Ухвала

від 17.10.2017 по справі 760/17947/16-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/17947/16-к

Провадження № 1-кс/760/14321/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , детектива ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність постанову детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №12014000000000464,

в с т а н о в и в :

Захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання від 24.10.2016 року. Також, заявник просив скасувати постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_3 від 29.12.2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2015 року про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовуючи скаргу, адвокат ОСОБА_6 зазначив, що з 2014 року Головним слідчим управлінням МВС України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000464 відносно ОСОБА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, особа, яка подала скаргу, зазначив, що 20.05.2016 року він звернувся до Генеральної прокуратури України з клопотанням № 20-05-16/ГПУ щодо прийняття рішення про зміну підслідності у кримінальному провадженні № 12014000000000464, оскільки, зважаючи на численні грубі порушення чинного кримінального процесуального законодавства з боку сторони обвинувачення та очевидну неефективність досудового розслідування.

Згідно листа ГПУ №06-18792-16 заявнику стало відомо, що було прийнято процесуальне рішення про доручення проведення подальшого досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні Національному антикорупційному бюро України.

Крім того, заявник вказує, що 27.09.2016 року він звернувся з клопотанням до старшого групи детективів та старшого групи процесуальних керуючих прокурорів у кримінальному провадженні, в якому, у доповнення аргументів, наведених у клопотанні від 20.05.2016 року, звернув увагу на численні порушення норм кримінального процесуального законодавства України та прав підзахисного ОСОБА_3 при здійсненні досудового розслідування.

Оскільки, зазначене клопотання не було розглянуто у встановленому законом порядку, заявник 21.10.2016 року повторно звернутися до НАБУ з клопотанням, в якому посилався на те, Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження № 12014000000000464, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва та Апеляційним судом міста Києва було допущено ряд грубих порушень норм кримінального процесуального законодавства України, зокрема: повідомлення про підозру ОСОБА_3 було здійснено з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України, абсолютно безпідставно та необґрунтовано; було незаконно оголошено ОСОБА_3 у розшук; слідчим та процесуальними керуючими прокурорами у ході досудового розслідування грубо порушувались права підозрюваного ОСОБА_3 (неодноразово приймалися незаконні рішення про відмову у задоволенні обґрунтованих клопотань захисників, неправомірно чинилися перешкоди в ознайомленні захисників з матеріалами кримінального провадження, тощо); були незаконно ухвалені рішення слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва від 23.01.2015 року та Апеляційного суду міста Києва від 23.01.2015 року про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; слідчий не вжив жодних заходів, за наявності всіх підстав, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Зважаючи на це, заявником і було подано клопотання до НАБУ з проханням вжити заходів щодо: скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 29.12.2014 року; скасування ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.01.2015 року про обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; закриття кримінального провадження № 12014000000000464.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2016 року скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на бездіяльність та рішення детектива НАБУ задоволено частково, визнано незаконною та скасовано постанову детектива Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 від 24.10.2016 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 29.12.2014 року, про вжиття заходів для скасування ухвали Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року, про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про вжиття заходів для закриття кримінального провадження №12014000000000464.

Також, скасовано постанову старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління МВС України майора міліції ОСОБА_7 про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_8 від 29.12.2014 року, та скасовано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2016 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.08.2017 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12.12.2016 року скасовано і призначено новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2016 року скасовано, а матеріали за скаргою повернуто до суду першої інстанції для розгляду.

Особа, яка подала скаргу, подав до суду уточнення, просив скасувати постанову детектива Четвертого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 від 24.10.2016 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 29.12.2014 року про вжиття заходів для скасування ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2015 року про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вжиття заходів для закриття кримінального провадження №12014000000000464.

Також, просив скасувати постанову старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління МВС України майора міліції ОСОБА_7 про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_3 від 29.12.2014 року та запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , який було обрано на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2015 року.

Крім того, заявник просив зобов`язати уповноваженого детектива Національного антикорупційного бюро України та/або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України вжити заходів для закриття кримінального провадження №12014000000000464.

Захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив скаргу задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини.

Детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 у судовому засіданні проти скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З поданої захисником ОСОБА_4 скарги вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000464 від 09.10.2014 року.

29 грудня 2014 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 здійснено повідомлення про підозру.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 та забезпечено його явку до слідчого судді для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначеною ухвалою обрано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та після затримання ОСОБА_3 не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження забезпечити його доставку до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

21 жовтня 2016 року захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 звернувся до старшого групи детективів Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №12014000000000464 з клопотанням, в якому просив вжити заходи щодо скасування постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 29.12.2014 року та припинення його розшуку, вжити заходи щодо скасування ухвали Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вжиття заходів щодо закриття кримінального провадження №12014000000000464 відносно ОСОБА_3 з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Постановою детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 від 24 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 від 21 жовтня 2016 року в інтересах ОСОБА_3 про проведення ряду процесуальних дій у кримінальному провадженні №12014000000000464 від 09.10.2014 року.

Як видно з даних постанови детектива про відмову у задоволенні клопотання, вказане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав: відповідно до п.7 ч.2 ст. 36 КПК України скасовування незаконних та необґрунтованих постанов слідчих належить до повноважень прокурора, а не слідчого, відповідно до ч.4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають, відповідно до ч.4 ст. 284 КПК України слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 284 КПК України лише у випадку якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Разом з тим, згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, лише дії чи бездіяльність слідчого, які полягають у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідно до положень ст. 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини» як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини).

Відповідно до п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року та п. 122 у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року однією з гарантій, що містяться в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, є зокрема право на забезпечення ефективного доступу до судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «прав та обов`язків».

Частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

У оскаржуваній постанові детектива про відмову у задоволенні клопотання зазначено про неможливість розгляду клопотання адвоката ОСОБА_6 , оскільки процесуальні дії, про які просить адвокат, не належать до повноважень органу досудового розслідування.

Разом з тим, згідно положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. При цьому, з урахуванням можливого продовження строку, загальний строк досудового розслідування згідно з ч. 2 ст. 219 КПК України не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Разом із тим, ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Відповідно ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Згідно ст. 278 КПК України Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ст. 281 КПК України. якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

Згідно ст. 282 КПК України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.

Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Кримінальне провадження закривається згідно з ч. 1 ст.284 КПК України у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення; або встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; або якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Відповідно до ч.2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у такому випадку закрити кримінальне провадження у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру.

Зокрема, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Частина 2 також передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, але також і момент коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.

Так, у справі «Меріт проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обґрунтування, надане Урядом в оцінці тривалості провадження, не відповідає прецедентній практиці Суду, нагадавши, що у кримінальних справах «розумний строк», передбачений статтею 6 § 1 Конвенції, починається з того часу, коли особі було пред`явлено обвинувачення; це може статись як до моменту розгляду справи в суді, так і з дня арешту, дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато попереднє слідство (досудове розслідування).

За приписами ст. 63 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до принципів і засад, гарантованих ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини оцінюючи спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень, слід враховувати послідовність та своєчасність здійснення процесуальних дій; наявність періодів бездіяльності (неактивності), причини якої мають з`ясовуватись у кожному конкретному провадженні; своєчасність повідомлення особи про підозру; обґрунтованість відкладення та зупинення кримінального провадження; повноту та своєчасність вжиття слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом (суддею) заходів забезпечення кримінального провадження та інших заходів, спрямованих на недопущення недобросовісної поведінки учасників кримінального провадження; характер та ефективність дій, спрямованих на прискорення кримінального провадження тощо (справи «Смірнова проти Росії» від 24 липня 2003 року, «Вітрук проти України» від 16 вересня 2010 року, «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року та інші).

Згідно ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Слідчому судді не надано витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № №12014000000000464, повідомлення про підозру та матеріали кримінального провадження.

Враховуючи викладене, те, що постанова про відмову у задоволенні клопотання не підлягає оскарженню, разом з тим, скарга стосується дій, які детектив зобов`язаний вчинити, відповідно до вимог КПК України, у випадках, передбачених КПК України, оскільки матеріали кримінального провадження, які б заперечували доводи скарги, слідчому судді не надано, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України розглянути клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 від 21 жовтня 2016 року відповідно до вимог кримінально-процесуального закону та вжити дії для вирішення питання щодо закриття кримінального провадження з наведених у клопотанні підстав, розшуку підозрюваного ОСОБА_3 , запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3 відповідно до вимог КПК України, у передбачені КПК України строки.

Що стосується вимог про скасування постанови слідчого про оголошення розшуку та запобіжного заходу, який було обрано на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва, то вони не ґрунтуються на вимогах КПК України та не відносяться до дій, які можуть бути оскаржені в порядку ст. 303 КПК України, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, скарга підлягає частковому задоволенню.

При цьому, слідчий суддя враховує, що завданням суду, слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов`язаний поновити або усунути для їх реалізації.

Керуючись ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ст.ст. 3, 8, 19, 23, 68 Конституції України, ст.ст. 2, 8, 9, 28, 113, 114, 116, 219, 220, 223, 283, 284, 303-307, 333 КПК України, -

у х в а л и в :

Скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12014000000000464, розглянути клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 від 21 жовтня 2016 року відповідно до вимог кримінально-процесуального закону та вжити дії для вирішення питання щодо закриття кримінального провадження з наведених у клопотанні підстав, розшуку підозрюваного ОСОБА_3 , запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3 у передбачений КПК України строк.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали 23 жовтня 2017 року о 16 годині 55 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1