Рішення

від 20.06.2017 по справі 924/1794/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017Справа №924/1794/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг"

до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" в особі Хмельницького філіалу

про стягнення 15599 грн. 91 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Ткач В.В. - представник за довіреністю б/н від 04.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.09.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" з вимогами до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" в особі Хмельницького філіалу про стягнення 15094 грн. 63 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що відповідачем не виконано у строк, передбачений договором на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015 (до 23.08.2015), роботи з виконання Робочого проекту встановлення прокладання зовнішніх мереж: водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.09.2015 №56 про повернення авансового платежу,сплаченого 20.07.2015 у розмірі 11822,16 грн. на виконання договору.

Оскільки грошові кошти, сплачені як аванс на виконання договору №129/2015 від 20.07.2015 не були повернуті позивачу, останній просить суд стягнути з відповідача 11822,16 грн. основного боргу, 21,38 грн. 3% річних, а також 3251,09 грн. пені внаслідок несвоєчасного виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015 порушено провадження у справі № 924/1794/15, справу призначено до розгляду.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що позивачем було перераховано аванс не у повному обсязі, оскільки за умовами договору замовник перераховує аванс у розмірі 50% вартості виконання робіт за договором, що складає 12073,33 грн., тоді-як позивач перерахував 11822,16 грн., посилаючись на рахунок №129 від 20.07.2015. Представник відповідача просить суд рахунок №129 від 20.07.2015, який наданий позивачем, не брати до уваги, оскільки після уточнення всіх істотних умов договору і його підписання в остаточній редакції, яка додана до позовної заяви, відповідачем було видано новий рахунок №129 від 20.07.2015 року на суму 12073,33 грн., що становить 50% ціни договору - 24146,66 грн. Відповідно до п.8.2 договору №129/2015 від 20.07.2015 цей договір переважає усі попередні домовленості, які існували між сторонами щодо предмету цього договору. Відповідач вважає, що рахунок виписано на суму 23644,32 грн., і тому на нього не можна посилатись як на підставу оплати авансу у розмірі 11822,16 грн. Отже, позивач, на думку представника відповідача, визначив суму проплати на власний розсуд порушуючи п.3.4 договору №129/215 від 20.07.2015.

У судовому засіданні 03.12.2015 представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" грошових коштів у розмірі 13952 грн. 96 коп.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2015 прийнято зустрічну позовну заяву Хмельницького філіалу Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" про стягнення 13952 грн. 96 коп. до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" в особі Хмельницького філіалу про стягнення 15094 грн. 63 коп.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016 призначено у справі № 924/1794/15 судову експертизу, на розгляд експерта поставлено питання: яка вартість проектних робіт за Договором № 129/2015 від 20.07.2015 згідно з Робочим проектом встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та лінії по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Лотівка, вул. О. Кошового, 1Б.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.01.2016 зупинено провадження у справі № 924/1794/15 у зв'язку з призначенням судової експертизи.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2016 у справі № 924/1794/15 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" відмовлено; зустрічний позов Хмельницького філіалу Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2016 у справі № 924/1794/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2016 скасовано; справу № 924/1794/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2017 справу № 924/1794/15 призначено до розгляду на 30.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.02.2017 припинено провадження у справі № 924/1794/15 за позовом Хмельницького філіалу Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" про стягнення 13952 грн. 96 коп. (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 справу № 924/1794/15 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу, справу № 924/1794/15 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 справу № 924/1794/15 прийнято до провадження; розгляд призначено на 18.04.2017.

У судовому засіданні 18.04.2017 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 11822,16 грн. основного боргу, 3251,09 грн. пені, 526,66 грн. 3% річних, а також просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2109 грн. 93 коп.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині 3% річних у розмірі 526 грн. 66 коп. та не прийнято до розгляду заяву в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2109 грн. 93 коп. з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на ті обставини, що в позові позивачем було заявлено до стягнення суму основного боргу, пеню, а також 3% річних, а у заяві про збільшення позовних вимог мова йде про стягнення окрім основного боргу у цьому ж розмірі, пені, 3% річних також і про стягнення інфляційних втрат, які не були заявлені у позові, а отже дана заява фактично в частині вимог про стягнення інфляційних втрат спрямована на заявлення нових вимог у даній справі, а не збільшення розміру вже заявлених, а тому, з огляду на те, що заява в частині інфляційних втрат направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд не приймає до розгляду дану заяву в цій частині.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.04.2017 оголошено перерву до 23.05.2017.

У судовому засіданні 23.05.2017 представником відповідача подано пояснення, відповідно до яких зазначено, що судом касаційної інстанції вказано на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено новий рахунок відповідача, однак, на думку відповідача, рахунок сам по собі не відповідає ознакам первинного документа, рахунком не фіксується будь-яка господарська операція, такий рахунок має лише інформаційний характер. За наведених обставин, оскільки виставлення рахунку не передбачене договором, а тому порядок і суми оплати послуг встановлюються договором. До вказаних пояснень відповідачем долучені роздруківки електронної пошти.

У судовому засіданні 23.05.2017 представником позивача подано пояснення, відповідно до яких зазначено, що строк виконання робіт встановлено до 23.08.2015, однак відповідач направив позивачу виконаний проект лише 30.10.2015, тобто з простроченням робіт на 68 календарних днів.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.05.2017 оголошено перерву до 02.06.2017.

У судовому засіданні 02.06.2017 представник позивача подав пояснення, відповідно до яких зазначив, що подані відповідачем 23.05.2017 роздруківки з електронної пошти не можуть слугувати належним доказом направлення позивачу електронних листів із виконаним проектом, оскільки такі листи не направлялись на офіційну адресу позивача; адресат листів - ОСОБА_2 не є уповноваженою особою позивача на підписання актів, приймання виконаних робіт тощо. Оскільки строк виконання робіт встановлено до 23.08.2015, позивач вважає, що він отримав право відмовитись від договору підряду в силу ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 02.06.2017 представник відповідача подав пояснення, відповідно до яких зазначив, що 10.09.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача в електронному вигляді проектну документацію на погодження, однак 19.09.2015 відповідачем було отримано перший лист-претензію про повернення авансового платежу та відмову від проекту в односторонньому порядку. Також відповідач зазначає, що вся проектна документація була використана позивачем в подальшому.

У судовому засіданні 02.06.2017 представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке судом задоволено, про що винесено відповідну ухвалу; відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.06.2017 оголошено перерву до 20.06.2017.

12.06.2017 відділом діловодства суду отримано від позивача додаткові документи по справі.

19.06.2017 відділом діловодства суду отримано від відповідача додаткові документи по справі, клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника та про продовження строку розгляду справи.

У судове засідання 20.06.2017 з'явився представник позивача, який підтримав позов.

Представник відповідача у судове засідання 20.06.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.06.2017.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Так, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь його іншого представника.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору, суд зазначає, що згідно із частиною 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів, а тому, враховуючи, що в силу ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений правом на продовження строку розгляду спору не більш як на п'ятнадцять днів, в задоволенні клопотання відповідача відмовлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 20.06.2017 за відсутності представника відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 20.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" (надалі - позивач) та Державним підприємством Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція в особі Хмельницького філіалу (надалі - відповідач) було укладено договір на виконання проектних робіт за №129/2015 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, виконавець (відповідач) зобов'язувався виконати Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-он, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б, а замовник (позивач) зобов'язувався прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом трьох днів після підписання договору, перерахування авансового платежу та завершити їх виконання протягом 21 робочого дня.

Сторони домовилися, що результат виконаних робіт за цим договором (проектна документація) виконується виконавцем у друкованому вигляді в кількості чотирьох комплектів (примірників) та в електронному вигляді (п.2.5 Договору).

За виконану і прийняту роботу замовник згідно з цим договором перераховує виконавцю кошти в сумі 24146,66грн., в тому числі ПДВ 20% - 4024,44грн. Вартість робіт є договірною та визначається кошторисом, що є невід'ємною частиною договору (п.3.1, 3.2 Договору).

Згідно з п.3.4. Договору, оплата вартості робіт проводиться в наступному порядку: авансовий платіж - 50% протягом 5 банківських днів після підписання зазначеного Договору; остаточний розрахунок Замовник здійснює протягом 3-х банківських днів після підписання актів приймання виконаних робіт згідно сумі, визначеній в кошторисі.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору передбачено, що виконавець за три дні повідомляє замовника про готовність до здачі робіт. По завершенню робіт виконавець передає замовнику по відповідних накладних (з їх підписанням) проектну документацію, обумовлену договором та акти виконаних робіт. Замовник протягом 5 робочих днів підписує акти виконаних робіт та повертає 1 (один) примірник виконавцю. В разі не підписання актів виконаних робіт в обумовлений термін та не пред'явлення претензій по документації, остання вважається прийнятою, а акти такими, що підписані. У випадку одержання виконавцем мотивованої відмови замовника від приймання робіт, він протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої відмови повинен за свій рахунок внести відповідні зміни у проектну документацію з урахуванням зауважень замовника, і надати замовникові проектну документацію і підписаний виконавцем здачі - приймання виконаних робіт.

Згідно з п.6.1 Договору за порушення термінів виконання робіт виконавець несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір становить цілісну угоду між сторонами стосовно його предмету та переважає усі попередні домовленості, які існували між сторонами щодо предмету цього Договору. Будь-яка зміна умов цього Договору або будь-які додатки до нього є чинними, тільки якщо вони зроблені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (п.8.1, п.8.2, п.8.3 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.

Згідно зі ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 11822,16грн., що підтверджується платіжним дорученням №616 від 20.07.2015 з призначенням платежу: оплата за робочий проект згідно з рахунком №129 від 20.07.2015 (копія платіжного доручення долучена до позову).

Судом встановлено, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок №129 від 20.07.2015 щодо робіт - Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-он, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б, на загальну суму 23644,32 грн. (копія рахунку подана позивачем 10.12.2015).

Судом встановлено, що відповідачем було складено і інший рахунок від 20.07.2015 №129 щодо робіт - Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-он, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б, на суму 12073,33 грн.

Судом встановлено, що 08.09.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо невиконання умов договору від 01.09.2015 №4, у якій позивач вимагав негайного виконання передбачених договором №129/2015 від 20.07.2015 робіт або повернення коштів, сплачених позивачем як аванс, у розмірі 11822,16 грн. (копія претензії та доказів направлення долучена до позову).

Судом встановлено, що 18.09.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо повернення авансового платежу та втрати інтересу до повного виконання зобов'язання до договору від 17.09.2015 №56, у якій позивач зазначив, що станом на 17.09.2017 відповідачем не дотримано вимоги договору №129/2015 від 20.07.2015 щодо термінів його виконання, у зв'язку з чим позивач в силу ст. 612 Цивільного кодексу України втратив інтерес до робочого проекту, розроблення якого передбачено договором, у зв'язку з чим відмовляється від його прийняття в подальшому, з огляду на що в одноденний термін з дня отримання претензії позивач вимагав повернення суми авансу у розмірі 11822,16 грн. (копія претензії та доказів направлення долучена до позову).

Судом встановлено, що 30.10.2015 відповідачем було надіслано за допомогою засобів поштового зв'язку проектну документацію, а саме: Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Лотівка, вул. О.Кошового, 1Б , а також акт приймання передачі виконаних робіт від 18.09.2015 у 2-х примірниках та накладну за № 129/2015 від 18.09.2015 (копія акту та докази надіслання вказаних документів подані відповідачем 24.12.2015).

Судом встановлено, що листом від 03.11.2015 №296, адресованим відповідачу, позивач відмовив у прийнятті проектної документації з тих підстав, що претензією №56 ним було зазначено про втрату інтересу до робочого проекту через значне прострочення відповідача, у зв'язку з чим позивач відмовився від його прийняття в подальшому. У зв'язку з наведеним, проектна документація була повернута відповідачу, акт виконаних робіт не підписаний (копія листа, опис вкладення у цінний лист на повернення подані позивачем 10.12.2015).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано у строк, передбачений договором на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015 (до 23.08.2015), роботи з виконання Робочого проекту встановлення прокладання зовнішніх мереж: водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-он, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.09.2015 №56 про повернення авансового платежу,сплаченого 20.07.2015 у розмірі 11822,16 грн. на виконання договору.

Оскільки грошові кошти, сплачені як аванс на виконання договору №129/2015 від 20.07.2015 не були повернуті позивачу, останній просить суд стягнути з відповідача 11822,16 грн. основного боргу, 526,66 грн. 3% річних (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, прийнятого до розгляду в цій частині), а також 3251,09 грн. пені внаслідок несвоєчасного виконання робіт.

За змістом ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу №924/1794/15 на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України у постанові від 21.12.2016 зазначив, що суди зробили висновки, що Державним підприємством "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" надавався ТОВ "Дельта - Інжинірінг" новий рахунок від 20.07.2015 №129 на суму 12073,33 грн. лише на підставі усних тверджень відповідача; що наданий ТОВ "Дельта-Інжинірінг" до матеріалів справи рахунок не був остаточний, і лише після підписання сторонами договору за №129/2015 від 20.07.2015 в остаточній редакції відповідачем був наданий новий рахунок за тим самим номером та датою на суму 12073,33 грн., однак відповідачем не було надано а судами не витребувано належних та допустимих доказів, в порядку статті 34 Господарського процесуального кодексу України, надання та направлення ТОВ "Дельта-Інжинірінг" нового рахунку на суму 12073,33 грн., а відтак суди дійшли передчасного висновку про те, що сплачений аванс у сумі 11822,16 грн. визначено як авансовий платіж, сума якого встановлена на власний розсуд ТОВ "Дельта-Інжинірінг" та таким, що не відповідає пункту 3.4 договору.

Також Вищим господарським судом України вказано, що суди не надали оцінки пункту 2.2 договору, за умовами якого виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом трьох днів після підписання договору, перерахування авансового платежу та завершити їх виконання протягом 21 (двадцяти одного) робочого дня. Тобто, роботи визначені даною умовою повинні бути виконані у строк до 23.08.2015. Проте, тільки 30.10.2015 Хмельницьким філіалом Державного науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом "НДІпроектреконструкція" було направлено на адресу товариства проектну документацію разом з накладною та актом приймання-передачі виконаних робіт датованих 18.09.2015.

З урахування викладеного, Вищий господарський суд України зазначив, що господарськими судами при розгляді даної справи не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.02.2017 при новому розгляді справи припинено провадження у справі № 924/1794/15 за позовом Хмельницького філіалу Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" про стягнення 13952 грн. 96 коп. (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017 справу № 924/1794/15 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Суд зазначає, що вказані ухвали Господарського суду Хмельницької області не були оскаржені сторонами, а тому, враховуючи, що спори про підсудність справ між судами не допускаються, Господарський суд міста Києва здійснює розгляд даного спору відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017, якою справу № 924/1794/15 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до умов п. 1.1. договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015, виконавець (відповідач) зобов'язувався виконати Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б, а замовник (позивач) зобов'язувався прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Як встановлено судом, згідно з п.3.4. договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015, оплата вартості робіт проводиться в наступному порядку: авансовий платіж - 50% протягом 5 банківських днів після підписання зазначеного Договору; остаточний розрахунок Замовник здійснює протягом 3-х банківських днів після підписання актів приймання виконаних робіт згідно сумі, визначеній в кошторисі.

За виконану і прийняту роботу замовник згідно з цим договором перераховує виконавцю кошти в сумі 24146,66грн., в тому числі ПДВ 20% - 4024,44грн. Вартість робіт є договірною та визначається кошторисом, що є невід'ємною частиною договору (п.3.1, 3.2 договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015).

Як встановлено судом, пунктом 2.2. договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015 передбачено, що виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом трьох днів після підписання договору, перерахування авансового платежу та завершити їх виконання протягом 21 робочого дня.

Так, оскільки вартість робіт за договором на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015 складає 24146,66 грн., 50% вказаної суми складає 12073,33 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, на виконання умов договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 11822,16грн., що підтверджується платіжним дорученням №616 від 20.07.2015 з призначенням платежу: оплата за робочий проект згідно з рахунком №129 від 20.07.2015 (копія платіжного доручення долучена до позову).

Так, як встановлено судом, відповідачем було виставлено позивачу рахунок №129 від 20.07.2015 щодо робіт - Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-он, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б, на загальну суму 23644,32 грн. (копія рахунку подана позивачем 10.12.2015).

В той же час, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що позивачем не було сплачено всієї суми авансу у розмірі 50% вартості робіт за договором, що складає 12073,33 грн., у зв'язку з чим відповідач вважає, що момент початку відліку строку виконання робіт за договором не настав. Так, відповідач вказує, що рахунок №129 від 20.07.2015 було виставлено позивачеві до моменту укладання договору, тоді-як у договорі погоджено більшу вартість робіт, у зв'язку з чим відповідач зазначає, що ним було виставлено позивачеві новий рахунок від 20.07.2015 №129 на суму 12073,33 грн.

Як встановлено судом, відповідачем було складено рахунок від 20.07.2015 №129 на суму 12073,33 грн. (копія рахунку подана відповідачем 24.12.2015).

Дослідивши вказаний рахунок, судом встановлено, що його складено щодо робіт - Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж: водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-он, с.Лотівка, вул.О.Кошового, 1Б.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного доказу виставлення вказаного рахунку позивачеві (доказів надсилання, вручення особисто уповноваженому представнику тощо), в тому числі, після отримання позивачем рахунку №129 від 20.07.2015 на загальну суму 23644,32 грн., з якої, власне, позивачем було вирахувано 50% для сплати як аванс за договором №129/2015 від 20.07.2015. При цьому, позивач заперечує факт отримання рахунку №129 на суму 12073,33 грн.

З огляду на наведені обставини, у суду відсутні підстави, що позивачем було отримано рахунок відповідача №129 на суму 12073,33 грн.

Суд зазначає, що в обох рахунках відповідача не вказано, що вони складені на підставі договору за №129/2015 від 20.07.2015, однак подання саме позивачем рахунку №129 на суму 23644,32 грн., з якої ним було вирахувано 50%, та у якому вказано на найменування робіт (що складають предмет спірного договору), суд доходить висновку, що рахунок №129 на суму 23644,32 грн. було отримано позивачем та на підставі саме цього рахунку ним здійснювалася сплата коштів за платіжним дорученням №616 від 20.07.2015.

Щодо доводів відповідача, що рахунок на суму 23644,32 грн. було виставлено до укладання договору №129/2015 - 20.07.2015, а рахунок на суму 12073,33 грн. - після його укладання на виконання саме цього договору, судом не приймаються, оскільки як встановлено судом, жоден з рахунків не містить вказівки на договір, на підставі якого його складено (містять найменування робіт, що відповідає предмету договору), однак відповідачем не доведено своїх тверджень про черговість передання рахунків, зокрема про те, що рахунок, на підставі якого позивач сплатив відповідачу кошти, було передано останньому до укладання договору.

