Постанова

від 19.06.2017 по справі 810/734/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/734/17 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Шляхово - будівельне управління №1 до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.01.2017 №0001311405, №0001341405,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.01.2017 №0001311405, №0001341405.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач - Києво - Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник Головного управління ДФС у Київській області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Фьючерс Груп за липень 2016 року; за наслідками перевірки складено акт від 02.12.2016 №195/10-13-14-04/5416886.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 464801,00 грн за липень 2016 року, та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду, на суму податку на додану вартість 18508,00 грн.

В обґрунтування порушень контролюючий орган посилається на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Фьючерс Груп , оскільки згідно отриманої від Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкової інформації від 31.08.2016 №60/10-04-15-20-11 щодо ТОВ Фьючерс Груп встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів та послуг по ланцюгу постачання та неможливість надання їх своїми силами у зв'язку з відсутністю необхідних для цього трудових ресурсів та основних засобів; також згідно відповіді ОУ Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04.08.2016 №1876/7/10-06-21-04 вказаний контрагент відсутній за місцезнаходженням.

19 січня 2017 року відповідачем на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001311405, яким за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 697202,00 грн;

- №0001341405, яким за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18508,00 грн за липень 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішення, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено, що фінансово - господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово - господарської діяльності, тому позивачем обґрунтовано включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 192 зазначеного Кодексу передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції, яка була чинна на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Фьючерс Груп , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, дослідженню підлягає реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, та приймати на підтвердження даних податкового обліку необхідно лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що 29 липня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ Фьючерс Груп (постачальник) укладений договір поставки №29/07-2016, згідно якого останній зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця; замовлення може проводитися шляхом листування, телеграмою, через телефонний зв'язок або надаватися через представника. Моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній до обліково - видатковій документації (товарно - транспортна накладна, податкова накладна). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно - транспортної) накладної. Постачальник зобов'язується надавати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно - транспортну накладну) при кожній поставці.

29 липня 2016 року між сторонами було укладено додаток №1 до договору поставки від 29 липня 2016 року №29/07-2016, яким визначено найменування товару, кількість та вартість товару.

На виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні від 29 липня 2016 року №РН-0729/01, №РН-0729/05, №РН-0729/07 на товар - Металева оцинкована бар'єрна огорожа на загальну кількість - 23,821 т (відповідно, 5,550 т, 15,400 т, та 2,871 т) на загальну суму 1244638,20 грн, в тому числі ПДВ 207739,70 грн; платіжні доручення від 17 серпня 2016 року №203, від 18 серпня 2016 року №205, №206, №207, від 08 вересня 2016 року №248, від 25 жовтня 2016 року №354, на загальну суму 1244638,20 грн; товарно - транспортні накладні від 29 липня 2016 року №288882, №288883, №288885, згідно яких позивачу було поставлено товару у кількості 23,821 т; податкова накладна від 31 липня 2016 року №244 на загальну суму 2416544,93 грн, в тому числі ПДВ 483308,99 грн на кількість товару 55,5 т.

З наведеного вбачається, що позивачем надані видаткові накладні та товарно - транспортні накладні на отримання частини товару, а саме на суму 1244638,20 грн, в тому числі ПДВ 207739,70 грн, замість 2416544,93 грн, в тому числі ПДВ 483544,93 грн, на кількість 23,821 т, замість 55,5 т.

У зв'язку із наведеним, під час розгляду справи колегія суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, витребувала у позивача видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, які були складені на виконання умов договору поставки від 29 липня 2016 року №29/07-2016 на загальну суму 2416544,93 грн, в тому числі ПДВ 483308,99 грн, на кількість товару 55,5 т; у відповідача дані податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податку (форма № 1ДФ) по контрагенту - ТОВ Фьючерс Груп , інформацію щодо наявності у контрагента основних засобів та фондів, за періоди, в яких були господарські відносини з позивачем.

Проте, позивачем вимоги колегії суддів не були виконані.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, позивачем до перевірки було надано договір від 29 липня 2016 року №29/07-2016; податкова накладна від 31.07.2016 №244, банківські виписки від 18.08.2016, від 16.08.2016, від 08.09.2016, від 25.10.2016.

Тому, колегія суддів вважає, що надані видаткові накладні від 29 липня 2016 року №РН-0729/01, №РН-0729/05, №РН-0729/07 та товарно - транспортні від 29 липня 2016 року №288882, №288883, №288885 були відсутні у позивача на час віднесення податкового кредиту з податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також, колегія суддів зазначає, що в платіжних дорученнях, які надані позивачем на підтвердження сплати отриманого товару, в призначенні платежу зазначені інші договори; так, в платіжних дорученнях від 17 серпня 2016 року №203, від 18 серпня 2016 року №205, №206, №207, зазначено в призначенні платежу: за оцинковану мател. бар'єрну огорожу, дог. №11/08-2016 від 11.08.2016 ; в платіжних дорученням від 08 вересня 2016 року №248 та від 25 жовтня 2016 року №354 в призначенні платежу зазначено про оплату та доплату за металеву оцинковану бар'єрну огорожу за договором №25/08-2016 від 25.08.2016.

В судовому засідання на запитання колегії суддів стосовно зазначеної обставини представник позивача не зміг надати пояснення.

Таким чином, оскільки позивачем не надані докази на підтвердження оплати товару та на його отримання, колегія суддів вважає, що останнім не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

За таких обставин, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість по спірним господарським операціям з ТОВ Фьючерс груп , відповідно, податкові повідомлення - рішення є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкові повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання на загальну суму 697202,00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18508,00 грн.

Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.

Отже, судовий збір повинен складати 11809,21 грн (715710,00х0,015х1,1).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот дев'ять) гривень 21 копійка.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 26.06.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.