Постанова

від 20.06.2019 по справі 812/1421/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №812/1421/16

адміністративне провадження №К/9901/21095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (судді Шембелян В.С., Смішлива Т.В., Борзаниця С.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (судді Сухарьок М.Г., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі № 812/1421/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Білолуцьк-Агро , про визнання протиправними та скасування довідки, акта та розрахунку,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Укртрансбезпеки та Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03 листопада 2016 року;

- визнати протиправним та скасувати Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03 листопада 2016 року № 0006851;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 933,24 євро.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 15 червня 2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправними дії Укртрансбезпеки щодо складення розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що є додатком до Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03 листопада 2016 року № 0006851, у частині нарахування зазначеної плати в розмірі, завищеному на суму 242,40 євро. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 суд відмовив за необґрунтованістю.

Постановою від 22 серпня 2017 року Донецький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову - про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач зазначав, що у спірних правовідносинах він не є перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт , його транспортний засіб фактично використовується іншою особою, а тому його протиправно притягнуто до відповідальності за цим Законом. Крім того, всупереч вимог чинного законодавства довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю заповнена частково, а саме не зазначено часу і місця проведення габаритно-вагового контролю та результат габаритного контролю (довжина, ширина, висота). Також у цих документах не вказано, як розраховувалася пройдена частина маршруту по території України.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 18 вересня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 526/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 листопада 2016 року за маршрутом с. Білолуцьк Новопсковський район Луганської області - м. Маріуполь Донецької області, на пересувному пункті габаритно-вагового контролю на 1-му км автодороги Слов`янськ - Донецьк - Маріуполь, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме транспортними засобами: марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та яким керував водій ОСОБА_2 .

Перевіркою встановлено перевезення на транспортному засобі марки КАМАЗ 53215, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом НЕФАЗ 8332 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , вантажу із перевищенням вагових обмежень без дозволу, виданого службою автодоріг, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю автомобіля, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03 листопада 2016 року, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03 листопада 2016 року № 0006851 та сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 933,24 євро.

Задовольняючи частково позовні вимоги, Луганський окружний адміністративний суд виходив з того, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування є безпідставним у частині нарахування позивачу плати за проїзд в розмірі 242,40 євро.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог Донецький апеляційний адміністративний суд керувався тим, що Управлінням Укртрансбезпеки в Донецькій області було правильно розраховано розмір плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, а враховуючи недоведеність матеріалами справи, що ОСОБА_1 не є перевізником у спірних правовідносинах суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними враховуючи наступне.

Частиною1 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу, за своєю правовою природою оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Так само не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Між тим, оцінка зазначених документів може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта та довідки.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 30 січня 2019 року судове рішення у справі № 803/3/18.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду, постановляючи вищеозначене рішення у справі № 803/3/18, у якій предметом зустрічного позову були аналогічні позовні вимоги, зазначила, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають судовому розгляду, в тому числі у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (у чинній редакції) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на наведене, Верховий Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року - скасувати.

3. Провадження в адміністративній справі № 812/1421/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Білолуцьк-Агро , про визнання протиправними та скасування довідки, акта та розрахунку - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду