Ухвала

від 07.06.2017 по справі 804/8180/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2017 рокусправа № 804/8180/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державного підприємства - Український державний проектно-технологічний інститут транспортного будівництва на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року по справі за позовом Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства - Український державний проектно-технологічний інститут транспортного будівництва про стягнення заборгованості, -

встановив:

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Українського державного проектно-технологічного інституту транспортного будівництва, в якому просила стягнути податковий борг в сумі 52690,71грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з рахунків, обслуговуючих Державне підприємство - Український державний проектно-технологічний інститут транспортного будівництва (ідентифікаційний код 01393774, 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Паторжинського, б. 17А) на користь державного бюджету суму податкового боргу у розмірі 52690 (п'ятдесят дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 71 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_1А.) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Позивач, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Державне підприємство - Український державний проектно-технологічний інститут транспортного будівництва (ідентифікаційний код юридичної особи 01393774), перебуває як платник окремих податків на обліку в Лівобережній об`єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до інтегрованої картки платника в ОДПІ, за відповідачем станом на 31.10.2016 року обліковувався податковий борг в сумі 52690,71грн. (а.с. 15-18).

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки належними доказами підтверджено наявність податкового боргу, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 36.1., п.п. 36.2. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктами 54.1, 54.5, ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до приписів положень ст. 285 ПК України визначено, що, базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня та закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку з набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За правилами п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом із нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативно - грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а сума, самостійно визначена платником податків у податковій декларації, є узгодженою з дня подання такої податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має податковий борг із земельного податку в сумі 52690,71 грн., який виник внаслідок несплати ним самостійно визначених грошових зобов'язань із земельного податку та складається з:

- узгодженого грошового зобов'язання по розрахунку земельного податку від 22.02.2016 року № НОМЕР_1, термін сплати 01.03.2016 року; 30.03.2016 року - 30.10.2016 року в сумі 50064,05 грн.;

- узгодженого грошового зобов'язання згідно (уточнюючого розрахунку) розрахунку земельного податку від 22.08.2016 року № НОМЕР_2 термін сплати 22.08.2016 року; 30.08.2016 року - 30.09.2016 року на суму 2464,62 грн.;

- узгодженого грошового зобов'язання по розрахунку земельного податку від 22.08.2016 року № НОМЕР_2 термін сплати 30.10.2016 року в сумі 162,04 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом, формою та підставами винесення така податкова вимога узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576 (далі - Порядок).

Відповідно до п.4.6 вказаного Порядку, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом 17.09.2016 року на адресу відповідача направлена податкова вимога форми "Ю" № 4231-17 від 06.09.2016 року на суму 35516,46грн., яка вручена відповідачу 26.09.2016 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.10). У визначений законодавством строк відповідач суму податкового боргу не сплатив, у адміністративному та судовому порядку суму боргу не оскаржував

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України).

Приписами п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20, ст. 41 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, якій має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника додатків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, з урахуванням самостійно визначених податкових зобов'язань сума податкового боргу з земельного податку станом на 31.10.2016 року становить 52690,71грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності права власності чи користування земельної ділянкою, а тому і відсутності обов'язку сплачувати земельний податок, не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Зокрема, в даному випадку апелянт не скористався правом у передбачений ПК України спосіб здійснити коригування податкової звітності, уточнити наявність обов'язку сплати податкового боргу, а тому дії/рішення відповідача щодо здійснення відповідних заходів, скерованих на стягнення узгодженого податкового боргу, у т.ч. шляхом направлення податкової вимоги цілком відповідає приписам ПК України.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

Ухвалив :

Апеляційну скаргу Державного підприємства - Український державний проектно-технологічний інститут транспортного будівництва - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року по справі № 804/8180/16- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай