Ухвала

від 10.02.2020 по справі 5015/4627/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.02.2020 р. Справа № 5015/4627/11

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїв Р.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції від 30.01.2020 року (вх. № 311/20 від 07.02.2020 року) про видачу дубліката виконавчого документа

у справі № 5015/4627/11

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Кредобанк" від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" , м. Львів;

до відповідача: Приватного підприємства Арка-Сервіс , м. Пустомити, Львівська область;

про: стягнення заборгованості в розмірі 228 730 грн. 92 коп.,

встановив:

07.02.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції від 30.01.2020 року (вх. № 311/20 від 07.02.2020 року) про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 5015/4627/11.

Розглянувши матеріали заяви, суд зазначає про наявність підстав для залишення скарги без розгляду у зв`язку з наступним.

Так, згідно з п. 19.4 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Разом з тим ст. 170 ГПК України передбачено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Так, відповідно до ч. 2 вказаної статті письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч. 9 ст. 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суд звертає увагу скаржника на приписи ч.1 ст.58 ГПК України, відповідно до якої представником у суді може бути адвокат або законний представник; ч. 4 ст. 60 ГПК України, відповідно до якої повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; ч. 1 ст. 61 ГПК України, відповідно до яких представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Суд зазначає, що заява про видачу дубліката наказу підписана представником за довіреністю Янцо Олесею. Копія довіреності № 484 від 16.12.2019 року долучена до матеріалів заяви. У довіреності не вказано, що уповноважена особа є адвокатом і доказів: посвідчення адвоката чи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю до матеріалів скарги Янцо Олесею не долучено.

Також суд звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, а саме з позовної заяви та рішення суду про стягнення заборгованості в сумі 228 730, 92 грн., дана справа є спором з ціною позову, що є більшим від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, спори з такою ціною позову не підпадають під категорію малозначних справ, що визначена ч. 1 ст. 247 ГПК України. Наведене свідчить про те, що до вказаного спору не застосовуються винятки, передбачені ч.2 ст.58 ГПК України чи ч.5 ст.131-2 Конституції України щодо представництва.

Також даний спір не підпадає під категорію, визначену пп. 11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України, відповідно до якого представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Так, остаточне судове рішення про стягнення заборгованості в сумі 228 730, 92 грн. в даній справі № 5015/4627/11 року постановлено 24.10.2011р. Заява про видачу дубліката наказу подана після постановлення вказаного рішення, тому до неї застосовуються загальні правила представництва, визначені чинним ГПК України.

Суд враховує, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені , а також визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) .

Водночас, відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Як вбачається з матеріалів заяви, жодних документів щодо представництва Янцо Олесею інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції в порядку самопредставництва також не подано.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що долучена до заяви довіреність не є належним доказом підтвердження наявності повноважень у підписанта заяви про видачу дубліката наказу на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції . Тобто, заявником не дотримано приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Керуючись ст. ст. 56, 58, 60, 61, 170, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні інвестиції від 30.01.2020 року (вх. № 311/20 від 07.02.2020 року) про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 5015/4627/11 повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.