Ухвала

від 21.06.2017 по справі 804/5390/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2017 рокусправа № 804/5390/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/5390/16

за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (далі по тексту - Позивач, ПрАТ ДТРЗ ) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі по тексту - Відповідач), в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на загальну суму 3996,59 грн., з них за основним платежем - 3197,27 грн., та за штрафними санкціями - 799,32 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10927335,50 грн., з них за основним платежем - 7446201,00 грн., та за штрафними санкціями - 3481134,50 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 30.05.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10924811,00 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 10.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23065555,00 грн., з них за основним платежем - 16489859,00 грн., та за штрафними санкціями - 6575696,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року відкрито провадження по справі № 804/5390/16.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначав, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем доходу за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року є такими, що не відповідають дійсності, оскільки ПрАТ ДТРЗ скористався варіантом відображення суми недоплати за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, відповідно до приписів ст.. 50 ПК України, тобто відобразив у другому кварталі 2014 року, що не охоплювалось перевіркою податкового органу. Зазначено, що у Позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій протягом перевіряємого періоду, при цьому наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів. Зауважують, що фактично зустрічні звірки контрагентами Позивача податковим органом не проводились, а тому висновки про нікчемність здійснюваних господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Протоколи допиту свідків у кримінальному провадженні не можуть бути належними доказами в адміністративній справі. Вважають, що не є платниками екологічного податку, оскільки спеціальний дозвіл на розміщення відходів не отримували.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/5390/16 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 р. № НОМЕР_4, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 10.03.2016 р. № НОМЕР_1, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 р. № НОМЕР_3, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

В решті вимог - відмовлено. (суддя - Гончарова І.А.) .

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність вчинюваних господарських відносин, докази підробки вказаних документів чи їх фіктивності відсутні, контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому обставини, висновки податкового органу щодо нереальності господарських відносин між Позивачем та його контрагентами зроблені фактично з огляду на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок та носять характер припущень, а протоколи допиту свідків не є допустимими та беззаперечними доказами, які є безумовною та достатньою підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів та для позбавлення покупця права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) у спірних постачальників. В той же час, податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 року № НОМЕР_2 на момент судового розгляду є відкликаним, а тому вимоги в частині визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/5390/16 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому, що задекларовані платником податків в податковому обліку господарські операції реально не здійснювалися з урахуванням неможливості контрагентами вести господарську діяльність силу відсутності виробничих фондів, технічного персоналу, виробничих активів та інших умов. Зауважено, що кримінальне провадження відносно посадової особи платника податків закрито з нереабілітуючих підстав, а тому ними правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної за фактом скоєння кримінального правопорушення. Зазначено, що в умовах ПК України з 01.01.2011 року незважаючи на відсутність дозволу на розміщення відходів у підприємства, є об'єктом та базою щоквартального оподаткування відходи, які тимчасово розміщуються на території підприємства, разом з тим, Позивач не у повному обсязі включив до податкової декларації з екологічного податку фактичні обсяги відходів, що утворилися у процесі виробництва підприємства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Позивач - ПрАТ ДРТЗ надало заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких зауважили, що в розрізі положень п. 36 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України податковий орган мав право на прийняття податкового повідомлення-рішення лише в межах суми, встановленої ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2016 року. Зустрічні звірки з контрагентами Позивача фактично не проводились, а тому відповідні акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть свідчити про реальність чи нереальність вчинюваних господарських операцій. Протоколи допиту свідків не можуть бути беззаперечними доказами для висновків про відсутність фактичного виконання договорів, при цьому факт створення допитуваними особами підприємств без мети здійснення фінансово-господарської діяльності не встановлено відповідними судовими рішеннями. Помилки в оформленні товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості чи ненадання вказаних документів не можуть свідчити про відсутність фактичного руху активів між сторонами.

Представники Відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/5390/16 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники Позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.

У судовому засіданні, заслухавши представників Позивача та Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається матеріалів справи, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області майора податкової міліції ОСОБА_1 від 16.07.2014 року співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби з 21.07.14 р. по 22.08.14 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод .

Результати перевірки оформлено актом від 01.09.2014 р. № 8/28-01-40-03-00659101 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ ДТРЗ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 01.06.2014 року по взаємовідносинах із контрагентами, по яких не підтверджена поставка ТМЦ повним обсягом первинних документів .

В зазначеному акті перевірки, податковий орган дійшов висновків про порушення законодавства ПрАТ ДТРЗ пп.240.1.3 п.240.1 ст.240, пп.242.1.3 п.242.1 ст.242, п.246.2 ст.246, п.249.6 ст.249 Податкового кодексу, в результаті чого занижений екологічний податок за розміщення відходів у сумі 3197,27 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на загальну суму 3 996,59 грн., з них за основним платежем - 3 197,27 грн., та за штрафними санкціями - 799,32 грн.

Податковий орган дійшов висновків про порушення законодавства ПрАТ ДТРЗ пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 44.1 ст. 44, п. 135.2, пп.135.5.15 п.135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.16 ст. 137, п.138.2, пп.135.8.5 п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ, із змінами та доповненнями, ст. 1 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 16 489 859,00 грн.

З огляду на вказане Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 10.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23065555,00 грн., з них за основним платежем - 16489859,00 грн., та за штрафними санкціями - 6575696,00 грн.

Податковий орган дійшов висновків про порушення законодавства ПрАТ ДТРЗ п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188., п. 192.1 ст. 192., п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3.п. 198.6 ст.198, пп. є), є), ж), з), п. 201.1, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7446201,0 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.03.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 927 335,5 грн., з них за основним платежем - 7 446 201 грн., та за штрафними санкціями - 3 481 134,5 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 26.05.2016р № 11747/10/2810104-33 скаргу ПрАТ ДТРЗ задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016р № НОМЕР_4 та № НОМЕР_1, а податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016р № НОМЕР_2 скасовано в частині донарахування зобов'язань по операціям з реалізації металобрухту та у відповідній частині штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідачем на підставі рішення про результати розгляду скарги від 26.05.2016р № 11747/10/2810104-33 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 30.05.2016 року на загальну суму 10924811,00 грн., яким зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/5390/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалась, а тому колегією суддів у відповідності до приписів ст. 195 КАС України не переглядається.

Надаючи правову оцінку рішенням суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо сплати Позивачем екологічного податку, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.57 п. 14.1 ст. 14 ПК України, екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що розміщення відходів - це постійне (остаточне) знаходження або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр т. п.), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів.

Відповідно до п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно із пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Крім того, відповідно п.242.1 ст. 242 Податкового Кодексу України та ст. 1 Закону України Про відходи - розміщуються відходи в спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, сховищах, полігонах, комплексах, ділянках надр, спорудах тощо, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів.

Тобто, визначальним критерієм для сплати екологічного податку є розміщення відходів та отримання відповідного дозволу.

Таким чином, оскільки ПрАТ ДТРЗ не здійснює діяльність із розміщення відходів у спеціально відведених місцях, та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підприємство не є суб'єктом сплати екологічного податку, база оподаткування таким податком відсутня, а, отже, відповідач необґрунтовано прийшов до висновку про порушення підприємством положень п. 240.1.3 п.240.1 ст.240, п.п.242.1.3 п.242.1 ст.242, ст.246, п.249.6 ст.249 ПК України.

Оскаржуючи рішення суду в цій частині, СДПІ не наводить обставин, які свідчать про розміщення Позивачем відходів у спеціально відведених місцях, оскільки лише наявність таких обставин свідчить про набуття підприємством статусу платника екологічного податку.

Крім того, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку , що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПС України від 16.12.2011 р. № 258, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано спеціальний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Доказів отримання Позивачем зазначеного дозволу Відповідачем всупереч приписам ст.. 71 КАС України ні до суду першої , ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Щодо заниження Позивачем доходу за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, внаслідок чого порушено приписи пп. 135.5.15 п.135.5 ст.135 ПК України, колегія судів зазначає наступне.

Підпункт 135.5.15 ПК України, на який посилається відповідач в акті, має зміст "інші доходи платника податку за звітний податковий період", тобто доходи, які не перелічені в інших пунктах ст. 135 ПК України, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За позицією податкового органу Позиач відповідно до акту від 07.03.2014 року№ 05-19/1 ревізії фінансово-господарської діяльності ПрАТ ДТРЗ за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, встановлено надлишки основних засобів на загальну суму 14 280,0 грн., а також проведеною інвентаризацією запасів (металобрухту кольорових металів, який виникає в ході виробництва напівфабрикатів власного виробництва, проведення ремонтних робот, ТРС), встановлено надлишки на загальну суму 1 279,21 грн. (бронза (стружка) інв. 06105461 у кількості 30 кг. на суму 1162,35 грн. та стружка алюмінію інв. 06106761 у кількості 36 кг. на суму 116,86 грн.).

Однак, згідно вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Так, Позивача скористався другим варіантом відображення суми недоплати , а саме за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання , тобто відобразив у другому кварталі 2014 року, що не охоплювалось перевіркою податкового органу, що податковим органом спростовано не було.

Відносно висновків податкового органу про заниження Позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентами були, зокрема здійснені на підставі отриманих актів щодо неможливості проведення зустрічної звірки з контрагентами та актів про результати перевірки контрагентів; протоколи допиту свідків; відсутність або недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних; відсутність сертифікатів якості; недоліки в заповненні видаткових накладних.

Колегія суддів апеляційного суду виходить зі ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер та практики ЄСПЛ, викладеної в рішеннях останнього від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії , від 18.05.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , згідно якої платник податків не повинен відповідати за податкові порушення своїх контрагентів, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, згідно ПК України платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 ГК України) наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені суб'єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ, а відповідно сам лише висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами з посиланням на фіктивність господарської діяльності, встановленої вироком суду без доведення в даному випадку відповідачем, як то передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України, обізнаності позивача щодо порушення та зловживання своїх контрагентів, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю відбулись - є протиправним.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В той же час, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2016р, якою ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 212 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до ст.49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, протокол допиту свідка у кримінальному провадженні не може бути належним доказом в адміністративній справі. Крім того, кримінально-процесуальне законодавство надає право особі відносно якої проводиться допит, відмовитися від раніше наданих свідчень або змінити їх.

За наведених вище обставин у їх сукупності, суд першої інстанції вірно не прийняв висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № від 01.09.2014 р. № 8/28-01-40-03-00659101 щодо встановлення протоколів допиту свідків, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеними суб'єктами господарювання та Позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що надаючи оцінку господарським операціям між Позивачем та його контрагентами, суд першої інстанції вірно виходив з того, що пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ ТД 13 Елемент , ТОВ Метарон , ТОВ Транстех-Дніпро , ТОВ Держтранссервіс , ПП Лагос-08 , ТОВ Еталон Маркет , ТОВ Ліхт-Трейд , ТОВ Автобудпартнер , ТОВ ВКФ Медея , ТОВ ДОК-2 , ТОВ ЮВ-Сталь , ТОВ Дніпро-Сервіс Плюс , ТОВ 2М ОСОБА_3 , ТОВ Універсал Ремонт Сервіс , ТОВ Феро-Сервіс , ТОВ Інтерпромальянс , ТОВ ФІН Дніпро , ТОВ Фортуна-Контракт , ТОВ ТД Техномет , ТОВ Комерційна Фірма ОСОБА_3 , ТОВ НВП Металелектромаш , ТОВ Промснаб , ТОВ ТОЛК , ТОВ Магнум Сервіс , ТОВ Група ОСОБА_4 , ТОВ Держтранссервіс , ТОВ Норен , ТОВ МПЗ , ТОВ Матадор , ТОВ Ривс , ТОВ Лігран , ТОВ Старт-Д , ТОВ Авінс Трейд , ТОВ Супутник , ПП АТМ , ТОВ Промтехгруп ЛТД , ТОВ ПТР-Ресурс , ТОВ АСТ-Консалтінг , ТОВ Комсервіс Плюс , ПП Флоксис , ТОВ Фірма Градострой , ТОВ Тріа Грандіс , ПП Рембудкомплект-Плюс , ПП Вісмут , ПП Дузер , ПП Ватер-Шпаг , ТОВ Енікс-Україна , ПП "КРОНОС ДНЕПР", ПП Апплікат , ОСОБА_5, ТОВ Декор-Дніпро , ТОВ ВКФ "Промтехпостачання", ТОВ Фірма Біт , ТОВ ВКФ Дніпро - Південь , НВП ТОВ Радар , ФОП ОСОБА_6, ПП "ЄВРАЗХІМ", ТОВ "Черкаський хімічний завод "Синтез", ТОВ ЕК "Едванс", ТОВ "Дніпропетровський завод спецобладнання", ТОВ "Атака ТОВ "Укр-Композит", ТОВ "Компанія ДГС".

Судом встановлено, що ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало наступні договори постачання з ТОВ «ДОК-2» : Договір постачання № 050501 від 05.05.2011; Договір постачання № 050502 від 05.05.2011; Договір постачання № 050503 від 05.05.2011; Договір постачання № 050504 від 05.05.2011; Договір постачання № 050505 від 05.05.2011; Договір постачання № 110104 від 11.04.2011; Договір постачання № 110204 від 11.04.2011; Договір постачання № 110304 від 11.04.2011; Договір постачання № 110404 від 11.04.2011; Договір постачання № 110466 від 01.03.2011; Договір постачання № 110504 від 11.04.2011; Договір постачання № 110604 від 11.04.2011; Договір постачання № 111049 від 01.05.2011; Договір постачання № 111080 від 01.05.2011; Договір постачання № 111096 від 19.05.2011; Договір постачання № 111176 від 26.05.2011; Договір постачання № 112104 від 21.04.2011; Договір постачання № 210401 від 27.04.2011; Договір постачання № 210402 від 27.04.2011; Договір постачання № 210403 від 27.04.2011; Договір постачання № 110635 від 01.04.2011; Договір постачання № 110637 від 01.04.2011.

На виконання умов договорів ТОВ «ДОК-2» відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 181881,60 грн у т.ч. ПДВ 30313,60 грн, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 181881,60 грн у т.ч. ПДВ 30313,60 грн, які було надано до перевірки.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Між ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (Замовник) та ТОВ ВКФ «Медея» (Постачальник) укладено 66 договорів поставки. А саме: №19/11017 від 11.01.2011, № 110225 від 01.02.2011, № 110428 від 01.03.2011, № 110475 від 01.03.2011, № 110474 від 01.03.2011, № 110473 від 01.03.2011,№ 110472 від 01.03.2011, № 110471 від 01.03.2011, № 110470 від 01.03.2011, № 110469 від 01.03.2011, № 110468 від 01.03.2011, № 110467 від 01.03.2011, № 110638 від 01.04.2011, № 110636 від 01.04.2011, № 11102 від 22.03.2011, № 11042 від 01.05.2011, № 11040 від 01.05.2011, № 11039 від 01.05.2011, № 111085 від 19.05.2011, № 483 від 25.05.2011, № 111177 від 26.05.2011, 19/110 від 11.01.2011,№19/102 від 27.12.2010, № 11167 від 19.05.2011, № 111274 від 02.06.2011, № 111328 від 01.06.2011,№ 111414 від 16.06.2011, № 111413 від 16.06.2011, № 111412 від 16.06.2011, №111450 від 20.06.2011, №111449 від 20.06.2011, № 111567 від 30.06.2011, № 11222 від 07.07.2011, № 111733 від 01.07.2011, № 111734 від 01.07.2011,№1948 від 09.08.2011,№ 11270 від 01.09.2011, №112494 від 01.09.2011,№112541 від 01.09.2011, № 112537 від 01.09.2011, № 112540 від 01.09.2011, № 112538 від 01.09.2011, № 112610 від 22.09.2011, № 11075Т від 15.09.2011, № 11270 від 01.09.2011, № 113023 від 28.10.2011, № 113275 від 01.11.2011, № 11075Т від 15.09.2011, № 113461 від 01.12.2011, № 12036 від 26.01.2012, № 12035 від 26.01.2012, № 12035 від 26.01.2012, № 12039 від 26.01.2012, № 11075Т від 15.09.2011, № 11075Т від 15.09.2011, № 120536 від 15.03.2012, №120545 від 15.03.2012, №120535 від 15.03.2012, № 12036 від 26.01.2012, №12035 від 26.01.2012, №12036 від 26.01.2012, № 840 від 29.03.2012, № 12039 від 26.01.2012,№ 12036 від 26.01.2012, № 12035 від 26.01.2012,№ 988 від 09.04.2012.

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 882542,64 грн у т.ч. ПДВ 147090,44 грн, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 882542,64 грн у т.ч. ПДВ 147090,44 грн, які було надано до перевірки.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник) було укладено договори № 110555, №110556, №110557 від 01.04.2011р. з ТОВ «ТД « 13 Елемент» (Постачальник)

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 7963,92 грн у т.ч. ПДВ 1327,32 грн, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 7963,92 грн у т.ч. ПДВ 1327,32 грн, які було надано до перевірки.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Між ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник) та ТОВ «Еталон Маркет» (Постачальник) укладено договір поставки №11287 від 29.09.2011р., специфікація №1 до договору №11287 від 29.09.2011р. на загальну суму 78999,60 грн., в т.ч. ПДВ 13166,60 грн. Найменування продукції: теплообмінник 2ТЕ10Л.20.35.125 б/в, редуктор 2ТЕ116.40.35.001 б/в.

Також ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник) уклало договір поставки №11308 від 18.10.2011р. з ТОВ « Еталон Маркет » (Постачальник), специфікація №1 до договору №11308 від 18.10.2011р. на загальну суму 39600,00 грн., в т.ч. ПДВ 6600,00 грн.

ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник) уклало договір поставки №1121 від 07.04.2011р. з ТОВ « Еталон Маркет » (Постачальник), специфікація №1 до договору №11121 від 07.04.2011р. на загальну суму 54360,00 грн., в т.ч. ПДВ 9060,00 грн.

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 226816,98 грн у т.ч. ПДВ 37802,83 грн, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 226816,98 грн у т.ч. ПДВ 37802,83 грн грн, які було надано до перевірки.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало наступні договори постачання з ТОВ «ЮВ-Сталь» (Постачальник) (код 36441583):Договір постачання № 110777 від 01.04.2011; Договір постачання № 110778 від 01.04.2011; Договір постачання № 111121 від 20.05.2011; Договір постачання № 111178 від 26.05.2011; Договір постачання № 111258 від 02.06.2011; Договір постачання № 111327 від 01.06.2011; Договір постачання № 111359 від 10.06.2011; Договір постачання № 111443 від 20.06.2011; Договір постачання № 111444 від 20.06.2011; Договір постачання № 111445 від 20.06.2011; Договір постачання № 111446 від 20.06.2011; Договір постачання № 111447 від 20.06.2011; Договір постачання № 111448 від 20.06.2011; Договір постачання № 111664 від 08.07.2011; Договір постачання № 111712 від 11.07.2011; Договір постачання № 111864 від 05.07.2011; Договір постачання № 112069 від 08.08.2011; Договір постачання № 112070 від 08.08.2011; Договір постачання № 112091 від 10.08.2011; Договір постачання № 19/11181 від 02.06.2011; Договір постачання № 11219 від 07.07.2011.

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 298594,68 грн. у т.ч. ПДВ 49765,78 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 298594,68 грн. у т.ч. ПДВ 49765,78 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник) уклало договір постачання з ТОВ «ТД Техномет» (Постачальник) № 111022 від 07.05.2011р.

На виконання умов договору ТОВ «ТД Техномет» відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію.

Прибутковий акт № 545 від 24.05.2011р, видаткова накладна № РН-11705 від 17.05.2011р, податкова накладна № 351 від 17.05.2011р на суму 4977,97 грн в т.ч. ПДВ 829,66 грн.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договори постачання з ТОВ «Дніпро-Сервіс Плюс» .

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 613526,40 грн. у т.ч. ПДВ 102254,40 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 613526,40 грн. у т.ч. ПДВ 102254,40 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір №11322 від 23.11.2011р. з ТОВ « 2М ОСОБА_3» (Постачальник).

На виконання умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 356413,02 грн. у т.ч. ПДВ 59402,17 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 356413,02 грн. у т.ч. ПДВ 59402,17 грн., які було надано до перевірки.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі

ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник), з ТОВ «НВП Металелектромаш» (Постачальник) уклало договори постачання.

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 91474,56 грн. у т.ч. ПДВ 15245,76 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 91474,56 грн. у т.ч. ПДВ 15245,76 грн., які було надано до перевірки.

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник) уклало договір постачання №2 80472 від 28.04.2011р. з ТОВ «Ліхт-Трейд» (Постачальник).

На виконання умов договору, ТОВ «Ліхт-Трейд» відвантажило продукцію, про що надало видаткову накладну № 280472 від 28.04.2011р та податкову накладну № 84 від 28.04.2011р на загальну суму 4166,00 грн в т.ч. ПДВ 694,33 грн.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір поставки №11082т від 20.10.2011р. з ТОВ «Универсал Ремонт Сервис» (Постачальник).

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 2143780,08 грн. у т.ч. ПДВ 357296,68 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 2143780,08 грн. у т.ч. ПДВ 357296,68 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір № 5 від 23.01.2012р. з ТОВ «Комерційна Фірма ОСОБА_3» (Постачальник).

На виконання умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 1441563,24 грн. у т.ч. ПДВ 240260,54 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 1441563,24 грн., у т.ч. ПДВ 240260,54 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір постачання № 152 від 08.10.2013 р. з ТОВ «Промснаб»

На виконання умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 1950,00 грн. у т.ч. ПДВ 325,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 1950,00 грн. у т.ч. ПДВ 325,00 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір №12101 від 17.05.2012р. з ТОВ «Ферро-Сервіс» (Постачальник) (код 33906330).

На виконання умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 169424,40 грн у т.ч. ПДВ 28237,40 грн, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 169424,40 грн у т.ч. ПДВ 28237,40 грн, які було надано до перевірки.Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Так, ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір поставки №12137 від 06.07.2012р. з ТОВ «Інтерпромальянс» (Постачальник).

На виконання умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 169424,40 грн. у т.ч. ПДВ 33920,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 169424,40 грн. у т.ч. ПДВ 33920,00 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі

ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник) уклало договір №1012 від 03.12.2012р. з ТОВ «Метарон» (Постачальник)

На виконання умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 4950,00 грн. у т.ч. ПДВ 825,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 4950,00 грн. у т.ч. ПДВ 825,00 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Відповідно до наданих первинних документів, ПрАТ «ДТРЗ» уклало договір № 12137 від 06.07.2012р. з ТОВ «Дніпро-Сервіс Плюс» на придбання ТМЦ

На виконання умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 94752,00 грн., у т.ч. ПДВ 15792,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 94752,00 грн. у т.ч. ПДВ 15792,00 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Згідно умов договорів №25 від 25.02.2013 р., №26 від 25.02.2013 р., №27 від 25.02.2013 р., №13035т від 11.03.2013 р., №13040 від 12.03.2013 р., №13039 від 27.03.2013р., 13025 від 27.02.2013 р., відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 3284711,34 грн. у т.ч. ПДВ 547451,89 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 3284711,34 грн. у т.ч. ПДВ 547451,89 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Згідно умов договорів відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 195060,00 грн. у т.ч. ПДВ 32510,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 195060,00 грн. у т.ч. ПДВ 32510,00 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір поставки № 13112 від 15.08.2013 р. з ТОВ «Магнум Сервіс» (Постачальник).

Згідно умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 1586845,56 грн. у т.ч. ПДВ 264474,26 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 1586845,56 грн. у т.ч. ПДВ 264474,26 грн, які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» уклало договір №13090т від 19.11.2013р. з ТОВ «Транстех-Дніпро» (Постачальник).

Згідно умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 691803,84 грн. у т.ч. ПДВ 115300,64 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 691803,84 грн. у т.ч. ПДВ 115300,64 грн, які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Згідно договору №12016 від 12.01.12 ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) у січні 2012 року здійснено придбання послуг по ремонту автомобілів у ПП „Енергосталь» (Продавець) на загальну суму 10107,0 грн., в т.ч ПДВ 1684,50 грн. Згідно прибуткового акту від 31.01.12 №10, видаткової накладної від 19.01.12 №974, податкової накладної від 19.01.12 №974 на суму ПДВ 1684,50 грн., ПрАТ «ДТРЗ» отримало від ПП „Енергосталь» запчастини (балансир підвіски з вісью, механізм рульовий) на суму 10107,0 грн., в т.ч. ПДВ 1684,50 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі за платіжним дорученням №67 від 19.01.12 на суму 10107,0 грн. в т.ч. ПДВ - 1684,50 грн.

ПрАТ «ДТРЗ» (Покупець) уклало договір постачання № 152 від 08.10.2013 р. з ТОВ «Промснаб» .

Згідно умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 4324,98 грн. у т.ч. ПДВ 720,83 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 4324,98 грн. у т.ч. ПДВ 720,83 грн., які було надано до перевірки. Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

ПрАТ «ДТРЗ» (Замовник), уклали договір поставки від 30.08.2013 №13064т. ТОВ «Толк» (Постачальник).

Згідно умов договору відвантажено на адресу ПрАТ «ДТРЗ» продукцію на загальну суму 3574942,74 грн у т.ч. ПДВ 595823,79 грн, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними. В свою чергу, постачальником надано ПрАТ «ДТРЗ» податкові накладні на загальну суму 3574942,74 грн у т.ч. ПДВ 595823,79 грн, які було надано до перевірки.Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі.

Придбаний товар використано ПрАТ «ДТРЗ» в межах господарської діяльності при технологічному процесі продукції. Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем товару, а також його використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням досліджених судом первинних документів та обставин (безпосереднє використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача), які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ПрАТ «ДТРЗ» .

Виходячи зі змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими Позивач підтверджує виконання договору з контрагентами, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані Позивача.

При цьому наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Наявність у контролюючого органу претензій до заповнення первинних документів не позбавляє господарську операцію її реального змісту, з урахуванням наявних податкових накладних, документу, що засвідчує оплату за придбані роботи, та інших документів, які у своїй сукупності підтверджують отримання робіт, оприбуткування їх вартості та правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження Відповідача про нікчемність цих правочинів не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки є необґрунтованими, а посадові особи відповідача не наділені правом щодо визнання правочинів нікчемними.

Фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентом були, зокрема здійснені на підставі аналізу Відповідачем господарської діяльності контрагентів Позивача по ланцюгу постачання з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок відповідних контрагентів. Разом з тим, такі висновки без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків є необґрунтованими.

При цьому, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Стосовно відсутності основних засобів та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності у контрагентів Позивача слід зазначити, що доводи, викладені в акті перевірки, не містять жодних посилань про виявлені порушення з боку Позивача.

При цьому чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, який в постанові від 28.01.2016 р. (справі № 2-а-2413/12/2070) вказав, що безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність реального настання правових наслідків, обумовлених договорами, з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами, як не має такого значення і наявність чи відсутність суб'єктів за юридичною адресою.

Крім того, всі контрагенти на момент вчинення господарських операцій були належним чином зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, мали всі необхідні установчі документи, печатки, відкриті в банківських установах рахунки. Ні установчі документи контрагентів Позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість в період вчинення перевіряємих господарських операцій не визнані в установленому порядку недійсними. Підприємствам були анульовані свідоцтва платника ПДВ пізніше, чим задекларовано відповідні суми податкових зобов'язань.

Вказані обставини Відповідачем не спростовані.

Отже, висновки податкового органу, зроблені з огляду на діяльність контрагентів по ланцюгу постачання та їх створення з метою надання податкової вигоди для штучного формування податкового кредиту з ПДВ, з метою надання вигоди третьої особи, з огляду на що господарські операції не мають реального товарного характеру, носять характер припущень, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з ненадання податкової звітності контрагентами позивача за вказаний період, що в силу приписів ст.61 Конституції України, є неприпустимим, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги про нереальність господарських відноси з огляду на те, що не надання до перевірки товарно-транспортних накладних або надання із певними недоліками, колегія суддів зазначає наступне.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року (справа № К/800/9087/13) та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року (справа № К/9991/64514/11).

Посилання заявника апеляційної скарги на той факт, що у Позивачем не було надано до перевірки сертифікати якості (походження) товару на підтвердження здійснення господарської діяльності, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки наявність чи відсутність вказаних документів може свідчити лише про дотримання чи порушення правил, встановлених чинним законодавством відносно якості поставленого товару, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме сертифікатів якості не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та формування податкового кредиту.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/5390/16 у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 804/5390/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 26 червня 2017 р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова