Рішення

від 21.06.2017 по справі 237/1995/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 237/1995/16-ц Номер провадження 22-ц/775/845/2017

Єдиний унікальний номер 237/1995/16-ц Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Номер провадження 22-ц/775/845/2017 Доповідач Дундар І.О.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів: Гапонова А.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відчуження ? земельних ділянок сільськогосподарського призначення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому вказала, що вона та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1423310100:03:000:0121, 1423310100:03:000:1024, 1423310100:03:000:0615, 1423310100:03:000:1431. Оскільки відповідачка є громадянкою ОСОБА_3 Федерації, вона повинна відчужити належну їй частку земельних ділянок протягом року, з моменту прийняття спадщини. Просила примусово відчужити та припинити право власності на ? частку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1423310100:03:000:0121, 1423310100:03:000:1024, 1423310100:03:000:0615, 1423310100:03:000:1431, відчужити на її користь ? частки на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1423310100:03:000:0121, 1423310100:03:000:1024, 1423310100:03:000:0615, 1423310100:03:000:1431, визнати її власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1423310100:03:000:0121, 1423310100:03:000:1024, 1423310100:03:000:0615, 1423310100:03:000:1431.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2, як не громадянку України, вчинити всі можливі дії щодо відчуження ? земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1423310100:03:000:0121, 1423310100:03:000:1024, 1423310100:03:000:0615, 1423310100:03:000:1431, що належать на праві власності ОСОБА_2, в інших позовних вимогах відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення, ухвалити нове, яким примусити ОСОБА_2 відчужити ? земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1423310100:03:000:0121, 1423310100:03:000:1024, 1423310100:03:000:0615, 1423310100:03:000:1431 на її користь, оскільки судом порушені норми процесуального права: суд порушив строки розгляду справи, при винесені рішення вийшов за межі розгляду позовної заяви.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_4В та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню за таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 08 січня 2014 року за ОСОБА_2. Т.І. визнано в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину спадкового майна, яке складається із двох земельних ділянок, а саме: земельна ділянка розміром 7.090 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мар'їнської міської ради, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 046583; земельна ділянка площею 5,72 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Мар'їнської міської ради, відповідно до держаного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 133917.

Відповідач є громадянкою ОСОБА_3 Федерації.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити дії щодо відчуження земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, пов'язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т.ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов'язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання примусового відчуження іноземець має право вільно обрати контрагента цивільно-правових відносин та здійснити примусове відчуження в рамках національного законодавства України, тому відчуження земельної ділянки на користь позивача та визнання за нею право власності може привести до порушення прав відповідача на оплатну передачу земельної ділянки та гарантоване право вибору контрагента при здійсненні цивільно-правових відносин.

Але з такими висновками суду погодитися неможливо.

Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 ЗК можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Відповідно до частини п'ятої статті 22 ЗК землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Проте за змістом частини четвертої статті 81, статті 145 ЗК допускається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, проте лише у спадщину, і протягом року зобов'язані їх відчужити, оскільки успадковані земельні ділянки сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у приватній власності осіб без громадянства або іноземних громадян. У разі невиконання цієї вимоги настають передбачені пунктом "д" статті 143 ЗК наслідки, а саме: право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене за рішенням суду.

Отже, відповідач, як громадянка ОСОБА_6, маючи право на спадкування земельної ділянки, була зобов'язана протягом року відчужити її.

Ураховуючи те, що право власності відповідно до статті 125 ЗК виникає після одержання спадкоємцем земельної ділянки документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку "добровільного" відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 18 січня 2014 року визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, право власності на ? частину спадкового майна, яке складається із двох земельних ділянок, а саме: земельну ділянку розміром 7,090 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мар'їнської міської ради, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №046583; земельну ділянку розміром 5,72 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Мар'їнської міської ради, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №133917.

За змістом державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №046583 кадастрові номери земельних ділянок загальним розміром 7,090 гектарів - 1423310100-03-000-0615, 1423310100-03-000-1024, 1423310100-03-000-1431.

За змістом державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №133917 кадастрові номери земельних ділянок загальним розміром 5,72 гектарів - 1423310100030000121, 1423310100030000229, 1423310100030000230.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (арк..спр.118-120) виходить, що ? частини земельної ділянки з кадастровим номером 1423310100:03:000:0121 площею 5,52 га, 1423310100:03:000:0615 площею 6,8 га, 1423310100:03:000:1024 площею 0,08 га, 1423310100:03:000:1431 площею 0,21 га належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 з 6 жовтня 2014 року (часу державної реєстрації).

Отже, з цього часу обчислюється річний строк "добровільного" відчуження, а у разі відсутності факту "добровільного" відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства успадкованої земельної ділянки вона підлягає примусовому відчуженню.

Станом на час розгляду справи спірні земельні ділянки добровільно не відчужені, тому вони підлягають примусовому відчуженню.

Але за загальним порядком - ч.1 ст.348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.

Примусове відчуження здійснюється виключно на підставі відповідного судового рішення. При цьому позивачем у справах про примусове відчуження іноземцями чи особами без громадянства успадкованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України.

За таких обставин буде дотримано гарантій права власності на земельну ділянку, передбачених статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК, оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з викладеного, у разі невиконання іноземцем обов'язку щодо відчуження земельної ділянки порушуються державні інтереси, а не права окремих громадян України, тому права позивача діями відповідача не порушуються і ОСОБА_1 не є належним позивачем по даним правовідносинам.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При розгляді справи суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 квітня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відчуження ? земельних ділянок сільськогосподарського призначення відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді