Ухвала

від 26.06.2017 по справі 808/2565/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2017 рокусправа № 808/2565/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Юрко І.В.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2017 р. в справі № 808/2565/16 за позовом Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (далі - КП ЕЛУАШ ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2016 р. № 0001058291400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 174379,50 грн., в тому числі за основним платежем - 116253 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58126,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2017 р. позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на неврахування судом першої інстанції висновків акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Автолев , ТОВ ОСОБА_2 Відіс , податкової характеристики контрагентів. Доводи апеляційної скарги аналогічні висновкам акту перевірки, за наслідками якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги факту наявності кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, в ході якого встановлено факти порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ Автолев , не врахована правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 05.03.2012 р. в справі № 21-421а11, а також в постановах від 22.09.2015 р. та від 02.12.2015 р.

До судового засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Запорізькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП ЕЛУАШ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Автолев , що містяться у податкових деклараціях з податку на додадну вартість за червень, липень 2014 року, квітень 2015 року, ТОВ ФЕМ-Запоріжжя за липень 2014 року, ТОВ ОСОБА_2 Запчасть за серпень, грудень 2014 року, ТОВ Велес Опт за березень 2015 року, ТОВ ОСОБА_2 Відіс за березень-травень 2015 року, результати якої викладно в акті перевірки № 62/08-29-14-00-05/03345018 від 03.08.2016 р. За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у періоді, що перевірявся, у розмірі 116253 грн., у тому числі за червень 2014 року - 1702 грн., липень 2014 року - 5283 грн., березень 2015 року - 46019 грн., квітень 2015 року - 47191 грн., травень 2015 року - 16058 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Запорізькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2016 р. № 0001058291400 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 174379,50 грн., в тому числі за основним платежем - 116253 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58126,50 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомлення-рішення відповідно до акту перевірки є висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Автолев і ТОВ ОСОБА_2 Відіс . Даний висновок обґрунтовано тим, що контрагентом ТОВ Автолев є ТОВ Флип , яке відсутнє за податковою адресою, не має відповідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), маніпулює податковою звітністю. Також у ТОВ Флип відсутні первинні документи для підтвердження товарності й реальності здійснення господарських операцій за липень 2014 року, обсяги проведених операцій з придбання й подальшої поставки таких товарів (послуг) покупцям за липень 2014 року неможливо підтвердити. Крім того, акт перевірки містить посилання на кримінальне провадження №32014050000000067 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 362 КК України. Так, в акті зазначено, що в ході вказаного кримінального провадження встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, перебуваючи на території Донецької області, протягом 2014 року шляхом використання реквізитів низки підприємств за попередньою змовою групою осіб відобразили податкове зобов'язання, за рахунок чого неправомірно сформовано податковий кредит іншим підприємствам, в тому числі й ТОВ Флип . Також встановлено, що низка підприємств, в тому числі й ТОВ Флип , сформували й відобразили податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2014 року від підприємств Донецької області, зареєстрованих в Красноармійській ОДПІ, якими вказані взаємовідносини не декларувалися й не здійснювалися.

Щодо ТОВ ОСОБА_2 Відіс в акті перевірки зазначено, що постачальником останнього в березні 2015 року виступало ТОВ Елітспорт , яке, в свою чергу, придбавало товар у ТОВ ОСОБА_3 Лімітед й ТОВ ФГ Арунал . За результатом опрацювання зібраної податкової інформації контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ Елітспорт та контрагентами не підтверджуються у зв'язку з невстановленням місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення відповідного виду господарської діяльності, тому відповідач дійшов висновку про відсутність фактичної поставки товарів від контрагентів-постачальників позивача ТОВ Автолев й ТОВ ОСОБА_2 Відіс .

Також встановлено, що між КП ЕЛУАШ і ТОВ Автолев укладено договір купівлі-продажу № 2802/13 від 28.02.2013 р., за умовами якого позивачем придбавались у ТОВ Автолев вузли та деталі для автомобілів, масла (автомобільні, технічні), краску автомобільну, розчинник, шини автомобільні, акумулятори за наданими заявками покупця в асортименті, кількості й по цінам, зазначеним в виставлених за договором рахунках продавця.

Виконання умов договору підтверджено податковими накладними, видатковими накладними. Позивачем здійснена в повному обсязі оплата придбаного товару, що підтверджено відповідними платіжними документами.

Придбаний товар оприбутковано позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджено прибутковими накладними, оборотно-сальдові відомості по рахунку 2071, матеріальними звітами, накладними на внутрішнє переміщення.

Крім того, між КП ЕЛУАШ і ТОВ ОСОБА_2 Відіс укладено договір поставки № 24/2014 від 24.03.2014 р., за умовами якого позивачем придбавались нафтопродукти: бензин А-80, А-92, А-95, дизельне паливо відповідно до накладних, на умовах, передбачених даним договором.

Виконання умов цього договору підтверджено податковими накладними, видатковими накладними. Якість придбаного товару підтверджено паспортами та сертифікатами відповідності, які наявні в матеріалах справи. Позивачем здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджено відповідними платіжними документами.

Перевезення товару здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів № 5 від 03.01.2013 р., який укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ ОСОБА_2 Відіс , з додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 р. Фактичне перевезення нафтопродуктів на адресу позивача підтверджено, крім того, й свідоцтвом про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, рахунками на оплату послуг з перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Придбаний товар оприбутковано позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджено прибутковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 2071, матеріальними звітами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій, а також з протиправності проведення податкової перевірки, за наслідками якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Основним видом діяльності КП ЕЛУАШ експлуатація автомобільних доріг.

На балансі позивача перебувають близько 200 транспортних засобів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбання позивачем вузлів та деталей для автомобілів, масел (автомобільних, технічних), краски автомобільної, розчиннику, шин автомобільних, акумуляторів у ТОВ Автолев та нафтопродуктів (бензину, дизельного палива) у ТОВ ОСОБА_2 Відіс пов'язано з необхідністю обслуговування та використання транспортних засобів у власній господарській діяльності. При цьому наявні в матеріалах справи документи підтверджують внутрішнє переміщення товару, видачу товару у виробництво, списання палива.

Відтак, використання позивачем придбаних у ТОВ Автолев та ТОВ ОСОБА_2 Відіс товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності колегія суддів вважає доведеним належними доказами.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01.01.2015 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у вказаній редакції датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зазначеній редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2015 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 цього кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, видані позивачу зазначеними вище контрагентами, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача за спірний період (2014 р.), а також зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (2015 р.).

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми податку у зв'язку з придбанням товарів підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товарів у контрагентів вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів, оплату позивачем як отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні таких товарів постачальникам, тому суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту правомірно.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Одним з підстав позову є протиправність проведення контролюючим органом податкової перевірки.

З наказу № 285 від 21.07.2016 р. (а.с. 231 т.3) вбачається, що правовою підставою призначення перевірки контролюючим органом зазначено пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, листом № 44/10/08-29-14-0006 від 10.02.2016 р. Запорізькою ОДПІ вимагалось від КП ЕЛУАШ надання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських операцій з ТОВ Автолев , ТОВ ФЕМ-Запоріжжя , ТОВ ОСОБА_2 Запчасть , ТОВ Велес Опт , ТОВ ОСОБА_2 Відіс (а.с.225 т.3). Листом № 180 від 19.02.2016 р. КП ЕЛУАШ надано до Запорізької ОДПІ інформацію та її документальне підтвердження щодо питань, висвітлених в запиті контролюючого органу (а.с. 226 т.3). Згідно з описом наданих до Запорізької ОДПІ документів на запит №44/10/08-29-14-0006 від 10.02.2016 р. до відповіді на запит додавалися документи на 382 аркушах.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Оскільки позивачем надано контролюючому органу пояснення та документальне підтвердження щодо господарських відносин з контрагентами, зазначеними у запиті, у відповідача були відсутні підстави для призначення та проведення позапланової перевірки позивача.

При цьому не оскарження позивачем наказу про призначення перевірки не позбавляє суд можливості здійснення правового аналізу процедури призначення та проведення податкової перевірки, якщо порушення такої процедури є підставою позову.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій, відповідно, відсутність правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції податкової характеристики контрагентів, то судова колегія вказує на відсутність будь-яких відомостей про фіктивність контрагентів позивача.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач, зокрема, посилається на податкову характеристику контрагентів.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Фактично доводи апелянта зводяться до того, що у контролюючого органа наявна негативна податкова інформація щодо контрагентів ТОВ Автолев та ТОВ ОСОБА_2 Відіс - ТОВ Елітспорт і ТОВ ФЛИП , які не є прямими контрагентами КП ЕЛУАШ .

Позивач не мав прямих господарських відносин із зазначеними підприємствами.

Судом першої інстанції правильно зазначено в обґрунтування відхилення заперечень відповідача, що наявність такої податкової інформації не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку із встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції погодив висновок суду першої інстанції про доведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій як належним чином оформленими первинними документами, так й за результатами аналізу господарської діяльності позивача та підтвердження використання придбаних товарів позивачем у господарській діяльності.

При цьому в межах предмету позову дослідженню підлягають господарські відносини між позивачем та його контрагентами, а не господарські операції контрагентів по ланцюгу постачання.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентами у ланцюгу постачання своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також є безпідставним посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції факту відкриття кримінального провадження № 32014050000000067 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 362 Кримінального кодексу України. Зазначене провадження стосується кримінального правопорушення, вчиненого невстановленими особами, за яким не складалося повідомлення про підозру, та безпосередньо не стосується ані прямих контрагентів позивача, ані його самого.

Факт відкриття кримінального провадження не може бути обставиною або доказом, яка повинна враховуватися при прийнятті рішення в даній справі.

За приписами ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як встановлено ч. ч. 1, 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до 1 ст. 77 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 79 КАС України є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

За приписами ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, оскільки відсутній вирок, який набрав законної сили, сам по собі факт відкриття кримінального провадження, а також наявність будь-яких доказів, зібраних саме у кримінальному провадженні, не має правового значення при вирішенні адміністративної справи.

Також є безпідставними доводи відповідача про певну дефектність товарно-транспортних накладних (не зазначення точного пункту навантаження (вказано м. Запоріжжя), незаповнення певних пунктів (густина нафтопродукту, температура нафтопродукту (нафти), маса нафтопродукту (нафти).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, за змістом яких товарно-транспортна накладна складається вантажовідправником й після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Оскільки КП ЕЛУАШ не є ані вантажовідправником, ані перевізником, не складає товарно-транспортні накладні, тому позбавлене можливості впливати на її заповнення третіми особами, відповідно, не може нести відповідальність за деякі дефекти у заповненні такого документу.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання послуг не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2017 р. в справі № 808/2565/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2017 р. в справі № 808/2565/16 за позовом Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 27.06.2017 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко