Постанова

від 04.09.2018 по справі 805/3974/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

Київ

справа №805/3974/15-а

адміністративне провадження №К/9901/3055/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя - Кониченко О.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя - Васильєва І.А., судді: Гайдар А.В., Ястребова Л.В.) у справі № 805/3974/15-а за позовом Державного підприємства Селидіввугілля до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Державне підприємство Селидіввугілля (далі - ДП Селидіввугілля ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Покровська ОДПІ) від 25.05.2015 №0000051500 та №0000061500.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Покровська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Покровська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та його подальше використання в господарській діяльності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Селидіввугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 з питань взаємовідносин з ТОВ Лювіс і К , ТОВ Арсенал Дон , ТОВ Євроспліт , ТОВ Таро трейд компані , ТОВ Торговий дім Індустрія , ТОВ Експрес бюро , ТОВ Адванс центр , ТОВ Пентакль , ТОВ Петрол ЛТД , про що складно акт від 18.05.2015 № 267 /05-16-15-01/33426253.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, п. 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної продукції виробничо-технічного та іншого напрямку у ТОВ Лювіс і К , ТОВ Арсенал Дон , ТОВ Євроспліт , ТОВ Таро трейд компані , ТОВ Торговий дім Індустрія , ТОВ Експрес бюро , ТОВ Адванс центр , ТОВ Пентакль , ТОВ Петрол ЛТД з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином оформленими первинними документами, що мотивовано посиланням на результати контрольних заходів щодо цих контрагентів.

На підставі акту перевірки 25.05.2015 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 0000051500, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 918289 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 459145 грн.;

№ 0000061500, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - вересень 2014 року 1140 грн., жовтень 2014 року на 485245 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, їх використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ДП Селидіввугілля до матеріалів справи копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: укладених договорів (про поставку товару, у тому числі продукції виробничо-технічного та іншого напрямку у строки та за ціною, що узгоджена сторонами згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договорів); податкових накладних, видаткових накладних, приймальних актів, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, актів приймання ТМЦ та обладнання, лімітно-забірних карт, актів списання ТМЦ, карток складського обліку матеріалів, журналів-ордерів по рахунку 631, оборотних відомостей руху ТМЦ, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, платіжних доручень.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, можливої фіктивності його постачальників або здійснення ДП Селидіввугілля розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Поряд з цим судами враховано, що згідно висновку судового експерта від 03.10.2016 №30/09/24, в результаті здійсненого експертом дослідження наданих документів бухгалтерського обліку та звітності висновки акту перевірки від 18.05.2015р №267/05-16-15-01/33426253 на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2015 №0000051500 та №0000061500 не підтвердились.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Покровської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду