Постанова

від 26.06.2017 по справі 826/26179/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2017 року № 826/26179/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства Денресбуд до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та довідки фактичної перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне підприємство Денресбуд (далі по тексту - позивач або ПП Денресбуд ) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0020971702/6, податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0020951702/91, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 № 0020991702, рішення № 0020991702/31 від 17.08.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та довідку фактичної перевірки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.08.2015, прийнятих на підставі довідки (акта) фактичної перевірки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219. Позивач зазначає, що оспорювані рішення контролюючого органу (відповідача) прийнятті за результатами фактичної перевірки, що була проведена з порушенням законодавчо встановленого порядку (а саме: не всі перевіряючі пред?явили службові посвідчення, копія направлення на перевірку уповноваженому представнику підприємства не надавалася), та результати якої оформлені неналежним документом, а саме - довідкою замість акта. Крім того, позивач вважає висновки довідки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219 про факти виплати (нарахування) ПП Денресбуд найманому працівнику ОСОБА_1 необлікованого та неоподатковуваного доходу без документального оформлення трудових відносин безпідставними та документально непідтвердженими.

В подальшому, у судовому засіданні 29.03.2016 представник позивача заявив письмову заяву від 16.02.2016, відповідно до якої змінив свої позовні вимоги, а саме просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 № 0026661702/8, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 № 0026651702/109, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2015 № Ю-16 0024351702, рішення № 0028921702/52 від 01.12.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та визнати протиправною та скасувати довідку фактичної перевірки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219

У призначеному судове засідання 15.11.2016 позивач явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, та попередньо подав до канцелярії суду клопотання від 09.11.2016 про розгляд справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував усно.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника позивача у судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

15.07.2015 працівниками ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена фактична перевірка з питань дотримання ПП Денресбуд (код ЄДРПОУ 38777219) законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складена довідка від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219.

В тексті цієї довідки містяться висновки перевіряючих про порушення позивачем наступних норм законодавства: пп. 164.2.1, 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження та несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 384,12 грн.; пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, що призвело до заниження та несплати військового збору у сумі 558,50 грн.; п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному внеску на 15 042,76 грн. (а саме: за ставкою 36,8% - 13 702,31 грн., за ставкою 3,6% - 1 340,45 грн.).

Такі висновки контролюючого органу мотивовані наступним: згідно наданого ОСОБА_1 пояснення від 09.07.2015 (вх. 10710/Д) встановлено, що остання працювала на ПП Денресбуд на посаді кухаря впродовж періоду з 10.09.2014 по 31.05.2015. За вересень 2014 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату у розмірі 5 000 грн., за жовтень 2014 року - 7 750 грн., за листопад 2014 року - 7 500 грн., за грудень 2014 року - 3 500 грн., за січень 2015 року - 3 500 грн., за лютий 2015 року - 3 530 грн. Загальна сума доходу, отриманого ОСОБА_1 складає 30 780 грн. Загальна сума оподатковуваного доходу названої особи становить 37 234,56 грн. Крім того, відповідно до пояснення від 09.07.2015, заборгованість з виплати заробітної плати на вказану дату складала 21 720 грн. На момент перевірки, виплачені ОСОБА_1 кошти (заробітна плата) ПП Денресбуд податком на доходи фізичних осіб та військовим збором не оподатковувалися, єдиний внесок на суму виплаченої заробітної плати не нараховувався та не утримувався. Також трудові відносини з найманим працівником не були оформлені належним чином.

Як зазначив позивач в тексті позову, за результатами розгляду 13.08.2015 заперечень ПП Денресбуд на висновки довідки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219 текст такої довідки (далі по тексту - акт перевірки) було відредаговано, шляхом перейменування довідки на акт.

17.08.2015 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219 прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0020951702/91 (форми Р ), яким збільшила суму грошового зобов'язання позивача по податку з доходів найманих працівників (код платежу 11010100) на суму 8 645,98. (в тому числі 5 384,12 грн. - за основним платежем, 3 261,89 грн. - штрафні санкції);

- № 0020971702/6 (форми Р ), яким збільшила суму грошового зобов'язання позивача з військового збору (код платежу 11011000) на суму 896,86 грн. (в тому числі 558,50 грн. - за основним платежем і 338,36 грн. - штрафні санкції).

В той самий день відповідач на підставі акта перевірки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219 сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ю-13 0020981702, якою ПП Денресбуд визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 15 042,76 грн., а також виніс рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого внеску за № 00209901702/31, згідно якого до ПП Денресбуд відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 7 521,40 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.08.2015 № Ю-13 0020981702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.08.2015 № 00209901702/31 були скасовані згідно з рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 24.09.2015 № 14668/10/26-15-10-08-16 про результати розгляду первинної скарги з підстав невідповідності форм вказаних рішень чинним формам, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, та недотриманні ДПІ вимог пп. 3 п. 2 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, затвердженої, наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449;

- податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0020951702/91 про збільшення грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб скасоване в частині основного платежу на 793,07 грн. та в частині штрафних санкцій на 460,31 грн. згідно з рішення Державної фіскальної служби України від 27.10.2015 № 22566/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду повторної скарги з підстави невірно встановленої суми виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати;

- податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 № 0020971702/6 про збільшення грошового зобов?язання з військового збору скасоване в частині основного платежу на 82,25 грн. та в частині штрафних санкцій на 47,91 грн. згідно з рішення Державної фіскальної служби України від 27.10.2015 № 22566/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду повторної скарги з підстави невірно встановленої суми виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати.

Вважаючи зазначені рішення відповідача, прийняті на підставі акт перевірки від 27.07.2015 №96/26-56-17-02-09/38777219 та за результатами процедури адміністративного (досудового) оскарження протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В тексті позову позивач заперечував достовірність тверджень ДПІ про наявність на ПП Денресбуд офіційно непрацевлаштованих працівників, здійснення таким працівникам виплат тіньової заробітної плати, та як наслідок виникнення у підприємства обов'язку по нарахуванню та сплати з таких сум виплачених доходів податку і військового збору, нарахування на суми виплаченої зарплати єдиного внеску. Крім того, позивач зауважив, що в порушення вимог п. 80.7 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, перед початком перевірки три з чотирьох перевіряючих не пред?явили представнику підприємства службові посвідчення з метою перевірки повноважень таких осіб, а також не надали копію відповідного направлення на проведення 15.07.2015 фактичної перевірки ПП Денресбуд . Як до, так і в ході проведення перевірки позивач не отримував від контролюючого органу належним чином оформлені запити про надання первинних та інших документів. Результати фактичної перевірки були оформлені документом - довідкою, яка за змістом п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України складається у випадку не встановлення фактів порушень за результатами проведеної перевірки.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі по тексу - ПК України) базою оподаткування податком доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст.164 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1 і пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Також, в розумінні норми ст. 1 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками збору є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За змістом визначення податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб , наведеним у пп. 14.1.180 п. 14. ст. 14, п. 18.1 ст. 18 ПК України, податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

В силу норми п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Обов'язки податкових агентів також закріплені в п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Згідно п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX Перехідні положення підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір. Вказаний Закон № 1621-VII набрав чинності з 03.08.2014.

Надалі положення п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України щодо строку дії військового збору були продовженні до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (в редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № N 71-VIII, що набрав чинності з 1 січня 2015 року).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України (в редакціях чинних в період з 01.08.2014 по 30.06.2015) платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України ( вредакції, що діяла до 31.12.2014) об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування цим збором визначено доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто, розширено базу оподаткування військовим збором).

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (а саме 1,5% від об'єкта оподаткування).

Згідно п.п. 1.5 і 1. 6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм Кодексу вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи (працівника) у вигляді заробітної плати є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Нормами ПК України чітко визначені матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, та вимоги щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Пунктом 80.6 ст. 80 ПК України визначено, що безпосередньо під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Дослідивши текст довідки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219 суд встановив, що фактична перевірка ПП Денресбуд з питань дотримання ним законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування проводилася виключно на підставі пояснення фізичної особи - ОСОБА_1, датованого 09.07.2015.

В ході розгляду справи у суді представник відповідача оригінал та/або засвідчену копію такого пояснення фізичної особи суду без поважних причин не пред'явив.

Суд встановив, що матеріали фактичної перевірки позивача не містять належним чином оформлених опису про факт виявленого правопорушення та посилань на конкретні первинні та інші документи обліку результатів діяльності платника податку (позивача), де зафіксований зазначений факт, а саме - щодо виплати конкретній фізичній особі неофіційних сум коштів у вигляді заробітної плати, що не були відображені у податковій/бухгалтерській звітності та не були оподатковані податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, інші документи, що ідентифікують ОСОБА_1 як працівника позивача.

Також представник відповідача не надав суду жодні оригінали та/або засвідчені копії письмових запитів ДПІ, адресованих ПП Денресбуд , про надання пояснень та підтверджуючих документів з питань, що становлять предмет фактичної перевірки, та доказів вручення таких запитів.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (що діяв на моменту складання акта перевірки), міститься загальне поняття терміну акт перевірки згідно якого акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, з контексту наведених норм слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання (в т.ч. фінансової санкції). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13.

В силу норм ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому нормами ч. 1, 2 і 4 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на приписи наведених норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.10.2015 № К/800/16412/13, від 06.07.2015 № К/800/37253/13 та від 22.12.2014 № К/9991/64613/12.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем (суб?єктом владних повноважень) всупереч процесуальних норм не було надано суду жодних належних документальних доказів на обґрунтування правомірності висновків акта фактичної перевірки (зокрема, відповідних первинних, розрахункових і звітних документів, пояснень та протоколів допиту ОСОБА_1 по фактах допуску її до роботи без укладання трудової угоди та отримання неофіційних сум доходів від позивача, тощо), то, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем вимог пп. 164.2.1, 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України є недоведеним, у зв'язку з чим донарахування йому грошових зобов?язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору згідно податкових повідомлень-рішень від 05.11.2015 № 0026661702/8 і № 0026651702/109 є протиправними.

При цьому, суд враховує також не надання відповідач документальних доказів направлення ДПІ матеріалів фактичної перевірки до відповідного органу державної служби з питань праці для розгляду питання про складання протоколу за ст. 41 гл. 5 розд. ІІ Особлива частина Кодексу про адміністративні правопорушення ( Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці ) та притягнення ПП Денресбуд до адміністративної відповідальності за фактом допуску ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору, та про відсутність відомостей про звернення ОСОБА_1 до районного суду для винесення рішення про оформлення трудових відносин з позивачем протягом усього періоду фактичної роботи на підприємстві та стягнення заборгованості по заробітній платі.

Стосовно правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2015 № Ю-16 0024351702, якою позивачу визначено суму єдиного внеску у розмірі 15 042,76 грн., та рішення № 0028921702/52 від 01.12.2015 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6 879,94 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 і 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску, зокрема, є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Частинами 3 - 6 ст. 7 Закону 2464-VI передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

При цьому, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

Відповідно до вимог п. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як вбачається з тексту акта перевірки, заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску на фонд оплати праці в частині сум заробітної плати виплачених ОСОБА_1, на думку відповідача, призвело до неправильного нарахування та сплати позивачем єдиного соціального внеску, а відтак до його заниження на загальну суму 15 042,76 грн.

Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Одночасно згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 цього Закону за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки перевіряючих про факт виплати ОСОБА_1 необлікованих сум доходів у вигляді заробітної плати, та відповідно заниження бази оподаткування податком (збором) і бази нарахування єдиного внеску матеріалами справи не підтверджуються. А тому за встановлених обставин, висновки контролюючого органу про необхідність нарахування позивачу суми єдиного внеску у розмірі 15 042,76 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 879,94 грн., суд також вважає необґрунтованими, що свідчить про неправомірність таких прийнятих спірних рішень відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ПП Денресбуд в частині вимог скасувати як протиправні податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 № 0026661702/8, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 № 0026651702/109, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2015 № Ю-16 0024351702, рішення № 0028921702/52 від 01.12.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання позивача на допущення відповідачем процедурних порушень при проведенні фактичної перевірки ПП Денресбуд та у зв'язку з недотриманням форми документу, складеного за результатами зазначеної перевірки суд визнає такими, що спростовуються обставинами допуску працівників відповідача до проведення фактичної перевірки підприємства та внесення відповідних коригувань до тексту довідки від 27.07.2015 № 96/26-56-17-02-09/38777219 на етапі досудового врегулювання спору.

Стосовно решти позовних вимог ПП Денресбуд , то суд не вбачає правових підстав для їх задоволення, оскільки відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду України, що наведена у текстах його постанов від 10.09.2013 (справа № 21-237а13) та від 07.07.2015 (справа № 21-334а15), акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, не викликає виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання , виклад у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору про оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта (що в даному випадку і було зроблено судом в ході розгляду справи).

В силу норм ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірність оскаржуваних рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Частиною 3 ст. 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного підприємства Денресбуд задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.11.2015 № 0026661702/8 та № 0026651702/109.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 28.09.2015 № Ю-16 0024351702.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві за № 0028921702/52 від 01.12.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства Денресбуд (ідентифікаційний номер 38777219) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 427,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39467012).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов