Ухвала

від 25.05.2017 по справі 382/56/14-ц

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

07700, м. Яготин, вул. Незалежності- 67

Справа № 382/56/14-ц

Провадження 8/382/1/17

Рішення

Іменем України

25 травня 2017 року Яготинський районний суд

Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю прокурора Тарасюк Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами по справі № 382/56/14-ц,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою.

Зазначала, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року частково задоволений позов прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області: визнано недійсним розпорядження голови Яготинської РДА за № 599 від 12.12.2008 року, в частині яким ОСОБА_2 затверджено документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельної ділянки для ведення садівництва та змінено використання земельної ділянки, площею 1, 9419 га, що розташовані поза межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 907277 площею 0,5800 га; серії ЯЖ № 907276, площею 0, 3140 га, серії ЯЖ № 907274, площею 0, 8940 га, серії ЯЖ № 907275, площею 0, 1539 га, для ведення садівництва з моменту їх видачі, тобто з 10 березня 2009 року, визнано недійсними державні акті на право власності на земельні ділянки серія ЯЖ № 675445 площею 0,5800 га, серії ЯЖ № 675444, площею 0, 3140 га, серії ЯЖ № 675443, площею 0, 8940 га, серії ЯЖ № 675446, площею 0, 1539 га для ведення особистого селянського господарства, видані 1 серпня 2008 року Яготинською районною державною адміністрацією. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, площею 0, 5800 га вартістю 107242 гривні, площею 0, 3140 га вартістю 58059 гривні, площею 0, 1539 га, вартістю 28456 гривні, площею 0, 8940 га вартістю 165300 гривень та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 3010 (три тисячі десять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок судового збору.»

Посилаючись на те, що 13 листопада 2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який виконав та перевірив тахеометричну зйомку, на яку посилався прокурор як на доказ при вирішенні справи, надана довідка про те, що при підготовці технічної документації на виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Двірківщинської сільської ради та передачі у приватну власність на підставі розпорядження Яготинської РДА № 306 від 18 липня 2008 року організацією, яка робила проектну документацію, не була проведена детальна зйомка земельного масиву, зокрема, не була проведена тахеометрична зйомка, що підтверджується відсутністю польових обмірів, відсутністю інформації про крутизну схилів земель водоохоронної зони та розмір даної зони, південніше земельного масиву, який виділявся для ведення ОСГ, є землі, які не надані у власність та користування шириною 46 метрів, при цьому є підстави вважати, що при розробці технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, які входять до складу вказаного масиву, була допущена технічна помилка, а саме: землі, які не надані у власність та користування шириною 46 метрів по фронту земельного масиву, враховувались до площі масиву, але, у зв'язку з технічною помилковістю, замість зазначених вільних земель в склад масиву були внесені землі водоохоронної зони, просив переглянути та скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник звернувся до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутності, проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності.

Прокурор просив у задоволенні заяви відмовити.

Представник Яготинської районної державної адміністрації та представник Трубізького міжрайонного управління водного господарства в судове засідання не з?явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Постановою КМУ від 14 січня 2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" було реорганізовано територіальні органи державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру..., а також було встановлено, що територіальні органи державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, виконують свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Судом також прийнято до уваги, що після ліквідації реєстраційної служби Яготинського РУЮ в силу чинного законодавства правонаступника реєстраційної служби немає.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд вважає, що є всі підстави для задоволення заяви.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року позов прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області до ОСОБА_1, Яготинської районної державної адміністрації, треті особи: реєстраційна служба Яготинського районного управління юстиції Київської області, 48, відділ Держземагентства в Яготинському районі, Трубізьке міжрайонне управління водного господарства про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, його реєстрації та витребування із незаконного володіння, задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області, суд виходив із того, що при зміні цільового призначення земельних ділянок, переданих ОСОБА_1 у власність, не було дотримано вимог Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502, цільове призначення земельних ділянок змінено не на підставі проекту відведення, а на підставі технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення, розпорядження на підставі яких виготовлено вказані державні акти скасовані за протестом прокурора, а відтак державні акти серії ЯЖ № 907277 площею 0,5800 га; серії ЯЖ № 907276, площею 0, 3140 га, серії ЯЖ № 907274, площею 0, 8940 га, серії ЯЖ № 907275, площею 0, 1539 га є недійсними з моменту їх видачі; земельні ділянки право власності ОСОБА_1 на які посвідчено державними актами серіїсерія ЯЖ № 675445, серії ЯЖ № 675444, серії ЯЖ № 675443, серії ЯЖ № 675446, відносяться до прибережної захисної смуг ставу Двірківщина , а відтак такі державні акти також слід визнати недійсними, зобов'язати реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію таких державних актів та визнати право власності на земельні ділянки за державою.

Також судом установлено, що в 2008 році ОСОБА_1 звернулася до Яготинської РДА із заявою про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради.

Для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок орних земель державної власності за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Крок Інвест із заявою про виготовлення проекту землеустрою.

Вказаний проект було затверджено розпорядженням Яготинської районної державної адміністрації від 18 липня 2008 року № 306 Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради , а також надано дозвіл землевпорядній організації на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (державних актів на право власності на земельні ділянки) (а.с. 54).

На підставі вказаного розпорядження було виготовлено технічну документацію і у подальшому ОСОБА_1 видано зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01 серпня 2008 року державний акт серії ЯЖ № 675445 на право власності на земельну ділянку в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області призначену для ведення особистого селянського господарства площею 0,5800 га ріллі за рахунок орних земель державної власності (резервного фонду), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01 серпня 2008 року державний акт серії ЯЖ № 675443 на право власності на земельну ділянку в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області призначену для ведення особистого селянського господарства площею 0,8940 га ріллі за рахунок орних земель державної власності (резервного фонду), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01 серпня 2008 року державний акт серії ЯЖ № 675446 на право власності на земельну ділянку в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області призначену для ведення особистого селянського господарства площею 0,1539 га ріллі за рахунок орних земель державної власності (резервного фонду), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01 серпня 2008 року державний акт серії ЯЖ № 675444 на право власності на земельну ділянку в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області призначену для ведення особистого селянського господарства площею 0,3140 га ріллі за рахунок орних земель державної власності (резервного фонду).

Розпорядженням голови Яготинської РДА № 599 від 12 грудня 2008 року затверджено розроблену ТОВ «Інвест Центр+» технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок 21 громадянину України для ведення садівництва за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради та змінено цільове використання земельних ділянок 21 громадянину для ведення садівництва за рахунок земельних ділянок, які знаходяться у їх власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради, згідно із додатком.

На підставі розпорядження голови Яготинської районної державної адміністрації за № 599 від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 907276 площею 0,3140 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, серії ЯЖ № 907275, площею 0,1539 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, серії ЯЖ № 907274, площею 0,8940 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, серії ЯЖ № 907277, площею 0,5800 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Вказаними розпорядженням змінено цільове використання земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення садівництва за рахунок земельних ділянок, які знаходились у її власності для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 1 Закону України Про особисте селянське господарство визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Натомість правовий режим земельних ділянок для ведення садівництва визначено ст. 35 ЗК України, відповідно до ч. 4 якої встановлено, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 5 цієї статті приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Різний правовий режим земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), та земель, що відводяться для садівництва, додатково підтверджується положеннями ст. 122 ЗК України, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою , введена графа цільове призначення .

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Виходячи з вимог ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Земельний кодекс України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 (далі - Порядок), та за ініціативою власників.

Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Таким чином, зміна виду цільового призначення (використання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною тощо (ст. 21 ЗК України ).

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 14 травня 2014 року в справі № 6-35цс14, від 08 квітня 2015 року в справі № 6-32цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (зі змінами та доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом із тим згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За положеннями частини першої статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Як випливає зі змісту статті 59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у частині 1 статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 83 ЗК України та частини 4 статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності, взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України ).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України ).

Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається - статтями 60, 62 ЗК України та статями 88, 90 ВК України .

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (частина 3 статті 60 ЗК України ).

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються - статтями 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 ЗК України, 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Результат системного аналізу наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 . Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, суперечить нормам статей 59, 83, 84 ЗК України.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року в справі № 6-206цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (зі змінами та доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як на підставу для перегляду рішення Яготинського районного суду від 12 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на лист ФОП ОСОБА_3, який виконав та перевірив тахеометричну зйомку, при підготовці технічної документації на виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Двірківщинської сільської ради та передачі у приватну власність на підставі розпорядження Яготинської РДА №306 від 18 липня 2008 року організацією, яка робила проектну документацію, не була проведена детальна зйомка земельного масиву, зокрема, не була проведена тахеометрична зйомка, що підтверджується відсутністю польових обмірів, відсутністю інформації про крутизну схилів земель водоохоронної зони та розмір даної зони. Південніше земельного масиву, який виділявся для ведення ОСГ, є землі, які не надані у власність та користування, шириною 46 метрів. При цьому є всі підстави вважати, що при розробці технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, які входять до складу вказаного масиву, була допущена технічна помилка, а саме: землі, які не надані у власність та користування шириною 46 метрів по фронту земельного масиву, враховувались до площі масиву, але, у зв'язку з технічною помилковістю, замість зазначених вільних земель в склад масиву були внесені землі водоохоронної зони.

За змістом ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв?язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом п.п. 3, 5, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (ст. 179 ЦПК).

За змістом п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 361 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає обставини, викладені у листі ФОП ОСОБА_3 про те, що при підготовці технічної документації на виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Двірківщинської сільської ради та передачі у приватну власність на підставі розпорядження Яготинської РДА № 306 від 18 липня 2008 року організацією, яка робила проектну документацію, не була проведена детальна зйомка земельного масиву, зокрема, не була проведена тахеометрична зйомка, що підтверджується відсутністю польових обмірів, відсутністю інформації про крутизну схилів земель водоохоронної зони та розмір даної зони про те, що південніше земельного масиву, який виділявся для ведення ОСГ, є землі, які не надані у власність та користування шириною 46 метрів та є підстави вважати, що при розробці технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, які входять до складу вказаного масиву, була допущена технічна помилка, а саме: землі, які не надані у власність та користування шириною 46 метрів по фронту земельного масиву, враховувались до площі масиву, але, у зв'язку з технічною помилковістю, замість зазначених вільних земель в склад масиву були внесені землі водоохоронної зони, є істотними, не були і не могли бути відомі заявнику та впливають на висновки суду при ухваленні судового рішення та були встановлені після набрання рішенням законної сили.

За таких обставин, на думку суду, наявні підстави для перегляду рішення Яготинського районного суду від 12 листопада 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч. 2 ст. 365 ЦПК України.

Оцінюючи наявну в матеріалах справи тахеометричну зйомку в сукупності з листом ФОП ОСОБА_3, суд приходить до висновку про недоведеність прокурором вимог про недійсність державних актів серії ЯЖ № 675445, ЯЖ № 675443, ЯЖ № 675446, ЯЖ № 675444 з тих підстав, що земельні ділянки, право власності на які посвідчено вказаними державними актами, не могли передаватись у приватну власність, оскільки належать до земель водного фонду.

Відтак відсутні підстави і для задоволення позову в частині скасування реєстрації таких державних актів та визнання права власності на земельні ділянки за державою.

Крім цього, суд приймає до уваги, що після ліквідації реєстраційної служби Яготинського РУЮ в силу чинного законодавства правонаступника реєстраційної служби немає.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв"язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв"язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно із ст. 362 ЦПК України заяви про перегляд у зв"язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

При цьому заява про перегляд судового рішення у зв"язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст. 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У випадках, встановлених п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України, строк для подання заяви про перегляд у зв"язку з нововиявленими обставинами обчислюється з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Оскільки заявнику стало відомо про винесення Яготинським районним судом Київської області рішення від 30 червня 2016 року у справі № 382/169/16-ц та про встановлені у ньому обставини 31 жовтня 2016 року, то суд вважає, що строк звернення до суду не пропущений.

Керуючись ст. 116 ЗК України, ст. ст. 10, 60, 73, 212-215, 361, 362, 365 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами по справі № 382/56/14-ц задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року скасувати.

Позовні вимоги прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області задовольнити частково.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Яготинської районної державної адміністрації за № 599 від 12 грудня 2008 року:

серії ЯЖ № 907277 на земельну ділянку, площею 0,5800 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області,

серії ЯЖ № 907276 на земельну ділянку, площею 0,3140 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

серії ЯЖ № 907274 на земельну ділянку, площею 0,8940 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

серії ЯЖ № 907275 на земельну ділянку, площею 0,1539 га, що розташована в адміністративних межах Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області.

У задоволенні решти позовних вимог прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Литвин Л.І.