Рішення

від 20.06.2017 по справі 918/52/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа № 918/52/16

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки ,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 30/15 від 24.04.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

В судовому засіданні 20 червня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

1 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - ПАТ АКБ "Львів", позивач) звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" (далі - ТзОВ "Агрофірма "Плай", відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 92/0-12 від 19 лютого 2016 року та додаткових пояснень по справі від 9 листопада 2016 року, просило в рахунок погашення заборгованості за ОСОБА_2 кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року в розмірі 23 615,38 Євро, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 28 січня 2016 року складає 639 480,21 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним між ним та відповідачем договором іпотеки від 18 червня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Млинівського міського нотаріального округу за реєстровим № 1077, а саме на нежитлові будівлі:

- літ. А-1: ангар, загальною площею 127,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633204;

- нежитлову будівлю літ. Б-1: фарбовий цех, загальною площею 444,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633104;

- нежитлову будівлю літ. В-1: склад, загальною площею 265,10 кв.м., розташовані за адресою: Рівненська область, Млинівський район, с. Владиславівка, вул. Центральна, 27 "а", що належить ТОВ "Агрофірма "Плай" на праві власності. Також позивач просив визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів та визначити початкову ціну для подальшої реалізації у розмірі 209 300,00 грн. з урахуванням ПДВ, визначену на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Гал-Світ" у висновку про вартість майна від 15 лютого 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням боржником - Відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування" своїх зобов'язань зі своєчасного повернення кредитної заборгованості за укладеним між ним та позивачем ОСОБА_2 кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року, в забезпечення виконання яких між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки від 18 червня 2009 року. Внаслідок неповернення кредиту у боржника перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач, керуючись ч. ч 1, 2 ст. 590, ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами Іпотечного договору, просив погасити шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 9 листопада 2016 року (суддя Романюк Р.В.) позов задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" за ОСОБА_2 кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року в сумі 23 615,38 Євро 38 євроцентів, що в еквіваленті по курсу складає 639 480,21 гривень 21 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 червня 2009 року, а саме: 1) нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. А-1, ангар, загальною площею 127,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а", реєстраційний номер об'єкту - 16633204; 2) нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. Б-1, фарбовий цех, загальною площею 444,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а", реєстраційний номер об'єкту - 16633104; 3) нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. В-1, склад, загальною площею 265,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а", реєстраційний номер об'єкту - 16633143, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" (35152, Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 22, код ЄДРПОУ 33318942). Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки за Договором іпотеки від 19.06.2009 року: 1) нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. А-1, ангар, загальною площею 127,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а"; 2) нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. Б-1, фарбовий цех, загальною площею 444,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а"; 3) нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. В-1, склад, загальною площею 265,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а" - шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 209 300 грн. (двісті дев'ять тисяч триста) гривень з урахуванням ПДВ, а саме : 1) ангар, літ. А - 1 , загальною площею 127 кв. м. початкова ціна - 30 100,00 грн.; фарбовий цех, літ. Б - 1, загальною площею 444,2 кв. м. початкова ціна - 91 850,00 грн.; 3) склад, літ. В - 1, загальною площею 265,1 кв. м. початкова ціна - 87 350,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" 9 592 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року у цій справі рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 квітня 2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 9 листопада 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року у справі № 918/52/16 скасовано, справу № 918/52/16 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2017 р. справу № 918/52/16 передано на розгляд судді Політиці Н.А.

Ухвалою суду від 3 травня 2017 року справу № 918/52/16 прийнято до провадження судді Політики Н.А. та призначено її до розгляду на 22 травня 2017 року.

Ухвалою суду від 22 травня 2017 року розгляд справи відкладався на 20 червня 2017 року.

20 червня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення по справі № 918/52/16 від 19 червня 2017 року.

Також в матеріалах справи наявна заява ТзОВ "Агрофірма "Плай" від 10.02.2016р. про застосування позовної давності (т. 1 а.с. 46-50), в якій відповідач просив відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України застосувати позовну давність при вирішенні спору у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовити у задоволенні зазначеного позову, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом з пропущенням строку позовної давності.

У судовому засіданні 20 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19 лютого 2016 року № 92/0-12 та додаткових поясненнях по справі № 918/52/16 від 19 лютого 2016 року.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про прийняття справи до розгляду від 3 травня 2017 року, а також про відкладення розгляду справи від 22 травня 2017 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (т. 1 а.с. 2) та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 3 а.с. 21-23), а саме: 35152, Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 22. Однак, вищезазначені поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку на адресу суду з наступним посиланням: "за зазначеною адресою не проживає" (т. 3 а.с. 7-9, 15-17).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

Крім того, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування", у судове засідання 20 червня 2017 року також не з'явився. Однак як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 3 а.с. 24-26) останнє припинило свою діяльність за рішенням Господарського суду Рівненської області про припинення цієї юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом постановою суду від 07.12.2016 року у справі № 9/15.

За таких обставин, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування".

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим представником позивача оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Львів", правонаступником якого є позивач, (далі - Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування" (далі - Позичальник) укладено ОСОБА_2 кредитний договір № 17 (далі - Кредитний договір) (т. 1 а.с. 9-12), за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 від 19.06.2009 р. (т. 1 а.с. 13) та додатку № 2 від 30.06.2009 р. (т. 1 а.с. 14), Банк відкриває Позичальнику відкличну не відновлювану кредитну лінію з лімітом 36 000,00 євро для модернізації основних засобів, по програмі Енергозбереження, запровадженій банком та Скандинавською Екологічною Фінансовою Корпорацією, міжнародною фінансовою установою, заснованою скандинавськими країнами в Хельсінкі, Фінляндія (далі - НЕФКО). Надання коштів за кредитною лінією здійснюється Банком окремими частинами (далі - траншами) на підставі офіційних листів Позичальника, в межах вищезазначеної суми кредитної лінії (далі - ліміту), з обов'язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, валюта траншу, цільове призначення, термін користування кредитом (його частиною), рахунки для обліку кредиту (його частини) та відсотків за користування кредитом, розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. У всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони керуються умовами цього договору. Погашення відкличної невідновлюваної кредитної лінії здійснюється згідно графіку пониження ліміту (додаток 1), який є невід'ємною частиною даного договору, але не пізніше 31 жовтня 2012 року (пункт 1.1. Кредитного договору) (а. с. 9-14, т. І).

Згідно пункту 1.4 Кредитного договору, відсоткова ставка за користування кредитною лінією становить 9,99 (дев'ять цілях дев'яносто дев'ять сотих) відсотків річних.

Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору, кредит надається шляхом гарантування відкличної невідновлювальної кредитної лінії в міру виникнення потреби Позичальника в кредитних коштах. Нарахування відсотків за використання кредиту здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом з розрахунку 365/366 днів у році на суму фактичної заборгованості з дати надання кредиту по дату повернення кредиту, періодами з першого по останнє число місяця. Оплата відсотків здійснюється Позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за який здійснюється оплата, на рахунок Банку, вказаний у додатку про відповідний транш. При нарахуванні відсотків враховується день видачі та не враховується день погашення кредиту.

Позичальник зобов'язується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня, забезпечити сплату нарахованих відсотків за користування траншами на рахунки в Банку, вказані у відповідних додатках до цього договору. Забезпечити погашення кожного траншу та нарахованих відсотків в термін, визначений у відповідному додатку на видачу цього траншу. Забезпечити повне погашення кредиту та нарахованих відсотків не пізніше 31 жовтня 2012 року, рахунки в Банку, вказані у відповідних додатках до цього кредитного договору (пункт 4.1. Кредитного договору).

Кредитний договір та додатки до нього підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що Банк умови вищезазначеного договору виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі та на умовах, визначених даною кредитною угодою.

Згідно частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно до частин 1-3 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Судом встановлено, що позичальник - ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" свої зобов'язання за умовами вищезазначеного договору та вимогам чинного законодавства України щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, відповідно за ним утворилася заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" в розмірі 23 615,38 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 28.01.2016 р. складає 639 480,21 грн.

В матеріалах справи відсутні докази погашення вказаної заборгованості, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, таких доказів до суду не подавали.

Судом також встановлено, що одночасно із укладенням ОСОБА_2 кредитного договору № 17, 19.06.2009 р., в забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" за вказаним кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі - Іпотекодержатель), ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" (далі - Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" (далі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки) (т. 1 а.с. 15-17). За умовами цього правочину Іпотекою забезпечуються вимоги Іпотекодержателя до Боржника, що випливають з умов ОСОБА_2 кредитного договору.

Згідно пункту 1.2. Договору іпотеки, Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Іпотекодержателем, викладених у Кредитному договорі, передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (Предмет іпотеки), а саме:

- нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. А-1, а саме: ангар, загальною площею 127,0 (сто двадцять сім цілих) кв. м, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а". Реєстраційний номер об'єкту - 16633204;

- нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. Б-1, а саме: фарбовий цех, загальною площею 444,2 (чотириста сорок чотири цілих два десятих) кв. м, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а". Реєстраційний номер об'єкту - 16633104;

- нежитлову будівлю, що позначена на плані літ. В-1, а саме: склад, загальною площею 265,1 (двісті шістдесят п'ять цілих одна десята) кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а". Реєстраційний номер об'єкту - 16633143.

Відповідно до пункту 1.3. Договору іпотеки вартість предмета іпотеки згідно Звіту про оцінку майна, виконаного 07.05.2009 р. ФОП ОСОБА_3 (сертифікат Фонду державного майна України № 5055/06 від 29.08.2006 р.) становить 535 169,00 гривень 00 копійок.

Сторони домовилися, що заставна вартість предмета іпотеки становить 272 345 (двісті сімдесят дві тисячі триста сорок п'ять) гривень 00 копійок, згідно Заключення про актуалізацію майна, що передається в забезпечення повернення кредитних коштів від 04 червня 2009 р. (пункт 1.4. договору іпотеки).

Підпунктами 2.1.4. та 2.1.5. пункту 2.1. Договору іпотеки сторони визначили, що у випадку невиконання Боржником або Іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або Кредитним договором Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 4 цього Договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання майна, переданого в іпотеку, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки. У випадку невиконання Боржником або Іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або Кредитним договором Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу, визначену підпунктом 2.1.4. пункту 2.1. цього Договору. Порядок такого способу задоволення визначається розділом 4 цього Договору.

Згідно пункту 4.4. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2013 р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 18.10.2013 р. № 712/012 (т. 1 а.с.18-20), в якій вимагав погасити прострочену заборгованість по Генеральному кредитному договору № 17 від 19.06.2009 р. Однак, ця вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами 1-2 статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що ПАТ АКБ "Львів" має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи, наявність простроченої заборгованості ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" перед Банком за основним зобов'язанням (ОСОБА_2 кредитним договором).

Як було зазначено вище, предметом іпотеки за Договором іпотеки від 19.06.2009 р., укладеного на забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з ОСОБА_2 кредитного договору № 17 від 19.06.2009 року, є:

- нежитлова будівля, що позначена на плані літ. А-1, а саме: ангар, загальною площею 127,0 (сто двадцять сім цілих) кв. м, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а". Реєстраційний номер об'єкту - 16633204;

- нежитлова будівля, що позначена на плані літ. Б-1, а саме: фарбовий цех, загальною площею 444,2 (чотириста сорок чотири цілих два десятих) кв. м, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а". Реєстраційний номер об'єкту - 16633104;

- нежитлова будівля, що позначена на плані літ. В-1, а саме: склад, загальною площею 265,1 (двісті шістдесят п'ять цілих одна десята) кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а". Реєстраційний номер об'єкту - 16633143.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

На обґрунтування початкової ціни предмета іпотеки для подальшої реалізації позивачем 23.02.2016 р. суду надано звіт про оцінку майна від 15.02.2016 р. (т. 1 а.с. 93-172): об'єкт оцінки - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Млинівський р., с. Владиславівка, вул. Центральна, буд. 27 "а", власник - ТОВ "Агрофірма "Плай", замовник - ПАТ АКБ "Львів".

Згідно з Висновком про вартість майна, станом на 15.02.2016 р. (т. 1, а. с. 94), ринкова вартість майна, що є предметом договору іпотеки та належить відповідачу на праві приватної власності:

- ангар, літ. А - 1, загальною площею 127,0 кв. м., становить 30 100 грн. з ПДВ;

- фарбовий цех, літ Б - 1, загальною площею 444,2 кв. м., становить 91 850 грн. з ПДВ.;

- склад, літ В -1, загальною площею 265,1 кв. м., становить 87 350 грн. з ПДВ.

За наведених обставин позивач просив, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 19.02.2016 р., в рахунок погашення заборгованості за ОСОБА_2 кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року в сумі 23 615,38 Євро 38 євроцентів, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 28.01.2016 р. складає 639 480,21 гривень, звернути стягнення на визначений предмет іпотеки, що належить ТзОВ "Агрофірма "Плай", шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну для його подальшої реалізації предмета іпотеки визначити розмірі 209 300 грн. з урахуванням ПДВ, визначеного на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ "ГАЛ-СВІТ", згідно висновку про вартість майна від 15.02.2016 р. (т. 1 а.с. 68-69).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем та третьою особою заперечувався даний звіт про оцінку майна від 15.02.2016 р., оскільки поданий позивачем висновок про вартість майна не дає можливості достовірно встановити дійсну вартість предмета іпотеки.

Враховуючи наявність суперечностей щодо оцінки предмету іпотеки, клопотань відповідача та третьої особи про призначення у справі судової експертизи, з метою встановлення початкової вартості ціни продажу предмета іпотеки, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.03.2016 р. у даній справі було призначено судову товарознавчо-економічну експертизу (т. 1 а.с 186-188).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2016 р. судовим експертом Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4 складено повідомлення № 7238-7240 про неможливість провести призначену судом експертизу (т. 2 а.с. 14).

Так, експертом зазначено, що у зв'язку з незабезпеченням доступу до об'єкту дослідження, він не мав можливості провести необхідні дослідження і дати відповіді на поставлені в ухвалі питання, про що у відповідності до вимог п. 4.11 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 № 53/5 та статті 31 ГПК України і складене дане повідомлення. Тобто, у зв'язку з незабезпеченням доступу до досліджуваного об'єкту (власником якого є відповідач) дослідження проведено не було, хоча його вартість була оплачена позивачем у справі.

Згідно положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, коли відповідачем чи третьою особою не доведено у встановлений спосіб про невідповідність дійсної вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності у Звіті про оцінку майна від 15.02.2016 року та поданому позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог, суд приймає його як належний та допустимий доказ який може бути використаний для визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19 червня 2009 року.

В той же час, як вже зазначалося судом вище, 10.02.2016 р. на адресу Господарського суду Рівненської області, до прийняття судом рішення, від відповідача - ТОВ "Агрофірма "Плай" надійшла заява від 10.02.2016 р. про застосування позовної давності, в якій відповідач просив відповідно частини 3 статті 267 ЦК України застосувати позовну давність при вирішенні спору у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовити у задоволенні зазначено позову, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом з пропущенням строку позовної давності (т. 1 а.с. 46-50).

Як зазначалося в постанові Вищого господарського суду України від 18 квітня 2017 року, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, не застосував до спірних правовідносин положення ст. 264 ЦК України, а місцевий господарський суд не розглянув заяву відповідача про застосування строку позовної давності, а відтак, обставини щодо переривання строку позовної давності не були досліджені судами попередніх інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи 02.12.2013 р. ПАТ АКБ "Львів" звернувся у Рівненський міський суд Рівненської області до відповідача - ТзОВ "Агрофірма "Плай" та інших поручителів по справі про стягнення заборгованості та звернення стягнення з іпотечного майна в рахунок погашення кредитної заборгованості. Провадження у справі було відкрито 20.12.2013 р. В подальшому даний позов за клопотанням ТОВ "Агрофірма "Плай" був скерований 25.09.2014 р. за підсудністю у Млинівський районний суд Рівненської області. Однак, 04.11.2015 р. Млинівським районним судом Рівненської області, в який було скеровано дану справу, винесено ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача - ТОВ "Агрофірма "Плай" і роз'яснено право на звернення з позовом в порядку господарського судочинства (т. 1 а.с. 24-26).

Враховуючи наявність вищенаведених судових спорів, ПАТ АКБ "Львів" просив врахувати, що в даному випадку має місце переривання терміну позовної давності у відповідності до частини 2 статті 264 ЦК України, згідно якої позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 260, ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом вище, умовами ОСОБА_2 кредитного договору №17 від 19 червня 2009 pоку з урахуванням додатків до нього № 1 від 19 червня 2009 pоку та № 2 від 30 червня 2010 року передбачено, що погашення відкличної невідновлювальної кредитної лінії здійснюється згідно з графіком пониження ліміту, визначеним в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору, але не пізніше 31 жовтня 2012 року.

Пунктом 5.5. та підпунктом "б" п. 8.1. ОСОБА_2 кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року визначено, що банк має право достроково припинити кредитування та пред'явити кредит до стягнення з оплатою штрафних санкцій (якщо є підстави) у випадках та в порядку, передбачених розділом 8 цього Договору. Банк має право достроково припинити кредитування та пред'явити кредит до стягнення з оплатою штрафних санкцій (якщо є підстави) у таких випадках: порушення проти Позичальника справи про банкрутство.

Зазначеному праву банку кореспондується обов'язок позичальника достроково повернути банку повністю суму кредиту, відсотків, штрафних санкцій (якщо є підстави) у випадках та в порядку, передбачених розділом 8 цього Договору (пункт 4.2. кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 червня 2010 року було порушено провадження у справі № 9/15 про банкрутство боржника за кредитним договором - ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого (т. 1 а.с. 79-80).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2010 року Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до Господарського суду Рівненської області в межах провадження у справі № 9/15 про банкрутство із заявою про визнання кредиторських вимог до ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" за ОСОБА_2 кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року, яка надійшла до Господарського суду Рівненської області 04 жовтня 2010 року, реалізувавши тим самим своє право на дострокове повернення кредиту, передбачене п. 5.5., пп. "б" п. 8.1. ОСОБА_2 кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року (т. 1 а.с. 85-86).

Положеннями статті 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК позовна давність переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Зі змісту наведених приписів вбачається, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 5 липня 2011 року у справі № 9/15 про банкрутство ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" затверджено уточнений реєстр вимог кредиторів ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", до якого були включені і заявлені банком вимоги за ОСОБА_2 кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року.

Таким чином, зазначеною ухвалою визнано кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", що є підтвердженням існування заборгованості, яка мала бути погашена в порядку та черговості, визначених законодавством. Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 18 квітня 2017 року у даній справі.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Як стверджує позивач він 02 грудня 2013 року пред'явив в Рівненський міський суд позов в т.ч. до іпотекодавця - ТОВ "Агрофірма "Плай" про стягнення заборгованості за ОСОБА_2 кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року, який був переданий за підсудністю до Млинівського районного суду Рівненської області.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2015 року провадження у цивільній справі № 569/22486/13-ц за позовом ПАТ АКБ "Львів" до ТОВ "Агрофірма "Плай" в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за ОСОБА_2 кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року було закрито у зв'язку з тим, що такі вимоги з огляду на предмет позову та суб'єктний склад сторін не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та мають розглядатися в порядку господарського судочинства (т. 1 а.с. 87-89).

В пункті 4.4.2. Постанови Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

У той же час, як було зазначено, ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2015 року провадження у цивільній справі № 569/22486/13-ц за позовом ПАТ АКБ "Львів" до ТОВ "Агрофірма "Плай" в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за ОСОБА_2 кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року було закрито у зв'язку з порушенням правил підвідомчості справ, чим фактично встановлено порушення правил підвідомчості справ.

Враховуючи викладене, перебіг позовної давності для пред'явлення даного позову почався з 05.07.2011 року (ухвала про затвердження уточненого реєстру вимог кредиторів ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування") та сплинув 05.07.2014 р., у той час як позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Рівненської області лише 01.02.2016 р., що стверджується відміткою відділу канцелярії та документального забезпечення суду на позовній заяві, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову з урахуванням наявної у матеріалах справи заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, позивачем у даній справі заяв (клопотань) про визнання причин пропущення позовної давності поважними, з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів, суду не подано. Поважних причин пропуску строку позовної давності не наведено.

Таким чином, вказана обставина є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи позивача щодо переривання перебігу позовної давності у зв'язку із поданням 02.12.2013 р. аналогічного позову до Рівненського міського суду, з передачею за підсудністю у Млинівський районний суд, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними обставинами.

Пункт 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р., якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У відповідності до пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності та про відмову у задоволенні даного позову.

Керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.