Ухвала

від 20.06.2017 по справі 810/5548/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5548/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп звернувся до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2015р. № 0004392205 та № 0004382205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24.11.2015р. № 0004392205 та № 0004382205.

Не погодившись з постановою суду, апелянт - Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 04.11.2015р. по 06.11.2015р. Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп (код ЄДРПОУ 37705096) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Лоу Тім (код ЄДРПОУ 39433439) за період з 01.04.2015р. по 31.05.2015р., ТОВ Бон Візит Плюс (код ЄДРПОУ 39646111) за період з 01.06.2015р. по 30.06.2015р., ТОВ Юнісеф Компані (код ЄДРПОУ 39500798) за період з 01.08.2015р. по 31.08.2015р., ТОВ АПГ Кремнянський Крохмальний завод (код ЄДРПОУ 37799252) за період з 01.04.2015р. по 30.04.2015р., ТОВ Агрохата (код ЄДРПОУ 38302518) за період з 01.04.2015р. по 31.05.2015р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року на 526 500,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 962 067,00 грн., у тому числі за квітень 2015 року на суму 668 400,00 грн., за травень 2015 року на суму 150 000,00 грн., за червень 2015 року на суму 143 667,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 13.11.2015р. № 2157/10-07-22-05-12/37705096, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.11.2015р. № 0004392205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 443 100,50 грн., у тому числі 962 067,00 грн. за основним платежем та 481 033,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 24.11.2015р. № 0004382205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року на 526 500,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ Бізнесхолдинггруп (Покупець) та ТОВ Агрохата (Постачальник) укладено договори купівлі-продажу № 27/04 від 27.04.2015р., № 15/05 від 15.05.2015р. та № 20/05 від 20.05.2015р., за умовами яких, Постачальник зобов'язується доставити власним транспортом та передати товар (сільськогосподарську продукцію - соняшник) Покупцеві, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити.

Умови договорів, за виключенням обсягів поставки, є тотожними. Ціна однієї залікової тони соняшнику згідно договору № 27/04 від 27.04.2015р. становить 9800,00 грн., за договорами № 15/05 від 15.05.2015р. та № 20/05 від 20.05.2015р. - 9730,00 грн.

В період з квітня по травень 2015 року ТОВ Агрохата поставило позивачу соняшник у кількості 468,20 тонни на загальну суму 4 563 986,00 грн., у тому числі ПДВ 760 664,33 грн., що підтверджується видатковими накладними № МА-0000016 від 15.05.2015р., № МА-0000017 від 20.05.2015р., № МА-0000007 від 12.05.2015р., № МА-0000005 від 27.04.2015р.

За фактом поставки товару ТОВ Агрохата на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 4 563 986,00 грн., у тому числі ПДВ 760 664,33 грн., а саме: № 6/2 від 12.05.2015р. на суму 1 333 010,00 грн., у тому числі ПДВ 222 168,33 грн.; № 16/2 від 20.05.2015р. на суму 235 466,00 грн., у тому числі ПДВ 39 244,33 грн.; № 15/2 від 15.05.2015р. на суму 1 819 510,00 грн., у тому числі ПДВ 303 251,67 грн.; № 16/2 від 27.04.2015р. на суму 1 176 000,00 грн., у тому числі ПДВ 196 000,00 грн. На підставі цих податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту за квітень та травень місяці 2015 року суму у розмірі 760 664,33 грн.

Крім цього, між ТОВ Бізнесхолдинггруп (Покупець) та ТОВ Лоу Тім (Постачальник) укладено договори поставки № 0805/4 від 27.04.2015р. та № 28/08 від 28.05.2015р., відповідно до умов яких, Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, загальна кількість (вага) та вартість якої визначається у відповідних специфікаціях.

В період з квітня по травень 2015 року ТОВ Лоу Тім поставило позивачеві соняшник у кількості 294,4 тонни на загальну суму 1 472 000,00 грн., у тому числі ПДВ 245 333,33 грн., що підтверджується видатковими накладними № 805/4 від 27.04.2015р., № 906/1 від 28.05.2015р., № 906/2 від 28.05.2015р.

За фактом поставки товару ТОВ Лоу Тім на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 1 472 000,00 грн., у тому числі ПДВ 245 333,33 грн., а саме: № 26 від 27.04.2015р. на суму 572 000,00 грн., у тому числі ПДВ 95 333,33 грн.; № 40 від 28.05.2015р. на суму 450 000,00 грн., у тому числі ПДВ 75 000,00 грн.; № 41 від 28.05.2015р. на суму 450 000,00 грн., у тому числі ПДВ 75 000,00 грн. На підставі цих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за квітень та травень 2015 року суму у розмірі 245 333,33 грн.

Між ТОВ Бізнесхолдинггруп (Покупець) та ТОВ Бонд Візит Плюс (Продавець) укладено договори купівлі-продажу № 25-06/15 від 25.06.2015р., № 24-06/15 від 24.06.2015р., № 23-06/15 від 23.06.2015р., за умовами яких, Постачальник зобов'язується доставити власним транспортом та передати товар (сільськогосподарську продукцію - зерно гречки) Покупцеві, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити. Кількість (вага) та ціна товару встановлюється сторонами у специфікаціях до договорів.

В червні 2015 року ТОВ Бонд Візит Плюс поставило позивачу товар - зерно гречки у кількості 85 тонн, крупу гречану у кількості 18 тонн, пшеницю у кількості 4 тонн, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1 182 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 066,67 грн.: № 30/06 від 30.06.2015р., № 30/06-2 від 30.06.2015р. та № 30/06-3 від 30.06.2015р.

За фактом поставки товару ТОВ Бонд Візит Плюс на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 1 182 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 066,67 грн., а саме: № 73 від 30.06.2015р. на суму 320 400,00 грн.; у тому числі ПДВ 53 400,00 грн., № 74 від 30.06.2015р. на суму 12 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн.; № 75 від 30.06.2015р. на суму 850 000,00 грн., у тому числі ПДВ 141 666,67 грн.

На підставі цих податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2015 року суму у розмірі 197 066,67 грн.

Між ТОВ Бізнесхолдинггруп (Покупець) та ТОВ Юнісеф Компані (Продавець) укладено договори купівлі-продажу № 03-08/15 від 03.08.2015р., № 02-08/15 від 02.08.2015р., за умовами яких, Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, загальна кількість (вага) та вартість якої визначається сторонами у специфікації до договорів.

В серпні 2015 року ТОВ Юнісеф Компані поставило позивачу товар - крупу гречану у кількості 88 тонн, зерно гречки у кількості 150 тонн на загальну суму 3 159 000,00 грн., у тому числі ПДВ 526 500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 209/1 від 28.08.2015р., № 209/2 від 28.08.2015р.

За фактом поставки товару ТОВ Юнісеф Компані на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 3 159 000,00 грн., у тому числі ПДВ 526 500,00 грн., а саме: № 14 від 28.08.2015р. на суму 1 584 000,00 грн., у тому числі ПДВ 264 000,00 грн.; № 15 від 28.08.2015р. на суму 1 575 000,00 грн., у тому числі ПДВ 262 500,00 грн.

На підставі цих податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2015 року суму у розмірі 526 500,00 грн.

Між ТОВ Бізнесхолдинггруп (Покупець) та ТОВ АПГ Кремнянський крохмальний завод (Постачальник) укладено договір поставки від 01.04.2015р. № 01-04-15, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язувався доставити власним транспортом та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (товар).

В квітні 2015 року ТОВ АПГ Кремнянський крохмальний завод поставило позивачу товар - соняшник у кількості 230 тонн на загальну суму 2 262 400,00 грн., у тому числі ПДВ 377 066,67 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН0000015 від 02.04.2015р. на суму 1 184 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 400,00 грн. та № РН0000014 від 01.04.2015р. на суму 1 078 000,00 грн., у тому числі ПДВ 179 666,67 грн.

За фактом поставки товару ТОВ АПГ Кремнянський крохмальний завод на користь позивача складені податкові накладні загалом на суму 2 262 400,00 грн., у тому числі ПДВ 377 066,67 грн., а саме: № 4/2 від 02.04.2015р. на суму 1 184 400,00 грн., у тому числі ПДВ 197 400,00 грн.; № 3/2 від 01.04.2015р. на суму 1 078 000,00 грн., у тому числі ПДВ 179 666,67 грн.

На підставі цих податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2015 року суму у розмірі 377 066,67 грн.

Збільшуючи грошові зобов'язання позивача з податку на додану вартість та зменшуючи розмір від'ємного значення, відповідач виходив з того, що ТОВ Лоу Тім , ТОВ Бонд Візит Плюс , ТОВ Юнісеф Компані , ТОВ АПГ Кремнянський Крохмальний завод , ТОВ Агрохата фактично не виконували своїх обов'язків з передачі у власність позивачеві товару, оскільки мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку суми податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, складеними за результатами спірних господарських операцій.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних поставок, містять усі необхідні реквізити, дозволяють встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікують осіб, які були їх учасниками.

Натомість, на підтвердження висновків про безтоварність операцій позивача з ТОВ Лоу Тім , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Юнісеф Компані , ТОВ АПГ Кремнянський Крохмальний завод , ТОВ Агрохата , відповідач, зокрема, посилається на відсутність у позивача доказів перевезення придбаних у цих контрагентів товарів, зокрема, товарно-транспортних накладних, їх фактичного отримання, зберігання, а також документів, які б підтвердили якість придбаної продукції.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, умовами договорів позивача з ТОВ Агрохата № 27/04 від 27.04.2015р., № 15/05 від 15.05.2015р., № 20/05 від 20.05.2015р.; ТОВ Бонд Візит Плюс № 25-06/15 від 25.06.2015р., № 24-06/15 від 24.06.2015р., № 23-06/15 від 23.06.2015р.; ТОВ Юнісеф Компані № 03-08/15 від 03.08.2015р., № 02-08/15 від 02.08.2015р.; ТОВ АПГ Кремнянський крохмальний завод № 01-04-15 від 01.04.2015р. передбачено, що поставка товару здійснюється власним автомобільним транспортом постачальників.

Згідно статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) під час здійснення транспортування вантажу.

При цьому, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання транспортної документації, не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки вказаною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних або наявність недоліків у формі товарно-транспортних документів не може підтверджувати або спростовувати рух активів позивача і відповідно впливати на його податковий облік, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення товару відбувалось засобами та за рахунок контрагентів до складських приміщень ТОВ Бізнесхолдинггруп , які розташовані за адресою: м. Узин, вул. Червоноармійська, 187, де товар приймався за кількістю та якістю згідно видаткових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, згідно договору оренди нежитлового приміщення № 03/12-1 від 03.12.2014р. орендує складське приміщення загальною площею 300 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Узин, вул. Червоноармійська, буд. 187.

Транспортування придбаної сільськогосподарської продукції від ТОВ Лоу Тім здійснювалось за рахунок ТОВ Бізнесхолдінггруп перевізниками: фізичною особою ОСОБА_6 автомобілем ДАФ, державний номер НОМЕР_3, причіп НОМЕР_7, згідно товарно-транспортної накладної № 000285 від 28.05.2015р.; фізичною особою ОСОБА_7 автомобілем Камаз державний номер НОМЕР_4, причіп НОМЕР_8, згідно товарно-транспортної накладної № 000283 від 28.05.2014р.; фізичною особою ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_5, НОМЕР_6, згідно товарно-транспортної накладної № 000284 від 28.05.2015р.

Придбані позивачем у ТОВ Лоу Тім , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Юнісеф Компані , ТОВ АПГ Кремнянський Крохмальний завод , ТОВ Агрохата товари були оприбутковані та відображені у бухгалтерському обліку позивача проводками за дебетом рахунку 281 Товари на складі 644 Податковий кредит , кредитом рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішення, посилається, зокрема, на дані з інформаційних баз податкового органу та на те, що у вищезазначених Товариств по ланцюгу постачання не встановлено виробника та імпортера товарів, що відповідно до видаткових накладних були реалізовані позивачу.

Однак, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на вказану інформацію, оскільки вона не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, так як лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

При цьому, інформація, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу не є юридичним фактом, а утворює лише привід та підстави для перевірки такої інформації.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок, на які посилається відповідач в обґрунтування доводів про відсутність у контрагентів позивача основних засобів та трудових ресурсів, складені поза межами періоду виконання спірних операцій і не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій. Більш того, вказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою взагалі не можуть містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначені виключно для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

З Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів від ТОВ Лоу Тім , ТОВ Бонд Візит Плюс , ТОВ Юнісеф Компані , ТОВ АПГ Кремнянський Крохмальний завод , ТОВ Агрохата не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Апелянтом, також, не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ Лоу Тім , ТОВ Бонд Візит Плюс , ТОВ Юнісеф Компані , ТОВ АПГ Кремнянський Крохмальний завод , ТОВ Агрохата придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Посилання апелянта на відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Також, чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо придбаного товару за договорами, а документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів позивачеві, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Придбану у контрагентів-постачальників сільськогосподарську продукцію позивачем було реалізовано: на користь КП Білоцерківхлібопродукт , на підставі договорів поставки від 08.05.2015р. № 330, від 28.05.2015р. № 370, від 23.06.2015р. № 404, від 30.06.2015р. № 435; на користь ТОВ ТД Дельта Вілмар , згідно договорів поставки № ТД257 від 20.05.2015р., № ТД91 від 18.02.2015р., № ТД225 від 27.04.2015р.; на користь ТОВ ФІНН 9 , згідно договорів поставки № 10/09 від 10.09.2015р., № 22/09 від 22.09.2015р., № 16/10 від 16.10.2015р.; на користь ТОВ Альта-Віста , згідно договору купівлі-продажу № 23/06 від 23.06.2015р.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи апелянта про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача: ТОВ Лоу Тім , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Юнісеф Компані , ТОВ АПГ Кремнянський Крохмальний завод , ТОВ Агрохата спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані юридичні особи не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, колегія суддів відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870.

Доводи апелянта про те, що первинні документи позивача, що стали підставою для формування у бухгалтерському і податковому обліку відповідних витрат не містять обов'язкових реквізитів: місця складання, даних, які б дозволяли ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальних за її здійснення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в первинних документах, які наявні в матеріалах справи, містяться всі основні реквізити, які надають змогу ідентифікувати такі документи, визначити обсяг, вартість та специфіку робіт (товарів, послуг) щодо яких вони складені, встановити, ким і коли вони підписані.

Більш того, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідними правовими підставами для невизнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 818/1338/14 та від 28.05.2015 р. № К/800/55461/14.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2015р. № 0004392205 та № 0004382205, які підлягають скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесхолдинггруп та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 26.06.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Грибан І.О.

Собків Я.М.