Ухвала

від 21.06.2017 по справі 805/3974/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року справа №805/3974/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд: у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Гайдар А.В.

Ястребова Л.В.

Секретаря судового засідання: Терзі Д.А.,

За участю представників:

позивача - Сороки С.С.,

відповідача - Сенникова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 р. у справі № 805/3974/15-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М. ) за позовом Державного підприємства Селидіввугілля до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 року № 0000051500 та № 0000061500,-

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2015 року Державне підприємство Селидіввугілля (далі - позивач, ДП Селидіввугілля ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) з вимогами: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 року № 0000051500, предметом якого збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 377 434 грн. (з яких за основним платежем 918 289 грн., за штрафними санкціями 459 145 грн.) та № 0000061500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 486 385 грн. (том 1 арк. справи 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року вказаний адміністративний позов задоволений, скасовані повідкові повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 25.05.2015 року: № 0000051500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 918289 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 459145 грн.; № 0000061500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1140 грн. за вересень 2014 року, у розмірі 485 245 грн. за жовтень 2014 року (том 14 арк. справи 232, 233-241).

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки актом документальної позапланової перевірки від 18.05.2015 року № 267/05-16-15-01/33426253 встановлені порушення позивачем пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого: - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в періоді, що перевірявся, на загальну суму 486 385 грн., в т.ч.:за вересень 2014 на суму 1 140 грн., за жовтень 2014 на суму 485 245 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 918 289 грн., в т.ч.: серпень 2014 - 17 520 грн., вересень 2014 - 188 045 грн., листопад 2014 - 433 511 грн., грудень 2014 - 279 213 грн., за операціям з придбання товарів/послуг у ТОВ Лювіс і К , код ЄДРПОУ 37742321, ТОВ Арсенал Дон , код за ЄДРПОУ 34400110, ТОВ Євроспліт , код за ЄДРПОУ 39351765, ТОВ Таро трейд компані , код за ЄРПОУ 39008871, ТОВ Торговий дім Індустрія , код за ЄДРПОУ 38773958, ТОВ Експрес бюро , код за ЄДРПОУ 37757060, ТОВ Адванс центр , код за ЄДРПОУ 39291942, ТОВ Пентакль , код за ЄДРПОУ 34682857, ТОВ Петрол ЛТД , код за ЄДРПОУ 37967004. Апелянт вказав, що наведені порушення виникли з підстав не наданням ДП Селидіввугілля пояснень та не в повному обсязі наданням документів бухгалтерського та податкового обліку стосовно взаємовідносин, згідно яких не доведено зв'язок здійснення операцій з господарською діяльністю підприємства, зокрема позивачем не надано сертифікати відповідності, паспорти якості продукції, документацію, яка містить технічні характеристики придбаної продукції, гарантійні зобов'язання, назву виробника, журнал реєстрації транспортних засобів, що прибувають на підприємство, документи, які підтверджують правомірність укладання договорів про постачання товарів на суму, що перевищує 100 000 грн. без проведення процедур, відповідно до вимог Закону України Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності від 24 травня 2012 року № 4851-VI зі змінами та доповненнями, тому не надані документи вважаються відсутніми в розумінні п. 44.6 статті 44 ПК України.

Також надані до перевірки видаткові накладні не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, відсутні дати ат номер договорів, по яким відвантажені товари та не можуть підтверджувати реальність здійснення операцій з постачання матеріалів, отриманих від постачальників (том 15 арк. справи 1-5).

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залиши без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що Державне підприємство Селидіввугілля м.Селидове (ЄДРПОУ 334426253, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, буд.41) зареєстрований в якості юридичної особи 06.06.2005 року, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (том 1 арк. справи 12).

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2014 р. з питань взаємовідносин з ТОВ "Лювіс і К", код ЄДРПОУ 37742321, ТОВ "Арсенал Дон", код за ЄДРПОУ 34400110, ТОВ "Євроспліт", код за ЄДРПОУ 39351765, ТОВ "Таро трейд компані", код за ЄРПОУ 39008871, ТОВ "Торговий дім "Індустрія", код за ЄДРПОУ 38773958, ТОВ "Експрес бюро", код за ЄДРПОУ 37757060, ТОВ "Адванс центр", код за ЄДРПОУ 39291942, ТОВ "Пентакль", код за ЄДРПОУ 34682857, ТОВ "Петрол ЛТД", код за ЄДРПОУ 37967004, за результатами якої складно акт перевірки від 18.05.2015 року № 267 /05-16-15-01/33426253 з висновками про порушення позивачем норм податкового законодавства:

- пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого:

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в періоді, що перевірявся, на загальну суму 486 385 грн., в т.ч.: за вересень 2014 на суму 1 140 грн., за жовтень 2014 на суму 485 245 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 918289 грн., в т.ч.: серпень 2014 - 17520 грн., вересень 2014 - 188 045 грн., листопад 2014 - 433 511 грн., грудень 2014 - 279 213 грн. (том 12 арк. справи 2-214)

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами - постачальниками ТОВ "Лювіс і К", код ЄДРПОУ 37742321, ТОВ "Арсенал Дон", код за ЄДРПОУ 34400110, ТОВ "Євроспліт", код за ЄДРПОУ 39351765, ТОВ "Таро трейд компані", код за ЄРПОУ 39008871, ТОВ "Торговий дім "Індустрія", код за ЄДРПОУ 38773958, ТОВ "Експрес бюро", код за ЄДРПОУ 37757060, ТОВ "Адванс центр", код за ЄДРПОУ 39291942, ТОВ "Пентакль", код за ЄДРПОУ 34682857, ТОВ "Петрол ЛТД", код за ЄДРПОУ 37967004.

При цьому підставою встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача та його контрагентів - постачальників були дані матеріалів перевірок та податкових інформацій по: ТОВ "Лювіс і К", код ЄДРПОУ 37742321 (податкова інформація Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18.03.2015 № 368/05-18-22), ТОВ "Арсенал Дон", код за ЄДРПОУ 34400110 (податкова інформація Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 20.03.2015 № 414/7/05-18-22), ТОВ "Євроспліт", код за ЄДРПОУ 39351765 (лист про неможливість проведення зустрічної звірки (податкова інформація) Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 26.01.2015 № 9/22-00/39351765), ТОВ "Торговий дім "Індустрія", код за ЄДРПОУ 38773958 (податкова інформація Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.03.2015 № 1462/7/20-3-22-03-12), ТОВ "Петрол ЛТД", код за ЄДРПОУ 37967004 (податкова інформація Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 05.03.2015 № 43/15/37967004), ТОВ "Таро трейд компані", код за ЄРПОУ 39008871 (акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2014 № 1695/26-59-22-08/38779902), ТОВ "Експрес бюро", код за ЄДРПОУ 37757060, ТОВ "Адванс центр", код за ЄДРПОУ 39291942 (податкова інформація від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 16.03.2015 № 175/05-66-15-01/39191521), ТОВ "Пентакль", код за ЄДРПОУ 34682857, інформаційні листи від Красноармійського міжрайонного відділу СБУ в Донецькій області від 21.01.2015 № 56/32-21нт, від 11.02.2015 № 56/32-91нт, якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з вищезазначеними контрагентами, та не надання позивачем під час проведення перевірки підприємства всіх первинних документів, що підтверджують здійснення господарських відносин з ТОВ "Лювіс і К", код ЄДРПОУ 37742321, ТОВ "Арсенал Дон", код за ЄДРПОУ 34400110, ТОВ "Євроспліт", код за ЄДРПОУ 39351765, ТОВ "Таро трейд компані", код за ЄРПОУ 39008871, ТОВ "Торговий дім "Індустрія", код за ЄДРПОУ 38773958, ТОВ "Експрес бюро", код за ЄДРПОУ 37757060, ТОВ "Адванс центр", код за ЄДРПОУ 39291942, ТОВ "Пентакль", код за ЄДРПОУ 34682857, ТОВ "Петрол ЛТД", код за ЄДРПОУ 37967004.

За висновками вказаного акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.05.2015 р:

1) №0000051500, відповідно до якого збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 918289 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 459145 грн.;

2) №0000061500, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - вересень 2014 року 1 140 грн., жовтень 2014 року 485 245 грн. (том 1 арк. справи 27, 28).

Незгода позивача з даними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, при цьому з урахуванням доводів апеляційної скарги спірним питанням є підтвердження позивачем факту реального здійснення господарських операцій з його контрагентами за спірний період, та як наслідок наявність підстав для формування позивачем податкового кредиту в рамках Податкового кодексу України на підставі первинних документів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином з аналізу наведених норм податкового кодексу вбачається, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які доводять реальність здійснення господарської операції та підтверджують факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з його контрагентами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначена собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта з приводу нереальності здійснення господарських операції по взаємовідносинам позивача з його контрагентами спростовуються наявними в матеріалах даної справи первинними документами, що підтверджують факт здійснення позивачем господарської діяльності з його контрагентами, оприбуткування та подальше їх використання у господарській діяльності, а саме: угодами (про поставку товару, у тому числі продукцію виробничо-технічного та іншого напрямку у строки та за ціною, що узгоджена сторонами згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договорів, факт виконаня яких підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, приймальними актами, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, актами приймання ТМЦ та обладнання, лімітно-забірними картами, актами списання ТМЦ, картками складського обліку матеріалів, журналами-ордерами по рахунку 631, оборотними відомостями руху ТМЦ, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (том 2 арк. справи 190-247, том 10 арк. справи 1-116, т.10 а.с.130-136, т.10 а.с.142-248, т. 3 а.с.1-117, а.с.132-247, т.9 а.с.31-249, т.7 а.с.1а-230), платіжними дорученнями (т.2 арк. справи 184-189, т.10 а.с.117-126, т.10 а.с.137-141, т.3 а.с.118-131), (том 6, а.с. 53-60), (том 4 арк. справи 95-160), (том 8 а.с.13-249, т.4 а.с.1-33, т.9 а.с.1-28), (том 4 а.с.27,34, том 8 арк. справи 4-12), (том 6 а.с.152-161), (том 5 а.с. 69-71, 114-117, 162-164), (том 11 арк. справи 76-79, 105-111,142-146), (том 6 а.с.119-151, т.5 а.с. 66-212, т.11 а.с.80-167), (том 6 а.с.100-113), (том 6 а.с. 61-99, а.с.114-118), (том 4 арк. справи 38-39, а.с. 45-46, а.с. 50-51, а.с.55-56, а.с.60-61, а.с.65-66, а.с.70-71, а.с.75-76, а.с.81-82), (т.12,13), (т.11 арк. справи 9-12, а.с.18-21, а.с.27-30, а.с.36-39, а.с.45-48, а.с.54-57, а.с.63-66), (т.4 а.с.35-80, т.11 а.с.13-75), (т.11 арк. справи 71, а.с.52, а.с.43, а.с.34, а.с.25, а.с.16, а.с.7, а.с.5, а.с.3), (т.4 арк. справи 206-221), (т.6 арк. справи 7-18).

До того ж усі отримані від контрагентів податкові накладні були зареєстровані позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а у випадках порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, позивачем було заповнено Додаток 8 до податкової звітності відповідного періоду з уточненими сумами.

Вказані обставини досліджувались у повному обсязі судом першої інстанції, крім цього, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, судом першої інстнації ухвалою від 18.12.2015 року призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання, що відображені в акті перевірки, встановлені порушення за якими слугували винесенню податкових повідомлень-рішень, а саме наступні питання:

1.На підставі наданих для дослідження документів бухгалтерського обліку та звітності встановити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18.05.2015 року № 267/05-16-15-01/33426253 про порушення Державним підприємством Селидіввугілля пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.14.1.202 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, № 2755-VI із змінами та доповненнями, на підставі яких винесені податкові повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000051500 та №0000061500;

2.Суму податків та фінансових санкцій які підлягають донарахуванню по порушенням які підтверджено.

За висновком судового експерта від 03.10.2016 року за №30/09/24, в результаті здійсненого експертом дослідження наданих документів бухгалтерського обліку та звітності висновки акту перевірки Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18.05.2015р №267/05-16-15-01/33426253 про порушення Державним підприємством "Селидіввугілля" пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р №2755-VІ із змінами та доповненнями, на підставі яких винесені податкові повідомлення-рішення від 25.05.2015р №0000051500 та №0000061500 не підтвердились (том 2 арк. справи 2-165).

Також, експертом зазначено, що оскільки висновки акту перевірки Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 18.05.2015 року № 267/05-16-15-01/33426253 щодо встановлених порушень податкового законодавства ДП "Селидіввугілля" не підтверджуються у повному обсязі, розрахунок суми податків та фінансових санкцій які підлягають донарахуванню по вказаним порушенням експертом не здійснюється.

Крім цього як вбачається з матеріалів даної справи судовий експерт відповідав письмово по спірним питанням на заперечення відповідача до висновку експертизи по даній справі (том 11 арк. справи 181-184, 189-194, 198-199).

Окрім викладеного експерт зазначав, що відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому апелянтом не надано доказів наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача, а під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками, а тому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Також судом першої інстнації правомірно до даних правовідносин враховані висновки рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну, інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

Проте акт перевірки також містить висновки щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій позивача з підприємствами - контрагентами з урахуванням результатів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання та податкових інформацій:

- ТОВ Лювіс і К , код ЄДРПОУ 37742321 (податкова інформація Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18.03.2015 № 368/05-18-22),

- ТОВ Арсенал Дон , код за ЄДРПОУ 34400110 (податкова інформація Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 20.03.2015 № 414/7/05-18-22),

- ТОВ Євроспліт , код за ЄДРПОУ 39351765 (лист про неможливість проведення зустрічної звірки (податкова інформація Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 26.01.2015 № 9/22-00/39351765),

- ТОВ Торговий дім Індустрія , код за ЄДРПОУ 38773958 (податкова інформація Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.03.2015 № 1462/7/20-3-22-03-12),

- ТОВ Петрол ЛТД , код за ЄДРПОУ 37967004 (податкова інформація Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 05.03.2015 № 43/15/37967004),

- ТОВ Таро трейд компан , код за ЄРПОУ 39008871 (акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2014 № 1695/26-59-22-08/38779902),

- ТОВ Експрес бюро , код за ЄДРПОУ 37757060, ТОВ Адванс центр , код за ЄДРПОУ 39291942 (податкова інформація від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 16.03.2015 № 175/05-66-15-01/39191521),

- ТОВ Пентакль , код за ЄДРПОУ 34682857 (інформаційні листи від Красноармійського міжрайонного відділу СБУ в Донецькій області від 21.01.2015 № 56/32-21нт, від 11.02.2015 № 56/32-91нт), якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з вищезазначеними контрагентами.

Разом з тим, слід зазначити, що вказана податкова інформація не є окремим предметом розгляду даної справи, а Податковий кодекс України взагалі не містить норм які б встановлювали:

- обмеження щодо визнання документа первинним та набрання (не набрання) ним юридичної сили у залежності від можливості (неможливості) проведення зустрічних перевірок контрагентів, наявності (відсутності) та розміру економічних та інших ресурсів підприємств, які беруть учать у господарських операціях (трудові ресурси, умови для зберігання товару, місцезнаходження майна, тощо);

-додаткову необхідність підтвердження факту здійснення господарської операції (крім наявності первинного документу) наявністю (відсутністю) та розміром економічних ресурсів контрагентів -підприємств (організацій).

Також, нормами Податкового кодексу обмеження, або залежність в частині виникнення у платника податків права на декларування валових витрат та податкового кредиту від операцій з контрагентами, в залежності від стану та розміру економічних ресурсів контрагентів (трудові ресурси, майнові ресурси, наявності складських приміщень, інше) не встановлені.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Також Податковим кодексом України платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Отже, при визначенні документальної обґрунтованості висновків акту перевірки ДПІ, суд керується виключно нормами діючого законодавства, що визначають вимоги до документального забезпечення господарських операцій, правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому суд звертає увагу, що як вірно зазначено експертом на спростування висновків акту перевірки відповідно яких декілька поставок товару проведених за один день та оформлених окремими первинними документами вважаються однією поставкою, на яку повинна виписуватися одна податкова накладна є такими, що не відповідають п.201.4 п 201.7 ст. 201 Кодексу , що вимоги п.1 розділу ІІІ Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 року за №708 в частині нумерації порядкових номерів виписаних податкових накладних, не визначають наявності фактів недодержання правил нумерації податкових накладних при їх складанні, як підстави їх неврахування в податковому обліку та при формуванні податкової звітності, з огляду на що нумерацію податкових накладних не може бути підставою для твердження про наявність порушень в податковому законодавстві.

Щодо доводів апелянта про ненадання платником податків документального оформлення приймання придбаних ТМЦ на склад, товарно-транспортних накладних та/або з порушеннями їх заповнення, як доказу безтоварності угод, суд зазначає, що акт перевірки не містить посилань на пункти Податкового кодексу України, яким була б передбачена обов'язковість наявності у платника податків документального оформлення приймання придбаних ТМЦ на склад та не розкритий зміст цієї фрази, стосовно того, яка саме інформація та в якому вигляді повинна була бути надана податковому органу.

При цьому відповідно п. 5 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р № 996 підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Тобто, журнал обліку вантажів, що надійшли (за формою № М-1) не є єдиною можливою формою для обліку надходження ТМЦ на підприємство.

Як вірно вказано судом першої інстнації, підприємство має право при веденні обліку надходження ТМЦ обрати типові форми документів (визначені відповідними нормативними документами), або самостійно розробити форму документу в залежності від особливості своєї діяльності та з урахуванням вимог щодо наявності необхідних реквізитів визначених п.2, 4 ст.9 ЗУ № 996. Таким чином, оскільки Податковий кодекс України, який є єдиним нормативним документом, що визначає порядок формування та оподаткування сум ПДВ, не встановлює обов'язковості наявності документального оформлення приймання придбаних ТМЦ на склад при формуванні показників податкового обліку, факт відсутності у позивача таких документів не дає податковому органу підстав для висновку щодо безтоварності укладених між суб'єктами господарювання угод.

Податковий кодекс України також не містить норм, відповідно до яких випливало б що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожних листів, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару.

Навпаки, норми Податкового кодексу містять чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10 ПКУ), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп. 198.2 ПКУ), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені пп.201.1 Кодексу. Разом з тим, наявність, або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо відсутності технічної документації та відповідних сертифікатів, що підтверджують якість та відповідність товару, особливо враховуючи специфічність придбаного товару, суд вказує, що як встановлено судовим експертом, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Сертифікат якості, паспорт продукції тощо, не відносяться до первинних документів та не фіксують факт здійснення господарської операції, крім того вказані документи не використовуються у бухгалтерському та податковому обліках, отже їх відсутність чи наявність не впливає на результати бухгалтерського та податкового обліку, тому відсутність сертифікату якості не може бути підставою для неврахування господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно, відсутність сертифікатів якості у відповідності до норм діючого податкового законодавства не спричиняє позбавлення права на формування сум податкового кредиту від операцій з придбання ТМЦ.

Також, суд критично оцінює доводи контролюючого органу щодо відсутності підтверджуючих первинних документів, щодо розрахунків з підприємствами як доказ безтоварності угод, оскільки на законодавчому рівні не встановлена обов'язкова форма накладної, також цей документ не є бланком суворої звітності, встановлена лише форма, що має рекомендований характер, яка може бути змінена з урахуванням особливостей оформлення операцій на кожному конкретному підприємстві.

При цьому, в збірниках типових форм документів бухгалтерського обліку наявні форми накладних в яких такі реквізити як: посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції та складання первинного документу не передбачені (наявною формою накладної передбачені лише підписи особи що відвантажила ТМЦ (Постачальник) та прийняла ТМЦ (Одержувач).

Слід зазначити, що п.2 ст.9 ЗУ № 996 та п.2.4 Положення № 88 не містить будь-яких посилань про те, що відсутність такого реквізиту як "посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення", є підставою для визнання господарської операції, зазначеною у первинному документі такою, що фактично не відбувалася. Також, Закон № 996 та Положення № 88 не містять норм, відповідно до яких відсутність у накладної вище наведеного реквізиту є обставиною, що кваліфікує такий документ як недійсний.

Таким чином, висновок про нездійснення господарської операції у зв'язку зі складанням первинного документу за формою, що не містить реквізиту: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

З огляду на що, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України по справі № 2а-15327/12/2670 від 26 січня 2016 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстнації погоджується з висновком суду першої інстнації, що відповідачем не надано під час розгляду справи жодних належних та допустимих доказів, того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами - постачальниками за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що позивач не мав права на формування податкового кредиту, при цьому доводи апеляційної скарги цілком дублюють описову та мотивувальну частину акту перевірки, пояснення та заперечення, надані відповідачем ще суду першої інстанції, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 805/3974/15-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 р. у справі № 805/3974/15-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 23 червня 2017 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Гайдар А.В.

Ястребова Л.В.