нотаріусом прочитано вголос, розписалась ОСОБА_5 (а.с.52).

Однак, цю заяву до нотаріальної контори не подав, в зв’язку з цим за інформацією Борівської ДНК Харківської області, відсутня заведена спадкова справа після смерті гр. ОСОБА_3, 19.10.1997 р.

Ці обставини в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив представник позивача.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що позивач у встановлений судом строк не звернувся до нотаріальної контори для реалізації свого права, згідно рішення суду, а його права не порушені та не оспорюються, позивачем не надана до суду постанова нотаріуса про відмову в оформленні спадщини, тому підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК (435-15). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) (435-15), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК ( 435-15 ), звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК ( 435-15 ) для прийняття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. У разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (стаття 1272 ЦК) (435-15), такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. При переході за цих обставин спадкового майна як відумерлої спадщини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі статті 1280 ЦК.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 01.11.2016 року ОСОБА_1 встановлено додатковий строк тривалістю три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 19.10.1997 р., при цьому суд першої інстанції виходив з того, що строк ним пропущений з поважних причин. (а.с.51).

Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог позивача про поновлення процесуального строку на звернення до суду, про визнання права на отримання земельної ділянки і майнового паю в порядку спадкування за законом немає, оскільки позивач скористався своїм правом і рішенням суду йому було встановлено додатковий строк тривалістю три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2017 року –  скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника по довіреності ОСОБА_2 до Борівської районної державної адміністрації Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Ізюмське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Ізюмська сільська рада Борівського району Харківської області, селянське фермерське господарство «Вікторія» про поновлення процесуального строку на звернення до суду, про визнання права на отримання земельної ділянки і майнового паю в порядку спадкування за законом - відмовити з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -    

Судді