Рішення

від 20.06.2017 по справі 922/1509/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р.Справа № 922/1509/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор", смт.Нова Водолага Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод ОСОБА_2", с.Подвірки Харківської області про стягнення 349865,78грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 25.04.2017

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор" (далі за текстом- позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод ОСОБА_2" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 349865,78грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №16/02-29 від 16.02.2015 в частині оплати виконаних робіт.

12 травня 2017 року позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, належне відповідачу. Дане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач гарантував позивачу погашення заборгованості, однак жодного платежу не здійснив. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач має рішучий намір і надалі ухилятись від виконання грошових зобов'язань.

В судовому засіданні 06.06.2017 судом оголошено перерву до 20.06.2017.

В призначеному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити. Також просив суд задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні визнали позов у частині вимог про стягнення основного боргу. У задоволенні іншої частини позовних вимог просили відмовити, оскільки положення договору №16/02-29 щодо нарахування пені в розмірі 0,1% від суми заборговнаості (п.4.4.) є нікчемним, оскільки суперечать положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а нарахування позивачем 3-х процентів річних та інфляційних спірними договором не передбачено. Також представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти клопотання позивача про забезпечення позову.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову суд вважає за необхідне в його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Згідно статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивач у своєму клопотанні про забезпечення позову вказує, що відповідач може здійснити заходи, які у подальшому значно утруднять або взагалі зроблять неможливим виконання рішення у справі, зокрема, перерахувати кошти з власних рахунків, відчужити рухоме та/або нерухоме майно, передати майно в заставу або іпотеку афілійованим особам.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження вищевказаних припущень позивач суду не надав. Саме лише посилання на непогашення відповідачем заборгованості у добровільному порядку не може вважатися достатньою умовою для накладення арешту на майно відповідача.

За таких обставин суд не знаходить підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

16 лютого 2015 року між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір підряду № 16/02-29 (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався виконувати роботи по декоруванню скляної пляшки, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити результат робіт. Під терміном "товар" в даному Договорі розуміється пляшка скляна, оброблена підрядником шляхом декорування.

Згідно пункту 2.10 Договору після відвантаження кожної обробленої партії товару замовник зобов'язується прийняти її та підписати акт виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дня його пред'явлення підрядником.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 Договору вартість робіт зазначається в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною. Оплата робіт, що виконуються підрядником, здійснюється замовником за цінами та у строк, зазначені в специфікаціях.

Згідно специфікації №10 від 02.11.2016 позивач зобов'язався виконати роботи з декорування пляшки скляної ємністю 0,5л у кількості 70000шт. на суму 399700,00грн. Вказані роботи мали бути оплачені відповідачем протягом 7 календарних днів з моменту відвантаження декорованої пляшки зі складу підрядника. На виконання прийнятих зобов'язань за цією специфікацією позивач відвантажив відповідачеві на ступними партіями:

1) 25 листопада 2016 року - декоровано пляшки у кількості 37422,00шт. на загальну суму 213679,62грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №297 від 25.11.2016, довіреністю №154 від 24.11.2016, товарно-транспортною накладною №25/11-01 від 25.11.2016. Строк оплати - не пізніше 02.12.2016;

2) 29 листопада 2016 року - декоровано пляшки у кількості 6804шт. на загальну суму 38850,84грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №304 від 29.11.2016, довіреністю №154 від 24.11.2016, товарно-транспортною накладною №29/11-02 від 29.11.2016. Строк оплати - не пізніше 06.12.2016.

З) 29 листопада 2016 року - декоровано пляшки у кількості 6804шт. на загальну суму 38850,84грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №305 від 29.11.2016, довіреністю №154 від 24.11.2016, товарно-транспортною накладною № 29/11-01 від 29.11.2016. Строк оплати - не пізніше 06.12.2016.

Згідно специфікації №12 від 02.12.2016 позивач зобов'язався виконати роботи з декорування пляшки скляної ємністю 0,5л у кількості 90000шт. на суму 513900,00грн. Вказані роботи мали бути оплачені протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження декорованої пляшки зі складу підрядника. На виконання прийнятих зобов'язань за цією специфікацією позивач відвантажив відповідачеві на ступними партіями:

1) 05 грудня 2016 року - декоровано пляшки у кількості 23814шт. на загальну суму 135977,94грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №311 від 05.12.2016, довіреністю №165 від 05.12.2016, товарно-транспортною накладною № 05/12-03 від 05.12.2016. Строк оплати - не пізніше 19.12.2016;

2) 09 лютого 2017 року - декорованої пляшки у кількості 6804шт. на загальну суму 38850,84грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №31 від 09.02.2017, довіреністю №16 від 08.02.2017, товарно-транспортною накладною №09/02-03 від 09.02.2017. Строк оплати - не пізніше 23.02.2017.

Отже, позивачем згідно умов Договору та вищевказаних специфікацій були виконані роботи на загальну суму 466210,08грн.

Відповідач вказані роботи оплатив не в повному обсязі та з порушенням встановлених у специфікаціях строків, сплативши на користь позивача 175000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1108 від 16.12.2016 на суму 25000,00грн., №1158 від 23.12.2016 на суму 50000,00грн., №103 від 08.02.2017 на суму 100000,00грн.

У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 291210,08грн., наявність якої визнається відповідачем та підтверджується підписаними обома сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 27.03.2017.

30 березня 2017 року позивач направив відповідачу претензію №27/03-17 від 27.03.2017 про сплату заборгованості за Договором.

Відповідач у своєму гарантійному листі №138 від 12.04.2017 гарантував погасити борг до 31.05.2017, однак грошові кошти не сплатив.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 291210,08грн. основного боргу, 44112,19грн. пені, 11040,85грн. інфляційного збільшення боргу, 3502,66грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем за Договором виконано роботи, як не оплачені відповідачем на загальну суму 291210,08грн.

Відповідач наявність даної заборгованості визнав.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 291210,08грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторонами в пункті 4.4 Договору узгоджено, що у випадку порушення строків оплати робіт замовник сплачує на користь підрядника пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати робіт, позивач на підставі пункту 4.4 Договору здійснив нарахування 44112,19грн. пені за період з 03.12.2016 по 25.04.2017.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає його правомірним, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Заперечення відповідача про те, що умови пункту 4.4 Договору є нікчемними, оскільки суперечать статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відхиляються судом оскільки згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, оскільки сторони в Договорі узгодили інший розмір відсотків, позивач правомірно здійснив нарахування пені саме з розрахунку 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм, позивач здійснив нарахування відповідачу 11040,85грн. інфляційного збільшення боргу за період грудень 2016 року - березень 2017 року, а також 3502,66грн. 3% річних за період з 03.12.2016 по 25.04.2017.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх таким, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача про відсутність в Договорі положень про необхідність сплати вищевказаних сум судом відхиляються, оскільки право їх нарахування у випадку порушення боржником грошового зобов'язання прямо передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод ОСОБА_2" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул.Сумський Шлях, буд.43, код 21198294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Данко Декор" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт.Нова Водолага, вул.Заводська, буд.1, код 35777106) 291210,08грн. основного боргу, 44112,19грн. пені, 11040,85грн. інфляційного збільшення боргу, 3502,66грн. 3% річних., 5247,99грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 26.06.2017 р.

Суддя ОСОБА_3