Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а/1570/5393/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 р.Справа № 2а/1570/5393/2011

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3 при секретарі -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фіорандо-Україна до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю Фіорандо-Україна (надалі - позивач) звернулось до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 13.01.2011 року №0000182310/0, яким позивачу нараховані зобов'язання по податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій на суму 1530 грн., та №0000192310/0, яким позивачу нараховані зобов'язання з податку на прибуток на суму 71240 грн., у тому числі 56780 грн. за основним платежем та 14460 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000182310/0 позивач зазначив, що штрафні санкції цим рішенням нараховані за несвоєчасне подання податкових декларацій по податку на додану вартість за період січень - вересень 2010 року, проте декларації з ПДВ за вказані періоди були подані позивачем своєчасно шляхом направлення їх до ДПІ по пошті рекомендованою кореспонденцією і були отримані відповідачем, про що свідчать відповідні поштові повідомлення про вручення. Позивач стверджує про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій рішенням №0000182310/0. Стосовно зобов'язань з податку на прибуток, які нараховані рішенням №0000192310/0, позивач не погодився із правомірністю висновків ДПІ про неправомірне включення ним до складу валових витрат суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 127315,00 грн. та комісій банку на загальну суму 99809,00 грн., які були сплачені позивачем при проведені операцій з купівлі-продажу іноземної валюти для виконання договору доручення №1 з нерезидентом KLAVETO ENTERPRISES LTD . Позивач вважає безпідставними твердження ДПІ про те, що такі витрати не пов'язані із господарською діяльністю позивача. Також позивач вказав про безпідставність висновків ДПІ про заниження позивачем валового доходу першого кварталу 2010 року на суму 4234,00 грн. внаслідок невключення до валового доходу суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на кінець звітного періоду по договорам про надання поворотної фінансової допомоги від ТОВ Бонум -Інітіум та ТОВ Аллегрон .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року позовні вимоги задоволені частково: податкове повідомлення-рішення №0000182310/0 скасовано повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000192310/0 скасовано в частині нарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем на суму 56780 грн., та за штрафними санкціями на суму 14195,25 грн..

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.08.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом №17497/23-1/36612949 від 29.12.2010 року.

Згідно акту перевірки, порушення податкового законодавства, яке стало підставою для нарахування позивачу рішенням №0000182310/0 зобов'язань по податку на додану вартість у вигляді штрафу на суму 1530 грн., за висновками ревізорів ДПІ полягають в поданні позивачем декларацій з ПДВ за періоди з січня по вересень 2010 року із порушення визначеного пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами №2181-ІІІ.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000182310/0, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові декларації з ПДВ з січня по вересень 2010 року подавались позивачем із дотриманням передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Законом №2181-ІІІ строку, тобто до 20 числа місяця, наступного за звітнім.

Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що позивачем належними доказами доведений той факт, що декларації з ПДВ з січня по вересень 2010 року позивач подавав до ДПІ по пошті рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення та повідомленням про вручення внаслідок відмови у прийнятті таких декларацій інспектором ДПІ наручні.

Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України №2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Факт того, що декларації з ПДВ за вказані періоди відправлялись позивачем до ДПІ поштою до 20 числа кожного місяця, наступного за звітнім, і були отримані відповідачем, ДПІ не заперечує, і ці факти підтверджені долученими до справи поштовими квитанціями та повідомленнями про вручення.

Оскільки позивачем не допущено порушень встановленого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-III строку подання декларації з ПДВ за вказані періоди, нарахування відповідачем спірним рішенням №0000182310/0 санкцій на суму 1530 грн. є неправомірним.

Стосовно нарахування позивачу рішенням №0000192310/0 податкових зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, порушення, які стали причиною для винесення вказаного рішення, полягають у заниженні позивачем валового доходу 1 кв. 2010 року на суму 4234 грн., а також в завищенні валових витрат на суму 127315 грн. за 1 кв. 2010, півріччя, 3 кв. 2010 року та на суму 99809 грн. за 4 кв. 2009р. та 1 кв. 2010 року.

Висновок про зниження позивачем валового доходу 1 кв. 2010 року на суму 4234 грн. в акті перевірки обґрунтовується тим, що позивач не включив до валового доходу суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на кінець звітного періоду по договорам про надання поворотної фінансової допомоги від ТОВ Бонум -Інітіум та ТОВ Аллегрон .

Суд першої інстанції встановив, що за вказане порушення рішенням №0000192310/0 позивачу нарахована лише штрафна санкції на суму 264,75 грн. без нарахування зобов'язань за основним платежем в розмірі 1058,50 грн., оскільки ця сума була погашена за рахунок наявної у позивача по особовому рахунку переплати по податку на прибуток і до спірного рішення не увійшла.

Цей факт підтверджений наданим ДПІ розрахунком суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій (а.с.197).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність нарахування позивачу за вказане порушення штрафної санкцій на суму 264,75 грн. з тих підстав, що факт зазначеного порушення з боку позивача визнаний представником позивача в судовому та підтверджений наданим суду документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та ДПІ про заниження позивачем валового доходу 1 кв. 2010 року на суму 4234 грн. з огляду на наступне.

В 2010 році операції з отримання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) оподатковувалися у порядку, встановленому пунктом 1.22 статті 1 та підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Відповідно до пп.1.22.2 ст.1 Закону №334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Підпункт 1.22.1 ст.1 цього Закону до безповоротної фінансової допомоги відносить, зокрема, суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

За пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валові доходи включають в себе доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

В рамках даної справи сторони не заперечують проти необхідності включення до складу валових доходів Декларації з податку на прибуток умовно нарахованих процентів, які нараховуються при використанні поворотної фінансової допомоги, отриманої у платника податку на прибуток.

Згідно долученого до матеріалів справи реєстру ДПІ про суми отриманої позивачем поворотної фінансової допомоги (а.с.266), на кінець 1 кв.2010 року неповернутими позивачем залишались наступні суми фінансової допомоги: 141800 грн., які отримані від ТОВ Бонум -Інітіум , та 135300 грн., які отримані від ТОВ Аллегрон .

Сам факт отримання цих сум та їх неповернення на кінець 1 кв. 2010 року позивач в позовній заяві не заперечував. Також позивач не заперечував проти правильності проведеного відповідачем розрахунку умовних процентів на вказані суми фінансової допомоги.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що висновок ДПІ про заниження позивачем валового доходу 1 кварталу 2010 року є таким, що узгоджується з приписами податкового законодавства та підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим нарахування позивачу за вказане порушення рішенням №0000192310/0 штрафної санкції на суму 264,75 грн. є правомірним.

Як вбачається з акту перевірки, висновок про завищення позивачем валових витрат ДПІ обґрунтовує неправомірним включенням позивачем до валових витрат сум збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 127315,00 грн. та комісій банку з вільного продажу іноземної валюти в розмірі 99809,00 грн., які позивач сплатив при проведенні операцій купівлі-продажу іноземної валюти для забезпечення виконання умов договору доручення №1 від 07.12.2009 року з нерезидентом LAVETO ENTERPRISES LTD .

Позиція ДПІ полягає у тому, що оскільки договір доручення №1 з нерезидентом ENTERPRISES LTD в подальшому було розірвано, про що свідчить акт від 15.01.2010 року про невиконання обов'язків по договору доручення №1 від 07.12.2009 року, то віднесення позивачем до валових витрат сум, сплачених при виконанні цього договору є неправомірним.

Не погоджуючись з такою позицією податкового органу, суд першої інстанції визнав правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат вказаної суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та комісій банку, сплачених позивачем при проведенні операцій купівлі-продажу іноземної валюти для забезпечення виконання умов договору доручення №1 від 07.12.2009 року з нерезидентом AVETO ENTERPRISES LTD .

З даного питання колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням п.5.1. ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пункті 5.2 Закону №334/94-ВР наведений перелік тих витрат, які підлягають включенню до складу у валових витрат.

Так, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону №334/94-ВР).

