Ухвала

від 26.06.2017 по справі 826/4550/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4550/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Укртранснафтопродукт на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Укртранснафтопродукт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фінансової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ДП Укртранснафтопродукт (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фінансової служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000760/26-59-22-06, № 0007622211, № 0007612211, № 0007642211, № 0007632211 від 22.09.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23 лютого 2017 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року та постановити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Укртранснафтопродукт (код ЄДРПОУ 34355770) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2004 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 405/26-59/22-11/34355770 від 31.08.2015 року (надалі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем подано до контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень контролюючий орган листом № 45372/10/26-59-22-11/34355770 від 18.09.2015 року повідомив позивача про те, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення 22 вересня 2015 року:

№ 0007632211, яким позивачу за порушення п.п.212.1.4, 216.1, 217.1, 222.1.1, 223.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок (інші нафтопродукти) всього в сумі 9 894 047, 64 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 7 915 238, 11 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 978 809, 53 грн.;

№ 0007642211, яким позивачу за порушення п.п.212.1.4, 216.1, 217.1, 222.1.1, 223.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок (бензин моторний для автомобілів) всього в сумі 18 112 165, 61 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14 489 732, 49 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3 622 433, 12 грн.;

№ 000760/26-59-22-06, яким позивачу за порушення п. 49.18.2, п. 250.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем екологічний податок всього в сумі 1 396 835, 78 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 174 468, 62 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 279 367, 16 грн.;

№ 0007612211, яким позивачу за порушення п.п. 135.1, 135.5.4, 135.4.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 50 178 461 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 40 142 769 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10 035 692 грн.;

№ 0007622211, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.6, 185.1, 188.1, 187.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 30 110 909 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 24 088 727 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 022 182 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 01.10.2015 року подано скаргу (первинну) до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві).

Співробітниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укртранснафтопродукт (код ЄДРПОУ 34355770) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 543/26-59-22-10/34355770 від 07.12.2015 року (надалі - Акт перевірки).

За результатом розгляду скарги позивача (первинної) та з урахуванням висновків викладених в Актах перевірки ГУ ДФС у місті Києві прийнято Рішення № 18466/10/26-15-10-05-35 від 03.12.2015 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням ГУ ДФС у місті Києві позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), за результатом розгляду скарги ДФС України 15.02.2016 року прийнято Рішення № 3127/6/99-99-10-01-02-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішенням ГУ ДФС у місті Києв, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007612211 від 22.09.2015 року, суд зазначає наступне.

Як зазначається в акті перевірки та не заперечується позивачем, за період з 05.10.2014 року по 22.11.2014 року ДП Укртранснафтопродукт було отримано нафтопродукти, які рахуються на позабалансовому рахунку 0241 Активи на відповідальному зберіганні в кількості 72 442, 242 тони.

Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30.09.2014 року по справі № 522/15746/13-к (провадження № 1-кс/522/12939/14), клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України в Одеській області Жуковської Н.В., погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області Кашульським О.В., про зміну місця зберігання речових доказів та подальшої їх реалізації, в рамках кримінального провадження за № 12014160020000076 від 24.02.2014 року - задоволено. Надано дозвіл Державним підприємством Укртранснафтопродукт , на зміну місця зберігання речових доказів, а саме нафтопродуктів, які містилися в семи вагонах-цистернах з номерами: № 55694376-66, 54668280-66, 54665468, 73964082-66, 51711596-72, 54968256-66, 57679409-90 і нафтопродуктів у кількості 9 689 884 кілограм, та подальшої їх реалізації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивачем надано суду Акт приймання-передачі від 17.10.14 року (м. Васильків), підписаний представником ДП Укртранснафтопродукт Броцьким І.В. (надалі - Акт приймання-передачі від 17.10.2014 року).

Судом досліджено Акт приймання-передачі від 17.10.2014 року та встановлено, що даний документ підписано лише представником позивача, від представників ТОВ Восток підпис відсутній.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було повідомлено представника ТОВ Восток про підписання Акту прийому-передачі від 17.10.2014 року та відсутні докази того, що позивачем отримано нафтопродукти, які були на зберіганні у ТОВ Восток .

Як убачається з Акту перевірки позивачем до перевірки надано договір, укладений з ТОВ Спарта № 0210/14 від 02.10.2014 року, згідно з яким виконавець зобов'язується надати послуги з охорони об'єктів замовника, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх відповідно до умов договору.

Контролюючим органом зроблено висновки, що договір з ТОВ Спарта від 02.10.2014 року № 0210/14 в порушення вимог ухвали суду та акту приймання-передачі фактично ДП Укртранснафтопродукт не було виконано, а саме не змінено місце зберігання речових доказів.

Також, відповідачем під час перевірки встановлено, що лише по частині нафтопродуктів було змінено місце їх зберігання, відповідно до договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів № 3/1010 від 10.10.2014 року, укладеного з ЧП ПТФ ТАБ .

Проте, суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи, позивачем не було надано договір № 0210/14 від 02.10.2014 року та договір про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів № 3/1010 від 10.10.2014 року, а тому встановити факт отримання від ТОВ Восток та подальшого переміщення нафтопродуктів неможливо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом правомірно зроблено висновки про те, що фактично ДП Укртранснафтопродукт не було змінено місце зберігання речових доказів, які залишилися на території ТОВ Восток .

На виконання вимог ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 30.09.2014 року по справі № 522/15746/13-к (провадження № 1- кс /522/12941/14), позивачем надано суду Акт приймання-передачі від 05.10.2014 року (м. Херсон), підписаний генеральним директором ДП Укртранснафтопродукт ОСОБА_6 (надалі - Акт приймання-передачі від 05.10.2014 року).

Судом досліджено Акт приймання-передачі 05.10.2014 року та встановлено, що даний документ підписано лише директором ДП Укртранснафтопродукт ОСОБА_6, а від представника (директора) ТОВ Всеукраїнський промисловий союз підпис відсутній.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було повідомлено представника ТОВ Всеукраїнський промисловий союз про підписання Акту прийому-передачі від 05.10.2014 року та відсутні докази того, що позивачем отримано нафтопродуктів, які були на зберіганні у ТОВ Всеукраїнський промисловий союз .

Як убачається з Акту перевірки позивачем до перевірки було надано договір укладений з ДП Підприємство із забезпечення нафтопродуктами від 05.10.2014 року № 05-10/14ХР, згідно з яким виконавець надає замовнику за плату послуги з приймання, зберігання і відпуску товару, прийому і зливу товару із залізничних або автомобільних цистерн, як такого, що надійшов на нафтобазу виконавця, так і товару, що вже зберігається на нафтобазі.

Контролюючим органом зроблено висновки, що договір з ДП Підприємство із забезпечення нафтопродуктами від 05.10.2014 року № 05-10/14ХР складений в порушення ухвали суду та акту приймання-передачі, тому що фактично ДП Укртранснафтопродукт не було змінено місце зберігання речових доказів.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи позивачем не надано договору, укладеного з ДП Підприємство із забезпечення нафтопродуктами від 05.10.2014 року № 05-10/14ХР та доказів отримання від ТОВ Всеукраїнський промисловий союз нафтопродуктів та передачу їх в подальшому на зберігання ДП Підприємство із забезпечення нафтопродуктами .

З урахування викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично ДП Укртранснафтопродукт не було змінено місце зберігання речових доказів, які залишилися у ТОВ Всеукраїнський промисловий союз .

Також, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03.11.2014 року по справі № 522/20553/14-к (провадження №1-кс/522/14722/14), клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України в Одеській області Жуковської Н.В. погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області Кашульським О.В. про зміну місця зберігання речових доказів та подальшої їх реалізації, в рамках кримінального провадження за № 12014160020000076 від 24.02.2014 року - задоволено. Надано дозвіл на зміну місця зберігання речових доказів (нафтопродуктів), на які накладено арешт та подальшої їх реалізації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме - нафтопродуктів у кількості 65 733 тонн.

Позивачем надано суду Акт приймання-передачі від 22.11.2014 року (м. Одеса), підписаний генеральним директором ДП Укртранснафтопродукт ОСОБА_6 (надалі - Акт приймання-передачі від 22.11.2014 року).

Судом досліджено Акт приймання-передачі 22.11.2014 року та встановлено, що даний документ підписано лише директором ДП Укртранснафтопродукт ОСОБА_6, а від представника (директора) ПАТ Одеський НПЗ відсутній підпис.

Акт приймання-передачі від 22.11.2014 року підписано у присутності наступних сторонніх осіб: ОСОБА_8; ОСОБА_9, що мешкає: АДРЕСА_1, НОМЕР_5 видано Ленінським РВУ МВС Миколаївської області.

Згідно з Актом приймання-передачі від 22.11.2014 року ДП Укртранснафтопродукт передано на відповідальне зберігання та реалізацію газового конденсату у кількості 1180 тонн зі станції Одеса - Застава-1 , нафтопродуктів у кількості 65 733 тонн, з урахуванням того, що вказані речові докази знаходяться під митним контролем та не випущені у вільний обіг на митній території України.

Як убачається з Акту перевірки позивачем до перевірки надано договір, укладений з управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області Охорона від 23.11.2014 року № М-1/15/2-14 згідно з яким Охорона здійснює зберігання речових доказів (нафтопродуктів), на які накладено арешт.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи позивачем не було надано даного договору.

З урахування викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що фактично ДП Укртранснафтопродукт не було змінено місце зберігання речових доказів, а залишилося дане майно в ПАТ Одеській нафтопереробний завод .

Зберігання та реалізація речових доказів регламентується наступними нормативно- правовими актами: Кримінально процесуальним кодексом України, Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМ України від 19.11.2012 року № 1104 (надалі - Порядок № 1104) та Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року № 1340 (надалі - Порядок № 1340).

Суд звертає увагу на те, що в порушення п. 10, п. 11 Порядку № 1104, в матеріалах справи відсутні докази огляду, фотофіксації та складання протоколу огляду вилученого майна, яке перебувало на зберіганні ТОВ Всеукраїнський промисловий союз , ТОВ Восток та ПАТ ОНПЗ ; відсутні докази ведення книги обліку речових доказів.

Як убачається з матеріалів справи, фактично вищезазначені Акти приймання-передачі підписані лише представником (директором) ДП Укртранснафтопродукт .

Підписи директорів (представників) ТОВ Всеукраїнський промисловий союз , ТОВ Восток та ПАТ ОНПЗ та представника фінансового підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, відсутні в Актах приймання-передачі.

У відповідності до п. 12, п. 13 Порядку № 1340, на початку кожного року місцеві податкові інспекції із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов'язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться цими інспекціями. Протягом року в разі потреби дозволяється доповнювати єдиний реєстр торгівельних підприємств іншими торгівельними підприємствами за поданням органів, що вилучають та обліковують майно. Угоду з торгівельним підприємством, якому доручатиметься реалізація майна, укладає керівник або особа, що його заміщає, відповідного органу державної податкової служби, митного органу в межах повноважень, установлених законодавством. Угоди з торгівельними підприємствами на реалізацію майна укладаються лише після включення їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств та організацій.

Відповідач звертає увагу суду на те, що головним бухгалтером ДП Укртранснафтопродукт ОСОБА_10 27.08.2015 року надано пояснення старшому оперуповноваженому ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100100000015 від 19.07.2015 року.

У своїх поясненнях вона зазначила, що оприбуткування нафтопродуктів відбувається безпосередньо після отримання експертних висновків та аналізу ринку. Оскільки у 2014 році аналізи та експертизи були зроблені частково, то не всі види нафтопродуктів були оприбутковані. Лише після отримання всіх експертних висновків та аналізів ринку всі нафтопродукти будуть оприбутковані в повному обсязі .

Проте, суд звертає увагу на те, що під час перевірки та під час судового розгляду даної справи, позивачем не було надано належним чином завірених копій висновків та експертиз відповідних органів (ДП НДІННП МАСМА ).

Контролюючий орган зазначає, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю, наданою по позабалансовому рахунку 0241, станом на 20.05.2015 року було отримано речових доказів - нафтопродуктів на суму 786 170 319, 22 грн., а станом на 21.08.2015 року на суму 821 406 965, 01 грн.

Позивач звертав увагу суду на те, що отримані нафтопродукти по ухвалах суду, у перевіряємому періоді позивачем було реалізовано ТОВ Укройлпродукт на суму 182 992 882, 95 грн. (крім того ПДВ - 36 598 576, 59 грн.) самостійно без повідомлення контролюючого органу.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник), з однієї сторони, та ТОВ Укройлпродукт (покупець), з іншої сторони, 15.10.2014 року, укладено Договір поставки № 15-1/10/14 (надалі - Договір № 15-1/10/14).

Між сторонами підписано додатки до Договору № 15-1/10/14 протягом жовтня 2014 року - липня 2015 року, якими визначено умови поставки окремих партій товару (нафтопродуктів).

В підтвердження поставлення товару, позивачем надано суду видаткові накладні.

В матеріалах справи міститься Акт № 12091 повернення товару до договору поставки № 15-1/10/14 від 15.10.2014 року підписаним позивачем (постачальник) та ТОВ Укройлпродукт (покупець) (надалі - Акт повернення № 12091).

Судом встановлено, що згідно Акту повернення № 12091 ТОВ Укройлпродукт повернуло позивачу товар (Бензин А-92 Євро вид І, код УКТ ЗЕД 2710124194 на загальну суму разом з ПДВ 3 392 361 грн., в той час, як убачається з видаткових накладних (повернення) повернення товару слугувало на загальну суму з ПДВ 835 614, 70 грн., різниця по даним документам становить 2 556 746, 30 грн.

Як убачається з Акту перевірки та як зазначає відповідач, позивач на свій рахунок відніс оплату за відвантажені товари (нафтопродукти), що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 76 891 540, 37 грн., а повернув грошових коштів, згідно з виписками банку, на загальну суму 17 027 610 грн.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи позивачем не надано суду в повному об'ємі первинну документацію (видаткові накладні, податкові накладні, Акти приймання-передачі товару, транспортування, банківських виписок по рахункам), яка б спростовувала висновки зроблені контролюючим органом в Актах перевірки.

Згідно з п. 32 Порядку № 1104, фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Під час розгляду справи та під час перевірки було встановлено, що в порушення даного пункту витрати, пов'язані із зберіганням, транспортуванням, реалізацією речових доказів, здійснюються за рахунок ДП Укртранснафтопродукт .

В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2015 року справа № 757/26496/15-к зазначається, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000944 від 22.05.2015 року за фактом привласнення державного майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ДП Укртранснафтопродукт за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Встановлено, що Міністерством внутрішніх справ України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014160020000076 від 24.02.2014 року за фактами неправомірних дій службових осіб групи компаній Східноєвропейська паливно-енергетична компанія за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 364-1, ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205 КК України.

Як убачається з Акту перевірки та заперечень на позовну заяву, службові особи ДП Укртранснафтопродукт без проведення обов'язкової конкурентної процедури у вигляді біржових торгів або аукціону уклали з ТОВ Укройлпродукт , яке входить до складу групи компаній Фактор , договір поставки від 15.10.2014 року № 15-1/10/14, на підставі якого з 18.10.2014 року по 28.02.2015 року реалізували нафтопродукти у сукупному об'ємі 27 946, 0979 тонн.

Внаслідок порушення порядку реалізації нафтопродуктів, що є речовими доказами у кримінальному провадженні, та продажу їх за заниженою ціною, а також безпідставного використання коштів, одержаних від їх реалізації, службовими особами ДП Укртранснафтопродукт державі спричинено майнову шкоду на загальну суму 341 151 238, 83 грн.

Так, нафтопродукти, які передані ДП Укртранснафтопродукт на підставі ухвал слідчих суддів Приморського районного суду міста Одеси для зберігання та подальшої реалізації, є предметом кримінального правопорушення, по якому здійснюється досудове розслідування.

Відповідач звертає увагу на те, що 27.08.2015 року головним бухгалтером ДП Укртранснафтопродукт в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100100000015 від 19.07.2015 року було надано пояснення старшому оперуповноваженому ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем (Клієнт), з однієї сторони та ПАТ Фортуна-банк (Банк), з іншої сторони 18.11.2014 року укладено Договір банківського вкладу № 11ДПС/191/2113/ЮР (надалі - Договір № 11ДПС/191/2113/ЮР).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 Договору № 11ДПС/191/2113/ЮР, предметом цього Договору є залучення Банком для зберігання на платній основі (під визначений процент) грошей, які передаються Вкладником в управління Банку на встановлений строк. Сума вкладу складає 15 666 300 грн. Строк розміщення вкладу становить 127 календарних днів з 18 листопада 2014 року по 23 березня 2014 року. Розмір процентів за вкладом - 20,5 (двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, надалі за текстом - Проценти .

Сторонами до Договору № 11ДПС/191/2113/ЮР укладалися Додаткові угоди № 1 - № 5 протягом листопада 2014 року - вересень 2015 року, якими продовжувалося термін дії даного договору (до 05 жовтня 2017 року) та сума коштів, яка буде надходити на рахунок.

Крім того, між позивачем (Клієнт), з однієї сторони та ПАТ Фортуна-банк (Банк), з іншої сторони 26 травня 2015 року укладено Договір банківського вкладу № 11ДПС/250/2113/ЮР (надалі - Договір № 11ДПС/250/2113/ЮР). Сума вкладу складала 46 000 000 грн. Строк розміщення вкладу становить 8 календарних днів з 26 травня 2015 року по 02 червня 2015 року.

Сторонами до Договору № 11ДПС/250/2113/ЮР укладалися Додаткові угоди №1 - № 14 протягом червня 2015 року - листопада 2015 року, якими продовжувався термін дії даного договору (до 22 липня 2016 року), змінювалася сума вкладу, яка буде надходити на рахунок та збільшено процентну ставку до 5 (п'яти) процентів річних.

Судом встановлено, що фактично нафтопродукти, які передані ДП Укртранснафтопродукт на підставі ухвал слідчих суддів Приморського районного суду міста Одеси для зберігання та подальшої реалізації, були реалізовані ТОВ Укройлпродукт та грошові кошти отримані від реалізації речових доказів (нафтопродуктів) були перераховані на рахунки позивача (відкритих в АТ Фортуна-банк ).

Позивач в позовній заяві зазначає, що реалізація спірних нафтопродуктів була здійснена лише на виконання рішення суду, не є систематичною діяльністю підприємства, і не здійснювалася з метою отримання прибутку.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що ухвалами слідчих суддів в рамках розслідування кримінальних проваджень було накладено арешти на грошові кошти, які були отримані в результаті реалізації речових арештованих як речові докази нафтопродуктів та було зобов'язано ДП Укртранснафтопродукт перерахувати зазначені грошові кошти на рахунок Головного управління національної поліції в Одеській області для зберігання відповідно до чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 11.02.2016 року по справі № 520/1662/16-к (провадження № 1-кс/520/317/16) клопотання слідчого СГ слідчого відділення Таїровського ВП Київського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області Ніколайчука І.І., погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 Болгар А.В. про накладення арешту - задоволено. Накладено арешт на гроші у будь-якій валюті у готівковому або у безготівковому вигляді Державного підприємства Укртранснафтопродукт .

Суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується те, що позивачем здійснено реалізацію нафтопродуктів, які є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12014160020000076 від 24.02.2014 року, а отримані кошти від реалізації речових доказів були зараховані на рахунок позивача у Банку з 2014 року.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що абз. 3 п. 28 Порядку № 1104 чітко передбачено, що кошти, які отримані від реалізації майна, зараховуються на депозитний рахунок органу, який проводить досудове слідство, або суду, а не на рахунок (Вклад) відкритий товариством.

З аналізу матеріалів справи убачається, що позивачем було отримано кошти від реалізації арештованого майна, які розміщені на відкритих в банках рахунках, на які нараховувалися відсотки.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що позивачем порушено п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого до складу доходів, які враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, ДП Укртранснафтопродукт не враховано вартість товарів, реалізованих у звітному періоді за період 2014 рік на загальну суму 182 992 882, 95 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007612211 від 22.09.2015 року, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007622211 від 22.09.2015 року, суд зазначає наступне.

Між ДП Укртранснафтопродукт (Покупець), з однієї сторони, та ПП Багатогалузева фірма Консоль (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 25/11-14 від 25.11.2014 року (надалі - Договір № 25/11-14).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.4 Договору № 25/11-14, за цим Договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити сою (надалі Товар ) в кількості, за ціною (вартістю) та на таких умовах, що зазначені в даному договорі та Додатку до цього Договору, який підписується та скріплюються печатками обох Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Додаток).

Між сторонами 08.12.2014 року підписано Додаток № 1 до Договору поставки № 25/11-14 від 25.11.2014 року, в якому зазначено, що Продавець передає Покупцю товар в термін до 15 грудня 2014 року, товар - Соя, в кількості 4 200 (+/- 10%) тонн на загальну суму з ПДВ 31 752 000 грн.

В підтвердження виконання умов Договору № 25/11-14 позивачем надано суду наступні документи: Акт приймання-передачі; податкові накладні; Рахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; видаткові накладні,

В матеріалах справи міститься Договір № 1212 складського зберігання від 12.12.2014 року, укладеного між ТОВ Агро-Транзит-Інвест (Зерновий склад), з однієї сторони, та Позивачем (Поклажодавець), з іншої сторони (надалі - Договір № 1212).

В підтвердження виконання умов даного Договору позивачем надано суду наступні документи: Додаток № 1 від 12.12.2014 року та Акт приймання-передачі товару від 12 грудня 2014 року в кількості 4 200 тонн, передання товару (сої) здійснено в м. Херсон, вул. Домобудівна, 11 у зберігальника ТОВ Агро - Транзит - Інвест .

Контролюючий орган в Актах перевірки та запереченнях на позовну заяву зазначає наступне: Підприємству запропоновано надати до перевірки первинні документи, які б підтверджували виконання кожного елементу зазначених операцій, а саме: сертифікати відповідності, якості та походження сої; договір оренди складу для зберігання сої ТОВ Агро - Транзит - Інвест м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, первинні документи, які підтверджують зберігання сої, акт приймання сої на зберігання, а також повернення зі зберігання; первинні документи, що підтверджують здійснення аналізів при прийнятті зернових на зберігання та продаж на предмет стану в якому можливе зберігання зернових (незаражений стан, стан, що не гріється, не мати сторонніх запахів, не мати шкідливих домішок, не мати інших карантинних рослин або інших об'єктів); первинні документи, які підтверджують транспортування сої (ТТН, дорожні листи).

До перевірки підприємством зазначені документи не надано.

Крім того, неможливо підтвердити реальність здійсненої поставки сої у грудні 2014 року, у зв'язку з тим, що первинні документи ПП БФ Консоль втрачені , про що підприємством було надано лист до ДПІ у місті Херсоні ДФС у Херсонській області та ДПІ у місті Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області було складено податкову інформацію від 15.06.2015 року № 216/21-03-22-04/31220937.

Між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП Борисфен-Полігранд-Т (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 04/11 від 04.11.2014 року (надалі - Договір № 04/11), у відповідності до п. 1.1 - п. 1.4, п. 3.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (надалі - макуха соняшника), а Покупець приймає у власність та сплачує Продавцю загальну вартість Товару.

В матеріалах справи міститься Договір № 07/11/14-УТНП-ДТ/Зб складського зберігання від 07.11.2014 року, укладеного між ПАТ Дніпровський термінал (Зерновий склад), з однієї сторони, та Позивачем (Поклажодавець), з іншої сторони (надалі - Договір № 07/11/14-УТНП-ДТ/Зб).

В підтвердження виконання умов Договорів позивачем надано суду наступні документи: Додаткову угоду № 1 від 07.11.2014 року до Договору № 07/11/14-УТНП-ДТ/Зб складського зберігання від 07.11.2014 року; Акт приймання-передачі товару від 11.11.2014 року в кількості 3 500 тонн, передання товару ( жмых подсолнечника ) здійснено в місті Херсон, вул. Перекопська, буд.169 у зберігальника ПАТ Дніпровський термінал ; податкові накладні: від 11.11.2014 року № 1 на загальну суму з ПДВ 16 275 000 грн., від 18.12.2014 року № 2 на загальну суму з ПДВ 5 741 044, 80 грн.; видаткові накладні: № 5 від 11.11.2014 року товар - макуха, на загальну суму з ПДВ 16 275 000 грн., № 5 від 18.12.2014 року на загальну суму з ПДВ 5 741 044, 80 грн. Судом першої інстанції було залучено до матеріалів справи надані копії.

Проте, судом встановлено, що позивачем, як до перевірки, так і до матеріалів справи, не надано наступні документи: сертифікати відповідності, якості та походження макухи соняшнику; первинні документи, які підтверджують зберігання макухи соняшнику, акти приймання макухи соняшнику на зберігання, а також повернення зі зберігання; первинні документи, що підтверджують здійснення аналізів при прийнятті на зберігання та продаж зернових на предмет стану в якому можливе зберігання зернових (незаражений стан, стан, що не гріється, не мати сторонніх запахів, не мати шкідливих домішок, не мати інших карантинних рослин або інших об'єктів), дані документи є обов'язковими до умов вищезазначених договорів (№ 04/11, № 07/11/14-УТНП-ДТ/Зб).

Позивачем надано суду Договори комісії, які на його думку підтверджують подальшу реалізацію товару.

При дослідженні договорів встановлено, що вони фактично не виконані, а тому наявність укладених договорів не може слугувати абсолютним доказом їх виконання, оскільки лише первинна документація є підтвердженням виконання даних Договорів.

Також, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Квадро (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки від 28.11.2014 року № 28/11-КВ (надалі - Договір № 28/11-КВ).

У відповідності до умов Договору № 28/11-КВ продавець зобов'язується передати у власність покупцю олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014, а покупець приймає у власність та оплачує Продавцю загальну вартість Товару.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано суду наступні документи: Додаткову угоду від 29.11.2014 року, Специфікації № 1 - № 3; видаткові накладні; податкові накладні.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем, як до перевірки, так і до матеріалів справи, не надано наступних документів: сертифікати відповідності, якості та походження олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014 року; первинні документи, які підтверджують зберігання олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014 року, акти приймання олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014 року на зберігання, а також повернення зі зберігання; первинні документи, які підтверджують здійснення аналізів при прийнятті зернових на зберігання та продаж на предмет стану в якому можливе зберігання зернових (незаражений стан, стан, що не гріється, не мати сторонніх запахів, не мати шкідливих домішок, не мати інших карантинних рослин або інших об'єктів); первинні документи, які підтверджують транспортування зернових; ТТН; докази поставки товару на склад; банківські виписки.

Також, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Ітанікс Стронг (Постачальник), з іншої сторони, 15.10.2014 року укладено Договір № 15/10УС (надалі - Договір № 15/10УС), у відповідності до п. 1.1 - п. 1.8, п. 3.1 якого, Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити Покупцю нафтопродукти (далі за текстом - Товар ), а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором та додатками до нього, прийняти Товар та оплатити його відповідно до умов, визначених в цьому Договорі або додатках до нього.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: Додаток від 28.10.2014 року до Договору № 15/10УС, найменування товару: Бензин автомобільний А-92-Євро, загальна кількість 6 500 тонн, на загальну вартість з урахуванням ПДВ 119 730 000 грн.; податкові накладні; видаткові накладні.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні наступні документи: документи, які б підтверджували постачання товару; сертифікати відповідності, якості та походження нафтопродуктів; первинні документи, які підтверджують зберігання нафтопродуктів; первинні документи, які підтверджують транспортування нафтопродуктів (ТТН, дорожні листи); довіреності на отримання товару; банківських виписок, які підтверджували реальність придбання товару.

Крім того, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Трейд Інвест Компані (Постачальник), з іншої сторони, 14.11.2014 року укладено Договір № 14/11УТ (надалі - Договір № 14/11УТ).

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: Додатки до Договору № 14/11УС: від 14.10.2014 року № б/н найменування товару: Бензин автомобільний А-95 Premium класс С1 на загальну кількість 3 700 тонн, на загальну вартість з урахуванням ПДВ 75 924 000 грн.; від 31.05.2015 року № б/н найменування товару: Бензин автомобільний А-95 Premium клас С1 на загальну кількість 3 700 тонн, на загальну вартість з урахуванням ПДВ 75 924 000 грн.; податкові накладні; видаткові накладні.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні наступні документи: документи, які б підтверджували постачання товару; сертифікати відповідності, якості та походження нафтопродуктів; первинні документи, які підтверджують зберігання нафтопродуктів; первинні документи, які підтверджують транспортування нафтопродуктів (ТТН, дорожні листи); довіреності на отримання товару; банківських виписок, які підтверджували реальність придбання товару.

У відповідності до пп. 14.1.202 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Так, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року N 207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Відповідно до абз. 2 пп. 11.1 п. 11 Правил № 363 залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Судом встановлено, що позивачем не підтверджено транспортування товару за договорами, відсутні подорожні листи, а також не підтверджено здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, отриманого від контрагента товару та зберігання отриманого товару на складі у зберігачів.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, а тому, податкове повідомлення-рішення № 0007622211 від 22.09.2015 року прийняте з урахуванням всіх обставин, а отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладене в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року по справі № К/800/37371/14 та постанові Верховного суду України від 15 грудня 2015 року по справі № 21-4266а15/826/13848/13-а, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року № К/800/21863/13.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 22.09.2015 року: № 0007642211, № 0007632211, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, проведеною перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з акцизного податку ДП Укртранснафтопродукт за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, на основі наданих первинних і облікових документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, актів прийому-передачі, встановлено їх заниження.

Як зазначає відповідач, листом Херсонської митниці Міндоходів від 10.10.2014 року № 07/15-19/5619 повідомлено, що згідно з даними документального обліку у резервуарах, розташованих за адресами: м. Херсон, вул. Чайковського, 236 та м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н, знаходиться товар бензин А-95 загальною кількістю 19 402, 203 т, з яких: 18 402, 203 т перебуває під митним контролем, 1000 т не перебуває під митним контролем (надійшли на т/х Мugan та оформлені ПзП Лукойл-Україна у митному режимі імпорту за митною декларацією № 508040000/2014/000875 від 21.03.2014 року).

Інша інформація щодо оформлення переданих ДП Укртранснафтопродукт нафтопродуктів у митному режимі імпорту зі сплатою акцизного податку - відсутня.

Митні декларації, які б засвідчили розмитнення зазначених нафтопродуктів, ДП Укртранснафтопродукт не надано, як до перевірки так і до матеріалів справи.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 212.1.4 п. 212.1 ст. 212, п. 216.1 ст. 216, п. 217.1 ст. 217, п.п. 222.11 п. 222.1 ст. 222, п. 223.1 ст. 223 Податкового кодексу України ДП Укртранснафтопродукт самостійно не обчислено та не сплачено до бюджету акцизний податок з підакцизних товарів (нафтопродуктів), чим занижено податкові зобов'язання з акцизного податку на суму 22 404 970, 61 грн., у тому числі: за жовтень 2014 року на суму 11 275 313, 48 грн., за листопад 2014 року на суму 8 956 016, 68 грн., за грудень 2014 року на суму 2 173 640, 45 гривень.

Відповідно до п.п. 212.1.4 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платниками податку є; особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 216.1 ст. 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Враховуючи, викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2015 року: № 0007642211, № 0007632211 є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № 000760/26-59-22-06, суд звертає увагу на наступне.

Так, перевіркою встановлено, що ДП Укртранснафтопродукт є платником екологічного податку та на порушення п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України не нараховано і не сплачено екологічного податку на загальну суму 1 117 468, 62 грн., у т. ч. за III квартал 2014 року у сумі 1 117 468, 62 грн.

Як свідчать матеріали справи, ДП Укртранснафтопродукт реалізовувало нафтопродукти (дизельне пальне, бензин) згідно ухвал Приморського районного суду міста Одеси.

Відповідно до зазначених ухвал ДП Укртранснафтопродукт було реалізовано нафтопродуктів (дизельне пальне, бензин) в наступних обсягах: за жовтень 2014 рік бензин автомобільний підвищеної якості - 1 570, 06 т, ДП підвищеної якості вид І - 4 698, 824 т, за листопад 2014 року - бензин автомобільний підвищеної якості - 4 653, 18 т, ДП підвищеної якості вид І - 63,301 т, за грудень 2014 року - бензин автомобільний підвищеної якості - 2 096, 561 т, ДП підвищеної якості вид І - 903, 918 тонн.

Згідно з підпунктом 242.1.4 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування екологічного податку є обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами.

Статтею 241 Кодексу визначено податкових агентів зі сплати екологічного податку.

Так, згідно пункту 241.1 статті 241 Кодексу податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Пунктом 241.2 статті 241 Кодексу, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Судом встановлено, що оскільки позивачем не було сплачено екологічний податок та не було подано відповідної декларації, то в даному випадку встановлені порушення контролюючим органом є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № 000760/26-59-22-06 прийнято з урахуванням всіх обставин, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окремо, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що платник податку після отримання акту перевірки має право надати документи, визначені в акті перевірки. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією позивачем контролюючому органу надано не було.

Оскільки відповідачу не було надано в повному обсязі первинно - бухгалтерських документів під час перевірки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушень позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами, а тому позовні вимоги Державного підприємства Укртранснафтопродукт є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги позивачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 26 травня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з позивача.

З урахуванням положень Закону України Про судовий збір , з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, що становить 1 808 409, 11 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Укртранснафтопродукт - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства Укртранснафтопродукт (адреса: 04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1/6, код ЄДРПОУ 34355770) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 808 409 (один мільйон вісімсот вісім тисяч чотириста дев'ять) грн. 11 (одинадцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст ухвали виготовлено 27.06.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.