Ухвала

від 27.06.2017 по справі 760/17947/16-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№1-кс/760/8498/17

(№760/17947/16-к)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27. 06. 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві, клопотання директора ТОВ «Будремтранс» ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «Будремтранс» ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

Заявник в поданому клопотанні просив слідчого суддю частково скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2015 року, по справі №757/8411/15-к, в частині арешту майна, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Будремтранс», а саме: сідельний тягач MAN TGX 18.440. номер шасі НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Представник заявника в судовому засіданні подане клопотання підтримав з підстав зазначених у клопотанні та просив слідчого суддю про його задоволення.

Детектив в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням МВС України здійснювалося досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №12014000000000464 зареєстрованому 09.10.2014 року у ЄРДР, підслідність якого на даний час змінена та розслідується Національним антикорупційним бюро України.

Вбачається, що між ТОВ «ОТП Лізинг», як продавцем, та ТОВ «Будремтранс», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №02/11/2016-SA від 02 листопада 2016 року.

Згідно вказаного договору купівлі-продажу ТОВ «ОТП Лізинг» зобов`язалось продати, а ТОВ «Будремтранс» зобов`язалось сплатити кошти, та придбати наступні транспортні засоби: сідельний тягач MAN TGX 18.440. номер шасі НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Вбачається, що на виконання умов даного договору купівлі-продажу №02/11/2016-SA від 02 листопада 2016 року ТОВ «Будремтранс» платіжними дорученнями № 69 від 04 листопада 2016 p., № 76 від 09 листопада 2016 р. сплатило ТОВ «ОТП Лізинг» визначену договором купівлі-продажу №02/11/2016-SA від 02 листопада 2016 року ціну ТЗ.

Згідно акту приймання-передачі від 09 листопада 2016 року, до договору купівлі-продажу №02/11/2016-SA від 02 листопада 2016 року, вказаний ТЗ було передано ТОВ «ОТП Лізинг» у власність ТОВ «Будремтранс».

Встановлено, що право власності на вищезазначене ТЗ, було зареєстровано за ТОВ «ОТП Лізинг» в центрі ДАІ 8013 14.12.2016 року, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Заявник в поданому клопотанні зазначав, що при постанові ТОВ «Будремтранс» на облік вказаного ТЗ було виявлено, що згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва справа №757/8451/15-к, від 17.03.2015 року, на вищезазначені ТЗ накладено арешт, що підтверджується витягом №51229410 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно даних зазначених в витязі вищезазначені ТЗ, що є власністю ТОВ « Будремтранс» обтяжені, тобто на них накладено арешт на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва справа №757/8451/15-к, від 17.03.2015 року.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/8451/15-к від 17.03.2015 р. за клопотанням слідчого слідчої групи ГСУ МВС України ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12014000000000464 від 09.10.2014 року, було накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «Інвест Машинері» (ЄДРПОУ 37341729).

Вбачається, що слідчий, звертаючись із вказаним клопотанням посилався на те, що у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ТОВ «Мрія-Лізинг», ТОВ «Скайбуд М» та ТОВ «Інвест Машинері» на момент укладання кредитних договорів із іноземними інвесторами входили до складу агрохолдингу «Мрія» та безпосередньо контролювалися підозрюваним, що в ході досудового розслідування виявлені обставини, які свідчать про необхідність накладення арешту на рухоме майно, яке належить ТОВ «Інвест Машинері», з метою забезпечення його збереження, відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків та запобігання вчинення дій з боку підозрюваного, щодо продовження скоєння злочину.

Також вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про задоволення клопотання, виходив з того, що відповідно до довідки Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України №45/486 від 02.02.2015 р. ТОВ «Інвест Машинері» належить зазначена у клопотанні техніка.

Заявник в обґрунтування поданого клопотання про скасування арешту майна посилався на те, що арешт майна, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2015 р. накладено на техніку, що належать ТОВ «Інвест Машинері», однак ТЗ, що зазначені в даному клопотанні передані у власність ТОВ «ОТП Лізинг», 11.12.2013 року, та зареєстровані за ним в органах ДАІ 13.03.2014 року, а ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, винесена 17.03.2015 p., тобто на момент вииисення даної ухвали та накладання арешту, дані ТЗ вже більше року належали ТОВ «ОТП Лізинг». Окрім того, заявник зазначав, що ТОВ «ОТП Лізинг» не є підозрюваними у кримінальному провадженні в рамках розслідування якого було накладено арешт на майно. В зв`язку із зазначеним заявник посилаючись на те, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, просив слідчого суддю про задоволення клопотання, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що передбачено ч.2 ст.131 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом положень ст. 3 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондуються із ч. 1 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вищевказані положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене вище, зважаючи на обставини справи вбачається, що на даний час відсутні підстави для арешту вищезазначеного майна, а тому подане клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Частково скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17. 03. 2015 року, по справі №757/8411/15-к, в частині арешту майна, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Будремтранс», а саме: сідельний тягач MAN TGX 18.440. номер шасі НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1