Постанова

від 09.06.2017 по справі 810/3711/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2017 року № 810/3711/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2015 №0000642204 та №000632204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати постанову суду від 09.12.2015, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення у справі №810/3711/15, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі №757/22907/15-к визнано винними у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які уклали угоду про визнання винуватості, яка і була покладена в основу вироку, проте господарські операції, що були проведені створеними господарюючими суб'єктами для використання в протиправній діяльності, зокрема і з позивачем, судом не досліджувалось, тобто судом не досліджувався та не перевірявся фактичний рух активів, реальність здійснення господарських операцій та можливість проведення поставок товару контрагентами.

Крім того, судом касаційної інстанції наголошено на тому, що у вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій, яким штучно формувався податковий кредит вищевказаними особами, а також те, що первинні документи від імені ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "Аваст Груп" підписані директором ОСОБА_5, від імені ТОВ "БФ Альянс" підписані директором ОСОБА_6, а від ПП "Металексім" - ОСОБА_7, проте у вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 відсутні дані щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності.

Внаслідок цього, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не перевірялись обставини, зазначені у протоколі допиту ОСОБА_5, та матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечувалось підписання первинних бухгалтерських документів по господарським операціям з позивачем.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що судам попередніх інстанцій слід було, по-перше, перевірити реальність вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, зокрема, встановити за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, встановити безпосередніх виконавців, допитати відповідних осіб як свідків. Крім того, необхідно також дослідити матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості самостійного виконання договірних зобов'язань, залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення ними витрат, пов'язаних із таким залученням; по-друге, встановити подальше використання позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; по-третє, оцінити, надані позивачем у підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи, зокрема, щодо належного їх оформлення, перевірити чи насправді особи, що є керівниками підприємств контрагентів, не підписували первинні документи, зокрема, шляхом отримання пояснень таких осіб.

За результатом автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі є Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області.

Однак, станом на теперішній час вищевказаний податковий орган є реорганізованим, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" від 04.11.2015 №892 Кабінетом Міністрів України постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Так, зокрема, відповідно до Додатку 2 до вказаної Постанови було реорганізовано Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області шляхом її приєднання до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про доцільність заміни відповідача - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, на її правонаступника - Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ "Браво СТ", ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "БФ Альянс", ПП "Металексім" правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит та права на формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак вважає, що рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що під час проведення перевірки ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна", податковим органом було встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Браво СТ", ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "БФ Альянс", ПП "Металексім".

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів та не знаходяться за податковою адресою. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів.

Також, відповідач зазначив про наявність вироку Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2015 по кримінальній справі №757/22907/15-к за кримінальним провадженням за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 205 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, в якому зазначено про фіктивну господарську діяльність ряду підприємств, зокрема, ТОВ "Браво СТ", ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "БФ Альянс", ПП "Металексім", що, на думку відповідача, свідчить про фіктивність господарських відносин вказаних суб'єктів господарювання з ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" та ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами за відповідний період.

У судове засідання з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, заслухавши пояснення та доводи представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" зареєстроване Ірпінською районною державною адміністрацією 29.06.2000, як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №473849.

Як платник податків позивач узятий на облік з 17.07.2000 за №23907 та станом на дату проведення перевірки перебував на обліку в Ірпінській ОДПІ.

Основним видом діяльності ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" є виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування.

У період з 18.03.2015 по 24.03.2015 посадовою особою Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 16.03.2015 №242, згідно п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 ст.78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2015 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" за період з 01.09.2013 по 30.11.2014, за результатами якої складено Акт від 31.03.2015 №430/22-4/30970010 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені наступні порушення вимог чинного законодавства, зокрема:

- п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1239784 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 566291 грн. та за 2014 рік на суму 673493 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1233922 грн., в тому числі за вересень 2013 року на суму 136356 грн., за жовтень 2013 року на суму 308920 грн., за листопад 2013 року на суму 118350 грн., за грудень 2013 року на суму 60033 грн., за січень 2014 року на суму 20700 грн., за лютий 2014 року на суму 77780 грн., за березень 2014 року на суму 36030 грн., за квітень 2014 року на суму 66100 грн., за травень 2014 року на суму 74205 грн., за червень 2014 року на суму 38465 грн., за липень 2014 року на суму 42500 грн., за серпень 2014 року на суму 62383 грн., за вересень 2014 року на суму 90880 грн., за жовтень 2014 року на суму 32200 грн., за листопад 2014 року на суму 69650 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" та суми витрат підприємства.

В підтвердження такого висновку відповідач зазначив, що від слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві надійшла постанова від 16.01.2015, відповідно до якої у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №32013110000000275, за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" використовувались фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9 з метою проведення фінансово-господарських операцій, що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Допитані в рамках досудового розслідування службові особи ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" показали, що зареєстрували (перереєстрували) зазначені підприємства без наміру зайняття фінансово-господарською діяльністю.

При цьому встановлено, що службові особи ТОВ "УІФ "Он Лайн Україна" в період з 01.01.2010 по 31.12.2014, шляхом проведення фінансово-господарських взаємовідносин, що не направлені на реальне постачання товарів із вказаними суб'єктами господарювання, сформували незаконний податковий кредит з податку на додану вартість та завищили витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства.

Крім того, до Ірпінської ОДПІ надійшов акт ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.04.2014 №1222/26-55-22-01/38704239 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БФ Альянс" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2014 по 31.03.2014".

Зазначеною перевіркою встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Відповідно до поданих ТОВ "БФ Альянс" до ДПІ у Печерському районі декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Також, Ірпінською ОДПІ отримані акти ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.04.2014 №1133/26-59-22-01/25401154 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Металексім" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.02.2014 по 31.03.2014" та від 27.02.2015 №272/22-13/25401154 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Металексім" за квітень-листопад 2013 року та січень 2014 року".

В даних актах зазначено, що з метою вручення запиту ПП "Металексім" щодо надання інформації та її документального підтвердження було здійснено вихід на податкову адресу ПП "Металексім": м. Київ, вул. Ісаакяна, буд. 17. Разом з тим, підприємство за вказаною адресою відсутнє, у зв'язку з чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність ПП "Металексім" за місцезнаходженням.

Викладені у зазначених актах та постанові слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві обставини були розцінені відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також, відповідач зазначив про наявність вироку Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2015 по кримінальній справі №757/22907/15-к за кримінальним провадженням за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 205 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, в якому зазначено, що в період з 2009 - 2014 років ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та невстановленими особами, за попередньої змови, у групі створено/придбано низку підприємств для використання в протиправній діяльності, в тому числі і ТОВ "Браво СТ" (код ЄДРПОУ 35326688), ТОВ "Зелений Дім - Україна" (код ЄДРПОУ 37561115), ТОВ "Аваст Груп" (код ЄДРПОУ 39135645), ТОВ "БФ Альянс" (код ЄДРПОУ 38704239), ПП "Металексім" (код ЄДРПОУ 25401154) з метою надання неправомірної вигоди третім особам, а отже такі контрагенти є фіктивними, а первинні документи підписані їх керівниками, які, окрім того, заперечують факт такого підписання, не є належно оформленими звітними документами, що посвідчують вчинення господарських операцій.

На думку відповідача, вказаний вирок суду свідчить про фіктивність господарських відносин вказаних суб'єктів господарювання з ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" та ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами за відповідний період.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 16.04.2015 №0000632204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1549730,00 грн., з яких: 1239784,00 грн. - за основним платежем; 309346,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 16.04.2015 №0000642204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 1850883,00 грн., з яких: 1233922,00 грн. - за основним платежем; 616961,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015) у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З наведених положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХIV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають; відображенню; в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом встановлено, що ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім".

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна", як покупцем, та ТОВ "Зелений Дім - Україна", як продавцем, був укладений усний договір купівлі-продажу товарів (обладнання до промислового холодильного та вентиляційного устаткування), на підставі якого ТОВ "Зелений Дім - Україна" у період з вересня по листопад 2014 року виставлені рахунки на оплату на загальну суму 1110780,00 грн., у тому числі ПДВ 185130,00 грн.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "Зелений Дім - Україна" товарів, обумовлених усними домовленостями, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані:

- видаткові накладні: №15 від 15.09.2014, №23 від 23.09.2014, №30 від 30.09.2014, №30/1 від 30.09.2014, №10 від 10.10.2014, №16 від 16.10.2014, №23/1 від 23.10.2014, №4 від 04.11.2014, №11 від 11.11.2014, №24 від 24.11.2014, №23 від 27.11.2014, №28 від 28.11.2014;

- податкові накладні на загальну суму 1110780,00 грн., у тому числі ПДВ 185130,00 грн.: №30 від 28.11.2014, №21 від 23.10.2014, №23 від 24.10.2014, №2 від 03.11.2014, №27 від 27.11.2014, №18 від 24.11.2014, №9 від 11.11.2014, №3 від 04.11.2014, №19 від 23.10.2014, №14 від 16.10.2014, №8 від 10.10.2014, №15 від 30.09.2014, №13 від 30.09.2014, №9 від 23.09.2014, №6 від 15.09.2014.

На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надані платіжні доручення на загальну суму 897480,00 грн.

Суми ПДВ у загальному розмірі 185130,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Зелений Дім - Україна", були включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень, жовтень та листопад 2014 року, а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

У березні-квітні 2014 року між ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна", як покупцем, та ТОВ "БФ Альянс", як продавцем, був укладений усний договір купівлі-продажу товарів (обладнання до промислового холодильного та вентиляційного устаткування), на підставі якого ТОВ "БФ Альянс" у період з березня по квітень 2014 року виставлені рахунки на оплату на загальну суму 545880,00 грн., у тому числі ПДВ 90980,00 грн.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "БФ Альянс" товарів, обумовлених усними домовленостями, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні: №8 від 08.04.2014, №1 від 01.04.2014, №3 від 03.04.2014, №24 від 24.03.2014; податкові накладні на загальну суму 545880,00 грн., у тому числі ПДВ 90980,00 грн.: №14 від 08.04.2014, №1 від 01.04.2014, №5 від 03.04.2014, №30 від 24.03.2014.

В підтвердження оплати придбаного товару позивачем надані платіжні доручення на загальну суму 157200,00 грн.

Суми ПДВ у загальному розмірі 90980,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "БФ Альянс", були включені позивачем до складу податкового кредиту за березень та квітень 2014 року, а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

У червні-серпні 2014 року між ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна", як покупцем, та ТОВ "Аваст Груп", як продавцем, був укладений усний договір купівлі-продажу товарів (обладнання до промислового холодильного та вентиляційного устаткування), на підставі якого ТОВ "Аваст Груп" у період з червня по серпень 2014 року виставлені рахунки на оплату на загальну суму 905685,10 грн., у тому числі ПДВ 150947,52 грн.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "Аваст Груп" товарів, обумовлених усними домовленостями, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні: №3 від 03.09.2014, №82978 від 28.08.2014, №18 від 18.08.2014, №5 від 05.08.2014, №1 від 01.08.2014, №21 від 21.07.2014, №11 від 11.07.2014, №1 від 01.07.2014, №19 від 19.06.2014, №12 від 12.06.2014, №11 від 11.06.2014, №2 від 02.06.2014; податкові накладні на загальну суму 905685,10 грн., у тому числі ПДВ 150947,52 грн.: №3 від 03.09.2014, №24 від 28.08.2014, №12 від 18.08.2014, №4 від 05.08.2014, №1 від 01.08.2014, №8 від 21.07.2014, №3 від 11.07.2014, №1 від 01.07.2014, №8 від 19.06.2014, №6 від 12.06.2014, №4 від 11.06.2014, №2 від 02.06.2014.

В підтвердження оплати придбаного товару позивачем надані платіжні доручення на загальну суму 905685,00 грн.

Суми ПДВ у загальному розмірі 150947,52 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Аваст Груп", були включені позивачем до складу податкового кредиту за червень, липень, серпень 2014 року, а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

У травні 2014 року між ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна", як покупцем, та ТОВ "Браво СТ", як продавцем, був укладений усний договір купівлі-продажу товарів (обладнання до промислового холодильного та вентиляційного устаткування), на підставі якого ТОВ "Браво СТ" у травні 2014 року виставлені рахунки на оплату на загальну суму 445229,60 грн., у тому числі ПДВ 74204,93 грн.

На підтвердження факту отримання від ТОВ "Браво СТ" товарів, обумовлених усними домовленостями, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні: №30 від 30.05.2014, №19 від 19.05.2014, №5 від 05.05.2014; податкові накладні на загальну суму 445229,60 грн., у тому числі ПДВ 74204,93 грн.: №23 від 30.05.2014, №12 від 19.05.2014, №1 від 05.05.2014.

В підтвердження оплати придбаного товару позивачем надані платіжні доручення на загальну суму 445229,60 грн.

Суми ПДВ у загальному розмірі 74204,93 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Браво СТ", були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2014 року, а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року.

У вересні-грудні 2013 року та у січні-березні 2014 року між ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна", як покупцем, та ПП "Металексім", як продавцем, були укладені усні договори купівлі-продажу товарів (обладнання до промислового холодильного та вентиляційного устаткування), на підставі яких ПП "Металексім" у період з вересня по грудень 2013 року та з січня по березень 2014 року були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 5058954,80 грн., у тому числі ПДВ 843159,13 грн.

На підтвердження факту отримання від ПП "Металексім" товарів, обумовлених усними домовленостями, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні: №21/2від 21.03.2014, №21/1від 21.03.2014, №21 від 21.03.2014, №17 від 17.03.2014, №4 від 04.03.2014, №21 від 21.02.2014, №10 від 10.02.2014, №10 від 10.02.2014, №3 від 03.02.2014, №31 від 31.01.2014, №20 від 20.01.2014, №9 від 09.01.2014, №23 від 23.12.2013, №23 від 23.12.2013, №12 від 12.12.2013, №2 від 02.12.2013, №26 від 26.11.2013, №15/1 від 15.11.2013, №15 від 15.11.2013, №7 від 07.11.2013, №1 від 01.11.2013, №25 від 25.10.2013, №18 від 18.10.2013, №17 від 17.10.2013, №16 від 16.10.2013, №15/1 від 15.10.2013, №15 від 15.10.2013, №14 від 14.10.2013, №11 від 11.10.2013, №9 від 09.10.2013, №9/1 від 09.10.2013, №1/1 від 01.10.2013, №1 від 01.10.2013, №30 від 30.09.2013, №26 від 26.09.2013, №26 від 26.09.2013, №25/1 від 25.09.2013, №25/1 від 25.09.2013, №24 від 24.09.2013, №2 від 02.09.2013; податкові накладні на загальну суму 5058954,80 грн., у тому числі ПДВ 843159,13 грн.: №14 від 21.03.2014, №13 від 21.03.2014, №12 від 21.03.2014, №9 від 17.03.2014, №4 від 04.03.2014, №13 від 21.02.2014, №8 від 10.02.2014, №26 від 29.11.2013, №2 від 03.02.2014, №13 від 31.01.2014, №5 від 20.01.2014, №2 від 09.01.2014, №11 від 23.12.2013, №6 від 12.12.2013, №2 від 02.12.2013, №24 від 26.11.2013, № 19 від 15.11.2013, №16 від 15.11.2013, №9 від 07.11.2013, №1 від 01.11.2013, №31 від 25.10.2013, №27 від 18.10.2013, №25 від 17.10.2013, №23 від 16.10.2013, №20 від 15.10.2013, №18 від 15.10.2013, №17 від 14.10.2013, №15 від 11.10.2013, №11 від 09.10.2013, №12 від 09.10.2013, №3 від 01.10.2013, №2 від 01.10.2013, №22 від 30.09.2013, №14 від 25.09.2013, №17 від 26.09.2013, №19 від 26.09.2013, №16 від 25.09.2013, №12 від 24.09.2013, №2 від 02.09.2013.

На підтвердження оплати придбаного товару, позивачем надані платіжні доручення на загальну суму 5562234,80 грн.

Суми ПДВ у загальному розмірі 843159,13 грн. за податковими накладними, виданими ПП "Металексім", були включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2013 року та січень, лютий березень 2014 року, а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат у 2013 та 2014 роках.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, якими підтверджуються господарські операції за договорами з ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім", а відповідно і наявність правових підстав для віднесення сум вартості цих товарів до складу витрат підприємства та формування податкового кредиту. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Первинні документи містять вичерпну інформацію про поставлений товар та його вартість.

У ході розгляду справи відповідач не заперечував щодо наявності у позивача первинних документів, які є підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Слід також звернути увагу, що в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів.

Збільшуючи зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, були виписані контрагентами, які мають ознаки фіктивності та містять недостовірні відомості стосовно особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

На підтвердження зазначених обставин фіктивності ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" контролюючий орган в Акті перевірки посилається на отримані в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110000000275, пояснення засновника ПП "Металексім" ОСОБА_8, директора ПП "Металексім" ОСОБА_10, директора та засновника ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "БФ Альянс" ОСОБА_3, засновника та директора ТОВ "Зелений Дім - Україна" та ТОВ "Аваст Груп" ОСОБА_5 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств та повідомили про те, що враховуючи скрутне матеріальне становище погодились на пропозицію ОСОБА_2 за грошову винагороду зареєструвати підприємства на свої ім'я без наміру зайняття фінансово-господарською діяльністю.

У подальшому, вироком Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі №757/22907/15-к встановлено, що в період з 2009 - 2014 років ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та невстановленими особами, за попередньої змови, у групі створено/придбано низку підприємств для використання в протиправній діяльності, в тому числі і ТОВ "Браво СТ" (код ЄДРПОУ 35326688), ТОВ "Зелений Дім - Україна" (код ЄДРПОУ 37561115), ТОВ "Аваст Груп" (код ЄДРПОУ 39135645), ТОВ "БФ Альянс" (код ЄДРПОУ 38704239), ПП "Металексім" (код ЄДРПОУ 25401154) з метою надання неправомірної вигоди третім особам, а отже такі контрагенти є фіктивними, а первинні документи підписані їх керівниками, які, окрім того, заперечують факт такого підписання, не є належно оформленими звітними документами, що посвідчують вчинення господарських операцій.

З даного приводу, суд зазначає наступне .

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до приписів статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною четвертою 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, ні до компетенції адміністративного суду, ні тим більше до компетенції податкової інспекції, законом не віднесено повноваження робити висновки про наявність або відсутність події злочину, так як вказані функції притаманні виключно судам загальної юрисдикції при здійсненні кримінального судочинства.

Одночасно з цим, згідно зі статтею 368 Кримінального процесуального кодексу України питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, вирішується таким судом виключно при ухвалені вироку.

Як вбачається з вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі №757/22907/15-к, винними у вчинені злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказані особи уклали угоду про визнання винуватості, яка і була покладена в основу вироку.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що первинні документи від імені ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "Аваст Груп" підписані директором ОСОБА_5, від імені ТОВ "БФ Альянс" підписані директором ОСОБА_6, а від ПП "Металексім" - ОСОБА_7, проте у вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 відсутні дані щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності.

Крім цього, у вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 у справі №757/22907/15-к суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача та ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім", не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарських операцій, а позивач або його посадові особи не є фігурантами вказаної кримінальної справи. Досліджувані судом у вироку обставини стосуються періоду створення та реєстрації юридичних осіб, подальша ж господарська діяльність підприємств не досліджувалась.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі придбання суб'єкта підприємницької діяльності без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим підприємством не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, а відтак не може розцінюватися як імперативна ознака нікчемності укладених ним правочинів. При цьому, негативні наслідки для реальних контрагентів фіктивних підприємств мають місце лише у разі умисної спільної участі у вчиненні злочину, зокрема, шляхом сприяння незаконному завищенню валових витрат або податкового кредиту із ПДВ.

Проте, доказів участі позивача разом із ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

Щодо зазначення у вказаному вироку обставин, що в період з 2009 - 2014 років ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та невстановленими особами, за попередньої змови, у групі створено/придбано низку підприємств для використання в протиправній діяльності, в тому числі і ТОВ "Браво СТ" (код ЄДРПОУ 35326688), ТОВ "Зелений Дім - Україна" (код ЄДРПОУ 37561115), ТОВ "Аваст Груп" (код ЄДРПОУ 39135645), ТОВ "БФ Альянс" (код ЄДРПОУ 38704239), ПП "Металексім" (код ЄДРПОУ 25401154), та обвинуваченими сформовано штучний податковий кредит на загальну суму приблизно 14 млн. грн. ряду суб'єктам реального сектору економіки, в тому числі підприємству з кодом ЄДРПОУ - 30970010 (зазначений код ЄДРПОУ має ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна") суд вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту вироку вбачається, що при його винесенні суд зазначив про належність такого коду ДП "ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОНКОІНВАЛІДІВ "ФАВОРИТ ПЛЮС", а не позивачу, при цьому, матеріали справи не містять відомостей про виправлення описок у вироку.

Тобто, суд приходить до висновку, що у вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит вищевказаними особами.

Водночас, встановлення факту фіктивного підприємництва Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права на формування податкового кредиту та витрат.

При цьому, відповідачем не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, в тому числі і результатів почеркознавчої експертизи з категоричними висновками щодо підписів на поданих товариством первинних документах.

Слід зазначити, що сам по собі протокол допиту свідка не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентами, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат та податкового кредиту за наслідками придбання товарів у спірних постачальників.

Щодо доводів відповідача про непричетність засновника ПП "Металексім" ОСОБА_8, директора ПП "Металексім" ОСОБА_10, директора та засновника ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "БФ Альянс" ОСОБА_3, засновника та директора ТОВ "Зелений Дім - Україна" та ТОВ "Аваст Груп" ОСОБА_5 до господарської діяльності вказаних товариств, то суд зазначає, що така обставина не може свідчити про факт вчинення податкового правопорушення позивачем.

Саме такої правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 02.03.2016 № К/800/11712/15, яка розглядалася за подібних обставин та в якій суд касаційної інстанції відійшов від правової позиції Верховного суду України, яка була ним висловлена у постанові від 05.03.2012 по справі № 21-421а11.

У вказаній справі Вищий адміністративний суд України зазначив, що дійсно, згідно з позицією Верховного суду України, викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, а також у постанові від 22.09.2015 у справі № 21-887а15, документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Втім, Вищий адміністративний суд України наголосив, що наявність таких обставин має підтверджуватись документально, зокрема, результатами почеркознавчої експертизи з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на поданих товариством первинних документах, позаяк особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю.

Отже, висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних не тією особою, що значиться в установчих документах ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" керівниками цих підприємств, за умови документального підтвердження реальності виконання господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

Посилання відповідача на обставину відсутності у контрагентів позивача складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності працюючих осіб, не приймаються судом до уваги, оскільки вказані висновки зроблені відповідачем на підставі даних про не подання контрагентами позивача податкової звітності до податкового органу, водночас позивач не має жодного відношення до подачі його контрагентами податкової звітності.

Так, в Акті перевірки податковий орган не перевіряв даної обставини і не досліджував жодних документів. Проте, для здійснення підприємницької діяльності не обов'язково потрібно мати у власності нерухоме майно і транспортні засоби, оскільки їх можна орендувати і це не є перешкодою у веденні підприємницької діяльності.

Крім того, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію, яка наявна в базах даних відповідача відносно контрагентів позивача.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, податкова інформація та акти перевірки не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію та акти перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ", ПП "Металексім" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням останньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані податкова інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає, що в отриманні права на формування податкового кредиту та витрат може бути відмовлено у разі якщо податковим органом буде доведено, що платник податку діяв без належної обачності та, виходячи із умов та обставин здійснення відповідної угоди, знав або міг знати про зазначення контрагентом недостовірних відомостей чи про надання документів підписаних особою, що не є керівником контрагента чи про те, що контрагентом по договору є особа, яка не здійснювала реальної підприємницької діяльності та не декларувала свої податкові зобов'язання.

При цьому, самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Тому, формальна відмова особи від будь-якого відношення до створеного нею підприємства не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Суд наголошує на важливості правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Проте, як вбачається з Акта перевірки ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ" та ПП "Металексім" на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість.

Відповідачем в акті перевірки та під час розгляду справи не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна", як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента.

Суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму податкового кредиту та витрат, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив: " 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. 71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1".

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 по справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому, Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10 дійшов висновку, що "у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Крім цього, Верховний Суд України у своїй постанові від 30.09.2015 (справа 21-1575а15), предметом якої були вимоги податкового органу про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів та припинення юридичної особи з огляду на реєстрацію підприємства на підставну особу наголосив, що висновок суду про фіктивність підприємства не може ґрунтуватись виключно чи переважно на показаннях особи, достовірність яких не була підтверджена безпосередньо у судовому засіданні.

Як зазначив Верховний Суд України, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела та характеристика яких наведені в статтях 69, 70, 77, 79, 80, 85 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 86 цього Кодексу докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні. Тут слід зазначити, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, Верховний Суд України вказав, що не можна дійти однозначного висновку про фіктивність підприємства за умови нез'ясованості достовірності та щирості показань директора/засновника про відсутність у нього наміру створювати підприємство і займатися підприємницькою діяльністю; ролі та ступені участі особи, що давала показання у створенні підприємства тощо.

У цій же постанові Верховний Суд України зазначив, що та обставина, що керівник чи засновник підприємства заперечує щодо своєї ініціативи у створенні та участі у господарській діяльності підприємства не свідчить про неможливість підприємства бути учасником господарських відносин.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом під час розгляду вказаної справи не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу, що беззаперечно свідчили б про безтоварність (фіктивність) розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, факт продажу ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ" та ПП "Металексім" товарів, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари придбавались позивачем, за якою ціною, між якими контрагентами, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, позивачем на підтвердження економічної мети спірних господарських операцій були надані пояснення, що придбаний у ТОВ "Зелений Дім - Україна", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Аваст Груп", ТОВ "Браво СТ" та ПП "Металексім" був реалізований іншим товариствам, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, рахунками-фактурами, тощо.

Враховуючи зазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами - постачальниками правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на 1239784,00 грн., та вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1233922,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення 16.04.2015 №0000642204 та №000632204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.04.2015 № 0000642204 та № 000632204.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Україна" (код ЄДРПОУ 30970010) судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39466569).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.