Постанова

від 20.06.2017 по справі 910/14861/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа№ 910/14861/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 16059 від 20.07.2016 р.);

від відповідача: Коваленко А.В. (дов. № 11/05/17 від 11.05.2017 р.);

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС-ЕКСПЕРЕС"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2017р.

по справі № 910/14861/16 (головуючий суддя Селівон А.М.,судді: Шкурдова Л.М., Цюкало Ю.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс - Експрес"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Альянстрейдінг ЛТД"

3. товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Мет"

про стягнення 82 164,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс - Експрес" про стягнення 82 164,00 грн. заборгованості за виконане перевезення вантажу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2016 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 р. залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Альянстрейдінг ЛТД" та товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Мет".

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2017 р. по справі № 910/14861/16 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс - Експрес" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 82 164,00 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих за заявкою міжнародних послуг перевезення автомобільним транспортом в сумі 82 164,00 грн. у встановлений строк, розмір невиконаного зобов'язання відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів сплати вказаної суми відповідач суду не представив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс - Експрес" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2017 р. у справі № 910/14861/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що судом не досліджено в повному обсязі документ, на який посилається позивач як на підтвердження своїх вимог та проігноровано той факт, що заявка № 150616 від 15.06.2016 р. не вважається договором. Крім того зазначив, що з копії товарно-транспортної накладної № 990353 вбачається, що ТОВ Євротранс-Експрес взагалі не є учасником процесу перевезення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс - Експрес" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/14861/16.

Судові засідання неодноразово відкладались.

Представники третіх осіб у судове засідання 20.06.2017 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 20.06.2017 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.06.2016 р. ТОВ "Євротранс-Експрес" прийнята до виконання заявка № 150616 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, за якою позивач зобов'язувався за плату у розмірі 3 400 дол. США виконати на замовлення замовника (ТОВ Євротанс-Експерис) перевезення вантажу (скло банка 120м3 до 20 тонн) за маршрутом Київська обл., Пісківка (Україна) - Єреван, (Вірменія), дата завантаження - 16.06.2016 р., місце завантаження - Київська обл., м. Пісківка, дата доставки - по приїзду, місце замитнення - Київська обл., Гостомель, місце розмитнення - Єреван, Вірменія, автомобілем Вольво СЕ-4771-АТ / СЕ-0843-ХТ. (том 1, а.с. 11)

Зазначене перевезення вантажу здійснювалось на виконання інвойсів № 15/1 від 16.06.2016 р. та № 15/1к від 16.06.2016 р., вантажовідправником яких зазначено ТОВ Піскійвський завод скловиробів а отримувачем - ТОВ Коронадо . (том 1, а.с. 15, 16)

В матеріалах справи міститься міжнародна транспортна накладна CMR № 990353 від 16.06.2016р. (том 1, а.с. 12), з якої вбачається, що позивачем було перевезено товар за інвойсами № 15/1 від 16.06.2016 р. та № 15/1к від 16.06.2016 р., вантаж отримано 23.06.2016 р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру № СФ-0000044 від 23.06.2016 р. (том 1, а.с. 14) на оплату транспортних та експедиційних послуг по перевезенню вантажу по маршруту смт. Підківка, Київська область (Україна) - м. Єреван (Вірменія), автомобіль/причіп ДАФ СЕ-4771-АТ/СЕ-0843-ХТ на загальну суму 82 164,00 грн., а також акт № ОУ-0000045 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2016 р. (том 1, а.с. 13) на загальну суму 82 164,00 грн., які містять посилання на дані маршруту та транспортного засобу.

Факт надсилання зазначених документів на адресу замовника та отримання їх останнім 15.08.2016 р. підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами фіскальних чеків №№ 23575, 23576 від 07.07.2016 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5801803002399 (том 1, а.с. 27-30).

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача, як замовника перевезення, зазначеного в заявці № 150616 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 15.06.2016 р., з претензією № 078072016 від 07.07.2016 р. щодо погашення заборгованості за надані транспортні послуги по перевезенню вантажів сумі 82 164,00 грн., що підтверджується наданими позивачем оригіналами фіскальних чеків № 82269, № 82270 від 15.07.2016 р. (том 1, а.с. 24-25)

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, надані позивачем послуги з міжнародного перевезення вантажу оплачені відповідачем не були, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення з останнього 82 164,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих за заявкою міжнародних послуг перевезення автомобільним транспортом в сумі 82 164,00 грн. у встановлений строк, розмір невиконаного зобов'язання відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів сплати вказаної суми відповідач суду не представив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Проте, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 2 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Частина 2 вказаної статті вказує, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому згідно до частин 2, 3 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, а якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що транспортна заявка № 150616 від 15.06.2016 р., яка була відправлена в електронній формі за підписом директора відповідача та скріплена печаткою відповідача, та яка в подальшому була підписана позивачем і скріплена печаткою, свідчить про погодження сторонами зобов'язань, взятих на себе вказаною заявкою.

Виходячи із приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, а тому транспортна заявка № 150616 від 15.06.2016 р., яка була погоджена сторонами, вважається правочином, який вчинений у спрошеній формі.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування зазначені в статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" унормовано, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону вказаного Закону).

Як вбачається з заявки № 150616 від 15.06.2016 р., місцем вивантаження зазначено Єреван, Вірменія, тобто перевізником здійснювалось перевезення вантажу у міжнародному сполучені.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956р (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 р. Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів , а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Відповідно до ст. 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи те, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу в міжнародному сполучені, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956 р.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік власниками автомобільного транспорту - перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами - замовниками.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Таким чином, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є документом, що засвідчує факт здійснення перевезення позивачем та є первинним доказом укладення договору перевезення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 990353 від 16.06.2016 р., вантаж був прийнятий до перевезення 16.06.2016 р. в смт. Пісківка, Київська область, Україна, транспортним засобом СЕ-4771-АТ/СЕ-0843-ХТ, що було обумовлено сторонами в заявці № 150616 на перевезення вантажу від 15.06.2016 р.

Відправником вантажу за даними CMR № 990353 є ТОВ "Пісківський завод скловиробів" (Україна, Київська область, смт. Пісківка, вул. Жовтнева, 1), що підтверджується відповідним підписом та відбитком печатки вантажовідправника в графі № 22, а також інвойсами товариства № 15/1 від 16.06.2016 р. та № 15/1к від 16.06.2016 р., посилання на які містяться у вказаній СМR (графа № 5), які також містять відмітку Сумської митниці України від 17.06.2016 р. про проходження вантажу митного контролю.

Згідно даних СМR, автомобіль пройшов митний контроль в Україні 17.06.2016 р. та прибув на митницю в Вірменії 23.06.2016 р.

Факт перевезення вантажу та отримання останнього 23.06.2016 р. власником вантажу (вантажоотримувачем) ТОВ "Коронадо" (Вірменія, м. Армавір, район 107, б. 7, ІНН 04415079) підтверджується відміткою в графі № 24 СМR № 990353, а також поясненнями третьої особи 1 - вантажовідправника. (том 1, а.с. 153)

Враховуючи вищевикладене, надана позивачем міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) є належним та допустимим доказом надання перевізником послуг перевезення вантажу та укладення договору між сторонами, зміст якої, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаній CMR дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов'язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу в обумовленому місці вивантаження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг перевезення вантажу, обумовлених заявкою № 150616 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 15.06.2016 р. в зазначених обсягах та з належною якістю. При цьому, вантажоодержувачем та вантажовідправником, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як вже було зазначено, позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру № СФ-0000044 від 23.06.2016 р. (том 1, а.с. 14) на оплату транспортних та експедиційних послуг по перевезенню вантажу по маршруту смт. Підківка, Київська область (Україна) - м. Єреван (Вірменія), автомобіль/причіп ДАФ СЕ-4771-АТ/СЕ-0843-ХТ на загальну суму 82 164,00 грн., що становить еквівалент 3 300,00 дол. США за курсом Національного Банку України станом на дату вивантаження вантажу - 23.06.2016 р. (за даними СМR), а також акт № ОУ-0000045 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2016 р. (том 1, а.с. 13), які містять посилання на дані маршруту та транспортного засобу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, в процесі здійснення міжнародного перевезення вантажу, а саме склобанка 120 м.куб за маршрутом: Пісківка, Київська область - Єреван, Вірменія, від вантажовідправника/продавця - ТОВ "Пісківський завод скловиробів" до покупця/вантажоотримувача - ТОВ "Коронадо", приймали участь товариство з обмеженою відповідальністю "Альянстрейдінг ЛТД", з яким у вантажовідправника, як замовника було укладено Договір - заявку № 15/06 від 15.06.16 р. на транспортно - експедиційні послуги щодо перевезення скло банок масою 22 тони. (том 1, а.с. 111)

На виконання зазначеної заявки ТОВ "Пісківський завод скловиробів" сплатив 79 648,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 2, а.с. 51-53)

В свою чергу, з метою виконання зазначеного Договору - заявки № 15/06 від 15.06.16 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Альянстрейдінг ЛТД", як експедитором, було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Мет", як виконавцем, договір - угоду № 1406 від 14.06.16 р. та Договір - заявку № 14/06 на транспортно - експедиційні послуги від 14.06.16 р. щодо перевезення вищезазначеного вантажу - скло банок на піддонах за маршрутом Пісківка - Єреван, Вірменія. (том 1, а.с. 183-188)

Зазначені факти підтверджені письмовими поясненнями ТОВ "Пісківський завод скловиробів", ТОВ "Альянстрейдінг ЛТД" та ТОВ "Метро Мет".

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

При цьому, ТОВ "Пісківський завод скловиробів" в поясненнях № 1411 від 07.12.2016 р. також підтверджено відправлення вантажу 16.06.16 р. згідно інвойсів № 15/1 та № 15/1к на ім'я ТОВ "Коронадо" (республіка Вірменія) згідно CMR № 990353, перевізник - ФОП ОСОБА_4, до якого за результатами перевезення зазначеного вантажу вантажовідправник претензій не має, а також зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Альянстрейдінг ЛТД" повідомлено про участь у здійсненні перевезення вантажу ТОВ "Євротранс-Експрес".

Аналогічна за змістом інформація щодо здійснення перевезення вантажу вантажовідправника ТОВ "Пісківський завод скловиробів" за маршрутом Пісківка, Київська область - Єреван, Вірменія, за участю ТОВ "Євротранс - Експрес" та ФОП ОСОБА_4 міститься також в поясненнях третьої особи 2, наявних в матеріалах справи.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих за заявкою міжнародних послуг перевезення автомобільним транспортом в сумі 82 164,00 грн. у встановлений строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2017 року у справі № 910/14861/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС-ЕКСПЕРЕС" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2017 року у справі № 910/14861/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2017 року у справі № 910/14861/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14861/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко