Постанова

від 11.05.2017 по справі 810/1012/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року           № 810/1012/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми "ДАВТ" до Головного управління ДФС у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство фірма "ДАВТ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.02.2017 №0002711201;

- зобов'язати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області визнати своєчасно поданою наступну податкову звітність: податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками; податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року з додатками; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік з додатками.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова податкового органу в прийнятті податкової звітності є протиправною, не відповідає законодавству та порушує права та інтереси позивача, оскільки ст. 48 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація не вважається податковою звітністю. При цьому, позивач зауважив, що подана ним податкова звітність містить усі необхідні реквізити, обов'язковість яких передбачена пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, тому підстави для невизнання як податкової звітності відсутні.

Відповідачі позов не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких просили суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податкова звітність з ПДВ за грудень 2016 року, за січень 2017 року та з податку на прибуток підприємства за 2016 рік не може бути визнана податковою звітністю, оскільки заповнена з порушенням вимог, встановлених статтею 48 Податкового кодексу України. Відповідачі зазначили, що підставою для неприйняття вказаної податкової звітності стало те, що позивачем у податковій звітності було невірно зазначено адресу, оскільки до податкового органу надійшла інформація щодо відсутності ПП фірма "ДАВТ" за своїм місцезнаходженням. Відтак, відповідачі вважають, що податковим органом правомірно було відмовлено позивачу у прийнятті відповідної податкової звітності. У зв'язку з тим, що податкова звітність з ПДВ за грудень 2016 року не була визнана як податкова звітність, то контролюючим органом було правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за неподання податкової звітності за вказаний період.

У судове засідання з'явився представник відповідачів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство фірма "ДАВТ" є юридичною особою, що зареєстрована за адресою: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 87, та як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2017 позивачем було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками до неї, що підтверджується відбитком штампу ДПІ про отримання зазначених документів.

Листом від 24.01.2017 за №613/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті звітності" Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, оскільки при перевірці обов'язкових реквізитів в податковій декларації було встановлено їх недостовірність.

У лютому 2017 року позивачем було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року з додатками до неї, що підтверджується відбитком штампу ДПІ про отримання зазначених документів.

Листом від 23.02.2017 за №1835/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті звітності" Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, оскільки при перевірці обов'язкових реквізитів в податковій декларації було встановлено їх недостовірність.

Також, у лютому 2017 року позивачем було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік та фінансову звітність за 2016 рік, що підтверджується відбитком штампу ДПІ про отримання зазначених документів.

Листом від 01.03.2017 за №2009/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті звітності" Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила позивача про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік та фінансової звітності за 2016 рік, оскільки при перевірці обов'язкових реквізитів в податковій декларації та в фінансовій звітності було встановлено їх недостовірність.

Як зазначили відповідачі у письмових запереченнях, підставою для неприйняття вказаної податкової звітності стало те, що позивачем у податковій звітності було невірно зазначено адресу, оскільки до податкового органу надійшла інформація щодо відсутності ПП фірма "ДАВТ" за своїм місцезнаходженням.

При цьому, вказана податкова звітність була подана позивачем до податкового органу в паперовій формі, оскільки між підприємством та Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було розірвано договір про визнання електронних документів, що унеможливило подати таку звітність в електронній формі.

У лютому 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України було проведено перевірку ПП фірми "ДАВТ" з питань своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2016.

За результатами перевірки складено Акт від 10.02.2017 №85/12-01/36822924, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 203.1 ст. 203, п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні підприємством податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0002711201, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись із відмовою у прийнятті вказаної податкової звітності та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Відповідно до пунктів 48.1-48.2 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП фірмою "ДАВТ" у визначені законом строки були подані до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкові декларації з податку на додану вартість разом із додатками за звітний період грудень 2016 року, січень 2017 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, фінансову звітність за 2016 рік у паперовій формі.

При цьому, судом встановлено, що вказана податкова звітність була подана позивачем до податкового органу в паперовій формі, оскільки між підприємством та Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було розірвано договір про визнання електронних документів, що унеможливило подати таку звітність в електронній формі.

