Постанова

від 14.11.2017 по справі 918/52/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 918/52/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Євсікова О.О.,

Сибіга О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай "

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2017 року

у справі № 918/52/16

господарського суду Рівненської області

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод

комунального устаткування",

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача: Вертас Марія Михайлівна

відповідача: Окунєв Ігор Сергійович

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай", в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 92/0-12 від 19 лютого 2016 року та додаткових пояснень по справі від 09 листопада 2016 року, просило в рахунок погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року в розмірі 23 615,38 Євро, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 28 січня 2016 року складає 639 480,21 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним між ним та відповідачем договором іпотеки від 18 червня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Млинівського міського нотаріального округу за реєстровим № 1077, а саме: на нежитлові будівлі

- літ. А-1: ангар, загальною площею 127,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633204;

- нежитлову будівлю літ. Б-1: фарбовий цех, загальною площею 444,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633104;

- нежитлову будівлю літ. В-1: склад, загальною площею 265,10 кв.м., розташовані за адресою: Рівненська область, Млинівський район, с. Владиславівка, вул. Центральна, 27 "а", що належить ТОВ "Агрофірма "Плай" на праві власності; просив визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, визначити початкову ціну для подальшої реалізації у розмірі 209 300,00 грн. з урахуванням ПДВ, на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Гал-Світ" у висновку про вартість майна від 15 лютого 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням боржником - відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування" своїх зобов'язань зі своєчасного повернення кредитної заборгованості за укладеним між ним та позивачем Генеральним кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року, в забезпечення виконання яких між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки від 18 червня 2009 року. Внаслідок неповернення кредиту у боржника перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 590, ч. 1 ст. 591 ЦК України, ст.ст. 33, 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами Іпотечного договору, просив погасити шляхом звернення стягнення предмет іпотеки.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20 червня 2017 року (суддя Політика Н.А.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач звернувся з даним позовом до господарського суду з пропуском строку позовної давності, перебіг якого для пред'явлення позову почався з 05 липня 2011 року - з дати винесення господарським судом Рівненської області у справі № 9/15 про банкрутство ВАТ "КЗКУ" ухвали про затвердження уточненого реєстру вимог кредиторів ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", та сплинув 05 липня 2014 року, а з позовом у даній справі банк звернувся лише 01 лютого 2016 року, що є підставою для відмови в задоволенні позову з урахуванням наявної у матеріалах справи заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2017 року (склад колегії суддів: Грязнов В.В. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) рішення господарського суду Рівненської області від 20 червня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах є обґрунтованими, оскільки факт невиконання позичальником - ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" своїх зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту є доведеним, докази погашення заборгованості за кредитом ні відповідачем, ні третьою особою не надано, а відтак, позивач, як іпотекодержатель, набув права звернути стягнення на предмет іпотеки. Визначаючи ціну продажу предмета іпотеки, суд, керуючись ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу висновок про вартість майна, складений ТОВ "Гал-Світ" на замовлення позивача, та дійшов висновку, що зазначений висновок може бути використаний для визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки ні відповідачем, ні третьою особою не доведено у належний спосіб невідповідності визначеної у зазначеному висновку вартості майна його дійсній вартості. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заявлені з дотримання строку позовної давності, який, як встановлено судом, переривався зверненням ПАТ АКБ "Львів" із заявою у справі про банкрутство боржника за кредитним договором та до загального суду з позовом до поручителя та іпотекодавця про стягнення заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно.

Не погодившись із зазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2017 року, а рішення господарського суду Рівненської області від 20 червня 2017 року залишити в силі. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Львів", правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів", (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування" (позичальник, третя особа) укладено Генеральний кредитний договір № 17 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умови якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відкличну невідновлювану кредитну лінію з лімітом 36 000,00 євро для модернізації основних засобів шляхом надання коштів за кредитною лінією окремими частинами (траншами) на підставі офіційних листів позичальника в межах вищезазначеної суми кредитної лінії (далі за текстом - ліміту), а позичальник зобов'язався погасити відкличну невідновлювальну кредитну лінію згідно з графіком пониження ліміту, визначеного в додатку-1, який є невід'ємною частиною даного договору, але не пізніше 31 жовтня 2012 року, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 9,99 % річних щомісячно, не пізніше останнього робочого дня. Сума, валюта траншу, цільове призначення, термін користування кредитом (його частиною), рахунки для обліку кредиту (його частини) та відсотків за користування кредитом, розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід'ємною частиною цього договору з моменту їх укладення.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором 19 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Львів", правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів", як іпотекодержателем, Відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування", як боржником, та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай", як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Млинівського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1077, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі літ. А-1: ангар, загальною площею 127,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633204, літ. Б-1: фарбовий цех, загальною площею 444,20 кв.м., реєстраційний номер об'єкту - 16633104 та літ. В-1: склад, загальною площею 265,10 кв.м., розташовані за адресою: Рівненська область, Млинівський район, с. Владиславівка, вул. Центральна, 27 "а".

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору іпотеки вартість предмета іпотеки згідно зі Звітом про оцінку майна, виконаного 07 травня 2009 року ФОП ОСОБА_10 (сертифікат ФДМУ № 5055/06 від 29 серпня 2006 року) становить 535 169,00 грн.

Заставна вартість предмета іпотеки становить 272 345,00 грн. згідно із Заключенням про актуалізацію майна, що передається в забезпечення повернення кредитних коштів, від 04 червня 2009 року.

В підпункті 2.1.4. пункту 2.1. договору іпотеки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником або іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або Кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 4 цього Договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання майна, переданого в іпотеку, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Судами встановлено, що Банк умови зазначеного вище кредитного договору виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредит в розмірі 36 000,00 Євро. Однак, позичальник здійснив погашення наданого банком кредиту лише частково - на суму 12 384,62 Євро, тобто виконав свої зобов'язання за кредитним договором не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 23 615,38 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 28 січня 2016 року складає 639 480,21 грн. Докази погашення зазначеної заборгованості за кредитом в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту за кредитним договором Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором № 17 від 19 червня 2009 року у розмірі 23 615,38 євро, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 28 січня 2016 року складає 639 480,21 грн. та просив визначити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, визначити початкову ціну для подальшої реалізації у розмірі 209 300,00 грн. з урахуванням ПДВ, визначену на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Гал-Світ" у висновку про вартість майна від 15 лютого 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судами встановлено, що зобов'язання за кредитним договором не були виконані, матеріали справи не містять доказів їх виконання ні боржником, ні іпотекодавцем, ні будь-якою іншою особою.

Прийнявши до уваги наведені норми закону, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що заявлені публічним акціонерним товариством АКБ "Львів" позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, оскільки позивач - публічне акціонерне товариство АКБ "Львів" має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на наявність у ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" перед Банком простроченої заборгованості за основним зобов'язанням (Генеральним кредитним договором).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

З метою встановлення ринкової вартості предмета іпотеки ухвалою господарського суду Рівненської області від 02 березня 2016 року у даній справі призначено проведення судової товарознавчо-економічної експертизи.

В листі №7238-7240 від 11 липня 2016 року експерт Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_11 повідомив господарський суд про неможливість проведення призначеної судом експертизи через незабезпечення доступу до об'єкту дослідження, відсутність можливості провести необхідні дослідження і дати відповіді на поставлені в ухвалі питання.

Разом з цим судами встановлено, що в матеріалах справи міститься звіт про оцінку майна від 15 лютого 2016 року, виконаний ТОВ "Гал-Світ" на замовлення позивача, яким встановлено, що станом на 15 лютого 2016 року ринкова вартість заставного майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" на праві приватної власності, становить 209 300 грн.

Визначаючи ціну продажу предмета іпотеки, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", правильно прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу для визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації висновок про вартість майна, складений ТОВ "Гал-Світ" на замовлення позивача, оскільки призначена у справі судова товарознавчо-економічна експертиза не була проведена, а відповідачем та третьою особою не доведено у належний спосіб невідповідності визначеної у висновку ТОВ "Гал-Світ" вартості майна його дійсній вартості.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови в позові.

Судами встановлено, що відповідач у справі звернувся до господарського суду Рівненської області із заявою про застосування строку позовної давності від 10 лютого 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 260, ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Умовами Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року з урахуванням додатків до нього № 1 від 19 червня 2009 року та № 2 від 30 червня 2010 року передбачено, що погашення відкличної невідновлювальної кредитної лінії здійснюється згідно з графіком пониження ліміту, визначеним в додатку 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору, але не пізніше 31 жовтня 2012 року.

Пунктом 5.5. та підпунктом "б" п. 8.1. Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року визначено, що банк має право достроково припинити кредитування та пред'явити кредит до стягнення з оплатою штрафних санкцій (якщо є підстави) у випадках та в порядку, передбачених розділом 8 цього договору. Банк має право достроково припинити кредитування та пред'явити кредит до стягнення з оплатою штрафних санкцій (якщо є підстави) у таких випадках: порушення проти позичальника справи про банкрутство.

Зазначеному праву банку кореспондується обов'язок позичальника достроково повернути банку повністю суму кредиту, відсотків, штрафних санкцій (якщо є підстави) у випадках та в порядку, передбачених розділом 8 цього договору (п. 4.2. кредитного договору).

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 07 червня 2010 року порушено провадження у справі №9/15 про банкрутство боржника за кредитним договором - ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" (далі за текстом - ВАТ "КЗМУ", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого.

Статтею 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судами встановлено, що 17 вересня 2010 року публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до господарського суду Рівненської області в межах провадження у справі № 9/15 про банкрутство ВАТ "КЗКУ" із заявою про визнання кредиторських вимог за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року, яка надійшла до господарського суду Рівненської області 04 жовтня 2010 року, реалізувавши тим самим своє право на дострокове повернення кредиту, передбачене п. 5.5., пп. "б" п. 8.1. Генерального кредитного договору №17 від 19 червня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 липня 2011 року у справі №9/15 про банкрутство ВАТ "КЗКУ" затверджено уточнений реєстр вимог кредиторів ВАТ "КЗКУ", до якого були включені і заявлені банком вимоги за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що таким зверненням строк позовної давності перервався та почався спочатку.

Крім того, як встановлено судами, 02 грудня 2013 року ПАТ АКБ "Львів" пред'явив в Рівненському міському суді позов до фізичної особи ОСОБА_12, як поручителя, та до іпотекодавця - ТОВ "Агрофірма "Плай" про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року, який був переданий за підсудністю до Млинівського районного суду Рівненської області. Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2015 року провадження у цивільній справі № 569/22486/13-ц за позовом ПАТ АКБ "Львів" до ТОВ "Агрофірма "Плай" в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором №17 від 19 червня 2009 року було закрито у зв'язку з тим, що такі вимоги з огляду на предмет позову та суб'єктний склад сторін не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Агрофірма "Плай" уклавши договір іпотеки набув статусу майнового поручителя, а позовні вимоги в суді загальної юрисдикції були пред'явлені банком до поручителя та іпотекодавця (майнових поручителів), які згідно зі ст. 554 ЦК України є солідарними боржниками перед кредитором.

За положенням частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається пред'явленням позову хоча б до одного із кількох боржників.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що пред'явлення позивачем 02 грудня 2013 року до районного суду позову до майнових поручителів про стягнення кредитної заборгованості спричинило, як наслідок, повторне переривання строку позовної давності, який закінчувався 02 грудня 2016 року, а до господарського суду у даній справі банк звернувся у січні 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк позовної давності до позовних вимог ПАТ АКБ "Львів" у даній справі переривався зверненням банку у справі про банкрутство боржника із заявою про визнання кредиторських вимог, а також зверненням до загального суду з позовом до солідарних боржників.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Плай" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2017 року у справі № 918/52/16 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Судді О.О. Євсіков

О.М. Сибіга