Постанова

від 21.06.2017 по справі 910/11048/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р. Справа№ 910/11048/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: Тимофєєва О.А. (посв. № 1390 від 19.07.2013);

від Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум": Ващук М.В. (дов. б/н від 06.10.14);

від ПАТ "Укртрансгаз": Кирпот О.О. (дов. № 2-445 від 28.12.2016);

ліквідатор ТОВ "Технік Енерджі": Огейчук Т.В. (посв. № 69 від 08.02.2013);

від Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ": Кравченко С.В. (дов. № 2-448 від 28.12.2016);

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі": Артюхова М.М. (дов. б/н від 01.06.2017);

приватний нотаріус: Дубенко К.Є. (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ ГУ ДМС України в м. Києві);

від ПАТ Київська Русь : Баранов О.В. (дов. № 77 від 31.03.2017);

інші учасники провадження: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.03.2017

за заявою Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг"

про визнання правочину недійсним

у справі № 910/11048/14 (суддя: Чеберяк П.П.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Агрогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі № 910/11048/14 (із врахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 05.04.2017 про виправлення описки) задоволено заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" про визнання правочину недійсним; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за № 2060.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у даній справі, позовну заяву Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" про визнання правочину недійсним, подану в межах справи про банкрутство № 91/11048/14, залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.05.2017.

04.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" надійшли доповнення до апеляційної скарги.

10.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 10.05.2017 апелянт та представник Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" надали клопотання про продовження терміну розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/11048/14 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 22.05.2017.

19.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Технік Енерджі" надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/11048/14; розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.05.2017.

29.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника приватного нотаріуса Дубенко К.Є. надійшли пояснення по справі № 91011048/14 та заява про розгляд апеляційної скарги без її участі.

29.05.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2017.

У зв'язку з перебуванням суддів Сотнікова С.В. та Остапенка О.М. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/11048/14 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" прийнято до провадження у новому складі суду.

06.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від приватного нотаріуса Дубенко К.Є. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" надійшли додаткові пояснення, від апелянта - пояснення щодо цільового призначення земельної ділянки та споруд, розташованих на ній.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.06.2017, повторно викликано для участі у засіданні суду приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є. задля надання для огляду в судовому засіданні оригіналу договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 2060.

В судовому засіданні було оглянуто оригінал дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, зареєстрований в реєстрі за № 763 та оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, зареєстрований в реєстрів за № 2060, зі справ приватного нотаріуса Ємець К.Є. Колегія суддів встановила, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, зареєстрований в реєстрі за № 2060 має виправлення із застереженням, що закреслений п. 1.6 не читати.

За поясненнями нотаріуса, при виготовленні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, зареєстрований в реєстрі за № 2060 до його тексту було помилково включено п. 1.6 Продавець цим підтверджує, що на момент підписання цього договору на вищевказаній земельній ділянці відсутні будь-які забудови , який було виправлено шляхом закреслення та вчинення відповідного застереження після посвідчувального напису під час виготовлення дубліката угоди. Вказані дії нотаріуса не оскаржувались.

У дублікаті договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, зареєстрованому в реєстрі за № 763, не міститься закреслений пункт договору наступного змісту: Продавець цим підтверджує, що на момент підписання цього договору на вищевказаній земельній ділянці відсутні будь-які забудови .

Належним чином засвідчені копії вказаних вище примірників договорів містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 13-16, т. 2, а.с. ).

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 за заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Агрогаз" порушено провадження у справі №910/11048/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора на суму 2327325,23 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Мальцеву Альбіну Вячеславівну.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 за результатами розгляду справи у попередньому засіданні визнано кредитором боржника Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" на суму 30610533,99 грн. - вимоги четвертої черги задоволення, 1218,00 грн. 00 коп. - вимоги першої черги задоволення.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Огейчук Тетяну Василівну.

18.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг".

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за №2060 (далі - договір, оспорюваний договір).

За умовами пунктів 1.1, 1.3, 1.4 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (продавець) передало, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" (покупець) прийняло у власність земельну ділянку площею 1,2282 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Глибоцька сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення підсобного сільського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки - 3220882200:03:001:0049.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 ціна продажу земельної ділянки становить 52313,48 грн., які продавець отримав від покупця в момент підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку проставленням своїх підписів на цьому договорі.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Право власності у покупця на земельну ділянку, що відчужується за цим договором, виникає з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (п.п. 3.1, 3.2 договору).

За умовами п. 4.1 договору продавець стверджує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору є законно набутою продавцем, до його укладення нікому іншому не відчужена, під забороною (арештом) та під заставою не перебуває, судові спори щодо неї відсутні, земельна ділянка не обтяжена правами третіх осіб як в Україні, так і за її межами, не внесена до статутного капіталу юридичних осіб, речових прав щодо відчужуваної земельної ділянки у третіх осіб (в тому числі права володіння, сервітуту, суперфіцію за відповідними договорами, рішенням суду, за договорами найму (оренди) чи шлюбним контрактом, прав власності та/або користування дітей тощо) немає, будь-яких обтяжень відносно земельної ділянки не існує.

Звертаючись із заявою про визнання недійсним договору відповідно до ст. 203, 215, 232 Цивільного кодексу України, кредитор боржника Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" вказує на його невідповідність вимогам законодавства, а саме: п. д) ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України щодо відсутності у договорі відомостей про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням; п.з) ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України щодо моменту переходу права власності на земельну ділянку до покупця; вимогам постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", п. 2.3 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" щодо порядку розрахунку за продану земельну ділянку. Також за твердженням кредитора, оспорюваний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 Цивільного кодексу України), оскільки ціна продажу, узгоджена сторонами, була свідомо ними занижена та не відповідала ринковим цінам.

Щодо заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" про відсутність порушеного права саме позивача, який не являється стороною оспорюваного правочину, судова колегія, з урахуванням висновків Верховного Суду України у постанові від 25.05.2016 у справі № 910/6279/15-г, встановила наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вже зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 визнано кредитором боржника Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" на суму 30610533,99 грн. - вимоги четвертої черги задоволення, 1218,00 грн. 00 коп. - вимоги першої черги задоволення.

Положенням ч. ч. 1, 2, 9 ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Позивач не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки, однак, є зацікавленою особою, оскільки дійсність вказаного договору в даному випадку стосується його права на задоволення конкурсних кредиторських вимог, закріплене ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, незаконне, на думку позивача, відчуження майна боржника на підставі вказаного договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушує цивільні права та майнові інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство на задоволення їх вимог за результатами проведення судових процедур банкрутства боржника, у зв'язку з чим кредитором може бути заявлено позовну вимогу про визнання такого правочину недійсним.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" має право на звернення з позовом у цій справі, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум", дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за № 2060.

Проте, з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений без належного з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, які підлягали перевірці при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваної угоди недійсною.

Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110-112 ЦК України, Закон про банкрутство є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

Отже, ЦК України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Разом з тим, системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що видом діяльності ТОВ Укрлізинг - набувача земельної ділянки за оспорюваним договором, окрім іншого, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Водночас із укладенням оспорюваного Договору купівлі-продажу земельної ділянки, між тими самими сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець (Дубенко) К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за № 2061.

За умовами зазначеного договору купівлі-продажу нерухомості, Товариством з обмеженою відповідальністю Технік Енерджі було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлізинг наступне нерухоме майно: арочна споруда відділення № 1, площею 501,5 кв. м; склад металевий тракторної бригади, площею 303,4 кв. м; тазосклад, площею 47,4 кв. м; будинок садоводів, площею 220,9 кв. м; загальною площею 1073 кв. м, що розташовані за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Радгоспна, 1. Зазначені об'єкти розташовані на земельній ділянці, площа якої становить 1,2282 га. Кадастровий номер - 3220882200:03:001.0049.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю Укрлізинг набувало земельну ділянку за оспорюваним договором одночасно із нерухомим майном, розташованим на ній, що узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), яка кореспондується із ст. 120 Земельного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що відчужене за договором купівлі-продажу від 17.07.2012 нерухоме майно станом на час розгляду даної справи в суді, зареєстроване за боржником. При цьому, такі обставини виникли у зв'язку з відмовою Товариству з обмеженою відповідальністю Укрлізинг у державній реєстрації права власності на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора № 15260175 від 20.08.2014, прийнятого у зв'язку з арештом майна боржника накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.06.2014 у виконавчому провадженні № 42967919.

Тобто, доводи кредитора щодо відсутності підстав для переходу права власності на земельну ділянку за оспорюваним договором без розташованих на ній об'єктів нерухомості належить відхилити, оскільки станом на час укладення як оспорюваного договору так і договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2012 будь-яких заборон на їх відчуження не існувало, та боржник мав право розпорядження таким майном, в тому числі і шляхом укладення угоди купівлі-продажу.

Також належить відхилити посилання суду першої інстанції на фактичні обставини, що свідчать про вчинення керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Огейчук Т.В. дій спрямованих на відмову від договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2012, у зв'язку з чим визнати неспроможним висновок суду про відсутність правових підстав для переходу права власності на земельну ділянку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг".

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 введено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Огейчук Т.В.

Частиною 10 статті 28 Закону про банкрутство, встановлено, що керуючий санацією у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від правочинів (договорів) боржника, вчинених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання правочину (договору) завдає збитків боржнику;

правочин (договір) є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання правочину (договору) створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона правочину (договору), щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли через відмову від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи (т. 1, а.с. 123) міститься нотаріально засвідчений лист ТОВ Технік Енерджі в особі керуючого санацією Огейчук Т.В. від 31.08.2016, в якому керуючий санацією повідомляє ТОВ Укрлізинг про прийняте ним 27.06.2016 рішення щодо відмови від договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2012 у зв'язку з його невиконанням зі сторони покупця в частині проведення розрахунків.

Вказані дії керуючого санацією про повідомлення ТОВ Укрлізинг про відмову від договору після 31.08.2016, тобто зі спливом тримісячного строку встановленого ч. 10 ст. 28 Закону про банкрутство, не можуть братись до уваги при розгляді даної справи в частині вирішення питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки, по-перше, вчинені із порушенням спеціального Закону про банкрутство, а по-друге, направлені на виникнення обставин, які можуть створити підстави для спору про право на нерухоме майно, розташоване на належній ТОВ Укрлізинг земельній ділянці, та яка є об'єктом купівлі-продажу за оспорюванню угодою.

Разом з тим, відчужена за оспорюваним договором земельна ділянка має цільове призначення: для ведення підсобного сільського господарства, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 04.05.2017.

Розташовані на земельній ділянці, площею 1,2282 га, кадастровий номер - 3220882200:03:001.0049, об'єкти нерухомості: арочна споруда відділення № 1, склад металевий тракторної бригади, тазосклад, будинок садоводів, призначені для ведення підсобного сільського господарства, а отже доводи кредитора щодо наявності обмежень для використання земельної ділянки за її цільовим призначенням є неспроможними.

При цьому, належить відхилити посилання кредитора на невідповідність договору положенням п. д) ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України, оскільки вказана норма визначає, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки мають містити відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо), а в оспорюваному договорі міститься наступна умова у п. 4.1 - продавець стверджує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору є законно набутою продавцем, до його укладення нікому іншому не відчужена, під забороною (арештом) та під заставою не перебуває, судові спори щодо неї відсутні, земельна ділянка не обтяжена правами третіх осіб як в Україні, так і за її межами, не внесена до статутного капіталу юридичних осіб, речових прав щодо відчужуваної земельної ділянки у третіх осіб (в тому числі права володіння, сервітуту, суперфіцію за відповідними договорами, рішенням суду, за договорами найму (оренди) чи шлюбним контрактом, прав власності та/або користування дітей тощо) немає, будь-яких обтяжень відносно земельної ділянки не існує.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання кредитора та суду першої інстанції на п. 1.6 оспорюваного договору: Продавець цим підтверджує, що на момент підписання цього договору на вищевказаній земельній ділянці відсутні будь-які забудови , оскільки як було встановлено в судовому засіданні під час дослідження оригіналів примірників договорів від 17.07.2012 (оригіналу дубліката оспорюваного договору), щодо цього пункту договору нотаріусом внесено відповідні правки під час видачі покупцю дубліката угоди (29.05.2014).

При цьому, додана до заяви про визнання недійсним договору копія дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012 взагалі не містить вказаної вище умови.

У судовому засіданні нотаріус Дубенко К.Є. пояснила, що відповідно до п. 6.13. Правил введення нотаріального діловодства від 22.12.2010 № 3253/5 у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Порядок видачі дубліката документа врегульовано главою 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5. Згідно з п. 6 Порядку дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Отже, видача дубліката документа має такі юридичні наслідки: створення додаткового примірника документа; втрата чинності документом, дублікат якого виданий.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи позивача стосовно того, що нотаріус не мав права вчиняти дії по внесенню виправлень до договору від 17.07.2012, з приводу вказаного, станом на 21.06.2017 в матеріалах справи відсутні докази оскарження дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Частиною другою статті 132 Земельного кодексу України визначені обов'язкові умови угоди про перехід права власності на земельні ділянки, а саме:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) права та обов'язки сторін;

ж) кадастровий номер земельної ділянки;

з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Нормою ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, яка кореспондує з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 3.2 оспрюваного договору сторони узгодили, що право власності у покупця на земельну ділянку, що відчужується за цим договором, виникає з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Як було встановлено вище, одночасно 17.07.2012 боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрлізинг було укладено дві угоди, за якими боржник продав, а ТОВ Укрлізинг купив нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, яка стала предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором.

Тобто, п. 3.2 договору не суперечить ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, та відповідає частині 2 статті 132 Земельного кодексу України, оскільки містить визначену законодавством умову про момент переходу права власності на земельну ділянку.

В той же час слід зазначити, що відповідно до ч. 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 4 статті 132 Земельного кодексу України встановлено, що угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір викладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений та зареєстрований в державному реєстрі прав 04.06.2013 Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, тобто є вчинений сторонами та породжує для них права та зобов'язання, обумовлені такою угодою.

При цьому, слід відхилити посилання кредитора, що обумовлений у пункті 3.2 договору момент переходу права власності на земельну ділянку не передбачений жодним нормативно-правовим актом, які регулюють земельні правовідносини, оскільки такі обставини мають значення лише при виникненні спору про право на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору, а не можуть свідчити про існування підстав для визнання його недійсним в розумінні статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину.

Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи кредитора щодо невідповідності умов договору вимогам законодавства в частині розрахунків за земельну ділянку.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків у готівковій формі для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Так, умовами п. 2.1, 2.2. оспорюваного договору визначено наступний порядок розрахунків: продаж земельної ділянки вчиняється між сторонами на суму 52313,48 грн., які продавець отримав від покупця в момент підписання цього договору. Зазначена ціна за твердженням сторін відповідає їх волевиявленню, є остаточною і змінам після укладання цього договору не підлягає. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку проставленням своїх підписів на цьому договорі. Продавець запевняє, що ціна продажу земельної ділянки, що зазначена в п. 2.1 цього договору, повністю його задовольняє. Претензій щодо кількості та якісної характеристики грошових знаків, що передаються за цим договором, у продавця немає.

На переконання колегії суддів, сторонами обумовлено розрахунок за земельну ділянку шляхом передплати, оскільки вони в оспорюваному договорі підтверджують факт повного розрахунку за продану земельну ділянку проставленням своїх підписів на цьому договорі.

Будь-які докази на підтвердження проведення розрахунків між сторонами готівкою (прибуткові касові ордери тощо) та одномоментно матеріали справи не містять.

При цьому, умова щодо розрахунку за договором саме в готівковій формі та одномоментно в оспорюваному договорі відсутня, що спростовує доводи кредитора та висновок суду першої інстанції про суперечність його умов приписам постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", а також п. 2.3. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" в особі їх представників мали виходити з того, що умови вказаного договору, у тому числі щодо ціни продажу земельної ділянки, повинні бути розумними та справедливими.

Відповідно до пп. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.121994 № 334/94-ВР, чинного на дату укладення договору купівлі-продажу, справедливою ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.08.2016 за № 22187021, станом на 17.07.2012, тобто на дату укладення договору купівлі-продажу, єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" був ОСОБА_13, одночасно був єдиним засновником (учасником) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.08.2016 за № 22187004, станом на 17.07.2012.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу боржник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг", як сторони оспорюваного договору, не були взаємно незалежними юридично, оскільки контролювалися однією особою ОСОБА_13, як засновником (учасником) товариств.

Втім, такі обставини не можуть бути підставою для висновку, що ціна продажу земельної ділянки, узгоджена у договорі купівлі-продажу в сумі 52 313,48 грн., не може вважатися справедливою ринковою ціною за визначенням, та свідчить про невідповідність умов договору купівлі-продажу земельної ділянки положенням п. б ч.1 ст. 3, ч. 3 ст. 509, а також ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України щодо розумності та справедливості.

Так, ч. 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В оспорюваному договорі міститься така умова, що згідно із Висновком про оцінку вартості земельної ділянки, що наданий ТОВ Київоблпроектсервіс (ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах серія АВ № 305385 від 22.02.2007) від 26.06.2012, ринкова вартість земельної ділянки, що відчужується, складає 52313,48 грн.

Вказаний висновок про оцінку вартості також міститься в матеріалах справи - т. 1, а.с. 196.

Отже, сторони, вчинивши оспорюваний правочин за ціною 52313,48 грн., яка дорівнювала ринковим цінам на момент його укладення, були обізнані із цінами, які склалися на ринку ідентичних товарів (земельних ділянок), що спростовує твердження кредитора про зловмисну домовленість представників сторін та висновок місцевого господарського суду про невідповідність договору вимогам розумності та справедливості.

Також, належить відхилити і твердження кредитора про продаж боржником земельної ділянки за опорюваним договором за ціну менше ціни її придбання, оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.12.2011, укладеного між ТОВ Агро Аптека як продавцем та ТОВ "Технік Енерджі" як покупцем, ціна продажу склала 52313,49 грн., тобто різниця складає лише 0,01 грн.

Не може бути прийнятий судом як беззаперечний доказ і Висновок про ринкову вартість земельної ділянки від 06.01.2017, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Апрайт", копія кого додана до заяви Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум", відповідно до якого вартість земельної ділянки станом на 17.07.2012 становила 695567,00 грн., оскільки він складений на замовлення Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" та майже через п'ять років після вчинення оспорюваного правочину.

При цьому, клопотання про призначення у даній справі судової експертизи з визначення ринкової вартості земельної ділянки, сторонами не заявлялось, а господарським судом за власною ініціативою не призначалась, що призвело до порушення судом першої інстанції частини 1 та 2 статті 43 ГПК України при оцінці поданих сторонами доказів, оскільки взято до уваги лише Висновок про ринкову вартість земельної ділянки від 06.01.2017, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Апрайт".

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час розгляду даної справи апеляційним господарським судом не встановлено, а Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Верум" не доведено наявності обставин, з якими законодавство пов'язує недійсність оспорюваного правочину, та настання відповідних наслідків.

При цьому, обставини, на які посилається Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум", звертаючись до господарського суду з заявою про визнання договору недійсним, не свідчать про наявність підстав та умов для визнання укладеного між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" договору недійсним, оскільки є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для повного та об'єктивного вирішення спору, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення заяви Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" за відсутності правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

З огляду на ст. 103 ГПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення від 29.03.2017 у даній справі належить скасувати повністю та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум", задовольнивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг".

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання заяви та апеляційної скарги належить покласти на Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Верум".

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 у справі № 910/11048/14 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець К.Є., про що у реєстрі зроблено запис за № 2060.

3. Прийняти нове судове рішення.

4. Відмовити в задоволенні позовної заяви Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" від 06.01.2017 (вх. № 910/17 від 18.01.2017) про визнання правочину недійсним в межах провадження у справі № 910/11048/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі".

5. Стягнути з Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Верум" (49000, місто Дніпро, вул. Комсомольська, буд. 76, кВ. 1; ідентифікаційний код 36573423) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Толстого, буд. 1-А; ідентифікаційний код 34564930) 3520 (одну тисячу п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. судових витрат.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 26.06.2017.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Б.О. Ткаченко

В.О. Зеленін