Постанова

від 26.06.2017 по справі 904/12145/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017 року Справа № 904/12145/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Березкіної О.В. ,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № від 02.11.2016 року;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 року у справі №904/12145/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема", м.Кіровоград

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро

про стягнення 22 749 грн. 31 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Феросистема" (надалі - ТОВ "Феросистема") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (надалі - ПАТ "Дніпроважмаш") на свою користь 18 788 грн. 75 коп. заборгованості, 883 грн. З % річних та 3 077 грн. 56 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 року у справі №904/12145/16 (суддя - Золотарьова Я.С.) позов задоволено; з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ "Феросистема" стягнуто 18788 грн. 75 коп. заборгованості, 883 грн. 3% річних, 3077 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 1378 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Дніпроважмаш" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що позивач був позбавлений права участі у судовому засіданні, оскільки місцевим господарським судом не відкладено розгляд справи за його клопотанням. Вказує, що заборгованість ПАТ "Дніпроважмаш" перед ТОВ "Феросистема" за договором №61/61 від 24.01.2013 року в розмірі 8 500 грн. вже була предметом судового розгляду, підтверджена судовим рішенням та стягнута з відповідача.

Апелянт на виклик апеляційного господарського суду двічі не з'явився, про час місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підтягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Феросистема" (позивач, постачальник) та ПАТ "Дніпроважмаш" (відповідач, покупець) укладений договір №61/61 від 24.01.2013 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у договорі.

Кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється, вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції, що поставляється (п. 1.2 договору).

Загальна кількість продукції, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених специфікацій і накладних (п. 1.3 договору).

Загальна сума договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії договору (п. 2.1 договору).

Покупець розраховується за продукцію згідно умов, що вказуються в специфікаціях. Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони визначили термін постачання - протягом З календарних днів після перерахування передплати або надання заявки.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за ЗО днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 (один) рік (п.п. 11.1,11.2 договору).

Додатковими угодами №1 від 26.12.2013 року та №2 від 03.12.2014 року до договору поставки №61/61 від 24.01.2013 року сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2015 року.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідачем частково сплачений, що підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи. До стягнення позивачем пред'явлений борг в розмірі 18 788 грн. 75 коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати спірної заборгованості відповідач не надав, тому колегія суддів вважає вимогу позивача щодо стягнення основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період прострочення з 27.05.2015 року по 19.12.2016 року 883 грн. 3% річних та 3 077 грн. 56 коп. інфляційних нарахувань.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягаючими задоволенню.

Апелянт вказує, що заборгованість за договором поставки №61/61 від 24.01.2013 року частково було розглянута Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/6553/16 та стягнута з відповідача. Однак з матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у вищезазначеній справі є стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок несплати за отриману продукцію по видатковій накладній №3 від 15.05.2015 року, який не має відношення до предмету позову у даній справі, оскільки заборгованість у розмірі 8 500 грн., що стягнута судовим рішенням, не включена позивачем до суми боргу у даній справі.

Апелянт вказує на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при вирішенні спору, а саме безпідставне незадоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду 14.02.2017 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання, оскільки, по-перше, воно не підписано представником відповідача (а.с. 136, т.1), по-друге, обставини, що зазначені у клопотанні (неотримання ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції), не є безумовною підставою для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Окрім того, заявником не вказано про необхідність подання нових доказів або пояснень по суті спору, враховуючи, що розгляд справи вже відкладався та оголошувалась перерва в судовому засіданні.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарське процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 року у справі №904/12145/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляцій господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Березкіна

(Повний текст постанови складено 29.06.2017 року).