Постанова

від 15.06.2017 по справі 812/1421/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

3.7

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1421/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

суддів: Смішливої Т.В., Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Білолуцьк-Агро» про визнання протиправними та скасування довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.11.2016, акту від 03.11.2016 за № 0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів з зазначенням фактичної повної маси 45,168 т при нормативно допустимій 40 т, та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 933,24 євро,-

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (далі - Відповідач І), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Відповідач ІІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Білолуцьк-Агро» , в якому Позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.11.2016;

- визнати протиправним та скасувати акт від 03.11.2016 за № 0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів з зазначенням фактичної повної маси 45,168 т при нормативно допустимій 40 т;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 933,24 євро.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 листопада 2016 року за маршрутом с.Білолуцьк Новопсковський район Луганської області - м.Маріуполь Донецької області, на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 1-му км автодороги Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь, посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Донецькій області в ході здійснення контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, виявлено ніби то факт перевезення на транспортному засобі марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_2, вантажу із перевищенням вагових обмежень без дозволу, виданого службою автодоріг, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю автомобіля, інспектором управління Укртрансбезпеки у Донецькій області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.11.2016 року, акт від 03.11.2016 року за №0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів з зазначенням фактичної повної маси 45,168 т., при нормативно допустимій 40 т., та сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 933,24 євро. Ввважає їх протиправними та таким що підлягають скасуванню.

По-перше: у вказаних вище акті № 0006851 від 03.11.2016 року та розрахунку плати за проїзд від 03.11.2016 року платником вказаний позивач - ОСОБА_1. Хоча в дійсності, між ним та водієм ОСОБА_2 не було ніяких трудових відносин, позивачем не відправлявся до м. Маріуполя Донецької області транспортний засіб марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Оскільки відповідно до договору оренди техніки № 28 від 15 січня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Білолуцьк-Агро» , орендодавець передає орендарю в тимчасове користування транспортні засоби, в тому числі транспортний засіб марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332 реєстраційний номер НОМЕР_2.

По-друге: оскільки довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю заповнена частково, а саме: не зазначено час та місце проведення габаритно-вагового контролю, результати габаритного контролю транспортного засобу, які потрібні для розрахунку плати вважає що посадовими особами Укртрансбезпеки порушено п. 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року за №879, і такий документ не можна брати до уваги при складанні розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Крім того, в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів виявлені порушення, відповідно до яких нормативно допустима маса осьового навантаження на здвоєну вісь 16 т, а фактична маса становила 20,65 т. Враховуючи розбіжності між вже складеними документами (довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів), в порушення-норм п. 30 Порядку № 879, відповідачем було складено додаток до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, сформовано розрахунок. При складанні вказаного розрахунку, невірно застосовано розрахункову величину та ставку плати за проїзд та, відповідно, безпідставно збільшено суму такої плати.

Згідно ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою КМУ від 27.06.2007 за №879, за перевищення загальної маси від 44 до 52 тон включно великовагових транспортних засобів, ставка за кожен кілометр відстані становить 0,2 євро, за перевищення допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро. Вжита в даній нормі дефініція означає можливість додаткового нарахування саме при наявності перевищення відповідно понад 25, 30, 35, 40 і т. д. відсотків. При цьому враховуючи принцип правової визначеності жодної можливості математичного заокруглення вищевказаних відсотків Постановою КМУ не передбачено.

Навантаження на здвоєну вісь склала 20,230 т (при допустимій 16т), перевищено на 4,23 т, тобто на 26,4%, тобто перевищення на вісь склало 26,4%, ставка за кілометр повинна була скласти 0, 42 євроценти (0, 27 +0.15= 0,42).

За таких обставин, при розрахунку плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування ставка за перевищення допустимих осьових навантажень в розмірі 0,77 євро/км застосована відповідачем неправомірно.

Представник позивача надавала усні пояснення в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Потім надала суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача ( а.с.169).

Представник відповідачів позов не визнав, про що подав заперечення (а.с.90-95), в яких зазначив, що договір оренди техніки № 28 від 15 січня 2016 року, підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Білолуцьк-Агро» вважається недійсним, оскільки не має нотаріального посвідчення. В обгрунтування заперечень посилався на судову практику при розгляді аналогічної справи №805/3590/16-а постанова від 08.12.16.

Зазначив, що відповідно до Додатку 1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (пункт 4) видається довідка встановленого зразка, якою керується Укртрансбезпека при здійсненні своїх повноважень, в якій не зазначяється час проведення перевірки. Однак час вказується в Додатку 3 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (пункт 4) в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Просив звернути увагу суду, що працівниками Укртрансбезпеки у Донецькій області 03.11.2016 було складено Акт №073829 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до цього акту можна дійти висновку, що процес габаритно-вагового контролю відбувався 03.11.2016 об 11 год.45хв. Більше того, водій даного транспортного засобу ОСОБА_2 з даним актом ознайомився та повністю з ним погодився, про що свідчить його запис в акті та розпис.

Представник третьої особи ТОВ «Білолуцьк-Агро» надав письмові пояснення (а.с.53). Зазначив, що відповідно до договору оренди техніки № 28 від 15 січня 2016 року, укладеного між ТОВ «Білолуцьк-Агро» та ОСОБА_1, орендодавець передав, а орендатор прийняв транспортні засоби: ВВ 7813 СО КАМАЗ 53215, 10330 АМ ГКБ 8535, ВВ 1023 XX ГКБ 8350, ВВ 2956 XX ГКБ 8350, ВВ 8055 ХТ НЕФАЗ 8332, що підтверджується актом прийому-передачі до договору від 15.01.2016 року. А тому, на момент складання акту користувачем техніки за договором було ТОВ «Білолуцьк-Агро» . Крім того, надав суду наказ № 12-к від 03.08.2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 03.08.2015 року до ТОВ «Білолуцьк-Агро» водієм з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. З огляду на зазначене, ТОВ «Білолуцьк-Агро» просить адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю та розглянути вказану справу за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в порядку ст.41 КАС України, в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

03.11.2016 об 11 годині 45 хвилин на 1 км автодороги Маріуполь-Донецьк-Слов'янськ згідно з актом 073829 від 03.11.2016 працівниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області головними спеціалістами відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме транспортними засобами: марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332 реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, яким керував водій ОСОБА_2 (а.с.97)

Згідно з актом перевіркою виявлено, що під час надання послуг з перевезення вантажів (товаро-транспортна накладна №58437 від 02.11.2016 замовник ТОВ «Сателліт» ) перевізник ОСОБА_1 незабезпечив наявності у водія ОСОБА_2 протокола перевірки та адаптації тахографа або індивідуальної контрольної книги водія. А також встановлено перевезення вантажів транспортним засобом з перевищенням нормативно вагових параметрів, а саме: загальна маса вантажу 45,168 т, навантаження на здвоєну вісь 20,230 т.

Водій ОСОБА_2 підписав акт перевірки, зазначивши, що він з актом згоден.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю автомобіля, інспектором управління Укртрансбезпеки у Донецькій області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.11.2016 (а.с.101) акт від 03.11.2016 за №0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів: наявність фактичної повної маси 45,168 т, при нормативно допустимій 40 т, а також навантаження на здвоєну вісь 20,230 т при нормативно допустимій 16 т (а.с.100) та сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 933,24 євро ( а.с.99).

В акті від 03.11.2016 за №0006851 зазначено маршрут руху транспортного засобу із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування - с. Білолуцьк Новопсковський район Луганської області - м. Маріуполь Донецької області, 404 км (а.с.100).

Водій ОСОБА_2 підписав без зауважень і акт від 03.11.2016 за №0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.100).

Вагові заміри підтверджені квитанцією №920 від 03.11.2016, згідно з якою час здійснення заміру 11 годин 25 хвилин (а.с.102).

Суд керується такими вимогами чинного законодавства, приймаючи рішення по суті спору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

- здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

- здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

- проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

- здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Отже, належним відповідачем у справі є саме Укртрансбезпека.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" установлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Донецькій області.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

Як встановлено судом, позивач оспорює той факт, що саме він був перевізником вантажа під час перевірки 03 листопада 2016 року.

Позивач стверджує, що ним не відправлявся до м. Маріуполя Донецької області транспортний засіб марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Між позивачем та водієм ОСОБА_2 не було ніяких трудових відносин.

Однак, в письмових поясненнях третьої особи ТОВ «Білолуцьк-Агро» не визнало той факт, що 03.11.2016 саме вони здійснювали перевезення вантажу на вказаному автомобілі до м. Маріуполя Донецької області на підставі товаро-транспортної накладної №58437 від 02.11.2016 (замовник ТОВ «Сателліт» ), що зазначена в акті перевірки (а.с.53).

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа підприємець Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області 27.08.1993, до видів діяльності відноситься у т.ч. код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с.178-179).

Крім того, позивач ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Білолуцьк-Агро» , що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39 зв.бік).

Позивач є власником транспортного засобу марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332 реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджено свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.9).

Відповідно до договору оренди техніки № 28 від 15.01.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Білолуцьк-Агро» , орендодавець передає орендарю в тимчасове користування транспортні засоби, в тому числі транспортний засіб марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332 реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.13).

Згідно з актом прийому-передачі від 15.01.2016 до договору №28 від 15.01.2016, умови зазначеного договору виконані, орендодавець передав, а орендатор прийняв транспортні засоби, в тому числі : ВВ 7813 СО КАМАЗ 53215 з причепом ВВ 8055 ХТ НЕФАЗ 8332 (а.с.14).

Відповідно до наказу № 12-к від 03.08.2015 року ОСОБА_2 прийнято на роботу до ТОВ «Білолуцьк-Агро» з 03.08.2015 року на посаду водія з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с.54).

Надаючи правову оцінку даному договору оренди техніки № 28 від 15.01.2016, суд звертає увагу на ті обставини, що цей договір укладено в простій письмовій формі; орендодавцем є позивач ОСОБА_5 як фізична особа, що діє на підставі паспорту громадянина України; арендовані транспортні засоби на підставі цього договору передані арендарю без орендної плати (п.2 договору).

Відповідно до вимог ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України однією із загальних вимог чинності правочину є вчинення його у формі, встановленій законом.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, оскільки Позивач не надав окружному суду при розгляді цієї справи як доказ рішення суду щодо визнання дійсним договору оренди техніки № 28 від 15.01.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Білолуцьк-Агро» , зазначений договір є нікчемним в силу вимог закону, а саме: ч.2 ст. 799 та ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, відповідно до зазначених вимог законодавства судом встановлена відсутність правових підстав для визнання ТОВ «Білолуцьк-Агро» правомірним володільцем транспортного засобу на момент здійснення перевірки співробітниками Укртрансбезпеки.

Тому, наявність такого договору не обмежує право позивача як власника зазначеного транспортного засобу використовувати його для здійснення власної підприємницької діяльності.

Факт відсутності трудових відносин між позивачем та водієм ОСОБА_2 не виключає можливості здійснення перевезень останнім на транспорті, що належить позивачу, на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до наданої суду інформації листом від 15.06.2017 №83019/12-32-12-01-12 Головного управління ДФС у Луганській області, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних відсутня реєстрація податкових накладних між ТОВ «Сателліт» та ТОВ «Білолуцьк Агро» (а.с.176).

За таких обставин, відсутні також підстави для визнання ТОВ «Білолуцьк-Агро» перевізником вантажа за товаро-транспортною накладною (№58437 від 02.11.2016 замовник ТОВ «Сателліт» ), яку водієм ОСОБА_2 пред'явлено при перевірці, про що вказано в акті №073829 від 03.11.2016 (а.с.97).

Згідно з вимогами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Отже сторона позивача не довела тих обставин, що не позивач, а інший суб'єкт господарювання здійснював перевезення вантажу транспортними засобами, власником яких є позивач, на час проведення перевірки співробітниками Укртрансбезпеки та не спростував відомостей, що зазначені у вказаних вище актах та фактично визнані водієм підчас їх складання.

Тому, в розумінні статті 1 Закону № 2344-III саме позивач є перевізником на час здійснення перевірки.

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (Порядком № 879).

Відповідно до визначення термінів, що вживаються у цьому Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852);

габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (зі змінами) (далі - Правила № 30).

На підставі п. З названих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно з вимогами абзаців другого - третього пункті 22.5 Правил дорожнього руху осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м; рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень представником позивача, ними не заперечувалося самого факту перевищення параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: наявність фактичної повної маси 45,168 т, при нормативно допустимій 40 т, а також навантаження на здвоєну вісь 20,230 т при нормативно допустимій 16 т. Наявність цих порушень визнана водієм ОСОБА_2, який підписав акт перевірки та акт перевищення нормативів, погодившись з виявленими порушеннями.

Відповідно до акту №0006851 відстань між другою та третьою осями транспортного засобу позивача дорівнює 1,35 метра, отже вони є здвоєними. Загальне навантаження на них складає 20,230 т (10,398 + 9,832) - за даними довідки та квитанції (а.с.101-102).

Таким чином, зазначеними вище доказами підтверджено наявність перевищення двох параметрів при перевезенні вантажу транспортними засобами Позивача на час здійснення вагового контролю.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Відповідно до письмових заперечень представника Відповідачів розрахунок здійснено їх посадовою особою наступним чином: загальна маса автотранспортного засобу склала 45168кг, при допустимій 40000кг, параметри за якими нарахована плата за проїзд - 5,168кг. Плата за проїзд 1км з перевищенням нормативів складає 0,2 євро/км. Навантаження на здвоєну вісь склало 20230кг, при допустимій 16000кг, параметри, за якими нарахована плата за проїзд - 4230кг. Плата за проїзд 1км з перевищенням нормативів складає 0,57євро/км. Пройдена відстань складає 404 км. Розрахунок виконано відповідно затвердженої формули: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, що складає (0,20 +0,57) х 404 х 3 = 933,24євро (а.с.93).

Позивач посилається в позовній заяві на неправильність даного розрахунку, оскільки посадовою особою відповідача невірно застосовано розрахункову величину та ставку плати за проїзд, що призвело до безпідставного збільшення суми такої плати.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту відповідно до «Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та або габаритні параметри яких перевищують нормативи» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (пункт 31-1) за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у пятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

При ваговому контролі транспортних засобів позивача було виявлено перевищення двох нормативів вагових параметрів, тому плата за проїзд мала визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням відповідно до вимог пункту 31-1 Порядку №879.

Перевищення параметру загальної маси складає (фактичне навантаження 45168кг, при допустимому 40000кг) різниця -5,168кг - 12,92 % від норми.

Навантаження на здвоєну вісь склала 20,230 т (при допустимій 16т), перевищено на 4,23 т, тобто на 26,4%, тобто перевищення на вісь склало 26,4%.

Згідно ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою КМУ від 27.06.2007 за №879, за перевищення загальної маси від 44 до 52 тон включно великовагових транспортних засобів, ставка за кожен кілометр відстані становить 0,2 євро, за перевищення допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Отже, плата мала визначатися за ставками, встановленими за перевищення допустимих осьових навантажень ставка за кілометр, та повинна була скласти 0,57 євроценти (0, 27 +0.15+0.15= 0,57) в потрійному розмірі.

В акті від 03.11.2016 за №0006851 зазначено маршрут руху транспортного засобу із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування - с. Білолуцьк Новопсковський район Луганської області - м. Маріуполь Донецької області, 404 км (а.с.100).

Тому правильним є розрахунок плати за проїзд великовагового транспортного засобу в даному випадку: 0,57 х 404 х 3 = 690,84 євро.

Отже, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що є додатком до акту №0006851 від 03.11.2016 є безпідставним в частині нарахування позивачу плати за проїзд в розмірі 242,40 євро (933,24 - 690,84).

Таким чином, з огляду на заявлені вимоги позивачем, а саме визнання протиправними та скасування вказаних вище акту, довідки та розрахунку, суд зазначає, що позивачем обрано хибний спосіб захисту, оскільки вказані документи самі по собі не є рішеннями повноважного органу, тому предметом позову у даних правовідносинах може бути лише оскарження правомірності дій відповідача щодо складання зазначених акту, довідки та розрахунку.

Зазначені обставини є підставами для виходу за межі позовних вимог та обрання іншого способу захисту порушеного, у зв'язку з нарахуванням позивачу в більшому, ніж передбачено чинним законодавством розмірі плати за проїзд, що відповідає вимогам ч.3 ст.11 КАС України.

Тому мають бути визнані судом протиправними саме дії відповідача щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що є додатком до акту №0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.11.2016 в частині нарахування зазначеної плати у розмірі, завищеному на суму 242,40 євро.

З іншого боку, неправильний розрахунок не є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо складання самого акту №0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.11.2016 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.11.2016, тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки відповідно до сталої судової практики Верховного Суду України зміна способу захисту прав позивача судом не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, судом задоволено одну з трьох немайнових вимог позивача.

Згідно зі ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Позивачем за подачу позовної заяви було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1653,62 грн. за квитанцією від 14.11.2016 № 0.0.650397894.1 (а.с.2), від 30.11.2016 № 0.0661469170.1 (а.с.22), від 30.11.2016 № 0.0.661467951.1 (а.с.22).

Оскільки позов задоволено в частині однієї немайнової вимоги слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Білолуцьк-Агро» про визнання протиправними та скасування довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.11.2016, акту від 03.11.2016 за № 0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 933,24 євро - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) щодо складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що є додатком до акту №0006851 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.11.2016, в частині нарахування зазначеної плати в розмірі, завищеному на суму 242,40 євро.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (проспект Перемоги, 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (іден.код НОМЕР_3) сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2017 року.

Головуючий суддя ОСОБА_6 Суддя Суддя ОСОБА_7 ОСОБА_8