Ухвала

від 20.06.2017 по справі 826/2576/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 червня 2017 року м. Київ К/800/16811/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування наказів, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) в якому просив визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 16 грудня 2015 року № 984 Про проведення службового розслідування і від 15 лютого 2016 року № 31-ДС Про застосування дисциплінарного стягнення (далі - спірні накази).

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірні накази відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, порушують його права, а відтак ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірний наказ ДФС № 31-ДС, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в частині задоволених вимог, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 7 червня 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

У встановлений судом процесуальний строк скаржником виконано вимоги ухвали у повному обсязі, однак у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що дисциплінарне стягнення накладено на позивача спірним наказом поза межами строку, встановленого статтею 148 Кодексу законів про працю України.

Як встановлено судами, відповідачем прийняті накази від 5 вересня 2014 року № 110 Про організацію комплексного відпрацювання ризиків з податку на додану вартість і від 16 вересня 2015 року № 704 Про проведення тематичної невиїзної внутрішньої перевірки (далі - накази ДФС №№ 110 і 704 відповідно).

За результатами перевірки, було складено акт внутрішньої тематичної перевірки Кординаційно - моніторингового департаменту ДФС від 19 жовтня 2015 року № 3249/99-08-04-01-21-3.

Начальником Головного управління власної безпеки ДФС, на підставі наявної інформації про ознаки корупційної схеми при організації роботи по відпрацюванню ризикових суб'єктів господарювання, в рамках наказу ДФС № 110, на ім'я голови ДФС України - ОСОБА_2 було складено доповідну записку від 23 жовтня 2015 року № 3353/99-99-08-04-01-18 (далі - доповідна записка), якою запропоновано призначити службове розслідування, у тому числі стосовно ОСОБА_1, для з'ясування причин та обставин неналежного виконання ним службових обов'язків при організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість.

Спірним наказом відповідача № 984, на підставі доповідної записки та з метою встановлення причин і умов неналежного виконання посадових обов'язків, у тому числі стосовно позивача у період з 16 грудня 2015 року по 30 грудня 2015 року призначено службове розслідування.

За результатами розслідування складено акт службового розслідування від 29 грудня 2015 року № 4330/99/99-08-04-01-21-2 (далі - акт службового розслідування), в пункті 4 якого зазначено про те, що за неналежне виконання службових обов'язків, недостатній рівень організації роботи і контролю за роботою підлеглих, що призвело до невиконання вимог пункту 11.1 наказу № 110 та пункту 2.3.2 рекомендованого порядку взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість, затвердженого наказом, начальник управління факторного аналізу економічних відносин КМД ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення йому догани на підставі статей 147 - 149 Кодексу законів про працю України.

30 грудня 2015 року позивачем було подано зауваження до акту службового розслідування, а спірним наказом № 31-ДС ОСОБА_1 оголошено догану.

Так, у відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана ; 2) звільнення.

В свою чергу, статтею 148 Кодексу законів про працю України встановлено строк для застосування дисциплінарного стягнення.

За приписами наведеної правової норми дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У даному випадку, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, доповідна записка, у якій містились відомості про можливе вчинення відповідачем проступку, була складена 23 жовтня 2015 року, тоді як наказ про проведення службового розслідування виданий ДФС лише 16 грудня цього ж року, а акт службового розслідування складено 29 числа цього ж місяця. При цьому, саме дисциплінарне стягнення накладено на позивача 15 лютого 2016 року, тобто майже через два місяці після завершення службового розслідування і майже через чотири місяці з дня виявлення проступку.

Під час розгляду справи суди не встановили обставин справи, які б свідчили про наявність звільнення позивача від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Не довели це і сторони належними і допустимими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що спірний наказ відповідача, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення, не відповідає вимогам наведених положень законодавства, зокрема, в частині дотримання ДФС строку накладення дисциплінарного стягнення.

Ураховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування наказів, за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк