Постанова

від 22.05.2007 по справі 14/112-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/112-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 травня 2007 р.                                                                          Справа № 14/112-07

          Господарський суд Вінницької області у складі судді Залімського І.Г., при секретарі  судового засідання Гриневичі В.С., з участю представників сторін:

позивача      -     Філіпова Л.Т.

відповідача  -    Рясна Л.П.

розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (21100, вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100) до  Закритого акціонерного товариства "ПК Поділля"  (вул. Куйбишева, 74, смт Крижопіль, Вінницька область, 24600)  стягнення  13162,17 грн. штрафу

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов про стягнення  13162,17   грн. по платежах за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів.

Позивач  свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 10 робочих місць, а відповідно до звіту про зайнятість інвалідів в 2005 році відповідачем  було  створено 3  робочих місця для інвалідів. Відповідно ж до статті 20 названого Закону, відповідач повинен перерахувати позивачу по 1880,31  грн. за кожне незайняте робоче місце, виходячи з розрахунку середньорічної зарплати одного працівника.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях №94 від 21.05.07 , зокрема зазначивши, що у 2005 р. підприємство працювало неповний робочий рік, що не було враховано при  поданні звітності та помилково вказано середньооблікову чисельність штатних працівників за рік  - 259 чоловік, і саме з цієї кількості було  вираховано зазначений у звіті 10-ПІ норматив робочих місць для інвалідів в розмірі 10 робочих місць, тоді як фактично середньооблікова чисельність штатних працівників  становить 74 чоловіки, а норматив робочих місць для інвалідів відповідно 3  чоловіки, який відповідачем   виконано.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів відповідача не заперечувала.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до поданої статистичної звітності відповідача загальна чисельність працюючих на підприємстві  відповідача у 2005 році становила 259 особи. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для відповідача становить  10 робочих місця. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається,  що підприємство працювало з вересня по жовтень 2005 року, тобто неповний робочий рік. Відповідно ж до п. 3.2.6. Інструкції зі статистики кількості  працівників, підприємство,  що  працювало  неповний  рік  (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік  визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Таким чином,  середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві  відповідача у 2005 році становила 74 особи, а норматив робочих місць для інвалідів становив 3 робочих місця, які фактично  були створені відповідачем, що підтверджується  списком працюючих інвалідів (додаток до звіту форми 10 –ПІ) та наказами про прийняття на роботу, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Стаття 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що  відповідач виконав свій обов'язок щодо встановленого законом нормативу по створенню робочих місць для інвалідів,  суд дійшов висновку про відсутність  підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Постанову направити сторонам.

                    Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. Відповідно до ст.186. КАСУ Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 3 ст. 160 КАС України 25.05.07

Суддя                                                    Залімський І.Г.