В той же час, відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили про те, що подана позивачем податкова звітність заповнена з порушенням вимог ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки позивачем у податковій звітності було невірно зазначено адресу.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідачів, з огляду на наступне.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно з п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави суду прийти до висновку, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.

При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.

Судом встановлено, що подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість разом із додатками за звітний період грудень 2016 року, січень 2017 року та податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, фінансова звітність за 2016 рік в повній мірі відповідають вимогам статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим мали бути прийняті контролюючим органом як податкова звітність.

Слід зазначити, що стадія прийняття податкової декларації, звітності податковим органом є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Так, зокрема, такої позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.06.2015 (справа № 2а/0370/675/11) та в постанові від 12.01.2015 (справа №2а/0470/ 2350/11).

Як вбачається зі змісту листів від 24.01.2017 за №613/10/10-02-08-02, від 23.02.2017 за №1835/10/10-02-08-02 та від 01.03.2017 за №2009/10/10-02-08-02, якими позивачу було відмовлено у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість разом із додатками за звітний період грудень 2016 року, січень 2017 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, фінансової звітності за 2016 рік, останні не містять посилань на наявність будь-яких недоліків щодо заповнення вказаної податкової звітності, що в свою чергу, свідчить про дотримання ПП фірмою "ДАВТ" вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.

З приводу доводів відповідачів, що у податковій звітності було невірно зазначено адресу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.

Відповідно до змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002731712 станом на 01.03.2017 місцезнаходженням позивача є: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Шевченка, будинок 87.

В графі "Дані про реєстраційні дії" у вказаному витягу відсутній запис щодо відсутності ПП фірми "ДАВТ" за своїм місцем реєстрації, а також щодо зміни свого місцезнаходження.

Отже, підприємство за даними з ЄДР знаходиться за своїм зареєстрованим місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відомості про встановлення факту відсутності позивача за його місцезнаходженням, доказів направлення повідомлення державному реєстратору про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та доказів внесення реєстратором вказаних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті вказаної податкової звітності.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмови податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, не зважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Зокрема, така правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 № 1503/12/13-12.

Оскільки судом встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість разом із додатками за звітний період грудень 2016 року, січень 2017 року та податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, фінансової звітності за 2016 рік, суд приходить до висновку, що така податкова звітність з додатками до неї вважається поданою у момент її фактичного отримання податковим органом.

З приводу визначення позивачу штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, контролюючим органом було протиправно відмовлено в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, а тому суд приходить до висновків, що Головне управління ДФС у Київській області неправомірно застосувала до позивача штрафну (фінансову) санкцію за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, оскільки позивачем подано до податкового органу зазначену вище декларацію, як того вимагає Податковий кодекс України.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0002711201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідачі не довели суду, що при прийнятті рішень про невизнання податкової звітності та при нарахуванні штрафних санкцій за неподання звітності вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, оформлену листом від 24.01.2017 за №613/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті звітності", у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року такою, що подана Приватним підприємством фірмою "ДАВТ" у день її фактичного отримання податковим органом.

Визнати протиправною відмову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, оформлену листом від 23.02.2017 за №1835/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті звітності", у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року такою, що подана Приватним підприємством фірмою "ДАВТ" у день її фактичного отримання податковим органом.

Визнати протиправною відмову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, оформлену листом від 01.03.2017 за №2009/10/10-02-08-02 "Про відмову у прийнятті звітності", у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, фінансової звітності за 2016 рік та вважати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, фінансової звітності за 2016 рік такими, що подані Приватним підприємством фірмою "ДАВТ" у день їх фактичного отримання податковим органом.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.02.2017 №0002711201.

Стягнути на користь Приватного підприємства фірми "ДАВТ" (код ЄДРПОУ 36822924) судові витрати у сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482).

Стягнути на користь Приватного підприємства фірми "ДАВТ" (код ЄДРПОУ 36822924) судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Василенко Г.Ю.