ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/3721/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М.,
суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Сінякевич О. О.
позивач - Кабінет Міністрів України
представник позивача - не з'явився
відповідач-1 - Ірпінська міська рада
представник відповідача-1 - не з'явився
відповідач-2 - Приватне підприємство "Деметра Філ"
представник відповідача-2 - Білицький Р. Б. , адвокат
відповідач-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіфт"
представник відповідача-3 - не з'явився
відповідач-4 - Виконавчий комітет Ірпінської міської ради
представник відповідача-4 - не з'явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 (Головуючий суддя Бабкіна В. М., судді Кошик А. Ю., Щоткін О. В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 (Головуючий суддя - Іоннікова І. А., судді Тарасенко К. В., Тищенко О. В.) у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Ірпінської міської ради, Приватного підприємства "Деметра Філ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфт", Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору суперфіцію, витребування земельних ділянок з незаконного володіння,
Короткий зміст позовних вимог
1. 17.11.2016 Перший заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Позивач) звернувся до Ірпінської міської ради (далі - Відповідач-1), Приватного підприємства "Деметра Філ" (далі - Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфт" (далі - Відповідач-3) з позовом про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету від 28.03.2000 № 79/9 "Про оформлення права постійного користування земельною ділянкою приватному підприємству "Лора" для обслуговування бази відпочинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68" (далі - Рішення-1), рішення Відповідача-1 від 16.06.2005 № 1236-36-ІV "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Приватного підприємства "Лора" в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68" (далі - Рішення-2), рішення від 19.05.2016 № 824-14-VІІ "Про затвердження проекту землеустрою ПП "Деметра Філ" щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68"(далі - Рішення-3); визнання недійсним Договору суперфіцію від 19.09.2016, укладеного між Відповідачами-2, 3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107, зареєстрованого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.09.2016 за № 31515106; витребування на користь держави в особі Позивача земельних ділянок з незаконного володіння Відповідача-2 площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства, загальною вартістю 590689 грн., що розташовані за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.
Позовна заява мотивована тим, що, всупереч вимогам статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 9, 19, 76 ЗК України в редакції від 18.12.1990, Рішення-1 Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - Відповідач-4) з перевищенням повноважень відведено у постійне користування ПП "Лора" земельну ділянку загальною площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська 64/68 та вилучено із земель лісового фонду земельну ділянку площею 2,8688 га.
Правовий статус спірної лісової ділянки підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, однак на підставі Рішення-2 затверджено оцінну вартість та продано земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку. Разом з цим, відповідно до вимог статей 12, 17, частин 1, 2 статті 20, частини 2 статті 56, частини 4 статті 84, частин 3, 5, 6, 9 статті 149 ЗК України вилучення земель сільськогосподарського призначення державної власності та зміна їх цільового призначення належала до компетенції органів виконавчої влади, а саме районних та обласних державних адміністрацій, що свідчить про те, що Відповідач-1 вийшов за межі своїх повноважень при прийнятті Рішення-2.
Спірне Рішення-3 прийнято всупереч вимогам статей 20, 122, частини 9 статті 149 ЗК України, оскільки вилучати земельні ділянки з державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб, надавати погодження на зміну цільового призначення таких земель на час прийняття цього Рішення, а також на даний час має право Позивач, однак погодження ним зміни цільового призначення спірної земельної ділянки відсутнє.
Крім того під час затвердження Відповідачем-1 проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель рекреаційного призначення на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку порушено вимоги статей 1, 28 Закону України "Про курорти", статті 52 ЗК України та всупереч обмеженням щодо зміни цільового призначення земель рекреаційного призначення, передбачених Законом України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах".
Враховуючи, що до прийняття спірних Рішень Відповідачем-1 земельна ділянка перебувала у державній власності та належала до земель лісового фонду, Відповідач-1 не був наділений повноваженнями з розпоряджання нею, тому спірні рішення підлягають визнанню незаконними та скасуванню на підставі статей 16, 21, 393 ЦК України, статей 152, 155 ЗК України.
З огляду на викладене договір купівлі-продажу земельної ділянки між ПП "Лора" та Відповідачем-1 укладений з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки підприємством набуто право власності на земельну ділянку, яка незаконно вибула з власності держави. Вказані порушення вимог земельного та лісового законодавства, допущені під час прийняття спірних Рішень Відповідачем-1 відповідно до статті 131- Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та подальша передача у власність земельних ділянок Відповідачу-2, зміна їх цільового призначення є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. 14.06.2017 Господарський суд Київської області вирішив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Київської області від 12.12.2016 та 17.03.2017 у даній справі. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018.
Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 24.09.1996 №254/8 Торгівельно-промисловій фірмі "Владі" було надано право постійного користування земельною ділянкою під базу відпочинку, піонерський табір "Зоряний" в існуючих межах без зміни цільового призначення загальною площею 3,6851 га, з них під будівлями - 0,2079 га, під лісами - 3,4772 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68. На підставі зазначеного рішення Торговельно-промисловій фірмі "Владі" було видано державний акт серії І-КВ № 003803 від 09.10.1996 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6851 га для бази відпочинку. У 1998 році під час реорганізації Торговельно-промислової фірми "Владі" шляхом виділу було створено самостійне Приватне підприємство "Лора" (далі - ПП "Лора") з передачею до його статутного фонду майна і майнових прав. Згідно з протоколом загальних зборів Торговельно-промислової фірми "Владі" №7 від 20.03.1998 та акту прийому-передачі від 07.04.1998 фірма передала ПП "Лора" майно піонерського табору "Зоркий" в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68. Рішенням-1 Відповідач-4 надав ПП "Лора" у постійне користування земельну ділянку площею 3,6849 га, в тому числі - 0,6084 га лісовкритих площ і 3,0765 га забудованих земель (землі, що використовують для відпочинку) для обслуговування бази відпочинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68, без зміни її цільового використання за рахунок земель Ірпінської міської ради. На підставі зазначеного рішення ПП "Лора" було видано державний акт серії ІІ-КВ №001255 від 08.06.2000 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6849 га для обслуговування бази відпочинку. У подальшому Рішенням-2 Відповідача-1 від 16.06.2005 №1236-36-ІV було затверджено оцінну вартість земельної ділянки в розмірі 590689,47 грн. На виконання вказаного рішення ради між Відповідачем-1 та ПП "Лора" 05.10.2005 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ПП "Лора" набуло право власності на земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003. 26.12.2005 ПП "Лора" видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯБ №515318 для обслуговування бази відпочинку. Відповідно до рішення засновників ПП "Лора" від 14.03.2008 підприємство було реорганізовано та шляхом виділення із його складу створено Відповідача-2 і передано до його статутного капіталу приміщення та земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68. На підставі вказаного рішення Відповідачу-2 видано державний акт серії ЯЗ № 344225 на земельну ділянку площею 3,6811 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування бази відпочинку.
У подальшому рішенням Відповідача-1 від 19.05.2016 №824-14-VII (Рішення-3) затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки Відповідача-2 площею 3,6811 га з "обслуговування бази відпочинку" на "будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку". Рішенням приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Власюк Т.М. від 22.06.2016, індексний номер 30151826, зареєстровано право власності Відповідача-2 на земельну ділянку площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68". У подальшому Відповідачем-2 було здійснено поділ земельної ділянки площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 на 2 земельні ділянки: площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107. На підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 19.09.2016 №916 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 Відповідачем-2 передано для забудови Товариству з обмеженою відповідальністю "Скіфт" (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31515106 від 22.09.2016).
Враховуючи положення частини 1 статті 76, статті 77 ЗК України, в редакції, чинній на час прийняття у 2000 році оспорюваного Рішення-1, Відповідач-4 на час прийняття Рішення-1, прийнятого на виконання делегованих міською радою повноважень відповідно до рішення другої сесії двадцять третього скликання Ірпінської міської ради народних депутатів №2-32 від 23.06.1998, не мав передбачених законом повноважень надавати у користування як земельні ділянки, зайняті багаторічними насадженнями, так і вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства, отже вимоги Прокурора в частині визнання недійсним Рішення-1 є обґрунтованими та підтвердженими.
Відповідно до копії рішення третьої сесії двадцять четвертого скликання Відповідача-1 №49-3-ХХІV від 27.06.2002 "Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови", землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу. Вказане рішення станом на час розгляду даної справи судами не скасоване та не визнано недійсним, а отже є чинним, враховуючи також вимоги частин 1, 2 статті 20 ЗК України. У зв'язку з цим суди дійшли висновку про те, що Прокурором належними та допустимими доказами не доведено прийняття Відповідачем-1 Рішення-2 про продаж ПП "Лора" земельної ділянки площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку поза межами передбачених законодавством повноважень.
Враховуючи рішення Відповідача-1 №49-3-ХХІV від 27.06.2002 "Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови", згідно з долученою до матеріалів справи довідкою Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 10.06.2004 №674, за державною статистичною звітністю (форма 6-зем) спірна земельна ділянка належала до земель запасу Відповідача-1 та знаходилась в межах населеного пункту. У зв'язку з цим суди дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що цільове призначення земельної ділянки змінилося з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68 поза межами компетенції та повноважень, передбачених законодавством.
Судами відхилено доводи Прокурора про те, що м. Ірпінь входить до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, оскільки відповідних доказів отримання містом Ірпінь статусу курорту у встановленому Законом України "Про курорти" порядку надано не було. Також відхилено посилання Прокурора на порушення Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах", оскільки відповідно до пункту 1 статті 5, введений цим Законом мораторій закінчився 13.04.2016, відповідно Рішення-3 від 19.05.2016 про зміну цільового призначення земельної ділянки з "для обслуговування бази відпочинку" на "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" прийняте після скасування законодавчо передбаченого мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення. У зв'язку з цим суди дійшли висновку, що матеріалами справи не доведено порушення Відповідачем-1 вимог законодавства при прийнятті Рішення-3 "Про затвердження проекту землеустрою ПП "Деметра Філ" щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінилось з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68".
Позовні вимоги Прокурора, що є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування рішень Відповідачів-1 та 4, а саме про визнання недійсним Договору суперфіцію від 19.09.2016 та про витребування на користь держави земельних ділянок не підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю підстав для визнання незаконними та скасування Рішень-2, 3.
Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення-1 заявлені Прокурором поза межами встановленого строку позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачами-1, 2, а клопотання Прокурора про визнання причин пропуску цього строку поважними визнано судами необґрунтованим. При цьому враховано, що відповідне клопотання самого Позивача в матеріалах справи відсутнє, з огляду на що в задоволенні позову у цій частині судами також відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. 26.02.2018 Прокурор (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
5. 26.04.2018 Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 залишити без змін.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Ні Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні Земельним кодексом України 1990 року не визначено порядок передання повноважень органів місцевого самоврядування до виконавчого комітету рад, а тому судами попередніх інстанцій безпідставно до спірних правовідносин не застосовано вимоги пункту 34 частини 1 статті 26, статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки законних підстав для розпорядження земельними ділянками Відповідач-4 станом на час прийняття оскаржуваного Рішення-1 не мав.
7. У зв'язку з неврахуванням положень статей 19, 20, 125, 181 - 186 ЗК України суди дійшли безпідставного висновку про те, що рішенням Відповідача-1 від 27.06.2002 №49-3-ХХІV змінено цільове призначення спірної земельної ділянки. Цільове призначення спірної земельної ділянки, яка вже була сформована та перебувала у постійному користування ПП "Лора" вказаним рішенням не змінювалось і не могло змінюватись в силу вимог статті 20 ЗК України з огляду на те, що відповідний проект землеустрою щодо спірної земельної ділянки не розроблявся, відомості щодо зміни її цільового призначення до правовстановлюючих документів, державного земельного кадастру чи державної статистичної звітності не вносились. У той час як до прийняття Відповідачем-1 Рішення-2 спірна земельна ділянка мала цільове призначення "для обслуговування бази відпочинку", що і було відображено у чинних на той момент правовстановлюючих документах.
8. Всупереч вимогам частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судами не враховано обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 367/762/15-ц, предметом якої було рішення Відповідача-1 від 27.06.2002 №49-3-ХХІV, та в якій встановлено, що це рішення Відповідач-1 прийняв незаконно щодо земель лісового фонду Ірпінської лісової дачі.
9. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що Рішення-2, 3 не стосувались земель лісового фонду та стосувались земель житлової та громадської забудови, не відповідає дійсним обставинам справи, а, надаючи оцінку Рішенню-3, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статей 20, 122 ЗК України, порушення яких стало підставою для звернення з позовом.
10. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилась та обставина, що Відповідач-1 в силу вимог частини 1 статті 20, частини 1 статті 122 ЗК України не мав права затверджувати проект щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 № 1576 не суперечила вимогам Закону України "Про курорти", тому не підлягала приведенню у відповідність з його нормами та діяла до 25.02.2017.
12. Судами не враховано, що згідно з Рішенням-3 Відповідача-1 для будівництва багатоквартирного житлового будинку передано земельну ділянку лісового фонду, вкриту багаторічною лісовою рослинністю, що прямо суперечить статті 28 Закону України "Про курорти".
13. Висновок судів попередніх інстанцій щодо можливості Позивача довідатись про наявність порушень вимог земельного законодавства та права власності на спірні земельні ділянки з моменту прийняття оскаржуваного Рішення-1 ґрунтується виключно на припущеннях, а даний позов не міг бути поданий Позивачем у межах трирічного строку позовної давності з об'єктивних причин.
Доводи Відповідача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу
14. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б давали підстави стверджувати про те, що земельна ділянка в м. Ірпінь по вул. Пушкінська 64/68 належала до земель лісового фонду. Під час продажу земельної ділянки у власність ПП "Лора" було визначено її статус згідно з вимогами статті 20 ЗК України.
15.Хибною є позиція Прокурора щодо віднесення земельної ділянки до курортної зони, оскільки в установленому Законом України "Про курорти" порядку місту Ірпінь не надавався статус курорту.
16. Право на звернення до суду з даним позовом про визнання незаконним та скасування Рішення-2, витребування з незаконного володіння виникло з моменту прийняття цього Рішення та укладення договору купівлі-продажу і закінчилось 15.01.2015.
Позиція Верховного Суду
17. Відповідно до Закону України "Про курорти", який набрав чинності 14.11.2000, визначено підстави та порядок оголошення природної території курортом. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 11) на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 № 1576 "Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних", відповідно до якої місто Ірпінь віднесено до курортів, не підлягала приведенню у відповідність з вказаним Законом, оскільки встановлено, що матеріали справи не містять відповідних доказів отримання містом Ірпінь статусу курорту у встановленому цим Законом порядку. Водночас згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про курорти" забороняється будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори. Тобто визнання міста курортом у встановленому законодавством порядку не виключає здійснення на території такого міста житлового будівництва, як підставно зазначив місцевий господарський суд. При цьому Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 12) на те, що Рішення-3 суперечить статті 28 Закону України "Про курорти", яка визначає поняття округу санітарної зони, що встановлюється в межах курорту.
18. Відповідно до статті 20 ЗК України, в редакції, чинній на час прийняття зазначеного рішення Відповідачем-1, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. З огляду на приписи наведеної норми не знайшли свого підтвердження доводи Скаржника (пункт 7) про те, що цільове призначення земельної ділянки не могло бути змінено рішенням Відповідача-1 від 27.06.2002 № 49-3-ХХIV згідно зі статтею 20 ЗК України. При цьому Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 8) на те, що судами попередніх інстанцій не враховано обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 367/762/15-ц, оскільки, як стверджується у скарзі, вказаним рішенням відмовлено у задоволенні вимог, зокрема про визнання недійсним рішення Відповідача-1 від 27.06.2002 № 49-3-ХХIV, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, з огляду на що суди у даній справі правомірно виходили з того, що вказане рішення Відповідача-1 чинне і недійсним не визнано.
19. Посилання Скаржника (пункти 9, 10) на порушення судами статей 20, 122 ЗК України, що виявилось у безпідставному незастосуванні цих норм до спірних правовідносин, оскільки Відповідач-1 не мав права затверджувати проект щодо зміни цільового призначення земельної ділянки відхиляються Судом, враховуючи таке. За положенням статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади. Встановлено, що рішенням Відповідача-1 від 27.06.2002 № 49-3-ХХIV "Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови" землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу. Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Також встановлено, що згідно з довідкою Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 10.06.2004 № 674, за державною статистичною звітністю (форма 6-зем) спірна земельна ділянка належала до земель запасу Ірпінської міської ради та знаходилась в межах населеного пункту. Отже, враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав стверджувати, що відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочину на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, знаходиться поза межами компетенції та повноважень Відповідача-1, оскільки останній розпорядився земельною ділянкою земель житлової та громадської забудови, до яких її було віднесено вказаним рішенням.
20. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто згідно з положеннями наведеної норми у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатись про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 № 910/31767/15.
За наведених обставин Суд відхиляє доводи Скаржника (пункти 6, 13) щодо безпідставного незастосування судами до спірних правовідносин вимоги пункту 34 частини 1 статті 26, статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки не було законних підстав для розпорядження земельними ділянками станом на час прийняття спірного Рішення-1, а також те, що висновок судів про можливість Прокурора довідатись про порушення вимог земельного законодавства та права власності з моменту прийняття зазначеного Рішення-1, оскільки вказані обставини не спростовані у встановленому порядку, враховуючи, що як Прокурором, так і Позивачем не підтверджено об'єктивної неможливості дізнатись про існування Рішення-1 з моменту його прийняття та до моменту звернення Прокурора з позовом у цій справі, 17.11.2016. Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з того, що державі в особі Кабінету Міністрів України та утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, за умови належного виконання покладених на них державою функцій, могло і повинно було би бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення виконавчим комітетом Ірпінської міської ради цього порушення у 2000 році.
21. З огляду на наведене доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, прийнятих за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки, правильного застосування наведених норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
22. Враховуючи викладене Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, у зв'язку з чим прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 у справі № 911/3721/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2018 |
Оприлюднено | 18.06.2018 |
Номер документу | 74718392 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Пільков К.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні