Ухвала

від 26.06.2017 по справі 5015/4627/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.06.2017 р.                                                             Справа № 5015/4627/11

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали

за скаргою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції», м. Київ;

на дії:Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Пустомити;

у справі:№5015/4627/11

стягувач:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції», м. Київ;

боржник:Приватне підприємство «Арка-Сервіс», м. Пустомити, Львівська область;

За участю представників:

від скаржника (стягувача): не з'явився;

від ДВС: не з'явився;

від боржника: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції», м. Київ на дії Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Пустомити у справі №5015/4627/11, стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції», м. Київ, боржник: Приватне підприємство «Арка-Сервіс», м. Пустомити, Львівська область.

Сторони, ДВС явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали скарги, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.10.2011 р. у справі №5015/4627/11 стягнуто з Приватного підприємства «Арка-Сервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 150 270 грн. 00 коп. - неповернута сума кредиту, 57 202 грн. 26 коп. прострочена сума заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 150 грн. 00 коп. - комісія за управління кредитом, 14 507 грн. 10 коп. - пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 6 585 грн. 36 коп. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, 16 грн. 20 коп. - пеня за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитом, 2 287 грн. 30 коп. - витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.11.2011 р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2011 р. видано наказ.

Постановою державного виконавця Пустомитівського ВДВС ГТУЮ у Львівській області від 11.04.2016 р. відкрито виконавче провадження (ВП №50782035) з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 08.11.2011 р. у справі №5015/4627/11.

28.04.2017 р. заступником начальника Пустомитівського ВДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №50782035) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

05.10.2016 р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., згідно з яким Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. втратив чинність, окрім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом від 02.06.2016 р.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. (далі – Закон України «Про виконавче провадження») виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність вищевказаних обставин, державний виконавець складає акт (ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 6 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 8 розділу 1 Інструкції, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Однак, державним виконавцем на вимогу суду не представлено для огляду матеріали виконавчого провадження ВП №50782035, а тому суд не має можливості встановити, чи складавася державним виконавцем акт щодо встановлення фактів, наведених в оскаржуваній постанові.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності – суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 2. ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

З огляду на викладене, державний виконавець зобов'язаний був вжити всіх, передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.11.2011 р. у справі №5015/4627/11.

Однак, як вбачається із долученої стягувачем до матеріалів скарги копії відповіді на запит №0-99921747, у Єдиному державному реєстрі МВС України за боржником (ідентифікаційний код 31835792) зареєстровано наступні транспортні засоби: ГКБ 8328 1992 р.в. (дата реєстрації - 10.05.2002 р.), МАЗ 555102-220 2006 р.в. (дата реєстрації - 30.05.2006 р.), МАЗ 6303 2007 р.в. (дата реєстрації – 25.08.2010 р.), МАЗ 555102-223 2006 р.в. (дата реєстрації - 30.03.2006 р.), ГАЗ 3307 2006 р.в. (дата реєстрації – 15.11.2005 р.), КРАЗ 6444 2005 р.в. (дата реєстрації – 27.03.2007 р.).

Таким чином, державним виконавцем всупереч ст.ст. 18, 36, 48 Закону України «Про виконавче провадження» не вжито всіх можливих заходів щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії.

Згідно ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені стягувачем доводи щодо визнання недійсною постанови від 28.04.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно абз. 2 п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання (ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З наведених норм випливає, що обов'язок державного виконавця поновити виконавче провадження та здійснити всі необхідні виконавчі дії виникає в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, лише в разі невиконання, неналежного виконання державним виконавцем вказаних вимог у суду виникне право (в разі звернення скаржника до суду із відповідною скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця) зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії.

          Керуючись ст.ст. 18, 36, 37, 41, 48, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.          Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції», м. Київ на дії Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Пустомити задоволити частково.

2.          Визнати недійсною постанову заступника начальника Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 28.04.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №50782035).

3.          В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Суддя                                                                                 Мазовіта А.Б.