Також включаються до валових витрат суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті (п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Отже витрати, які несе підприємство по операціям з купівлі-продажу іноземної валюти, у тому числі витрати на сплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та комісій банку, підлягають включенню до складу валових витрат лише в тому випадку, якщо ці витрати пов'язані з господарською діяльністю цього підприємства і направлені на отримання оподатковуваного прибутку.

За змістом ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Стаття 142 цього ж кодексу визначає, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Статтею 3 Закону №334/94-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Отже, сама суть підприємницької діяльності полягає в отриманні прибутку, розмір якого повинен перевищувати розмір витрат, понесених для його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 127315,00 грн. та комісії банку з вільного продажу іноземної валюти в сумі 99809,00 грн. були сплачені позивачем для забезпечення виконання умов договору доручення №1 від 07.12.2009 року з нерезидентом ENTERPRISES LTD .

Зі змісту вказаного договору доручення №1 слідує, що позивач, як повірений за цим договором, зобов'язувався за винагороду від імені та за рахунок довірителя (компанія-нерезидент ENTERPRISES LTD ) укласти договори на придбання зерна по цінам, які зазначені у договорі доручення. Для виконання цього договору поручитель перечислює на банківський рахунок повіреного грошові кошти у сумі 3200000,00 дол. США.

Згідно п.5 даного договору довіритель за виконання повіреним доручення виплачує йому винагороду в сумі 5000,00 дол. США шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 30-ти календарних днів з моменту надання довірителю звіту повіреного про виконання доручення.

Пункт 4 даного договору також передбачає, що довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному понесені затрати на виконання цього договору.

З наведеного слідує, за договором доручення №1 від 07.12.2009 року всі витрати позивача, які пов'язані з виконанням цього договору, повинні бути відшкодовані позивачу довірителем, а фінансовий результат позивача від виконання цього договору повинен скласти 5000 дол. США.

Оскільки реалізація вказаного договору доручення передбачала закупівлю позивачем зернових культур на внутрішньому ринку України, то витрати позивача по конвертації позивачем отриманої від довірителя валюти, у тому числі сплата збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та банківських комісій, були цілком прогнозованими.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що віднесення позивачем до складу своїх валових витрат сум, сплачених позивачем для забезпечення виконання договору доручення №1 від 07.12.2009р., не можна вважати правомірним, оскільки, по-перше, ці витрати підлягали повному відшкодуванню довірителем згідно умов договору доручення, а по-друге, ці витрати більш ніж в п'ять разів перевищують суму винагороди в гривневому еквіваленті, яку позивач повинен був отримати від довірителя за виконання цього договору доручення.

Посилання позивача на те, що виконання договору доручення стало неможливим внаслідок зміни цін на товар, у зв'язку з чим сторонами договору 15.01.10р. був підписаний акт невиконання зобов'язань за договором доручення №1 від 07.12.2009 року, за яким Повірений (позивач) зобов'язався повернути Довірителю отриману передплату в розмірі 1520976 дол. США та понести всі витрати по сплаті банківських комісій за проходження платежів, які, на думку позивача, є його збитками за вказаним договором, колегія суддів вважає хибними, оскільки в цій ситуації понесення таких витрат не має наміром отримання оподатковуваного прибутку, і ці витрати не компенсують вартості придбаних товарів, робіт чи послуг, а тому не відповідають критеріям валових витрат, визначених у п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що сплачені позивачем на забезпечення виконання умов договору доручення №1 від 07.12.2009 року збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 127315,00 грн. та комісії банку з вільного продажу іноземної валюти в сумі 99809,00 грн., не підлягали віднесенню позивачем до складу валових витрат, а тому нарахування позивачу за це порушення рішенням №0000192310/0 зобов'язань з податку на прибуток є обґрунтованим.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000182310/0 та помилково скасував податкове повідомлення-рішення №0000192310/0, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ДПІ слід задовольнити частково.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси -задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000192310/0 від 13 січня 2011 року - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Фіорандо-Україна до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування повідомлення-рішення №0000192310/0 від 13 січня 2011 року відмовити.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2012 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2012 року.

Головуючий: Судді: