Постанова

від 16.04.2020 по справі 810/734/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №810/734/17

адміністративне провадження №К/9901/39400/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Шляхово-будівельне управління № 41 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 (колегія суддів: Ісаєнко Ю.А., Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 810/734/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Шляхово-будівельне управління № 41 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство Шляхово-будівельне управління № 41 (далі - ПАТ ШБУ № 41 ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року було здійснено заміну відповідача у справі ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) та залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що реальність господарських операцій із його контрагентом ТОВ Фьючерс Груп підтверджується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами, які надавались податковому органу під час перевірки. Таким чином, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при їх прийнятті податковим органом невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року позов - задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд прийшов до висновку, що податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення з ПДВ.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 року апеляційну скаргу відповідача - задоволено, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року, в задоволені позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Фьючерс Груп та не надано доказів на підтвердження оплати товару та його отримання. Суд апеляційної інстанції зазначив про не надання під час перевірки видаткових та товаро-транспортних накладних та зазначення в платіжних дорученнях на оплату товару (послуг) інших договорів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач зазначає, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансового-господарські операції між ПАТ ШБУ № 41 та ТОВ Фьючерс Груп не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансового-господарської діяльності, а тому прийняті відповідачем оскаржувані рішення є протиправними. При цьому, позивач вказує на реальність взаємовідносин між ним та ТОВ Фьючерс Груп , які підтверджується первинними документами, а саме: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, позивач доводить суду про наявність мораторію на проведення перевірок в 2016 р., що є самостійною підставою для скасування судових рішень.

Щодо не надання суду апеляційної інстанції додатково витребуваних документів, то їх не могли надати з поважних причин, оскільки відповідно до наказу ПАТ ШБУ № 41 від 26.05.2017 року № 12-к голова правління ПАТ ШБУ № 41 Лучковський О.В., який відповідає за ведення господарської діяльності підприємства та у якого зберігаються первинні документи, з 29 травня по 23 червня 2017 року перебував у щорічній відпустці.

Щодо допущених помилок в платіжних дорученнях, то вони виправлені за зверненням платника податків до Банку.

З таких підстав, позивач просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року - залишити в силі .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2017 року відкрито касаційне провадження.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладений у новій редакції.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VII Перехідних положень КАС України в редакції від 15.12.2017 року передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією КАС України, передаються до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією КАС України.

16.03.2018 року справа передана на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію;

Згідно частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім цього, за пунктом 200.1 та пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2016 року між ПАТ ШБУ № 41 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фьючерс Груп (далі - ТОВ Фьючерс Груп ) укладений договір поставки № 29/07-2016, згідно якого останній зобов`язується поставити і передати у власність ПАТ ШБУ № 41 товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору.

Також, 29.07.2016 року між вказаними сторонами було укладено додаток № 1 до договору поставки від 29.07.2016 № 29/07-2016, яким визначено найменування товару, кількість та вартість товару.

На виконання умов договору ПАТ ШБУ № 41 надано податкові та видаткові накладні; платіжні доручення; товарно - транспортні накладні.

В період з 21.11.2016 по 25.11.2016 відповідачем згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ ШБУ № 41 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Фьючерс Груп (код ЄДРПОУ 40490689) за липень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області складено акт від 02.12.2016 № 195/10-13-14-04/5416886 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення п. 198. 6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2016 року на загальну суму 464801 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду за липень 2016 року на суму 18508 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0001311405, яким ПАТ ШБУ № 41 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 697202,00 грн., та № 0001341405, яким ПАТ ШБУ № 41 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18508,00 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем надані видаткові накладні та товарно - транспортні накладні на отримання частини товару, а саме на суму 1244638,20 грн, в тому числі ПДВ 207739,70 грн, замість 2416544,93 грн, в тому числі ПДВ 483544,93 грн, на кількість 23,821 т, замість 55,5 т.

Під час розгляду справи колегія суддів витребувала у позивача видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, які були складені на виконання умов договору поставки від 29 липня 2016 року №29/07-2016 на загальну суму 2416544,93 грн, в тому числі ПДВ 483308,99 грн, на кількість товару 55,5 т; та витребувала дані податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податку (форма № 1ДФ) по контрагенту - ТОВ Фьючерс Груп , інформацію щодо наявності у контрагента основних засобів та фондів, за періоди, в яких були господарські відносини з позивачем.

Витребувані документи позивачем надано не було.

Суд вважає не переконливими доводи позивача про ненадання витребуваних документів в зв`язку з знаходженням з 29 травня по 23 червня 2017 року у щорічній відпустці голови правління ПАТ ШБУ № 41 Лучковського О.В. , який відповідає за ведення господарської діяльності підприємства та у якого зберігаються первинні документи. Відповідно до ст. 44 ПК України - всі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку платник податку зобов`язаний був надати при проведені перевірки. З поважних причин їх не надання при перевірці, такі документи могли надаватись суду першої інстанції, як докази на підтвердження підстав позовних вимог. Відтак, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що не надання цих документів при перевірці, а також судам першої та апеляційної інстанції є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, позивачем до перевірки було надано договір від 29 липня 2016 року №29/07-2016; податкова накладна від 31.07.2016 №244, банківські виписки від 18.08.2016, від 16.08.2016, від 08.09.2016, від 25.10.2016.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в платіжних дорученнях, які надані позивачем на підтвердження сплати отриманого товару, в призначенні платежу зазначені інші договори; так, в платіжних дорученнях від 17 серпня 2016 року №203, від 18 серпня 2016 року №205, №206, №207, зазначено в призначенні платежу: за оцинковану мател. бар`єрну огорожу, дог. №11/08-2016 від 11.08.2016 ; в платіжних дорученнях від 08 вересня 2016 року №248 та від 25 жовтня 2016 року №354 в призначенні платежу зазначено: про оплату та доплату за металеву оцинковану бар`єрну огорожу за договором №25/08-2016 від 25.08.2016 .

Позивач доводить суду, що вказані помилки виправлено ним 30.06.2017.

Тобто, вказані помилки в платіжних дорученнях виправлено після апеляційного перегляду справи, а відтак суд касаційної інстанції не має права їх оцінювати, оскільки дослідження доказів здійснюється в судах першої та апеляційної інстанції.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 3 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Натомість, вказані доводи не зазначались як підстава позовних вимог. Крім того, податковий орган зобов`язаний діяти в межах повноважень, на підставі та у спосіб визначений Податковим кодексом України, зміни в який пунктом 3 Закону № № 71-VIII не вносились.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Тобто, приймаючи рішення, суд правильно зазначив, що на підставі наданих позивачем доказів неможливо встановити реальність господарської операції, оскільки надані первинні документи та пояснення представника позивача містять суперечності, помилки та неточності.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а лише містять вимоги щодо переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції лише переглядає правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Шляхово-будівельне управління № 41 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду