Постанова

від 23.11.2009 по справі 2-а-2239/09

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справ а № 2-а-2239/2009

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 листопада 2009 року м. Лозова, Харківсь кої області

Суддя Лозівського міськр айонного суду Харківської об ласті Жмуд Н.М. розглянувши у п орядку письмового проваджен ня у приміщенні Лозівського міськрайонного суду Харківс ької області адміністративн у справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управл іння Пенсійного фонду Україн и у Лозівському районі про зо бов' язання вчинити певні ді ї, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хар ківського окружного адмініс тративного суду з позовом, у якому просив суд відновити п ропущений строк для зверненн я до суду за захистом порушен их прав, свобод та інтересів з а період з 01.01.06 року по 31.12.07 року, з обов' язати відповідача нар ахувати на користь позивача недоплачену, як дитині війни , щомісячну державну соціаль ну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривень 30 копійок.

Ухвалою Харківського окр ужного адміністративного су ду адміністративний позов бу ло передано на розгляд до Лоз івського міськрайонного суд у Харківської області.

Справа надійшла до Лозівс ького міськрайонного суду Ха рківської області.

Позовні вимоги позивач о бґрунтовував наступним.

Позивач є пенсіонером за ві ком, має статус «Дитина війни ». Всупереч діючого законода вства відповідачем протягом 2006-2007 років не виплачувалася до плата до пенсії у розмірі 30 ві дсотків від мінімальної пенс ії за віком.

В судове засідання позивач не прибув, до суду надав за яву про розгляд справи за йог о відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовит и та надав заяву про розгля д справи за відсутності його представника.

Суд вирішив можливим розг лянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів у письмов ому провадженні.

В обґрунтування своїх до водів Відповідач зазначив на ступне.

Відповідач вважає дії Упра вління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 З акону України „Про соціальни й захист дітей війни” правом ірним через невизначеність н а законодавчому рівні органу , на який покладено обов' язо к здійснення таких виплат ос обам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці ви плати та який розмір мінімал ьної пенсії за віком необхід но застосовувати при обчисле нні таких доплат. Враховуючи , що механізм реалізації поло жень статті 6 ЗУ «Про соціальн ий захист дітей війни» відсу тній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положе ння можливо лише шляхом внес ення змін до Закону України « Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач зазначив, що необґрунтовані сть доводів позову щодо заст осування до спірних правовід носин ст. 28 Закону України „Пр о загальнообов' язкове держ авне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлени й абзацом 1 частини 1 цієї стат ті застосовується виключно д ля визначення розмірів пенсі ї, призначених за цим Законом .

Також, відповідач наполяг ав на відмові в задоволенні п озову через пропущення позив ачем строку звернення до суд у з адміністративним позовом , визначеного ст. 99 КАС України .

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши док ази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволен ню частково з наступних підс тав.

Позивач ОСОБА_1 народи вся ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із ст.1 Закону Украї ни «Про соціальний захист ді тей війни» дитиною війни є ос оба, яка є громадянином Украї ни та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світов ої війни було менше 18 років. Ві дповідно, позивач є дитиною в ійни в розумінні Закону Укра їни «Про соціальний захист д ітей війни». Даний факт підтв ерджується копією посвідчен ня позивача № НОМЕР_1 з про ставленим в ньому штампом «Д итини війни».

Відповідач не заперечує то го факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону Укр аїни «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи зазначений ста тус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регу люється Законом України «Про соціальний захист дітей вій ни».

Відповідно до ст. 6 Закону У країни «Про соціальний захис т дітей війни» дітям війни пе нсії або щомісячне довічне г рошове утримання чи державна соціальна допомога, що випла чується замість пенсії, підв ищуються на 30 відсотків мінім альної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позива ч є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціаль ний захист дітей війни», суд в важає, що на нього повністю ро зповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передба чені Законом України «Про со ціальний захист дітей війни» , у тому числі й право на підви щення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбаче но статтею 6 зазначеного Зако ну.

Статтею 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечен ня державних соціальних гара нтій, передбачених цим Закон ом, здійснюється за рахунок к оштів Державного бюджету Укр аїни.

Згідно з Положенням про уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в районах, містах і райо нах у містах затвердженим по становою правління Пенсійно го фонду України від 30.04.2002 № 8-2, уп равління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у міс тах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій безпосере дньо призначає (здійснює) і ви плачує пенсії та інші виплат и відповідно до чинного зако нодавства, отже, є відповідач е5м у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до п енсій за позовами ветеранів війни, жертв нацистських пер еслідувань.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюдже т України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціаль ний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.

Законом України „Про внес ення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, який набрав чин ності 15.03.2006 року, до статті 110 Зак ону України „Про Державний б юджет на 2006 рік” було внесено з міни, якими встановлено, що пі льги дітям війни, передбачен і ст.6 Закону України „Про соці альний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поет апно, за результатами викона ння бюджету у першому півріч чі, у порядку, визначеному Каб інетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верх овної Ради України з питань б юджету.

Проте, у 2006 році пільги, вста новлені ст. 6 Закону України „П ро соціальний захист дітей в ійни” запроваджені не були.

Закони України „Про Держа вний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р оку та „Про внесення змін до З акону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року н еконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у ві дповідача не було підстав на раховувати та сплачувати поз ивачеві доплату до пенсії, пе редбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист діте й війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зу пинено, а потім передбачені н ею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи переваг у Законам України „Про Держа вний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р оку та „Про внесення змін до З акону України„ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу зако нодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція Ук раїни не встановлює пріорите ту в застосуванні того чи інш ого закону, в тому числі залеж но від предмета правового ре гулювання. Немає такого зако ну України, який би регулював питання подолання колізії н орм законів, що мають однаков у юридичну силу.

Конституційний Суд Украї ни у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (спр ава про набуття чинності Кон ституцією) зазначив: „Конкре тна сфера суспільних відноси н не може бути водночас врегу льована однопредметними нор мативними правовими актами о днакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звич айною є практика, коли наступ ний у часі акт містить пряме з астереження щодо повного або часткового скасування попер еднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акт а, якщо інше не передбачено са мим цим актом, автоматично ск асовується однопредметний а кт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного ан алізу наведених норм законод авства, суд не знаходить підс тав для задоволення позовних вимог позивача, які стосують ся виплат доплати до пенсії з а 2006 рік. Відповідач по справі п ротягом 2006 року діяв у відпові дності з діючим законодавств ом та не мав підстав здійснюв ати позивачу щомісячні допла ти до пенсії, оскільки до 15.03.2006 р оку дія ст. 6 Закону України «П ро соціальний захист дітей в ійни» була зупинена, а з 15.03.2006 ро ку здійснення доплат, визнач ено у інший спосіб, тобто пост авлено в залежність від вико нання у другому півріччі 2006 ро ку Закону України «Про Держа вний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щ одо здійснення позивачу підв ищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаюч ими задоволенню, з таких підс тав.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державн ий бюджет України на 2007 рік» ді ю статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій ни» на 2007 рік було зупинено і вс тановлено, що підвищення пен сії або щомісячного довічног о грошового утримання чи дер жавної соціальної допомоги, яка виплачується замість пен сії, відповідно до статті 6 Зак ону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачує ться особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про стат ус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у ро змірі 50 відсотків розміру над бавки, встановленої для учас ників війни.

Відповідно до Рішення Кон ституційного Суду України ві д 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України «Про с оціальний захист дітей війни » визнано таким, що не відпові дає Конституції України (є не конституційним).

Пунктом 5 зазначеного Рішен ня Конституційного суду Укра їни визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції п ри розгляді ними позовів у зв 'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії полож ень статей зазначених законі в, що визнані неконституційн ими.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конст итуції України закони, інші п равові акти або їх окремі пол оження, що визнані не констит уційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституцій ним Судом України рішення пр о їх неконституційність.

Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Держ авний бюджет України на 2007 рік » від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинніс ть 09 липня 2007 року.

Виходячи з приписів ч.2 ст.15 2 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституц ійним Судом України УПФУ в Ло зівському районі повинно бул о нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, п ередбачену ст. 6 Закону Україн и „Про соціальний захист діт ей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Констит уційним Судом України рішенн я щодо неконституційності пу нкту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет Украї ни”, ця норма втратила чинніс ть та не підлягала застосува нню. Отже, відповідач з 09.07.2007 рок у мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 З акону України „Про соціальни й захист дітей війни”, нарахо вувати та здійснювати позива чу відповідні доплати.

Щодо доводів стосовно від сутності підстав для застосу вання до спірних правовіднос ин ст.28 Закону України „Про за гальнообов' язкове державн е пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не зап еречується, що позивач, відпо відно до ст.6 Закону України „П ро соціальний захист дітей в ійни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком .

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії з а віком визначається лише за правилами, передбаченими ст .28 Закону України „Про загальн ообов' язкове державне пенс ійне страхування”, іншого но рмативно-правового акта, яки й би визначав цей розмір або в становлював інший розмір, не має.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими дов оди відповідача щодо застосу вання положення ч.3 ст.28 зазнач еного Закону, з якої випливає , що мінімальний розмір пенсі ї за віком, встановлений абза цом 1 частини 1 цієї статті, зас тосовується виключно для виз начення розмірів пенсії, при значених згідно з цим Законо м, оскільки наявність такої н орми та відсутність іншого м інімального розміру пенсії з а віком не є підставою для від мови в реалізації позивачем конституційної гарантії, вст ановленої ст.46 Конституції Ук раїни та права на отримання д оплати до пенсії, передбачен ої ст.6 Закону України „Про соц іальний захист дітей війни”.

Суд вважає за можливе заст осувати саме частину 1 ст. 28 Зак ону України «Про загальнообо в' язкове державне пенсійне страхування», оскільки в дан ому випадку мінімальний розм ір пенсії за віком використо вується не для визначення ро зміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначенн я розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Зако ном України «Про соціальний захист дітей війни», оскільк и цей закон передбачає в якос ті критерію визначення розмі ру щомісячної доплати до пен сії, що на думку суду, не супер ечить вимогам частини 3 статт і 28 Закону України «Про загаль нообов' язкове державне пен сійне страхування».

Пенсійний фонд України ді є у відповідності до Положен ня „Про Пенсійний фонд Украї ни» і здійснює свої повноваж ення на підставі п.15 зазначено го положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. В ідповідно до Закону України „Про загальнообов' язкове д ержавне пенсійне страхуванн я» рішення про призначення т а перерахунок пенсій приймаю ться районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонер ів. Територіальним управлінн ям Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА _1 - є Управління Пенсійного ф онду України в Лозівському р айоні.

За таких обставин, суд при ходить до висновку, що до повн оважень Управління Пенсійно го фонду України в Лозівсько му районі відноситься нараху вання у розмірі, встановлено му законодавством, та виплат а підвищення до пенсії позив ачу, а суд не повноважний визн ачати конкретний розмір підв ищення до пенсії позивача у г рошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функ цію здійснення перерахунку т а нарахування пенсії замість органу, якому надані такі пов новаження.

Суд вважає безпідставним и заперечення відповідача що до не визначеності на законо давчому рівні питання віднос но органу, на який покладено о бов' язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам , які мають статус дитини війн и.

Враховуючи викладене вищ е, суд прийшов до висновку, що обов' язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії по зивача, передбаченої ст. 6 Зако ну України „Про соціальний з ахист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фо нду України в Лозівському ра йоні, за місцем проживання по зивача.

Крім того, суд вважає безп ідставними посилання відпов ідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат заз наченої доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції Украї ни визначено, що конституцій ні права і свободи гарантуют ься. Таким чином, держава взял а на себе зобов' язання забе зпечити реалізацію громадян ами своїх конституційних пра в.

За змістом ч.1 ст. 46 Конститу ції України громадяни мають право на соціальний захист, щ о включає право на забезпече ння їх у старості та в інших ви падках, передбачених законом .

Законом України «Про соці альний захист дітей війни» р еалізовано конституційне пр аво на соціальний захист гро мадян, які мають статус «дити ни війни», серед яких їм надан о право на отримання 30% доплат и до пенсії.

Суд звертає увагу сторін н а те, що реалізація особою пра ва, що пов' язане з отримання м бюджетних коштів, яке базує ться на спеціальних та чинни х на час виникнення спірних п равовідносин нормативно-пра вових актів національного за конодавства, не може бути пос тавлена у залежність від бюд жетних асигнувань, тобто пос илання органами державної вл ади на відсутність коштів як на причину невиконання свої х зобов' язань судом не прий мається до уваги. Так, наприкл ад, у справі «Кечко проти Укра їни» Європейський Суд з прав людини констатував, що не при ймає аргумент Уряду щодо бюд жетних асигнувань, оскільки органи державної влади не мо жуть посилатись на відсутніс ть коштів як на причину невик онання своїх зобов' язань.

Правовідносини, що виника ють в процесі реалізації пра ва на отримання надбавки до п енсії основані на принципі ю ридичної визначеності. Зазна чений принцип не дозволяє де ржаві посилатися на відсутні сть певного нормативного акт а, який визначає механізм реа лізації прав та свобод грома дян, закріплених у конституц ійних та інших актах. Як свідч ить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип ю ридичної визначеності означ ає, що зацікавлені особи пови нні мати змогу покладатися н а зобов' язання, взяті держа вою, навіть якщо такі зобов' язання містяться в законодав чому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Так а дія зазначеного принципу п ов' язана з іншим принципом - відповідальності держави , який полягає у тому, що держа ва не може посилатися на влас не порушення зобов' язань дл я запобігання відповідально сті. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвал или певну концепцію, в даному випадку це надання дітям вій ни надбавок до пенсії, така де ржава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно , якщо вони відступлять від та кої політики чи поведінки, зо крема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи пов едінці, оскільки схвалення т акої політики чи поведінки д ало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фі зичних осіб стосовно додержа ння державою чи органом публ ічної влади такої політики ч и поведінки.

Враховуючи, що держава взя ла на себе обов' язок щодо ви плати позивачу 30% доплати до п енсії та поклала виконання ц ього обов' язку на центральн ий орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві орган и, що входять в систему його ор ганів, але вони не вчинили жод ної дії для нарахування цих к оштів та їх виплати, суд вважа є, що вони не виконали свої пов новаження без поважних причи н.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-я ких дій для забезпечення вик онання покладеного на нього обов' язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від міні мальної пенсії за віком.

Суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, ви йти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездія льність УПФУ в Лозівському р айоні, по не виконанню з 09.07.2007 ро ку приписів статті 6 Закону Ук раїни «Про соціальний захис т дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача н а своєчасне нарахування та о тримання доплати до пенсії.

Суд відхиляє заяву відпов ідача про наявність підстав для відмови в задоволенні по зову через пропущення позива чем строку звернення до адмі ністративного суду з позовом , через наступне.

Порушення прав позивача, з а захистом яких він звернувс я до суду, тривало з 09.07.2007 року п о 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін д о Закону України „Про соціал ьний захист дітей війни”. Так им чином, суд, не вбачає пропу щення позивачем строку зверн ення до суду за захистом свог о права щодо отримання допла ти до пенсії, передбаченої ст .6 Закону України „Про соціаль ний захист дітей війни”.

Судові витрати по справі п ідлягають розподілу у відпов ідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, к еруючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конс титуції України, ст.ст. 6, 7 Закон у України «Про соціальний за хист дітей війни», Законом Ук раїни «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, Рішенням Конституційно го суду України у справі за ко нституційним поданням 46 наро дних депутатів України щодо відповідності Конституції У країни (конституційності) по ложень статей 29, 36, частини друг ої статті 56, частини другої ст атті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 стат ті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону Украї ни «Про Державний бюджет Укр аїни на 2007 рік» (справа про соці альні гарантії громадян) № 6-рп /2007 від 09.07.2007 року, ст. 28 Закону Укра їни «Про загальнообов' язко ве державне пенсійне страхув ання», Законом України „Про Д ержавний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року Законом України „Про внесення змін до Закону Укра їни „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, Законом Ук раїни «Про виконання рішень та застосування практики Євр опейського суду з прав людин и», Положення про Пенсійний ф онд України, затвердженого У казом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167 , 186, 254 Кодексу адміністративно го судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позо в ОСОБА_1 до Управління Пе нсійного фонду України в Лоз івському районі про зобов' я зання вчинити певні дії - задо вольнити частково.

2. Визнати протиправною бе здіяльність Управління Пенс ійного фонду України в Лозів ському районі по не виконанн ю з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальн ий захист дітей війни», яка пр извела до порушення прав на своєчасне нарахування та от римання доплати до пенсії за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року.

3. Зобов' язати Управління Пенсійного фонду України в Л озівському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА _1) з підвищенням її на 30% мінім альної пенсії за віком з розм іру, встановленого ч. 1 ст. 28 Зак ону України „Про загальнообо в' язкове пенсійне страхува ння” за 2007 рік з 09 липня 2007 року п о 31 грудня 2007 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бю джету України на користь ОС ОБА_1 (місце проживання: АД РЕСА_1, ідентифікаційний но мер: НОМЕР_2) витрати зі сп лати судового збору у розмір і 03 гривні 40 копійок (три гривні сорок копійок).

6. Постанова може бути оска ржена в Харківський апеляцій ний адміністративний суд чер ез Харківський окружний адмі ністративний суд шляхом пода чі заяви про апеляційне оска рження постанови суду в деся тиденний строк з дня її прого лошення та поданням після ць ого протягом двадцяти днів а пеляційної скарги, або без по переднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для под ання заяви про апеляційне ос карження.

7. Постанова набирає закон ної сили після закінчення ст року подання заяви про апеля ційне оскарження, якщо таку з аяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна с карга не була подана у встано влений строк, постанова наби рає законної сили після закі нчення цього строку. У разі по дання апеляційної скарги пос танова, якщо її не скасовано, н абирає законної сили після з акінчення апеляційного розг ляду справи.

Суддя Н.М.Жмуд