Рішення

від 14.06.2017 по справі 911/3721/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа № 911/3721/16

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого судді Бабкіної В.М., суддів Кошика А.Ю. та Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Ірпінської міської ради,

до Приватного підприємства «Деметра Філ» ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФТ»

та до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору суперфіцію, витребування земельних ділянок з незаконного володіння

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 028911);

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 7-5/189 від 17.01.2017 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_3 (довіреність № 26-10/16-2 від 26.10.2016 р.);

від відповідача 3: не з'явився;

від відповідача 4: не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовом звернувся перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) до Ірпінської міської ради (далі - відповідач 1), Приватного підприємства «Деметра Філ» (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФТ» (далі - відповідач 3) про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору суперфіцію, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Так, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9 «Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою приватному підприємству «Лора» для обслуговування бази відпочинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» ; рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-IV «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватного підприємства «Лора» в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» та від 19.05.2016 р. «Про затвердження проекту землеустрою ПП «Деметра Філ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» ; визнати недійсним договір суперфіцію від 19.09.2016 р., укладений між ПП «Деметра Філ» та ТОВ «СКІФТ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2016 р. за № 31515106; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння приватного підприємства «Деметра Філ» площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства, загальною вартістю 590689 грн., що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.

Підставою пред'явлення прокурором вказаного позову визначене те, що рішеннями Ірпінської міської ради та її виконавчого комітету, всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 12, 17, 20, 55, 56, 149 Земельного кодексу України, передано у власність ПП «Деметра Філ» земельну ділянку площею 3,6851 га з числа земель лісогосподарського призначення державної власності, яка розташована по вул. Пушкінська, 64/68 у м. Ірпінь Київської області, та змінено її цільове призначення на землі для багатоповерхової житлової забудови . Так, рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9, з порушенням, на думку прокурора, вимог земельного та лісового законодавства, було надано ПП «Лора» у постійне користування земельну ділянку площею 3,6849 га, в тому числі: 0,6084 га - лісовкритих площ і 3,0765 га - забудованих земель (землі, що використовують для відпочинку), для обслуговування бази відпочинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 без зміни її цільового використання. У подальшому, всупереч вимог ст.ст. 12, 17, 20, 55, 56, 149 Земельного кодексу України, рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-ІУ було затверджено оцінну вартість земельної ділянки лісогосподарського призначення в розмірі 590689,47 грн. та продано ПП «Лора» земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку. На виконання вказаного рішення ради між Ірпінською міською радою та ПП «Лора» 05.10.2005 р. за № 2837 було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, на підставі якого ПП «Лора» набуло право власності на земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003, та 26.12.2005 р. ПП «Лора» було видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯБ № 515318 для обслуговування бази відпочинку.

Поряд з цим, відповідно до рішення засновників ПП «Лора» від 14.03.2008 р., підприємство було реорганізовано та шляхом виділення із його складу створено ПП «Деметра Філ» і передано до його статутного капіталу приміщення та земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68. На підставі вказаного рішення ПП «Деметра Філ» було видано державний акт серії ЯЗ № 344225 на земельну ділянку площею 3,6811 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування бази відпочинку. У подальшому, рішенням Ірпінської міської ради від 19.05.2016 р. № 824-14-VII, з порушенням, на думку прокурора, вимог земельного законодавства було затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення ПП «Деметра Філ» площею 3,6811 га з «обслуговування бази відпочинку» на «будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку» . Рішенням приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 від 22.06.2016 р., інд. номер 30151826, було зареєстровано право власності ПП «Деметра Філ» на земельну ділянку площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68, після чого ПП «Деметра Філ» було здійснено поділ земельної ділянки площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 на 2 земельні ділянки: площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107.

Водночас, ПП «Деметра Філ» на підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 19.09.2016 р. № 916 було передано земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 для забудови ТОВ «СКІФТ» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інд. номер 31515106 від 22.09.2016 р.).

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, наполягає на тому, що відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 05.08.2016 р. № 514 земельна ділянка площею 3,6849 га по вул. Пушкінській, 64/68 в м. Ірпінь з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 за даними лісовпорядкування 1988 року відноситься до земель лісового фонду Ірпінської лісової дачі Бучанської лісогосподарської установи та розташована у кварталі № 36, що підтверджується фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами спірної земельної ділянки та 36 кварталу Ірпінської лісової дачі. Належність спірної земельної ділянки до лісового фонду та віднесення її до категорії лісів першої групи підтверджується її розташуванням у відповідному кварталі Ірпінської лісової дачі згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: планшетом-картою-схемою лісонасаджень (розташування урочищ) у Плані лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу Київського обласного виробничого тресту зеленого господарства (лісовпорядкування 1988 року), розробленим комплексною експедицією Українського лісовпорядного підприємства всесоюзного аерофотолісовпорядного об'єднання «Ліспроект» .

Окрім того, позовна заява містить клопотання про визнання поважними причин пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та його поновлення і захист порушеного права.

Ухвалою від 21.11.2016 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі № 911/3721/16.

ОСОБА_1 час розгляду даної справи за заявою представника відповідача 2 ПП «Деметра Філ» б/н від 12.12.2016 р. (вх. № 25626/16 від 12.12.2016 р.) здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

23.11.2016 р. першим заступником прокурора Київської області до господарського суду Київської області було подано заяву № 05/1-3496вих від 03.11.2016 р. (вх. № 153/16 від 23.11.2016 р.) про забезпечення позову, згідно якої прокурор просить суд вжити у даній справі заходів забезпечення позову, а саме - накласти арешт на земельні ділянки площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68; заборонити відповідачам по справі чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити на них вирубку дерев та будівельні роботи; заборонити виконавчому комітету Ірпінської міської ради вчиняти дії по видачі дозволів на видалення дерев, містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:076:0106 та 3210900000:01:076:0107, що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68; заборонити Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:076:0106 та 3210900000:01:076:0107, що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2016 р. заяву першого заступника прокурора Київської області № 05/1-3496вих від 03.11.2016 р. (вх. № 153/16 від 23.11.2016 р.) про забезпечення позову було задоволено в частині заборони відповідачам у справі чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубку дерев та будівельні роботи на земельних ділянках площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.

Поряд з цим, стосовно решти вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі суд дійшов висновку щодо необхідності витребування від відповідачів 1, 2, 3 письмових пояснень (заперечень).

Окрім того, 12.12.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 2 ПП «Деметра Філ» подано заяву б/н від 12.12.2016 р. (вх. № 25625/16 від 12.12.2016 р.) про витребування доказів, за змістом якої відповідач 2 просить суд витребувати у прокуратури Київської області оригінали документів: Таксаційного опису Ірпінської лісової дачі, Проекту організації і розвитку лісового господарства бутанського комунального лісгоспу, Плану та Карти-схеми лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу 1988 р. Також представник відповідача 2 просить суд витребувати у Ірпінського відділу Києво-Святошинської прокуратури Київської області належним чином засвідчену копію листа Державної служби геодезії, картографії та кадастру № 10-28-0 23-12640/2-16 від 27.07.2016 р. про розгляд вимоги. У судовому засіданні 12.12.2016 р. представник відповідача 2 подану заяву про витребування доказів підтримував.

Судом встановлено, що оригінали документів, доданих до позову, були витребувані для огляду від прокурора та позивача ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2016 р. про порушення провадження у даній справі, проте у судовому засіданні 12.12.2016 р. зазначені документи, у тому числі - ті, про які вказано в заяві відповідача 2, для огляду надані не були, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про повторне зобов'язання прокурора надати суду для огляду оригінали документів, доданих до позову, у тому числі - Таксаційного опису Ірпінської лісової дачі, Проекту організації і розвитку лісового господарства бутанського комунального лісгоспу, Плану та Карти-схеми лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу 1988 р.

Стосовно решти заяви про витребування доказів судом встановлено ненадання заявником на час її розгляду до матеріалів справи ані копії листа Державної служби геодезії, картографії та кадастру № 10-28-0 23-12640/2-16 від 27.07.2016 р. про розгляд вимоги, який відповідач 2 просить витребувати від Ірпінського відділу Києво-Святошинської прокуратури Київської області, ані письмових пояснень з приводу того, які обставини у даній справі зазначений документ може встановити, підтвердити чи спростувати.

Крім того, 12.12.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 2 ПП «Деметра Філ» подано відзив б/н від 12.12.2016 р. (вх. № 25623/16 від 12.12.2016 р.), за змістом якого відповідач 2 проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує.

Також 12.12.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 3 ТОВ «СКІФТ» подано відзив б/н від 12.12.2016 р. (вх. № 25622/16 від 12.12.2016 р.), за змістом якого відповідач 3 проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує.

До господарського суду Київської області 12.12.2016 р. представником відповідача 1 Ірпінської міської ради подано заперечення на позов № 01-20/3490 від 09.12.2016 р. (вх. № 25620/16 від 12.12.2016 р.), за змістом якого відповідач 1 проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує та заявляє, серед іншого, про застосування позовної давності.

12.12.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 2 ПП «Деметра Філ» подано заяву б/н від 12.12.2016 р. (вх. № 25624/16 від 12.12.2016 р.) про застосування строків позовної давності, за змістом якої відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про відновлення пропущених строків позовної давності.

У судовому засіданні 12.12.2016 р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримували. Представниками прокуратури та позивача також було підтримано викладене у позовній заяві клопотання про визнання поважними причин пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та про його поновлення з метою захисту порушеного права. У судовому засіданні 12.12.2016 р. представник відповідача 2 подану заяву про застосування позовної давності підтримував.

13.12.2016 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшла заява б/н від 13.12.2016 р.(вх. № 25791/16 від 13.12.2016 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії висновку державної землевпорядної експертизи № 3797 від 14.09.2016 р., копії висновку державної експертизи землевпорядної документації № 130-16 від 15.02.2016 р., копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Деметра Філ» , копії листа Держгеокадастру № 99-1017-99.4-162/2-16 від 06.12.2016 р про правовий статус земельної ділянки станом на 01.01.2000 р.

03.01.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшли заперечення № 01-20/3640 від 27.12.2016 р. (вх. № 31/17 від 03.01.2017 р.) на заяву про забезпечення позову.

19.01.2017 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшли пояснення б/н від 19.01.2017 р. (вх. № 1079/17 від 19.01.2017 р.).

19.01.2017 р. до господарського суду Київської області прокурором було подане клопотання б/н від 19.01.2017 р. (вх. № 1114/17 від 19.01.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке було задоволено ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2017 р.

01.02.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 3 надійшли заперечення б/н від 01.02.2017 р.(вх. № 2290/17 від 01.02.2017 р.) на клопотання прокурора про забезпечення позову, за змістом яких відповідач 3 вважає, що доводи прокурора, наведені в клопотанні про забезпечення позову, не ґрунтуються на фактах та мають на меті зловживання правами, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

01.02.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшли пояснення б/н від 01.02.2017 р. (вх. № 2291/17 від 01.01.2017 р.) щодо неправомірності віднесення земельної ділянки до земель лісового фонду, за змістом яких відповідач 2 зазначає, що на момент придбання земельної ділянки ТОВ «Деметра Філ» у власність на підставі договору купівлі-продажу земельна ділянка не належала до земель лісогосподарського призначення.

03.02.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення б/н, б/д (вх. № 2562/17 від 03.02.2017 р.), за змістом яких позивач підтримує позовні вимоги прокурора.

03.02.2017 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшли пояснення б/н від 03.02.2017 р. (вх. № 2574/17 від 03.02.2017 р.), за змістом яких прокурор зазначає, що попереднє лісовпорядкування Ірпінської лісової дачі проводилось в 1978-1979 роках, під час якого було встановлено площу Ірпінської лісової дачі у 1450 га та за результатами лісовпорядкування 1987-1988 років площа Ірпінської лісової дачі не змінилась.

У судовому засіданні 03.02.2017 р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримували. Окрім того, прокурор заявив, що на даний час не виконується ухвала суду від 12.12.2016 р. про забезпечення позову та продовжується вирубка лісонасаджень на спірній земельній ділянці; представники відповідачів проти позовних вимог та пояснень прокурора щодо невиконання ухвали про забезпечення позову заперечували.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2017 р. на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України було призначено колегіальний розгляд даної справи.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.02.2017 р. для розгляду справи № 911/3721/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Щоткін О.В., Кошик А.Ю., і ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2017 р. у вказаному складі розгляд справи № 911/3721/16 було призначено на 24.02.2017 р.

У зв'язку з перебуванням судді Кошика А.Ю. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.02.2017 р., для розгляду справи № 911/3721/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Щоткін О.В., Конюх О.В.

08.02.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшла заява б/н від 08.02.2017 р. (вх. № 3033/17 від 08.02.2017 р.), за змістом якої відповідач 2 повідомляє суд про непричетність Приватного підприємства «Деметра Філ» до вирубки дерев на спірній земельній ділянці.

23.02.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшли пояснення б/н від 23.02.2017 р. (вх. № 4128/17 від 23.02.2017 р.) щодо застосування позовної давності, за змістом якої відповідач 2 просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

24.02.2017 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшли пояснення б/н від 24.02.2017 р. (вх. № 4235/17 від 24.02.2017 р.), за змістом яких прокурор зазначає про вирубку дерев на спірній земельній ділянці та надає копію матеріалів протоколу огляду місця події від 02.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2017 р. (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Щоткін О.В., Конюх О.В.) розгляд справи № 911/3721/16 було відкладено на 17.03.2017 р.

У зв'язку з перебуванням судді Щоткіна О.В. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2017 р., для розгляду справи № 911/3721/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В., Кошик А.Ю., і ухвалою від 17.03.2017 р. справу було прийнято до провадження колегією суддів у вказаному складі.

17.03.2017 р. до господарського суду Київської області прокуратурою Київської області були подані письмові пояснення з клопотанням про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у повному обсязі. На переконання прокурора, невжиття всіх зазначених у заяві про забезпечення позову заходів суттєво утруднить виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а у разі забудови спірних земельних ділянок та знищення дерев лісових порід також унеможливить їх використання за цільовим призначенням (лісогосподарським).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2017 р. решту заяви першого заступника прокурора Київської області № 05/1-3496вих від 03.11.2016 р. (вх. № 153/16 від 23.11.2016 р.) про забезпечення позову у справі господарського суду Київської області № 911/3721/16 прокурора про забезпечення позову було задоволено судом, накладено арешт на земельні ділянки площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, які розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська 64/68, заборонено виконавчому комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А, код 05408846) вчиняти дії по видачі дозволів на видалення дерев, містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:076:0106 та 3210900000:01:076:0107, що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська 64/68, заборонено Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-А) вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:076:0106 та 3210900000:01:076:0107, що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська 64/68.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2017 р. до участі у даній справі було залучено відповідача 4 - Виконавчий комітет Ірпінської міської ради, і згідно з приписами статті 24 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи розпочався заново.

05.04.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшла заява б/н від 05.04.2017 р. (вх. № 7244/17 від 05.04.2017 р.), за змістом якої представник відповідача 2 зазначає про здійснення зацікавленими особами тиску на Приватне підприємство «Деметра Філ» , у зв'язку з чим просить суд в якнайкоротший строк розглянути справу № 911/3721/16 та винести рішення.

11.04.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшло клопотання № 01-20/918/2 від 10.04.2017 р. (вх. № 7636/17 від 11.04.2017 р.), за змістом якого Ірпінська міська рада просить суд розглядати справу за відсутності представника міської ради за наявними у ній документами.

11.04.2017 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 7653/17 від 11.04.2017 р.) про долучення доказів направлення позовної заяви Виконавчому комітету Ірпінської міської ради до матеріалів справи, зокрема, опису вкладення у цінний лист № 0113324426239 та фіскального чеку № 99991 від 05.04.2017 р.

11.04.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 4 надійшли письмові пояснення № 01-20/918/1 від 10.04.2017 р. (вх. № 7637/17 від 11.04.2017 р.), за змістом яких виконавчий комітет Ірпінської міської ради проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також застосувати позовну давність до вимог прокурора.

11.04.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 11.04.2017 р. (вх. № 7650/17 від 11.04.2017 р.) про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника Кабінету Міністрів України в судове засідання 11.04.2017 р. та необхідністю забезпечення представництва Кабінету Міністрів України у розгляді даної справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2017 р. (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В., Кошик А.Ю.) розгляд справи № 911/3721/16 було відкладено на 16.05.2017 р.

15.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 ПП Деметра Філ надійшли письмові пояснення б/н від 15.05.2017 р. (вх. № 9636/17 від 15.05.2017 р.) щодо застосування позовної давності.

15.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 ПП Деметра Філ надійшли письмові пояснення б/н від 15.05.2017 р. (вх. № 9635/17 від 15.05.2017 р.) щодо статусу земельної ділянки, починаючи з 1969 року.

15.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 ПП Деметра Філ надійшла заява б/н від 15.05.2017 р. (вх. № 9632/17 від 15.05.2017 р.) про витребування доказів, за змістом якої ПП Деметра Філ просить суд витребувати у прокуратури Київської області належним чином засвідчену копію листа Генеральної прокуратури України вих. № 05/1-7259 вих -17 від 10.05.2017 р., адресованого прокурору Київської області Чібісову Д.О. При цьому відповідач 2 зазначає про те, що у зв'язку зі зверненням групи народних депутатів України до Генерального прокурора України з приводу дій прокуратури Київської області щодо пред'явлення позову у даній справі, відповідачеві 2 стало відомо про те, що Генеральна прокуратура України надіслала прокурору Київської області листа № 05/1-7259вих-17 від 10.05.2017 р., яким відкликала повноваження прокуратури Київської області та надала вказівку щодо відмови від позову.

16.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 4 виконавчого комітету Ірпінської міської ради надійшло клопотання № 1-20/1286 від 16.05.2017 р. (вх. № 9705/17 від 16.05.2017 р.) про долучення письмових доказів до матеріалів справи, за змістом якої відповідач 4 просить суд долучити до матеріалів справи докази на підтвердження тих обставин, що спірна земельна ділянка ніколи не належала до земель лісогосподарського призначення, а була сформована шляхом передачі в користування під розміщення табору Зоркий та вилучення садибних ділянок громадян із знесенням існуючих на той час садиб та виплатою їх вартості, а саме - лист НВО Київарматура від 20.04.1973 р. та рішення виконкому Ірпінської міської ради депутатів трудящих № 342 від 31.05.1974 р.

16.05.2017 р. до господарського суду прокуратурою Київської області були подані письмові пояснення б/н від 16.05.2017 р. (вх. № 9704/17 від 16.05.2017 р.), за змістом яких прокурор просить суд при вирішенні спору та застосуванні позовної давності врахувати характер спірних правовідносин, обсяг порушених прав позивача та спосіб захисту, що забезпечує дієве поновлення порушених прав - витребування спірного майна у володіння власника, оскільки застосування строку позовної давності до позовних вимог власника про витребування майна від особи, що без відповідної правової підстави набула це майно, суперечить функції, покладеній на інститут позовної давності. На переконання прокурора, застосування позовної давності до віндикаційного позову призводить до правової невизначеності, за якої суд погоджується, що позивач є дійсним власником майна, що є предметом спору, а відповідач, в свою чергу, є володільцем майна, яке підлягає витребуванню за вимогою власника; правовий титул законного власника майна належним чином не припинений, а у набувача майна на законних підставах право власності не виникло. За таких обставин, відмова у позові з підстав спливу строку позовної давності залишає спірне майно у володінні осіб, які не є його дійсними власниками, а власник, у свою чергу, попри гарантії недоторканості та непорушності права власності, не може отримати судового захисту свого права.

Також прокурор зазначає, що перебування майна у володінні особи, яка не є його законним власником, фактично є триваючим порушенням права до моменту припинення у законному порядку правового титулу дійсного власника майна - позивача за віндикаційним позовом, а останній протягом всього часу, з моменту вибуття майна з його володіння до втрати правового титулу, залишається законним власником майна та має право у будь-який час вимагати відновлення свого права, тому строк позовної давності до вимоги про витребування майна не застосовується.

Крім того, з метою підтвердження права Кабінету Міністрів України на спірні земельні ділянки прокурор просив суд врахувати лист Держгеокадастру України від 13.04.2017 р. № 10-28-0.21-5473/2-17, відповідно до якого межі м. Ірпеня Київської області як на даний час, так і на момент виникнення спірних правовідносин не затверджені та не внесені до Державного земельного кадастру.

У зв'язку з перебуванням судді Кошика А.Ю. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017 р., для розгляду справи № 911/3721/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В., Щоткін О.В., у зв'язку з чим ухвалою від 16.05.2017 р. справу було прийнято до провадження колегією суддів у вказаному складі, і розгляд справи був призначений на 14.06.2017 р.

У зв'язку з перебуванням судді Конюх О.В. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, для розгляду справи № 911/3721/16 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Кошик А.Ю., Щоткін О.В., і ухвалою від 12.06.2017 р. справу було прийнято до провадження колегією суддів у вказаному складі.

У судовому засіданні 14.06.2017 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримували, представник відповідача 2 проти позову заперечував, підтримуючи заяву про витребування доказів б/н від 15.05.2017 р. Прокурор проти задоволення зазначеної заяви заперечував, наголосивши при цьому, що прокурор не відмовляється від позовних вимог у даній справі.

Розглянувши подану відповідачем 2 заяву про витребування доказів б/н від 15.05.2017 р., про яку йшлося вище, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на приписи статті 38 ГПК України та неподання заявником доказів звернення за самостійним отриманням витребовуваного документу та одержання відмови у його отриманні.

У судовому засіданні 14.06.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 24.09.1996 р. № 254/8 Торгівельно-промисловій фірмі Владі було надано право постійного користування земельною ділянкою під базу відпочинку, піонерський табір Зоряний в існуючих межах без зміни цільового призначення загальною площею 3,6851 га, з них під будівлями - 0,2079 га, під лісами - 3,4772 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68.

На підставі зазначеного рішення Торговельно-промисловій фірмі Владі було видано державний акт серії І-КВ № 003803 від 09.10.1996 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6851 га для бази відпочинку.

У 1998 році під час реорганізації Торговельно-промислової фірми Владі шляхом виділу було створено самостійне Приватне підприємство Лора з передачею до його статутного фонду майна і майнових прав.

Згідно протоколу загальних зборів Торговельно-промислової фірми Владі № 7 від 20.03.1998 р. та акту прийому-передачі від 07.04.1998 р. фірма передала ПП Лора майно піонерського табору Зоркий в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9 ПП Лора було надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,6849 га, в тому числі - 0,6084 га лісовкритих площ і 3,0765 га забудованих земель (землі, що використовують для відпочинку) для обслуговування бази відпочинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68, без зміни її цільового використання за рахунок земель Ірпінської міської ради.

На підставі зазначеного рішення ПП Лора було видано державний акт серії ІІ-КВ № 001255 від 08.06.2000 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6849 га для обслуговування бази відпочинку.

У подальшому рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-ІV було затверджено оцінну вартість земельної ділянки в розмірі 590689,47 грн. та продано ПП Лора земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку.

На виконання вказаного рішення ради між Ірпінською міською радою та ПП Лора 05.10.2005 р. було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки № 2837. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ПП Лора набуло право власності на земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003.

26.12.2005 р. ПП Лора було видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯБ № 515318 для обслуговування бази відпочинку.

Відповідно до рішення засновників ПП Лора від 14.03.2008 р. підприємство було реорганізовано та шляхом виділення із його складу створено ПП Деметра Філ і передано до його статутного капіталу приміщення та земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68.

На підставі вказаного рішення ПП Деметра Філ видано державний акт серії ЯЗ № 344225 на земельну ділянку площею 3,6811 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування бази відпочинку.

У подальшому рішенням Ірпінської міської ради від 19.05.2016 р. № 824-14-VII затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки ПП Деметра Філ площею 3,6811 га з обслуговування бази відпочинку на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку .

Рішенням приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 від 22.06.2016 р., індексний номер 30151826, зареєстровано право власності ПП Деметра Філ на земельну ділянку площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 .

У подальшому ПП Деметра Філ було здійснено поділ земельної ділянки площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 на 2 земельні ділянки: площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107.

На підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 19.09.2016 р. № 916 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 ПП Деметра Філ було передано для забудови ТОВ СКІФТ (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31515106 від 22.09.2016 р.).

Наведені вище обставини учасниками процесу не заперечувалися.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор наголошує на тому, що рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9 Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою приватному підприємству Лора для обслуговування бази відпочинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68 було прийнято всупереч вимогам п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р.), оскільки згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад. Відтак, оскільки, всупереч зазначеній нормі, вказане рішення прийняте виконавчим комітетом Ірпінської міської ради, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9.

При цьому прокурор посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в ухвалі від 25.04.2012 р. у справі № 6-15350вов10, згідно з якою повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин визначені ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Зазначений перелік повноважень є вичерпним. Отже, право виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок державної власності у власність громадян та юридичних осіб або надання земельних ділянок у користування із земель державної власності законом не передбачено. Також, відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р.) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування ОСОБА_3 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу тощо.

Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 р.) міська ОСОБА_3 народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ОСОБА_3 народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною ОСОБА_3 народних депутатів. ОСОБА_5 народних депутатів надають земельні ділянки: із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; в усіх інших випадках, крім передбачених частинами першою, другою, третьою і п'ятою цієї статті. Отже, відповідно до вимог ст. ст. 9, 19 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) тільки до відання сільських, селищних і міських, обласних ОСОБА_5 народних депутатів належала передача земельних ділянок у користування, а не виконавчих комітетів цих рад.

Таким чином, на переконання прокурора, передача у користування земельних ділянок є виключною компетенцією відповідних територіальних рад сіл, селищ, міст.

Зазначену позицію суд вважає помилковою, виходячи з такого.

Частиною 3 ст. 3 Земельного кодексу України 1990 року в редакції від 17.03.1999 р., що діяла на час прийняття оспорюваного рішення виконкому від 28.03.2000 р., було встановлено, що місцеві ОСОБА_5 народних депутатів можуть передавати повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування, яким і є виконавчий комітет ради.

До матеріалів справи відповідачем 4 надано копію рішення другої сесії двадцять третього скликання Ірпінської міської ради народних депутатів № 2-32 від 23.06.1998 р., згідно якого виконкому були передані повноваження міської ради в галузі регулювання земельних відносин, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 10 Земельного кодексу України, за винятком виділення та надання в користування земельних ділянок під автозаправочні станції, автостоянки та ринки.

Водночас, правова позиція ухвали Верховного Суду України від 25.04.2012 р. у справі № 6-15350вов10 стосується оскарження рішення виконкому, прийнятого у листопаді 2002 року, тобто після набрання 01.01.2002 року чинності Земельним кодексом України, прийнятим Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, який вже не дозволяв раді передавати свої повноваження з земельних питань виконавчому комітету.

Поряд з цим, в обґрунтування вимог позову прокурор посилається на те, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, у зв'язку з чим можуть передаватися у користування чи у власність виключно Кабінетом Міністрів України і, відповідно, оспорювані прокурором рішення Ірпінської міської ради та її виконкому прийняті з порушенням норм законодавства та перевищенням наданих законом повноважень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та позиції учасників процесу, суд з приводу наведеного вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Також за приписами ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. ОСОБА_4 майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в України акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як вбачається зі змісту рішення Ірпінської міської ради від 24.09.1996 р. № 254/8, яке у справі за даним позовом не оспорюється, ТПФ Владі було надано право постійного користування земельною ділянкою під базу відпочинку піонерський табір Зоряний без зміни цільового призначення, загальною площею 3,6851 га, з них - 0,2079 га під будівлями, а 3,4772 га під лісами.

У подальшому оспорюваним рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9 ПП Лора було надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,6849 га, в тому числі - 0,6084 га лісовкритих площ і 3,0765 га забудованих земель (землі, що використовують для відпочинку) для обслуговування бази відпочинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68, без зміни її цільового використання за рахунок земель Ірпінської міської ради.

Згідно з приписами статті 10 Земельного кодексу України (в редакції від 05.05.1993 р., чинній на час прийняття рішення Ірпінської міської ради від 24.09.1996 р. № 254/8, та в редакції від 17.12.1999 р., чинній на час прийняття рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9) до відання міських ОСОБА_5 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 10 ЗК України).

За приписами ч. 2 ст. 19 ЗК України 1990 року (в редакції від 05.05.1993 р., чинній на час прийняття рішення Ірпінської міської ради від 24.09.1996 р. № 254/8, та в редакції від 17.12.1999 р., чинній на час прийняття рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9) міська ОСОБА_5 народних депутатів надає у користування земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями ) для будь-яких потреб у межах міста.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 76 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції станом на час прийняття у 2000 році оспорюваного рішення виконкому) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.

Як зазначено у статті 77 ЗК України 1990 року в тій же редакції, землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ОСОБА_5 народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей. Порядок використання земель лісового фонду визначається законодавством України.

Таким чином, на час прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9, прийнятого на виконання делегованих міською радою повноважень, остання не мала передбачених законом повноважень надавати у користування як земельні ділянки, зайняті багаторічними насадженнями, так і вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.

Стосовно наданих сторонами до матеріалів справи доказів на підтвердження правового статусу спірної земельної ділянки суд зазначає, що їх взаємна суперечливість не впливає на наведений вище висновок суду.

Поряд з цим, згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, прокурор зазначає, що відповідно до інформації ВО Укрдержліспроект від 05.08.2016 р. № 514 з доданими картографічними матеріалами, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 загальною площею 3,6849 га, на підставі матеріалів лісовпорядкування 1988 року, відносилась до земель лісового фонду Ірпінської лісової дачі Бучанської лісогосподарської установи (квартал № 36).

Як вбачається з викопіювань місцезнаходження спірної земельної ділянки з нанесеними будівлями піонерського табору Зоряний , що наявні у технічному звіті по встановленню зовнішніх меж ТПФ Владі 1996 року та у технічній документації по складанню державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ПП Лора 2000 року, кількість і місцезнаходження приміщень є ідентичними, тобто площа існуючої забудови з 1996 по 2000 роки не змінювалась. Отже, на думку прокурора, спірним рішенням змінено цільове призначення частини вищевказаної земельної ділянки лісового фонду площею 2,8688 га (3,4772 га - 0,6084 га).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту і оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

За твердженням прокурора, за даними лісовпорядкування 1988 року спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду Ірпінської лісової дачі Бучанської лісогосподарської установи та розташована у кварталі № 36, що підтверджується фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами спірної земельної ділянки та 36 кварталу Ірпінської лісової дачі.

Отже, належність спірної земельної ділянки до лісового фонду та віднесення до категорії лісів першої групи, на переконання прокурора, підтверджується її розташуванням у відповідному кварталі Ірпінської лісової дачі, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: планшетом-картою-схемою лісонасаджень (розташування урочищ) у Плані лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу Київського обласного виробничого тресту зеленого господарства (лісовпорядкування 1988 року), розробленим Комплексною експедицією Українського лісовпорядного підприємства всесоюзного аерофотолісовпорядного об'єднання Ліспроект .

Таким чином, на переконання прокурора та позивача, правовий статус спірної лісової ділянки підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Також, з наданих суду письмових пояснень прокурора слідує, що на момент виготовлення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Ірпінської лісової дачі Бучанського комунального лісгоспу 1987-1988 років порядок їх розробки та погодження регулювався Інструкцією з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, затвердженою Постановою Державного комітету СРСР по лісовому господарству від 12.09.1985 р. № 4 і Основами лісового законодавства СРСР та союзних республік. Крім того, попередні лісовпорядкування Ірпінської лісової дачі проводилось в 1978-1979 роках, під час якого площу Ірпінської лісової дачі встановлено у 1450 га. Вказана площа сформована за погодженням з головним інженером-землевпорядником Києво-Святошинського району Київської області та затверджена протоколом другої лісовпорядної наради від 23.03.1979 р. За результатами проведення лісовпорядкування 1987-1988 років площа Ірпінської лісової дачі не змінилась.

Таким чином, до матеріалів справи надані письмові пояснення та докази щодо проведення лісовпорядкування Ірпінської лісової дачі у 1978-1979, 1987-1988 роках.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що згідно рішення № 126 виконкому Ірпінської міської ради депутатів від 26.02.1969 р. Про передачу піонерського табору ім. Гайдара заводу Точелектроприбор в м. Ірпінь по вул. Пушкінській 64 Київському арматурно-машинобудівному заводу було вирішено закріпити територію піонерського табору заводу Точелектроприбор розміром 2,3 га за Київським арматурно-машинобудівним заводом.

Водночас, до матеріалів справи були надані докази, які підтверджують, що земельна ділянка за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68 була сформована у тому числі шляхом передачі в користування під розміщення табору Зоркий та вилучення садибних ділянок громадян із знесенням існуючих на той час садиб та виплатою їх вартості до зазначеного прокурором часу лісовпорядкування Ірпінської лісової дачі 1978-1979 років, під час якого площу Ірпінської лісової дачі було встановлено у 1450 га.

Так, Науково-виробниче об'єднання Київарматура листом від 20 квітня 1973 року звернулося до Голови Ірпінської міської ради депутатів з проханням виділити додаткову земельну ділянку для розширення території табору Зоркий за рахунок земель, належних прилеглим мешканцям (належним чином засвідчена архівним відділом виконкому Ірпінської міської ради копія листа долучена до матеріалів справи).

Рішенням виконкому Ірпінської міської ради депутатів № 342 від 31 травня 1974 року Про надання дозволу на розширення існуючого піонерського табору Зоркий Київському науково-виробничому об'єднанню Київарматура за рахунок індивідуальних садиб в м. Ірпінь, по вул. Пушкінській 68 було постановлено знести по ? частині домоволодінь громадянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по вул. Пушкінській, 68, у зв'язку з необхідністю розширення піонерського табору Зоркий , а також затверджено акт оціночної комісії по відшкодуванню вартості фруктових дерев та зелених насаджень, та прийнято в держземфонд Ірпінської міської ради земельні ділянки зазначених громадян (належним чином засвідчена архівним відділом виконкому Ірпінської міської ради копія рішення долучена до матеріалів справи). Також в рішенні постановлено виділити Київському арматурно-машинобудівельному заводу Київпромарматура земельну ділянку площею 0,96 га із земель держземфонду Ірпінської міської ради.

Слід зазначити, що викладене не спростовує відсутності в матеріалах справи доказів належності земельної ділянки розміром 2,3 га , на якій розміщувалася станом на 1969 рік територія піонерського табору, до земель запасу Ірпінської міської ради (держземфонду міської ради тощо), а не до земель Ірпінської лісової дачі, та не спростовує наведеного вище висновку суду щодо відсутності у міської ради та її виконкому у 2000 році повноважень на передачу в користування як земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, так і вкритих лісом, а також не вкритих лісом, але наданих для потреб лісового господарства.

Таким чином, оскільки на час прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9, міська рада не мала передбачених законом повноважень надавати у користування спірну земельну ділянку, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в цій частині є доведеними та обґрунтованими.

З приводу подальшого продажу спірної земельної ділянки ПП Лора у 2005 році слід зазначити таке.

На підставі рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-ІУ затверджено оцінну вартість та продано ПП Лора земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції від 14.12.2004 р., чинній на час прийняття спірного рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-ІУ) до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а статтею 17 вказаного кодексу визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 55 ЗК України в редакції від 14.12.2004 р., чинній станом на час прийняття рішення Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-ІУ, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ч. 2 ст. 55 ЗК України у вказаній редакції).

Загалом, за змістом норм Земельного та Лісового кодексів України землі лісового фонду мають особливий статус, а тому є обмеженими в обороті, тобто можуть надаватися у власність або користування у виключних випадках.

Так, за загальним правилом, визначеним у ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом.

Єдиний можливий такий випадок передбачений ч. 2 ст. 56 даного Кодексу, згідно якої громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадянам та юридичним особам законодавство не містить.

Поряд з цим, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

До матеріалів справи надано копію рішення третьої сесії двадцять четвертого скликання Ірпінської міської ради № 49-3-ХХІV від 27.06.2002 р. Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови , згідно з яким землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу.

Судом встановлено, що попри неодноразові оскарження вказаного рішення Ірпінської міської ради № 49-3-ХХІV від 27.06.2002 р. у судовому порядку, на час вирішення спору у даній справі вказане рішення відповідача 1 не є скасованим, а отже - є чинним. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що прокурором належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено прийняття Ірпінською міською радою рішення від 16.06.2005 р. № 1236-36-ІУ про продаж ПП Лора земельної ділянки площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку поза межами передбачених законодавством повноважень.

У подальшому рішенням Ірпінської міської ради від 19.05.2016 р. № 824-14-VII Про затвердження проекту землеустрою ПП Деметра Філ щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68 цільове призначення земельної ділянки, яку було передано в приватну власність ПП Лора (та в подальшому її право власності на яку переоформлено на її правонаступника ПП Деметра Філ ), для обслуговування бази відпочинку , було змінено на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку .

Прокурор вважає вказане рішення таким, що суперечить вимогам законодавства, посилаючись на те, що вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб, надавати погодження на зміну цільового призначення таких земель, на час прийняття рішення Ірпінської міської ради про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки та на даний час має право Кабінет Міністрів України, у зв'язку з чим прокуратура Київської області і звернулася до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Проте, вивченням проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки ПП Деметра Філ встановлено, що таке погодження Кабінету Міністрів України відсутнє.

Окрім цього, прокурор наголошує, що згідно ст. 12, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України міські ради взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у власність земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб. Також і відповідно до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 33 Лісового кодексу України до повноважень міських рад у сфері лісових відносин взагалі не відноситься питання щодо вилучення, припинення права користування або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, оскільки частина спірної земельної ділянки до її відведення у власність відповідача 2, на переконання прокурора, мала лісогосподарське призначення, то оспорюване рішення прийнято Ірпінською міською радою в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 38, 57, 84, 116, 123, 124, 149, 150 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 8, 17, 31, 42 Лісового кодексу України, оскільки прийнято не уповноваженим органом.

Слід зазначити, що, як вказувалося раніше, відповідно до вимог ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Згадуваним вище рішенням Ірпінської міської ради № 49-3-ХХІV від 27.06.2002 р. Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно з долученою до матеріалів справи довідкою Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 10.06.2004 р. № 674, за державною статистичною звітністю (форма 6-зем) спірна земельна ділянка належить до земель запасу Ірпінської міської ради та знаходиться в межах населеного пункту.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено прийняття відповідачем 1 рішення від 19.05.2016 р. № 824-14-VII Про затвердження проекту землеустрою ПП Деметра Філ щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68 поза межами компетенції та повноважень, передбачених законодавством, оскільки Ірпінська міська рада розпорядилася земельною ділянкою земель житлової та громадської забудови, до яких її було віднесено рішенням № 49-3-ХХІV від 27.06.2002 р.

Водночас, як зазначає прокурор, під час затвердження Ірпінською міською радою проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки ПП Деметра Філ із земель рекреаційного призначення на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку було порушено вимоги ст.ст. 1, 28 Закону України Про курорти , ст. 52 Земельного кодексу України, а також оспорюване рішення прийняте всупереч обмежень щодо зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення, передбачених Законом України Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах .

Суд залишає поза увагою посилання прокурора на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576 м. Ірпінь входить до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, оскільки 14.11.2000 р. набув чинності Закон України Про курорти , яким визначено процедуру надання території статусу курортної. Доказів отримання містом Ірпінь статусу курорту в установленому вказаним законом порядку до матеріалів справи не надано.

Поряд з цим, відповідно до довідки Управління Держземагентства у місті Ірпені Київської області від 03.08.2015 р. № 03-07/828 Про правовий статус земельної ділянки (згідно Інструкції з заповнення Державної статистичної звітності з кількісного обліку земель - форма 6-зем про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями) , земельна ділянка ПП Деметра Філ площею 3,6811 га належить до земель рекреаційного призначення (номер рядка 7.3, шифр рядка 86).

Статтями 51, 52 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Як зазначає прокурор, з метою збереження існуючих лісопаркових насаджень та для подальшого розвитку рекреаційного використання природно-ландшафного оточення, в порядку виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 р. № 1391 Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних , керуючись Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , Ірпінська міська рада рішенням № 337-12-XXIV від 19.06.2003 р. затвердила схему розміщення земельних ділянок в м. Ірпені рекреаційного призначення. Цим рішенням до земельних ділянок, які мають рекреаційне призначення і щодо яких заборонено використання не за цільовим призначенням, віднесено й земельну ділянку, обмежену вул. Пушкінська - Надсонова (п. 7 додатку до рішення Ірпінської міської ради).

З приводу наведеного судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 р. № 1391 Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, яка втратила чинність у лютому 2017 року, були внесені зміни до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576, шляхом його викладення в новій редакції. Водночас, як зазначалося вище, 14.11.2000 р. набув чинності Закон України Про курорти , згідно з Розділом ІІ якого було врегульовано питання створення та розвитку курортів. При цьому, за приписами частини 2 статті 12 Закону України Про курорти на курортах забороняється будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори. Тому, визнання міста Ірпінь курортом у встановленому законодавством порядку, якщо таке б мало місце, не виключає здійснення на території міста житлового будівництва.

Також щодо зміни цільового призначення земельної ділянки згідно рішення Ірпінської міської ради № 824-14-VII від 19.05.2016 р. Про затвердження проекту землеустрою ПП Деметра Філ щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінилось з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 прокурор наголошував на порушенні Закону України Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах .

Слід зазначити, що згідно зі статтею 1 вказаного Закону було введено мораторій строком на п'ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме: земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень; земельних ділянок об'єктів фізичної культури і спорту.

Згідно з пунктом 1 ст. 5 Закону України Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Таким чином, оскільки зазначений Закон набрав чинності 13.04.2011 р., то введений ним мораторій закінчився 13.04.2016 р.

Відповідно, рішення Ірпінської міської ради № 824-14-УІІ від 19.05.2016 р. про зміну цільового призначення земельної ділянки з для обслуговування бази відпочинку на для будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку було прийняте після скасування законодавчо передбаченого мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено порушення Ірпінською міською радою вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення № 824-14-VII від 19.05.2016 р. Про затвердження проекту землеустрою ПП Деметра Філ щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінилось з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 .

Щодо решти позовних вимог прокурора, що є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування рішень відповідачів 1 та 4, а саме - про визнання недійсним договору суперфіцію від 19.09.2016 р., укладеного між ПП «Деметра Філ» та ТОВ «СКІФТ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, та про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок з незаконного володіння приватного підприємства «Деметра Філ» площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 з цільовим призначення для ведення лісового господарства, загальною вартістю 590689 грн., що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалося вище, прокурор наголошував на тому, що внаслідок укладення з Ірпінською міською радою договору купівлі-продажу на підставі рішення останньої від 16.06.2005 р. № 1236-36-ІV ПП Лора набуло права власності на спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула із власності держави.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, а згідно з ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Окрім того, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Вказані положення ст. 102-1 Земельного кодексу України кореспондуються з приписами ст. 413 Цивільного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, порушення вимог земельного законодавства під час відведення оспорюваної земельної ділянки в користування, а в подальшому - у власність, що мало наслідком відсутність у суперфіціара належного обсягу прав власника на оспорювану земельну ділянку, є підставою для визнання оспорюваного договору суперфіцію недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 21 Земельного кодексу України.

Проте, з огляду на встановлення у даній справі недоведеності порушення вимог земельного законодавства при прийнятті відповідачем 1 рішення № 824-14-VII від 19.05.2016 р. Про затвердження проекту землеустрою ПП ДЕМЕТРА ФІЛ щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінилось з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 , суд доходить висновку щодо відсутності підстав, з якими закон пов'язує визнання недійсним оспорюваного правочину - укладеного між відповідачами 2 та 3 договору суперфіцію від 19.09.2016 р. щодо земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107.

Окрім того, статтею 388 ЦК України встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, зокрема, у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Прокурор, звертаючись з позовом у даній справі, вказував, що у відповідача ПП Деметра Філ право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання незаконними та скасуванням рішень Ірпінської міської ради, визнання недійсним договору суперфіцію та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 р. у справі № 6-1цс15; від 16.04.2014 р. у справі № 6-146цс13.

У даному випадку заявлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, а не про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, є вірним способом захисту порушеного права.

Так, прокурор просить суд витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння приватного підприємства «Деметра Філ» земельні ділянки площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.

Проте, як зазначалося вище, під час розгляду даної справи судом не було встановлено наявності підстав для визнання незаконними та скасування рішень Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-IV «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватного підприємства «Лора» в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» та від 19.05.2016 р. «Про затвердження проекту землеустрою ПП «Деметра Філ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» , у зв'язку з чим похідна позовна вимога про витребування земельних ділянок з володіння відповідача 2 також підлягає залишенню без задоволення.

Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9 «Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою приватному підприємству «Лора» для обслуговування бази відпочинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» та щодо відсутності підстав для задоволення решти позовних вимог.

Також слід зазначити, що прокурор при зверненні з позовом у даній справі просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду та поновити його, захистивши порушене право, зазначаючи що Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави, саме - внаслідок прийняття Ірпінською міською радою спірних рішень, відомо не було. Водночас, прокурору про порушення вимог законодавства стало відомо після витребування та опрацювання інформації про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення ВО Укрдержліспроект від 05.08.2016 р. № 514, під час розгляду колективного звернення жителів м. Ірпінь ОСОБА_8 та інших.

При цьому прокурор наголошує, що у даному випадку єдиним можливим способом захисту інтересів держави є визнання незаконними та скасування спірних рішень та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки необхідно відновити становище, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення які, відповідно до ст. 164 Земельного кодексу України, перебувають під особливою охороною держави від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

За таких обставин суспільним інтересом звернення прокуратури Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі у приватну власність лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, які не підлягали передачі у приватну власність (крім визначених законом випадків).

Оскільки Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався, то у прокурора виникло право на звернення до суду у зв'язку з бездіяльністю цього органу. Відтак, про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору, за його твердженням, стало відомо лише в серпні 2016 року. Зважаючи на викладене, встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними вищезазначених правочинів пропущено прокурором, на його переконання, з поважних причин.

Поряд з цим, відповідачами у даній справі були подані заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог прокурора.

Слід зазначити, що стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поряд з цим, слід врахувати, що, як зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

З огляду на вищезазначене, до позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування рішень Ірпінської міської ради від 16.06.2005 р. № 1236-36-IV «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення приватного підприємства «Лора» в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» та від 19.05.2016 р. «Про затвердження проекту землеустрою ПП «Деметра Філ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» , про визнання недійсним договору суперфіцію від 19.09.2016 р., укладеного між ПП «Деметра Філ» та ТОВ «СКІФТ» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, та про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння приватного підприємства «Деметра Філ» площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 з цільовим призначення для ведення лісового господарства, загальною вартістю 590689 грн., що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68, позовна давність не може бути застосована у зв'язку з відсутністю (недоведеністю) порушеного права.

Стосовно спливу строку позовної давності щодо вимоги визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 р. № 79/9 «Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою приватному підприємству «Лора» для обслуговування бази відпочинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68» , яка є обґрунтованою та доведеною, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 4176-УІ від 20.12.2011 р. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства , позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Вказаним Законом України № 4176-УІ від 20.12.2011 р. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства , що набрав чинності 15.01.2012 р., даний пункт статті 268 ЦК України було виключено.

Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону було встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, з 15.01.2012 р. законодавець передбачив трирічний строк для здійснення у даному випадку органом прокуратури відповідних перевірок винесених Ірпінською міською радою рішень та, в разі наявності порушень, для звернення до суду за захистом порушеного права держави.

Даний строк за своєю правовою природою не є строком позовної даності (який визначає строк, протягом якого порушене право підлягає захисту судом), а являється строком, протягом якого у особи існує право звернення до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади або місцевого самоврядування, яким порушено її право власності або інше речове.

Матеріали справи свідчать про те, що у вказаний строк орган прокуратури зазначеним правом не скористався.

Окрім того, слід зазначити, що статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Згідно зі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (абз. 4 ст. 29 ГПК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Наведену правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27 травня 2014 року № 3-23гс14, від 23 грудня 2014 року № 3-194гс14, від 22 квітня 2015 року № 3-54гс15.

Судом враховано, що можливість особи отримати захист свого порушеного або оспорюваного цивільного права юрисдикційним органом державної влади, підкріплена силою державного примусу, у тому числі право на звернення до суду у його матеріальному розумінні, нерозривно пов'язана з особою, що є носієм такого цивільного права.

Оскільки позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права, то і відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа - носій порушеного права, довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Позовні вимоги у даній справі пов'язані з порушенням права власності держави на землі лісогосподарського призначення.

В силу положень ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їх компетенції, встановленої законом.

Таким чином носієм порушеного права власності держави на землі лісогосподарського призначення, та відповідно особою, з обізнаністю якої пов'язані виникнення права на позов та початок перебігу строку позовної давності, є відповідний орган державної влади, який в межах компетенції реалізує права власника.

В силу положень ч. 8 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України таким органом є Кабінет Міністрів України, визначений прокурором у якості позивача.

В обґрунтування клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності прокурор вказує, що в межах вимог ст. 19 Конституції України, згідно повноважень Кабінету Міністрів України, передбачених Земельним кодексом України, Законами України Про Кабінет Міністрів України , Про державний контроль за використанням та охороною земель , позивач не мав можливості самостійно встановити обставини, що стали підставою для звернення до суду прокурора у даній справі, оскільки не видавав жодних розпоряджень щодо зміни цільового призначення чи відчуження спірних земель, не був учасником цивільно-правових угод щодо їх відчуження, не має повноважень для проведення перевірок додержання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства, витребування землевпорядної документації, інформації щодо землевласників та землекористувачів, тощо. Таким чином, даний позов Кабінетом Міністрів України, за твердженням прокурора, в межах трьохрічного строку позовної давності не міг бути пред'явлений з об'єктивних причин.

Також прокурор просив суд врахувати характер спірних правовідносин, обсяг порушених прав позивача та спосіб захисту, що забезпечує дієве поновлення порушених прав - витребування спірного майна у володіння власника, оскільки застосування строку позовної давності до позовних вимог власника про витребування майна від особи, що без відповідної правової підстави набула це майно, суперечить функції, покладеній на інститут позовної давності.

Прокурор наголошує, що в силу положень ст.ст. 330, 387, 658 Цивільного кодексу України право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним майна. Це право підлягає захисту протягом всього часу наявності у особи титулу власника майна, а єдиним обмеженням права власності у часі є інститут набувальної давності, який передбачає право особи, яка добросовісно заволоділа майном, отримати його у власність зі спливом певного строку, встановленого законом, якщо дійсний власник не звернеться до цього часу з вимогою про витребування майна.

Застосування позовної давності до віндикаційного позову призводить до правової невизначеності, за якої суд погоджується, що позивач є дійсним власником майна, що є предметом спору, а відповідач, в свою чергу, є володільцем майна, яке підлягає витребуванню за вимогою власника; правовий титул законного власника майна належним чином не припинений, а у набувача майна на законних підставах право власності не виникло. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання договору недійсним, визнання права власності, витребування майна.

За таких обставин, на переконання прокурора, відмова у позові з підстав спливу строку позовної давності залишає спірне майно у володінні осіб, які не є його дійсними власниками, а власник, у свою чергу, попри гарантії недоторканості та непорушності права власності, не може отримати судового захисту свого права.

При цьому перебування майна у володінні особи, яка не є його законним власником, фактично є триваючим порушенням права до моменту припинення у законному порядку правового титулу дійсного власника майна - позивача за віндикаційним позовом, а останній протягом всього часу, з моменту вибуття майна з його володіння до втрати правового титулу, залишається законним власником майна та має право у будь-який час вимагати відновлення свого права, тому строк позовної давності до вимоги про витребування майна не застосовується.

Аналогічного правового висновку щодо застосування положень ст.ст. 256, 388 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 26.04.2016 р., позицію якого підтримав Верховний Суд України у постанові від 05.10.2016 р. у справі № 916/2129/15.

Зазначені посилання прокурора залишаються судом поза увагою, оскільки у даній справі судом вирішується питання наявності поважних причин пропуску строку позовної давності в частині однієї позовної вимоги - про визнання незаконним та скасування рішення відповідача 4 від 28.03.2000 р. № 79/9. Питання щодо застосування чи не застосування строку позовної давності до вимоги про витребування майна у даному випадку не розглядається.

Як зазначалося раніше, пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу.

Слід зазначити, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 р. у справі № 6-3089цс15.

У даній справі першим заступником прокурора Київської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України ).

Земельним кодексом України 1990 року (в редакції від 17.03.1999 р., що діяла на час прийняття виконкомом Ірпінської міської ради рішення № 79/9 від 28.03.2000 р. Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою приватному підприємству Лора для обслуговування бази відпочинку… ) у статті 14 було визначено компетенцію держави у галузі регулювання земельних відносин. Так, до відання України у галузі регулювання земельних відносин належала, серед іншого, організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та їх моніторингу (п. 4 ч. 1 ст. 14 ЗК України 1990 р. у вказаній вище редакції).

Згідно зі статтею 15 ЗК України 1990 року в тій же редакції державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві ОСОБА_5 народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.

У подальшому, у 2002 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958 у складі Державного комітету по земельних ресурсах була утворена Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель.

У 2003 році було прийнято Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , відповідно до статті 2 якого основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, за умови належного виконання покладених на них державою функцій, могло і повинно було би бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення виконавчим комітетом Ірпінської міської ради цього порушення у 2000 році.

Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення порушень земельного законодавства протягом встановленого законодавством строку позовної давності для захисту інтересів держави.

Як зазначалося вище, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд констатує, що прокурором не надано до матеріалів справи належних і допустимих доказів наявності обставин, з якими можливо пов'язати поважність причин пропуску строку позовної давності при зверненні до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення відповідача 4 № 79/9 від 28.03.2000 р., у зв'язку чим клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цією позовною вимогою є необґрунтованим, а тому право держави в особі Кабінету Міністрів України не підлягає судовому захисту у даній справі.

З огляду на все вищевикладене, позов прокурора у даній справі залишається судом без задоволення у повному обсязі.

Решта поданих до матеріалів справи на час її вирішення доказів та викладених письмово і виголошених усно представниками учасників процесу доводів були ретельно досліджені судом і наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на прокурора.

Також слід зазначити, що згідно з приписами статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З огляду наведеного, а також враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами господарського суду Київської області від 12.12.2016 р. та 17.03.2017 р. у даній справі.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК).

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 66-68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами господарського суду Київської області від 12.12.2016 р. та 17.03.2017 р. у даній справі.

Повне рішення підписане 23.06.2017 р.

Головуючий суддя В.М. Бабкіна

Суддя А.Ю. Кошик

Суддя О.В. Щоткін