При цьому, щодо доводів відповідача, що рахунок сам по собі не відповідає ознакам первинного документа, ним не фіксується будь-яка господарська операція, такий рахунок має лише інформаційний характер, а договором чітко визначено вартість виконання проектних робіт, суд зазначає наступне.

Так, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а тому обставина надання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури в будь-якому разі не звільняє боржника від обов'язку зі сплати вартості наданих послуг (постанова Верховного суду України від 29 вересня 2009 року).

При цьому, умовами договору на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015 не передбачено такого порядку оплати, за якого замовник сплачує вартість робіт, в тому числі авансовий платіж, на підставі виставленого виконавцем рахунку, тоді-як вартість робіт погоджена сторонами у п. 3.1. договору.

Водночас, виставлення виконавцем замовникові рахунку на суму, меншу від тієї, що погоджена в договорі, в день укладання договору №129/2015 - 20.07.2015, сплата 50% від такої суми як авансу відповідно до п. 3.4. договору та ті обставини, що відповідач приступив до виконання робіт, в сукупності свідчать про те, що він прийняв таке виконання обов'язку замовника зі сплати авансу як належне, а отже і визначив таким чином обов'язок для себе виконати роботи у передбачені договором строки з урахуванням дати виконання обов'язку замовника з проведення попередньої оплати.

Більше того, суду не надано жодних доказів, що відповідач звертався до позивача з вимогами здійснити доплату авансу у розмірі 251,17 грн., в тому числі після звернення позивачем з вимогою щодо виконання робіт чи повернення коштів.

При цьому, суд зазначає, що господарські правовідносини сторін повинні містити елемент правової визначеності та дії сторін повинні відповідати вимогам добросовісності і розумності та не можуть бути спрямовані на зловживання своїми правами.

Так відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність та розумність. Згідно з ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Ч. 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що виставлення виконавцем замовнику рахунку на суму, меншу від тієї, що погоджена в договорі, в день укладання договору №129/2015 - 20.07.2015, сплата 50% від такої суми як авансу відповідно до п. 3.4. договору та ті обставини, що відповідач приступив до виконання робіт після отримання авансу саме у сплаченому замовником розмірі (при відсутності вимог про проведення доплати авансу), свідчить про прийняття відповідачем виконання позивачем обов'язку зі сплати попередньої оплати як належного (у обсязі, який необхідний для початку виконання робіт), а отже і визначення відповідачем таким чином обов'язку для себе виконати роботи у передбачені договором строки з урахуванням дати виконання обов'язку замовника з проведення попередньої оплати. Тобто, у даному випадку позивач мав право розраховувати (правомірне очікування) на правову визначеність щодо належного виконання відповідачем обумовлених договором робіт та добросовісність останнього. Водночас, відповідач, виставивши рахунок на меншу суму, ніж передбачена договором, отримавши від позивача попередню оплату, розраховану як 50% від загальної суми, визначеної у рахунку, у даному випадку, хоча і має право вимагати проведення попередньої оплати у розмірі, визначеному договором, однак фактично приступивши до виконання робіт та не вимагаючи при цьому проведення доплати авансу, наразі не має права посилатись на ненастання для нього строків виконання робіт, оскільки вказані дії є, по суті, формою зловживання відповідачем своїми правами, що заборонено законом.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що відлік строку виконання відповідачем проектних робіт за договором №129/2015 - 20.07.2015 розпочався за фактом перерахування позивачем 20.07.2015 грошових коштів у розмірі 11822,16 грн. (пунктом 2.2. договору передбачено, що виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом трьох днів після підписання договору, перерахування авансового платежу та завершити їх виконання протягом 21 робочого дня), у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розпочати виконання робіт за договором не пізніше 23.07.2015, а роботи за договором повинні бути виконані у строк по 21.08.2015 включно (п'ятниця).

При цьому, у постанові від 21.12.2016 у даній справі Вищим господарським судом України встановлено, що роботи, визначені п. 2.2. договору №129/2015 від 20.07.2015, повинні бути виконані у строк до 23.08.2015 (неділя).

Однак, суд першої інстанції, діючи в межах наданих процесуальним законом повноважень, самостійно встановлює обставини справи шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Як встановлено судом, пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору №129/2015 від 20.07.2015 передбачено, що виконавець за три дні повідомляє замовника про готовність до здачі робіт. По завершенню робіт виконавець передає замовнику по відповідних накладних (з їх підписанням) проектну документацію, обумовлену договором та акти виконаних робіт. Замовник протягом 5 робочих днів підписує акти виконаних робіт та повертає 1 (один) примірник виконавцю. В разі не підписання актів виконаних робіт в обумовлений термін та не пред'явлення претензій по документації, остання вважається прийнятою, а акти такими, що підписані. У випадку одержання виконавцем мотивованої відмови замовника від приймання робіт, він протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої відмови повинен за свій рахунок внести відповідні зміни у проектну документацію з урахуванням зауважень замовника, і надати замовникові проектну документацію і підписаний виконавцем здачі - приймання виконаних робіт.

Учасниками судового процесу не надано суду жодних доказів у підтвердження передання/направлення відповідачем позивачеві проектної документації, обумовленої договором №129/2015 від 20.07.2015, та актів виконаних робіт у строк по 21.08.2015.

Як встановлено судом, 08.09.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо невиконання умов договору від 01.09.2015 №4, у якій позивач вимагав негайного виконання передбачених договором №129/2015 від 20.07.2015 робіт або повернення коштів, сплачених позивачем як аванс, у розмірі 11822,16 грн. (копія претензії та доказів направлення долучена до позову).

Оцінюючи вказаний лист позивача, судом встановлено, що він за своїм змістом не є відмовою від договору, оскільки відсутнє однозначне волевиявлення позивача щодо відмови від договору, тоді-як наявна пропозиція або негайно виконати роботи, або повернути кошти.

Жодної відповіді відповідач на вказаний лист позивача не надав.

Разом з тим, як встановлено судом, 30.10.2015 відповідачем було надіслано за допомогою засобів поштового зв'язку проектну документацію, а саме: Робочий проект встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для Будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Лотівка, вул. О.Кошового, 1Б , а також акт приймання передачі виконаних робіт від 18.09.2015 у 2-х примірниках та накладну за № 129/2015 від 18.09.2015 (копія акту та докази надіслання вказаних документів подані відповідачем 24.12.2015).

Як встановлено судом, листом від 03.11.2015 №296, адресованим відповідачу, позивач відмовив у прийнятті проектної документації з тих підстав, що претензією №56 ним було зазначено про втрату інтересу до робочого проекту через значне прострочення відповідача, у зв'язку з чим позивач відмовився від його прийняття в подальшому. У зв'язку з наведеним, проектна документація була повернута відповідачу, акт виконаних робіт не підписаний (копія листа, опис вкладення у цінний лист на повернення подані позивачем 10.12.2015).

Так, як встановлено судом, 18.09.2015, тобто датою, що передувала даті надіслання відповідачем проекту (30.10.2015), позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо повернення авансового платежу та втрати інтересу до повного виконання зобов'язання до договору від 17.09.2015 №56, у якій позивач зазначив, що станом на 17.09.2017 відповідачем не дотримано вимоги договору №129/2015 від 20.07.2015 щодо термінів його виконання, у зв'язку з чим позивач в силу ст. 612 Цивільного кодексу України втратив інтерес до робочого проекту, розроблення якого передбачено договором, у зв'язку з чим відмовляється від його прийняття в подальшому, з огляду на що в одноденний термін з дня отримання претензії позивач вимагав повернення суми авансу у розмірі 11822,16 грн. (копія претензії та доказів направлення долучена до позову).

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Дослідивши претензію щодо повернення авансового платежу та втрати інтересу до повного виконання зобов'язання до договору від 17.09.2015 №56 та викладені у ній обставини втрати позивачем інтересу до робочого проекту, розроблення якого передбачено договором №129/2015 від 20.07.2015, а саме у зв'язку з порушенням термінів виконання робіт, відмови від його прийняття в подальшому та вимоги про повернення суми авансу у розмірі 11822,16 грн., суд дійшов висновку, що надіславши вказану претензію, позивач скористався наданим йому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України правом на відмову від договору підряду у разі повільного виконання підрядником робіт та прострочення їх здачі замовнику, а також на відшкодування у зв'язку з цим збитків.

При цьому, у зазначеній претензії не вказано конкретну норму (частину ст. 849 Цивільного кодексу України), на підставі якої позивач відмовляється від договору. Однак, суд здійснює правову кваліфікацію правовідносин через призму оцінки та встановлення дійсного волевиявлення сторони. Так, ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Разом з тим, позивач у претензії №56 обґрунтовує свою відмову від договору підряду саме несвоєчасним виконанням робіт підрядником.

При цьому, щодо доводів відповідача, що ним було надіслано позивачеві робочий проект в електронній формі 10.09.2015 судом не приймаються, оскільки з наданих відповідачем 23.05.2017 та 02.06.2017 роздруківок електронного листування суд не має можливості достовірно встановити адресата ( dorosh@delta-i.com.ua ), оскільки у договорі №129/2015 від 20.07.2015 така адреса не вказана як адреса для електронного листування, тоді як зазначено іншу: post@delta-i.com.ua , а також з даних роздруківок не вбачається змісту прикріплених файлів відправлення.

Так, відповідно до поданих 02.06.2017 представником позивача пояснень, останній зазначає, що подані відповідачем 23.05.2017 роздруківки з електронної пошти не можуть слугувати належним доказом направлення позивачу електронних листів із виконаним проектом, оскільки такі листи не направлялись на офіційну адресу позивача; адресат листів - ОСОБА_2 не є уповноваженою особою позивача на підписання актів, приймання виконаних робіт тощо.

Відтак, єдиними наявними у справі доказами, що підтверджують направлення позивачеві проекту за договором №129/2015 від 20.07.2015, є докази направлення такого проекту 30.10.2015 (опис вкладення у цінний лист).

При цьому, судом враховано, що фактично договір на виконання проектних робіт за №129/2015 від 20.07.2015 є договором субпідряду на проведення проектних робіт, оскільки з поданих позивачем 20.03.2017 документів вбачається, що 01.06.2014 між позивачем (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лотівка Еліт було укладеного договір №19-14-ІІ на розроблення проектної документації, предметом якого є виконання виконавцем проектних робіт з розробки проектної документації по Будівництво лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу за адресою Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Лотівка, вул. О. Кошового, 1Б .

Так, відповідно до акту прийому-передачі проектної документації від 14.09.2015 до даного договору, позивач передав, а ТОВ Лотівка Еліт отримало робочий проект по об'єкту Будівництво лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу за адресою Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Лотівка, вул. О. Кошового, 1Б , який містить зокрема розділ 102-00-ЗВК Зовнішні мережі водопостачання та водовідведення (книга 1 Будівництво лінії по переробці гарбузового насіння насіннєвого заводу - 102-01-ВК Водопровід та каналізація) - предмет спірного у справі договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 зобов'язано позивача надати суду копію проекту (витягу), переданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" за договором на розроблення проектної документації № 19-14-П від 01.06.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг", в частині, що стосується встановлення прокладання зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення для будівництва лінії по переробці гарбузового насіння та ліній по переробці сої та квасолі насіннєвого заводу; зобов'язано відповідача надати суду копію проекту, що був надісланий позивачу на виконання умов договору на виконання проектних робіт № 129/2015 від 20.07.2015.

12.06.2017 відділом діловодства суду було отримано від позивача копію розділу проекту зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення, а 19.06.2017 відділом діловодства суду було отримано від відповідача копію розробленого ним робочого проекту.

Дослідивши вказані проекти зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення, суд дійшов висновку, що вони є різними, зокрема, в оформленні та у технічних рішеннях, що покладені в основу проектів, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що позивачем було використано результати проектних робіт відповідача за договором №129/2015 від 20.07.2015, що, за висновками суду, додатково підтверджує, що відповідачем не надсилався позивачу у строк до 14.09.2015 (дата підписання акту прийому-передачі проектної документації за договором №19-14-ІІ) розроблений відповідачем за договором №129/2015 проект, в тому числі, засобами електронної пошти.

Наведене дає підстави для висновку про правомірність відмови позивача від договору на виконання проектних робіт №129/2015 від 20.07.2015 відповідно до претензії №56 від 17.09.2015, що була надіслана 18.09.2015 (докази надіслання долучені до позову) та отримана відповідачем 19.09.2015 (відповідно до зазначеного у поясненнях відповідача, поданих 02.06.2017).

В силу ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 Цивільного кодексу України припиняються.

Відтак, зобов'язання, що складає предмет договору, є припиненим з 19.09.2015 (дата отримання відповідачем претензії №56 з викладеною відмовою від договору підряду в порядку ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведене, виконання підрядником робіт після отримання повідомлення замовника про відмову від договору підряду та, відповідно, припинення зобов'язання, що становить предмет договору підряду, за умови непідписання замовником актів виконаних робіт (неприйняття робіт), позбавляє підрядника права на отримання оплати вартості таких робіт.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З огляду на відмову позивача від договору підряду №129/2015 від 20.07.2015 у зв'язку з направленням підряднику претензії від 17.09.2015 №56, позивач отримав право вимагати відшкодування збитків, що складають розмір перерахованих коштів на виконання умов договору підряду.

При цьому, посилаючись на приписи ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, у якій мова йде про відшкодування збитків замовнику, позивач заявляє вимоги про стягнення основного боргу. Разом з тим, суд зазначає, що такі вимоги за своєю правовою природою є вимогами про відшкодування збитків, у зв'язку з чим суд розглядає такі вимоги з урахуванням встановлених обставин.

Так, відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Суд зазначає, що для відшкодування збитків необхідним є доведення таких фактів:

а) неправомірність поведінки особи;

б) наявність шкоди;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;

г) вина заподіювача шкоди.

За наведених обставин, враховуючи факт сплати позивачем відповідачеві грошових коштів за договором №129/2015 від 20.07.2015 у розмірі 11822,16 грн. (аванс), прострочення підрядника (з його вини) за цим договором та відмову замовника від такого договору підряду в порядку ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність доказів повернення відповідачем на користь позивача сплачених останнім грошових коштів у розмірі 11822,16 грн., суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність всіх елементів господарського правопорушення та відповідно підстав для відшкодування збитків, а отже позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" в частині вимог про стягнення збитків у розмірі 11822,16 грн. підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3251,09 грн. за порушення строків виконання проектних робіт за договором №129/2015 від 20.07.2015, що розрахована за період з 23.08.2015 по 16.10.2015.

Згідно з п.6.1 договору №129/2015 від 20.07.2015 за порушення термінів виконання робіт виконавець несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, факт прострочення боржника, що пов'язаний з невиконанням зобов'язання з виконання робіт за договором №129/2015 від 20.07.2015, у строк, ним передбачений, судом встановлено.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Частинами 3, 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення строків виконання робіт у розмірі 3251,09 грн., що розрахована за період з 23.08.2015 по 16.10.2015 відносно суми сплачених грошових коштів - 11822,16 грн. (відповідно до розрахунку, долученого до позову).

За змістом п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відтак, хоча умовами п. п.6.1 договору №129/2015 від 20.07.2015 встановлено, що за порушення термінів виконання робіт замовник вправі вимагати стягнення пені в розмірі 0,5% від загальної вартості несвоєчасно виконаних робіт, однак позивач здійснює розрахунок пені від суми фактично перерахованої попередньої оплати (тобто, по суті, від частини вартості несвоєчасно виконаних робіт), що є правом позивача, у зв'язку з чим суд здійснює перевірку розрахунку в межах позовних вимог, в тому числі, визначеної позивачем бази нарахування.

Разом з тим, суд зазначає про відсутність підстав для нарахування пені у зв'язку з несвоєчасним виконанням робіт підрядником за період після відмови замовника від договору підряду, оскільки в силу ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 Цивільного кодексу України припиняються.

Відтак, у зв'язку з відмовою позивача від договору №129/2015 від 20.07.2015, зобов'язання відповідача з виконання робіт по розробці робочого проекту припинились, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування пені за несвоєчасне виконання/невиконання робіт за період, коли такого обов'язку з виконання цих робіт вже не існувало. При цьому, суд вважає справедливим здійснити нарахування пені за період з 23.08.2015 по 16.09.2015 (оскільки складанням претензії №56, яка датована 17.09.2015, позивач вже станом на 17.09.2015 виразив своє волевиявлення на відмову від договору підряду, що за фактом направлення такої претензії відповідачу мало наслідком розірвання договору).

Відтак, здійснивши розрахунок пені за період з 23.08.2015 по 16.09.2015 відносно заявленої позивачем суми - 11822,16 грн., суд зазначає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 1477,77 грн., у зв'язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" в частині вимог про стягнення пені у розмірі 3251,09 грн. підлягає задоволенню частково, у сумі 1477,77 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням повернення відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем за договором №129/2015 від 20.07.2015 (за наслідками відмови від договору), позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 526,66 грн. за період з 25.09.2015 по 20.03.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що у Цивільному кодексі України відсутнє визначення терміну "грошове зобов'язання".

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30.03.2016 у справі №6-2168цс16, (предметом розгляду в межах якої були вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат внаслідок невиконання обов'язку з повернення авансу, стягнутого за рішенням суду), зобов'язання, що зводиться до сплати грошей , є грошовим зобов'язанням, а отже невиконання таких зобов'язань належним чином дає підстави для стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Більше того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі №6-113цс14, відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням.

Так, суд зазначає, що припинення зобов'язання за договором підряду у зв'язку з реалізацією позивачем (замовником) права на односторонню відмову в силу ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України за наявності проведеної попередньої оплати вартості робіт, - є підставою для виникнення у виконавця робіт обов'язку з відшкодування збитків, який за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням (право особи вимагати сплати коштів, якому кореспондується обов'язок іншої особи сплатити ці кошти), та по суті, полягає у поверненні коштів, сплачених за договором у зв'язку з припиненням зобов'язання та невиконанням таких робіт.

Відповідні висновки суду узгоджуються з нормами законодавства, враховуючи відсутність прямого визначення поняття грошове зобов'язання та суть правовідносин, які виникли між сторонами.

Як встановлено судом, з огляду на те, що 18.09.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо повернення авансового платежу та втрати інтересу до повного виконання зобов'язання до договору від 17.09.2015 №56, якою позивач відмовився від договору підряду та яка була отримана відповідачем 19.09.2015 (відповідно до зазначеного у поясненнях відповідача, поданих 02.06.2017), суд вважає, що визначений позивачем період нарахування 3% річних (з 25.09.2015 по 20.03.2017) в тому числі з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, вважається судом обґрунтованим.

За наведених обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що вказаний розрахунок є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Інжиніринг" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "Ндіпроектреконструкція" в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 526,66 грн. підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІпроектреконструкція (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 04653199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-Інжинірінг (30440, Хмельницька обл., Шепетівський район, с. Мокіївці; ідентифікаційний код: 37207843) збитки у розмірі 11822 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 16 коп., пеню у розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 1079 (одна тисяча сімдесят дев'ять) грн. 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.06.2017

Суддя І.М. Отрош