Постанова

від 24.05.2007 по справі 10/700-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/700-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 травня 2007 р.                                                                                   № 10/700-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківська І.П.

суддіДанилова Т.Б., Савенко Г.В.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Сілікат-С"

у справігосподарського суду Сумської області

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Сумигаз"

доПриватного підприємства "Сілікат-С"

провстановлення сервітуту

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2006р. відкрите акціонерне товариство " Сумигаз " звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до приватного підприємства "Сілікат-С" та просило встановити на його користь безоплатний, без визначення строку сервітут (в обсязі права безперешкодного користування, права на здійснення поточного та профілактичного ремонту, права безперешкодного проїзду рухомого залізничного складу) щодо належної ПП "Сілікат-С" ділянки залізничної під'їзної колії № 25, довжиною 400 метрів, яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 22.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю доставки газового конденсату у залізничних цистернах від магістральної залізниці до території позивача через залізничну під'їзну колію № 25 відповідача, яка використовувалась та використовується  для проїзду рухомого складу ВАТ "Сумигаз", і у інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту, ці потреби не можуть бути задоволені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.12.2006 року (суддя Малафеєва І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року (судді: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар М.В.), позов задоволено повністю.

Рішення судів обґрунтовані тим, що  ця дільниця під'їзної колії має стратегічне значення для позивача, пропозиція відповідача придбати цю колію за ціною 900000 грн. є для позивача неприйнятною, сторони не досягли домовленості про встановлення сервітуту. Разом з тим, суди дійшли висновку про наявність як правових, так і економічних підстав для встановлення права позивача щодо користування майном відповідача, і на цій підставі позовні вимоги було задоволено повністю.

Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, приватне підприємство "Сілікат-С" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права і просить рішення та постанову суду скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заявник у скарзі зазначає, що спірне нерухоме майно не було ним зареєстроване, як того вимагає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обмежень", а також  заперечує проти встановлення судом  безоплатного сервітуту, що є порушенням вимоги встановити фактичні обставини справи.

Заслухавши   суддю –доповідача, пояснення   представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд, виходячи із наступного.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, 30 травня 2003 року між ліквідатором ВАТ птахокомбінат „Сумський" Лисенком С.І. та ПП „Силікат-С" було укладено договір купівлі-продажу на підставі протоколу проведення відкритих торгів від 20.05.2003 року по реалізації залізничних під'їзних колій, згідно якого відповідачем придбане майно: залізничну під'їзну колію, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 22.

Придбане відповідачем по договору купівлі-продажу від 30.05.2003 року майно, передане йому продавцем по акту приймання-передачі від 12.06.2003 року, договір купівлі-продажу не розірвано та не визнано недійсним, і на цих підставах суди попередніх інстанцій  погодились з тим, що відповідач є власником під'їзної колії.

Приватним підприємством "Сілікат-С" на адресу позивача направлялась пропозиція   щодо продажу йому  під'їзної колії, але ВАТ "Сумигаз" відхилив цю пропозицію, та звернувся до приватного підприємства "Сілікат-С" з пропозицією щодо укладення договору про встановлення сервітуту № 13/1860 від 12.10.2006 року, але відповідачем пропозиція щодо укладення договору про встановлення сервітуту відхилена листом від 29.10.2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, а з цим погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо нерухомого майна для задоволення потреб  інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Як зазначено в ст. 402 Цивільного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду, а в разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Стаття 403 Цивільного кодексу України встановлює, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка     користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, або рішенням суду.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність домовленості сторін щодо укладення договору сервітуту та задовольнили позовні вимоги позивача шляхом встановлення безоплатного безстрокового сервітуту на користування під'їзною колією  за рішенням суду.

Проте, з такими висновками господарського суду та апеляційного господарського суду погодитись не можна, оскільки зроблені вони передчасно без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи.

Так,  в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Державного комунального підприємства "Сумське об'єднане бюро технічної інвентаризації" за ВАТ "Птахокомбінат "Сумський" зареєстроване залізнична колія 304 п/м, загальною площею 304 кв.м; в Договорі купівлі-продажу від 30.05.2003, укладеному між ліквідатором банкрута ВАТ "Птахокомбінат "Сумський" та приватним підприємством "Сілікат-С", не зазначено об'єкт купівлі-продажу та його ідентифікаційні ознаки; в акті приймання-передачі від 12.06.2003. складеному на виконання договору купівлі-продажу, зазначено про передачу-приймання під'їзної залізничної колії довжиною 400 м, однак, судами попередніх інстанцій не дана оцінка наявним розбіжностям довжини під'їзної колії. Схема примикання та граничні межі під'їзної колії, на яку судом встановлено сервітут, в матеріалах справи відсутні.

Обов'язкові вимоги до змісту рішення місцевого та постанови апеляційного суду визначені ст.ст. 84 та 105 ГПК: судові акти, зокрема, повинні вказувати обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання та докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Стаття 401 Цивільного кодексу України надає право встановлювати сервітут на нерухоме майно для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Судами попередніх інстанцій допущено неповне з'ясування обставин , що мають значення для справи, а саме : чи існує інша під'їзна колія, через яку вагони можуть подаватись на ВАТ "Сумигаз", чи існує договір ВАТ "Сумигаз" із залізницею на подавання та забирання вагонів, який вагонообіг на ВАТ "Сумигаз" вагонів із скрапленим природним газом.

В рішенні господарського суду та постанові апеляційного суду не наведено мотивів встановлення сервітуту безоплатно та безстроково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач приватне підприємство "Сілікат-С"  перебуває в стадії ліквідації відповідно рішенню Господарського суду Сумської області по справі № 14/247 від 21.07.2003, проте, ще не позбавлений статуту юридичної особи і може бути стороною у господарському процесі. Однак, судами  не встановлено, в якій стадії ліквідації знаходиться відповідач.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин та враховуючи, що господарським судом не досліджені всі обставини справи, наявні у справі матеріали, їм не дана належна правова оцінка, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно дослідити матеріали справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.   1115,   1117,   1118,  1119,   11111, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Сілікат-С" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.12.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2007 року скасувати.

Матеріали справи № 10/700-06 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий                                                                                     І. Ходаківська

       Судді                                                                                      Т. Данилова

                                                                                                    Г. Савенко