Постанова

від 16.05.2007 по справі 15/73-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/73-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 травня 2007 р.                                                                                Справа № 15/73-07

Суддя господарського суду Курко О.П.

при секретарі судового засідання Слободонюк М.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вапнярський елеватор" (24240, Вінницька обл., Томашпільський р-н, смт. Вапнярка, вул. Гагаріна, 6)   

до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)

третя особа: Аграрний фонд ( 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1)  

про визнання нечинними актів та рішення № ІЦ-02-12/59 від 25.05.2006р.

Представники :

позивача     :   Хоменко С.М. - за дорученням

відповідача :   Климентьєва О.М. - за дорученням

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вапнярський елеватор" подано позов до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання нечинними актів від 13.03.2006р., 29.03.2006р. та рішення № ІЦ-02-12/59 від 25.05.2006р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Держа вної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 25.05.2006 року на підставі актів перевірки від 13.03.2006р. та 29.03.2006р., до ТОВ "Вапнярський елеватор" за порушення п. 2.4 ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" постановлено вилучити у дохід держави 59342 грн. та стягнути штраф в сумі 118684 грн.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно ставиться в провину порушення п. 2.4 ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" , оскільки всі договори із зберігання зерна укладені ТОВ "Вапнярський елеватор" з липня 2005 р. по червень 2006 року були укладені поза межами організованого аграрного ринку, і відповідно державне регулювання вартості такого зберігання зерна не могло поширюватись на них.  Крім того позивач вважає що відповідачем безпідставно пов'язаний момент набуття зерном статусу об'єкта державного цінового регулювання з фактом оформлення подвійних складських свідоцтв,  тобто об'єктом державного регулювання не є саме заставне зерно.

Відповідач в письмових запереченнях на позовну заяву  № ІЦ-01-16-2/120 від 07.02.07р. вважає рішення від 25.05.2006р. № ІЦ-02-12/59 Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області таким, що прийняте на законних підставах. В той же час наголошує що підстав для визнання актів перевірки протиправним не має

Ухвалою суду від 16.03.2007р. за клопотанням відповідача до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Аграрний фонд.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в своїй сукупності приходить до наступного.

Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області згідно з наданими повноваженнями проведена перевірка правильності нарахування тарифів на вартість зберігання зерна - об'єкта державного цінового регулювання на ТОВ "Вапнярський елеватор" за період з 01.07.2005р. по 13.03.2006р., за результатами якої складено акти від 13.03.2006р. та від 29.03.2006р.   

          Даною перевіркою встановлено, що  на підприємстві в період з  31.08.2005р. по 12.09.2005р. зберігалась пшениця 3-го - 6-го класів 12 сільськогосподарських товариств, яка на думку відповідача підпадає під визначення об'єктів державного цінового регулювання. Перевіряючи нарахування цін на послуги зберігання вищевказаної пшениці виявлено необґрунтоване завищення тарифів на такі послуги, зокрема в порушення п. 14.2.4. ст. 14 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" за послуги зберігання пшениці, об'єкта державного цінового регулювання, нараховано по тарифу 0,20 грн. за 1т/день, в зв'язку з чим отримало необґрунтовану виручку в розмірі 59342 грн.

          На підставі висновків перевірок Держінспекцією по контролю за цінам у Вінницькій області прийнято рішення від 25.05.06р. № ІЦ-02-12/59 про застосування економічних санкцій на загальну суму - 178026 грн. за порушення державної дисципліни цін (59342 грн. - необґрунтована виручка, 118684 грн. - штраф 200% ).

Однак суд вважає дане рішення протиправним виходячи з того, що Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" у пункті 14.2.4., визначає, що якщо елеватор (зерновий склад, зерносховище) зберігає товар, який підпадає під визначення об'єкта державного цінового регулювання згідно із цим Законом, то тариф (ціна) на вартість такого зберігання не може перевищувати 0,5% від розміру мінімальної   закупівельної   ціни    відповідного об'єкта цінового регулювання (за календарний місяць такого зберігання). Разом з тим, частина 2 п.3.2 статті 3 цього ж Закону встановлює, що держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України, крім випадків тимчасового адміністративного регулювання цін, визначених у статті 8 цього Закону. Таким чином, об'єкти державного цінового регулювання визначаються виключно у межах організованого аграрного ринку або при введенні адміністративного регулювання цін, що не застосовувалось до позивача.

Організований аграрний ринок визначений у п.2.12 статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" як сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів і правилами аграрної біржі.

Позивачем з 12 суб'єктами господарювання з липня 2005р. по червень 2006р. були укладені договори зберігання зерна, зокрема з

- СФГ "Лан" - договір № 03-01-09 від 18.07.2005р.;

- СПП "Племзавод "Вилла" - договір № 03-01-17 від 19.07.2005р.;

- ПСП "Паланка" - договір № 03-01-19 від 19.07.2005р.;

- СПП "Великорусавське" - договір № 03-01-14 від 19.07.2005р.;

- СПП ім. Желюка - договір № 03-01-21 від 19.07.2005р.;

- СПП "Ракова" - договір № 03-01-20 від 19.07.2005р.;

- ПП "Мрія" - договір № 03-01-22 від 19.07.2005р.;

- ПП "Пропозиція" - договір № 03-01-23 від 19.07.2005р.;

- СТОВ "Дружба" - договір № 03-01-26 від 20.07.2005р.;

- СФГ "Оріон" - договір № 03-01-27 від 20.07.2005р.;

- ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" - договір № 03-01-24 від 19.07.2005р.;

- СТОВ "Нива" - договір № 03-01-28 від 21.07.2005р.

Згідно умов даних договорів, тариф на зберігання зерна становить 0,20 грн.

Дані договори зберігання зерна були укладені не в межах організованого аграрного ринку оскільки  не є цивільно - правовими, а виключно господарськими, крім того укладені без застосування стандартизованих умов та реквізитів біржових договорів. Такі умови до них не можуть застосовуватись в силу того, що договори зберігання зерна не є біржовими договорами, відповідно до них не можуть застосовуватись стандартизовані умови та правила біржових договорів, а самі правила аграрної біржі не регулюють договори зберігання зерна, а лише договори купівлі-продажу та поставки.

          Таким чином, вищеперераховані  договори із зберігання зерна між позивачем і господарствами  укладені у повній відповідності до чинного законодавства України поза межами організованого аграрного ринку, і відповідно державне регулювання вартості такого зберігання зерна не могло не і не повинно було поширюватись на них. Отже, суб'єкти господарювання, зокрема зерновий склад, можуть на власний розсуд і за домовленістю між собою визначати умови договору, що в жодному випадку не може розглядатись як порушення чинного законодавства України.

          Факт оформлення подвійних складських свідоцтв не можна пов'язувати як момент набуття зерном статусу об'єкта державного цінового регулювання,  оскільки такий статус воно набуває будучи в межах організованого аграрного ринку.

          В даному випадку на законодавчому рівні чітко не визначено поняття  об'єкта державного цінового регулювання. Підпунктом 3.3.1 п. 3.3 ст. 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України"  визначено, що такими об'єктами є певний зазначений перелік товарів. Норми цієї статті жодним чином не пов'язують його з заставою чи оформленням подвійних складських свідоцтв на зерно.

Крім того у п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання бюджетних позик у межах режиму державних заставних закупівель зерна" від 09.07.2005 № 546 визначено, що бюджетні позики в межах режиму державних заставних закупівель зерна надаються Аграрним фондом виробникам зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання, під заставу такого об'єкта за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідну мету, в розмірах, які щороку встановлюються Мінагрополітики за поданням Аграрного фонду.  Тобто зазначена Постанова КМУ не визначає об'єкти державного цінового регулювання, більш того дані позики надаються лише виробникам зерна, котре є об'єктом державного цінового регулювання.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання нечинним рішення № ІЦ - 02-12/59 від 25.05.2006р. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

          Стосовно позовної вимоги про визнання нечинними актів перевірки від 13.03.2006р. та від 29.03.2006р., суд приходить до висновку, що в задоволенні цієї вимоги слід відмовити з наступних підстав. В розумінні ст.17 КАС України юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Дані акти не відповідають зазначеним критеріям  і тому не можуть бути предметом оскарження. Крім того оскаржувані акти відповідають вимогам діючого законодавства та складені в межах визначеної компетенції органу, який їх видав.

          Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами  у Вінницькій області №ІЦ-02-12/59 від 25.05.2006р. про застосування до ТОВ "Вапнярський елеватор" економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Вапнярський елеватор" 1,70 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена в повному обсязі  21.05.2007р.

          Суддя                                                    Курко О.П.