Постанова

від 19.06.2017 по справі 826/17880/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 червня 2017 року 12:45 справа №826/17880/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Твіст" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Твіст" (далі по тексту - позивач, ТОВ "РА "Твіст") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2015 року №0005362210 та №0005372210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2016 року №К/800/16165/16, К/800/17286/16 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року адміністративну справу №826/17880/15 прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 13 березня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 14 липня 2015 року №0005362210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пунктів 138.1. 138.2. 138.8.статті 138, підпункту 139.1.9.пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "РА "Твіст" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 356 777 163,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 285 421 730,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 71 355 433 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 14 липня 2015 року №0005372210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "РА "Твіст" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 23 585 025,00 грн., в тому числі за основним платежем - 18 868 020,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 717 005,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 23 червня 2015 року №280/26-59-22-10/34356800 "Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "РА "Твіст" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення, а саме: підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 285 421 730,00 грн., в тому числі по періодам: за 9 місяців 2012 року - 7 449 845,00 грн., за 2012 рік - 55 120 282,00 грн., за 2013 рік - 214 891 463,00 грн., за 2014 рік - 15 409 985,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 18 868 020,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2012 року - 4 673 163,00 грн., за вересень 2012 року - 2 421 927,00 грн., за жовтень 2012 року - 374 760,00 грн., за листопад 2012 року - 3 177 600,00 грн., за грудень 2012 року - 4 600 000,00 грн., за січень 2013 року - 2 371 250,00 грн., за травень 2013 року - 1 249 320,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані наступним:

1) безпідставним не включенням позивачем до складу інших доходів суми у розмірі 1 362 940 757,00 грн., отриманих від ТОВ "Сав Дістрибьюшн" у вигляді безповоротної фінансової допомоги, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання позивачем у ТОВ "Старксервіс" послуг з розміщення реклами для ТОВ "Сав Дістрибьюшн", а саме: у зв'язку із отриманням на виконання листа ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17 січня 2014 року №153/ДПІ/26-59-07-02, яким доведено вирок Шевченківського районного суду міста Києва про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у тому числі у реєстрації ТОВ "Старксервіс", не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість, сформований ТОВ "РА "Твіст" по взаємовідносинах з ТОВ "Старксервіс", а тому, на думку відповідача, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, у тому числі ТОВ "Сав Дістрибьюшн", отже грошові кошти, отримані ТОВ "РА "Твіст" від ТОВ "Сав Дістрибьюшн", є коштами, що отримані безпідставно та безповоротно;

2) неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Лафіс Трейд", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Пріор Груп", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Радіум", ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не зазначено конкретний перелік виконаних робіт, відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і якісні показники формування вартості послуг, що не дають змоги встановити зв'язок проведених витрат з господарською діяльністю підприємства; ненадання до перевірки календарного плану підготовки до проведення рекламних заходів із зазначенням строків та відповідальних осіб, наказу про проведення рекламних заходів із зазначенням відповідальних осіб, спеціального статистичного звіту у рекламодавця; отриманням податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів постачальників щодо порушень постачальниками вимог оподаткування та по ланцюгу постачання вимог оподаткування; наявності кримінальних проваджень відносно службових осіб контрагентів постачальників тощо.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: отримання доходів ТОВ "РА "Твіст" по відносинам із ТОВ "Сав Дістрибьюшн" підтверджується первинним документами, оформленими належним чином; спірним господарським операціям не притаманні ознаки безповоротної фінансової допомоги; господарські операції ТОВ "РА "Твіст" та контрагентами - ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "РА "Твіст" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06 вересня 2016 року №К/800/16165/16, К/800/17286/16 вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджена можливість контрагентів позивача: ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" щодо виконання умов укладених договорів, а саме наявність виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, штатних працівників у достатній кількості та фахівців, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій; оскільки особа, яка підписувала первинну документацію від імені контрагента позивача ТОВ "Старксервіс", заперечує свою участь у створенні та діяльності зазначеного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, такі первинні документи повинні бути ретельно перевірені судами і надана їм належна правова оцінка.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Щодо висновку про заниження позивачем суми доходів на суму грошових коштів, яка ніби то отримана від ТОВ "Сав Дістрибьюшн" в якості безповоротної фінансової допомоги, суд зазначає, що взаємовідносини ТОВ "РА "Твіст" із ТОВ "Сав Дістрибьюшн" здійснювалися на підставі договору про надання рекламних послуг від 29 грудня 2012 року №2912-01, відповідно до умов якого ТОВ "РА "Твіст" (виконавець) зобов'язувався за дорученням ТОВ "Сав Дістрибьюшн" (замовник) виконувати роботи та надавати рекламні послуги, а замовник прийняти та оплатити надані послуги. Зокрема, передбачалося надання таких послуг, але не виключно: створення і друк рекламних матеріалів замовника; розробка концепції рекламних матеріалів (творчих рішень) для рекламних роликів, оригіналів макетів; медіа розміщення реклами товарів або послуг в друкованих засобах масової інформації, на носіях зовнішньої реклами, на радіо, в ефірі телевізійних каналів, на транспорті, в Інтернет ресурсах, використанням інших ЗМІ та на будь-яких інших медіа - носіях тощо.

Умовами договору передбачалося, що оплата послуг/робіт здійснюється шляхом перерахуванням замовником суми вартості послуг на поточний рахунок виконавця.

Згідно положень пункту 3.1 договору ТОВ "РА "Твіст" зобов'язується самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу для якісної та ефективної організації розміщення реклами.

Пунктом 3.5 договору погоджено, що виконавець має право залучати для виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, залишаючись при цьому повністю відповідальним перед Замовником за якість і строки виконаних робіт/наданих послуг такими третіми особами.

У додатках деталізовано вид рекламної продукції, строки виконання, вартість послуг тощо.

На виконання умов вказаного договору, у періоді, що перевірявся, між ТОВ "РА "Твіст" на адресу ТОВ "Сав Дістрибьюшн" складено акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму з податком на додану вартість 1 362 940 757,00 грн. Номенклатура послуг: розміщення реклами в мережі інтернет для ТМ "Фокстрот техніка для дому"; друк та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції для ТМ "Фокстрот техніка для дому"; організація та проведення рекламного заходу для ТМ "Фокстрот техніка для дому" тощо.

Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі. Зокрема, згідно залучених до матеріалів справи банківських виписок станом на 31 грудня 2014 року ТОВ "Сав Дістрибьюшн" сплачено ТОВ "РА "Твіст" часткову вартість отриманих послуг у розмірі 870 466 863,68 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 145 077 810,61 грн.

Згідно складеним між ТОВ "Сав Дістрибьюшн" та ТОВ "РА "Твіст" Актом звірки взаєморозрахунків по договору про надання послуг №2912- 01 від 29 грудня 2012 року станом на 31 грудня 2014 року рахувалась дебіторська заборгованість ТОВ "Сав Дістрибьюшн" перед позивачем на суму 178 993 733,33 грн. (з урахуванням податку на додану вартість в сумі 29 744 477,28 грн.).

Документальним підтвердженням надання ТОВ "РА "Твіст" послуг по договору від 29 грудня 2012 року №2912-01 є наявні в матеріалах справи: акти прийому-передачі рекламних матеріалів; медіа плани проведення відео інформаційної компанії; довідки про розміщення рекламних матеріалів; звіти до актів наданих послуг із деталізацією змісту та обсягу таких послуг; фотофіксація здійснення рекламних компаній та розповсюдження рекламних матеріалів; акти звірки взаєморозрахунків; бухгалтерські довідки; листи ТОВ "Сав Дістрибьюшн", у яких останнє підтверджує факт надання позивачем послуг за вказаним договором, а також наводить обґрунтування необхідності придбання ним таких послуг, додаючи відповідні докази на підтвердження цього, тощо.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Таким чином, до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема інших доходів, відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду.

Разом з тим, у межах спірних правовідносин порушень ТОВ "РА "Твіст" з приводу оподаткування поворотної фінансової допомоги в акті перевірки не встановлено, тому посилання в акті перевірки на норми підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України суд вважає некоректним.

Допускаючи, що в кваліфікації встановленого порушення в акті перевірки допущено помилку, суд звертає увагу, що суми безповоротної фінансової допомоги враховуються у складі інших доходів на підставі підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ "РА "Твіст" отримувало від ТОВ "Сав Дістрибьюшн" суми безповоротної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не наведено, якій саме ознаці безповоротної фінансової допомоги відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України відповідають кошти, отримані позивачем від ТОВ "Сав Дістрибьюшн".

Натомість зібрані у справі докази вказують, що кошти надійшли на рахунок позивача за виконану позивачем роботу та надані рекламні послуги, доводи відповідача про відсутність реального здійснення таких господарських операцій щодо виконання робіт/надання послуг на адресу ТОВ "Сав Дістрибьюшн" нормативно та документально не підтверджуються.

Крім того, згідно залучених до матеріалів справи банківських виписок станом на 31 грудня 2014 року ТОВ "Сав Дістрибьюшн" сплачено ТОВ "РА "Твіст" часткову вартість отриманих послуг у розмірі 870 466 863,68 грн., а тому доводи відповідача про отримання позивачем від ТОВ "Сав Дістрибьюшн" безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1 362 940 757,00 грн. є безпідставними та не підтверджуються належними доказами.

Суд також звертає увагу, що будь яких порушень з приводу правильності відображення позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарським операціям з продажу робіт/послуг ТОВ "Сав Дістрибьюшн" в акті перевірки не встановлено.

З акта перевірки вбачається, що відповідач під час перевірки по суті не аналізував умови та характер спірних операцій позивача із ТОВ "Сав Дістрибьюшн", а до вказаного висновку відповідач дійшов лише посилаючись на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, згідно якого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Старксервіс").

Разом з тим, згідно залученого судом до матеріалів справи вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по кримінальній справі №761/22932/13-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_3; визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_3, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою скерував ОСОБА_4 прибути до нотаріальної контори, розташованої по АДРЕСА_1, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_4, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ "Старксервіс"; статут ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_3

Натомість, відповідачем не заперечується, що всі первинні документи, що укладалися між ТОВ "Старксервіс" та позивачем за спірними операціями, з боку ТОВ "Старксервіс" підписані його керівником ОСОБА_5, який приступив до виконання обов'язків директора з 04 грудня 2012 року, тобто зовсім іншою особою.

До того ж, у згаданому вироку Шевченківського районного суду міста Києва не встановлено, що ТОВ "Старксервіс" не мало взаємовідносин з ТОВ "РА "Твіст", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Старксервіс" по взаємовідносинам із ТОВ "РА "Твіст" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вказаний вище вирок Шевченківського районного суду міста Києва не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Як вбачається із доданої до матеріалів справи довідки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справи України №0481298, станом на 15 лютого 2017 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Сміла, на території України до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Таким чином, вказані обставини додатково вказують про те, що наведені відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими аби спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс".

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про отримання ТОВ "РА "Твіст" безповоротної фінансової допомоги, про до заниження позивачем доходів по операціях із ТОВ "Сав Дістрибьюшн" є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за даним епізодом порушення - протиправним.

Стосовно висновків про неправомірне включення позивачем до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Лафіс Трейд", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Пріор Груп", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Радіум", ТОВ "ТД "Хеппі Трейд", суд зазначає про наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "РА "Твіст" та його контрагентами - ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

ТОВ "РА "Твіст" (замовник) уклало із ТОВ "Лафіс Трейд" (виконавець) договір про надання послуг від 10 жовтня 2012 року №1010, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги друку та розповсюдження рекламної продукції, а останній, у свою чергу, прийняти послуги та оплатити їх.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, умови надання, обсяг, строк надання, вартість послуг та порядок їх оплати, інші умови містяться у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Лафіс Трейд" (виконавець) було укладено 85 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Лафіс Трейд" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 5-8 т. 25 ).

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Лафіс Трейд" послуги на загальну суму 41 827 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 971 250,00 грн.

ТОВ "Лафіс Трейд" виписало позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Арніта Трейд" (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 20 серпня 2012 року №2008, за умовами якого виконавець за плату та на замовлення надає замовнику рекламні послуги, а замовник приймає та оплачує належним чином надані послуги. З метою надання послуг за цим договором, виконавець має право від свого імені та за свій рахунок залучати третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним за дії таких третіх осіб як за свої власні. Залучення третіх осіб здійснюється виключно за умови попереднього письмового погодження замовником таких третіх осіб.

Пунктом 1.2 договору визначено, що конкретні деталі послуг, їх вартість, порядок оплати, порядок та строки надання тощо узгоджуються сторонами та вказуються у відповідних додатках до договору.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Арніта Трейд" (виконавець) укладено 100 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Арніта Трейд" зобов'язувалося здійснити проведення рекламних заходів, друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 7-10 т. 30).

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Арніта Трейд" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції на загальну суму 34 056 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 676 000,00 грн.

Виконавець виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Пріор Груп" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 02 липня 2012 року№20712, за умовами якого виконавець за плату та на замовлення надає замовнику рекламні послуги, а замовник приймає та оплачує належним чином надані послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що умови надання, обсяг, строк надання, вартість послуг та порядок їх оплати, інші умови містяться у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Пріор Груп" (виконавець) було укладено 50 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Пріор Груп" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 6, 7 т. 33).

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Пріор Груп" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції на загальну суму 29 828 700,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 971 450,00 грн.

Виконавець виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Універсалгруптрейд" (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 13 березня 2013 року №1303, за умовами якого виконавець за плату та на замовлення надає замовнику рекламні послуги, а замовник приймає та оплачує належним чином надані послуги.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Універсалгруптрейд" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції на загальну суму 7 495 920,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 971 450,00 грн.

Виконавець виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Позивач (замовник) також мав взаємовідносини з ТОВ "Радіум" (виконавець), які ґрунтувалися на договорі від 20 серпня 2013 року №200813, відповідно до якого виконавець прийняв на себе зобов'язання за рахунок замовника виконати роботи/послуги (друк та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції).

Пунктом 1.2 договору визначено, що зміст рекламних послуг (конкретний перелік послуг, їх вартість, термін та умови їх надання і оплати) погоджуються в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "Радіум" (виконавець) було укладено 25 додатків до договору, згідно яких ТОВ "Радіум" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 4 т. 35).

Згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "Радіум" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції Торгової марки "Фокстрот техніка для дому" на загальну суму 11 255 400,00 грн. (без податку на додану вартість), яку включено позивачем до складу витрат за відповідний період.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" (виконавець) укладено договір від 07 жовтня 2013 року №71013, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання та за рахунок замовника надати рекламні послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що конкретні деталі послуг, їх вартість, порядок оплати, порядок та строки надання тощо узгоджуються сторонами та вказуються у відповідних додатках до договору.

На виконання цього договору між ТОВ "РА "Твіст" (замовник) та ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" (виконавець) було укладено 25 додатків до договору, згідно яких ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" зобов'язувалося здійснити друк та розповсюдження рекламної продукції, перелік яких із деталізацією змісту та обсягу послуг, часу їх виконання наведено у формі таблиці (а.с. 7 т. 36).

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач отримав від ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції Торгової марки "Фокстрот техніка для дому" на загальну суму 10 560 000,00 грн. (без податку на додану вартість), яку включено позивачем до складу витрат за відповідний період.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що з урахуванням наведених приписів Податкового кодексу України для цілей оподаткування понесені позивачем витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документального підтвердження та спрямованості на збільшення доходу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи щодо надання зазначених послуг, суд зазначає, що складені між ними первинні документи (акти здачі-прийняття робіт/послуг) відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, в складених актах наданих послуг цілком детально визначено зміст наданих послуг, що в цілому, всупереч доводам відповідача, дає зрозуміти зміст та суть господарської операції, її обсяг. При цьому суд зазначає, що більш детальне визначення змісту наданих послуг зазначено у додатках до договорів про надання таких послуг.

Доводи відповідача про те, що в актах не вказано конкретного переліку виконаних робіт, відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і якісні показники формування вартості послуг, є безпідставними та не можуть свідчити про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки обов'язку із зазначення такої інформації не передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо посилань акта перевірки на непідтвердження реальності вчинення господарських операцій, у зв'язку із не наданням позивачем до перевірки календарного плану підготовки до проведення рекламних заходів із зазначенням строків та відповідальних осіб, наказу про проведення рекламних заходів із зазначенням відповідальних осіб, спеціального статистичного звіту у рекламодавця, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника на формування витрат у залежність від наявності у платника таких документів, а тому відсутність такої документації саме по собі не може свідчити про вчинення позивачем порушення та позбавляти його права формування відповідних вигод. Суд також враховує, що під час розгляду справи з боку податкового органу не надано доказів того, що в ході перевірки вимагалися такі документи, але позивач відмовився їх надати, а саме відповідного акта відмови у наданні документів, що передбачено пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "РА "Твіст" здійснює діяльність з посередництва в розміщенні реклами в засобах масової інформації, видавничу діяльність тощо.

В ході проведення перевірки та під час розгляду справи відповідачем не заперечувалось та визнавалось наявність у позивача матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення основного виду господарської діяльності.

Наявні у справі матеріали підтверджують, що спірні рекламні послуги придбавалися позивачем у ТОВ "Лафіс Груп", ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Пріор Груп", ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Радіум" та ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" з метою виконання взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Сав Дістрибьюшн" за договором від 29 грудня 2012 року №2912-01 та були спрямовані на виготовлення та/або розповсюдження рекламних матеріалів з інформацією про акційні пропозиції з продажу товарів мережі магазинів "Фокстрот" ТОВ "Сав Дістрибьюшн", що власне підтверджує їх використання у межах своєї господарської діяльності.

Доказами того, що отримані від вказаних контрагентів рекламні послуги в подальшому були реалізовані позивачем ТОВ "Сав Дістрибьюшн", є додані до матеріалів справи копії таких документів: договір про надання рекламних послуг від 29 грудня 2012 року №2912-01 та додатки до нього; акти прийому-передачі рекламних матеріалів; фото-звіти до актів надання послуг; зразки рекламної поліграфічної продукції (рекламних матеріалів); медіаплани проведення відеоінформаційної компанії; довідки по розміщенню рекламних матеріалів; акти звірки взаєморозрахунків; оборотно-сальдові відомості; податкові накладні; витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.

У справі також містяться листи ТОВ "Сав Дістрибьюшн" та складені ним аналітичні звіти, у яких вказано про позитивний стан та динаміку продажу товарів на умовах рекламних акцій, проведених в магазинах ТОВ "Сав Дістрибьюшн" за наслідками отриманих послуг від ТОВ "РА "Твіст", деталізовано обсяги продаж товарів, що приймали участь у рекламних акціях тощо.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" робіт/послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Крім того, у зв'язку зі здійсненням спірних операцій позивач отримав економічний ефект від подальшого продажу придбаних послуг у вигляді прибутку, що відображено ним у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток у складі доходу за звітний період. При цьому у акті перевірки відповідачем не встановлено завищення задекларованих позивачем сум доходу від реалізації послуг, отриманих від вищевказаних контрагентів та сум зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованого в ціні цих послуг, чим по суті визнається надання таких послуг.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з контрагентом за спірними операціями.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Стосовно викладених в акті перевірки доводів про те, що в ході проведення аналізу ланцюга постачання не встановлено походження товарів/робіт/послуг по ланцюгу постачання суд зазначає, що акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, посилань на докази порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема в акті перевірки не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та контрагентами.

У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів постачальників, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а неможливість звірки свідчить лише про відсутність у податкового органу відповідних відомостей. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акта перевірки.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Сама по собі наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагентів, на що посилається відповідач. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2012 року у справі №К-9574/08.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання робіт/послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акту перевірки про порушення позивачем Податкового кодексу України по взаємовідносинам із ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд" робіт/послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум"; ТОВ "ТД "Хеппі Трейд", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг/робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. При цьому суд враховує, що Податковий кодекс України не містить положень, які б визначали можливість нівелювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованих на підставі податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, у разі подальшого анулювання реєстрації такого контрагента.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки також не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) , у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Лафіс Груп"; ТОВ "Арніта Трейд"; ТОВ "Пріор Груп"; ТОВ "Універсалгруптрейд"; ТОВ "Радіум", тому висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 14 липня 2015 року №0005362210 та №0005372210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "РА "Твіст" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Твіст" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 14 липня 2015 року №0005362210 та №0005372210.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Твіст" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко