Рішення

від 22.06.2017 по справі 905/980/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.2017 Справа №905/980/17

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Єрмолаєвій Т.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стандарт-Спецемаль , м.Київ, ЄДРПОУ 38484110,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол , м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ 05761614,

про стягнення 110429,85 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Стандарт-Спецемаль , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 24.04.2017р. до Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол , м.Горлівка Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 110 429,85грн., в тому числі: суми основного боргу 65908,50грн., суми 3% річних 4646,81грн., суми інфляційних втрат 39874,54грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/980/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/980/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх грошових зобов'язань в частині оплати вартості переданого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р. із специфікаціями №11 від 02.06.2014р., №12 від 17.07.2014р. до нього; банківська виписка за 30.07.2014р., рахунки-фактури №СФ-0000673 від 27.06.2014р., №СФ-0000722 від 09.07.2014р., видаткові накладні №РН-0000966 від 24.11.2014р., №РН-0000967 від 24.11.2014р., лист Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол №б/н б/д, акт надання послуг №40589 від 30.11.2014р., листи Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стандарт-Спецемаль №32 від 28.11.2014р., №21/01 від 21.01.2015р., акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 21.01.2015р., за період з 01.07.2014р. по 11.04.2017р., претензія №7 від 11.04.2017р., фіскальний чек №8013 від 11.04.2017р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 14.04.2017р., правоустановчі документи позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 510, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 15, 44, 49, 54, 57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

29.05.2017р. на електронну адресу суду відповідачем надіслано копію заяви №352/05-17 від 29.05.2017р. (оригінал отримано 31.05.2017р.), відповідно до якої посилається на наявність обставин непереборної сили та потребу у додатковому часі для отримання певного доказу їх існування.

30.05.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 30.05.2017р. про долучення до матеріалів справи, до якого додано лист Поштамт-Центр поштового зв'язку №1 Харківської дирекції Публічного акціонерного товариства Укрпошта №07 14 486 від 29.05.2017р., а також лист б/н від 30.05.2017р., у якому повідомляється про відсутність інших договірних відносин із відповідачем, окрім як на підставі договору купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р., разом з копією довіреності на представника відповідача.

30.05.2017р. позивачем представлено суду клопотання б/н від 30.05.2017р., до якого додано податкові накладні, наведені у переліку.

21.06.2017р. відповідачем на електронну адресу суду надіслано копію заперечень №380/06 - 17 від 21.06.2017р., до яких додано документи, наведені у переліку, а також копію заяви №382/06 - 17 від 21.06.2017р. про розгляд справи за відсутності представника відповідача та листа - пояснення №381/06 - 17 від 21.06.2017р., до якого додано у копіях: опис вкладення у цінний лист, датований 21.06.2017р., фіскальний чек Черкаської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 21.06.2017р., скорочена інформаційна довідка з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

За змістом заперечень відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог; зауважено на проведенні антитерористичної операції на території здійснення господарської діяльності підприємства відповідача; вказано на те, що у зв'язку з припиненням здійснення господарської діяльності, зупинення роботи фінансових установ, неможливістю використання існуючих у підприємства грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей, повної відсутності транспортного та поштового зв'язку на вказаній території, у відповідача виникла ситуація, коли саме через триваючі обставини непереборної сили, він не може скористатися грошима та майном, які належать підприємству; з настанням обставин непереборної сили, на які відповідач не може вплинути, має місце неспроможність підприємства виконувати поточні (договірні) та інші, вже існуючі зобов'язання, здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток.

При цьому, у листі - поясненні №381/06 - 17 від 21.06.2017р. свідчить стосовно того, що до сьогодні інших платежів за договором поставки купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р., окрім означених у позовній заяві, сторонами не проводилось.

22.06.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано додаткові письмові пояснення б/н від 22.06.2017р., у яких зазначено, що попри проведення на території м.Горлівка антитерористичної операції, відповідач продовжував провадити активну підприємницьку діяльність, а відтак не був позбавлений можливості здійснити оплату за поставлений товар; звернуто увагу, що станом на момент підписання специфікації №11 від 02.06.2014р. та специфікації №12 від 17.07.2014р. антитерористична операція вже тривала (з 14.04.2014р.), а тому на час взяття відповідачем на себе зобов'язань із проведення оплати товару за зазначеними специфікаціями, обставини, на які посилається відповідач, вже існували, а відтак вказані обставини не є форс-мажорними; вказано, що відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України лише коли довідався про звернення позивача до суду із позовною заявою, отже, вважає таку поведінку відповідача спробою уникнути відповідальності за порушення зобов'язань за договором.

22.06.2017р. позивачем представлено суду клопотання б/н від 22.06.2017р., до якого додано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стандарт-Спецемаль» №8 від 16.06.2017р. щодо залишкової суми боргу.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі; зауважив на складанні спірних специфікацій та проведенні оплат за ними після настання обставин, з якими відповідач у своїй заяві №352/05 - 17 від 29.05.2017р. пов'язує неможливість виконання договору купівлі - продажу №1206 від 18.02.2013р.

Представник відповідача у судове засідання 22.06.2017р. не з'явився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, заяву представника відповідача №382/06 - 17 від 21.06.2017р. про розгляд справи за відсутності представника відповідача задоволено судом.

Одночасно за даними отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1002748610 від 22.06.2017р., встановлено зміну найменування підприємства відповідача, яким на теперішній час є Приватне акціонерне товариство Концерн Стирол .

При цьому, зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.25 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

18.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Стандарт-Спецемаль (Продавець) та Приватним акціонерним товариством Концерн Стирол (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1206, строком дії у відповідності до його п.10.1 до 31.12.2013р.

У випадку, якщо жодна із сторін за 20-ть календарних днів до закінчення строку дії договору не надасть письмове повідомлення про закінчення дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня (п.10.2 договору).

Згідно п.1.1 договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється, переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації.

Продавець передає Покупцю товар у кількості та за цінами згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору кількість, асортимент товару вказуються сторонами у специфікаціях до цього договору. Специфікації на товар, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, є невід'ємною частиною цього договору. У специфікаціях, окрім вищевказаних даних, можуть вказуватися відомості про пункти доставки та інші дані, що мають відношення до поставки товару.

Якщо інше не передбачено в специфікаціях до цього договору - поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року (п.3.1 договору).

Умови поставки, вказані в специфікаціях мають перевагу перед умовами, встановленими цим договором (п.3.2 договору).

За змістом п.3.4 право власності та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця після підписання уповноваженими особами сторін актів приймання-передачі товару або накладних або товаро-транспортних накладних.

Покупець оплачує кожну партію товару на наступних умовах: 50% попередньої оплати на підставі рахунку на передоплату. Допускається передача рахунку на передоплату по факсимільному або електронному зв'язку. Інші 50% протягом 14 банківських днів з дати поставки, на підставі видаткової накладної (п.4.1 договору).

За умов специфікації №11 від 02.06.2014р. до договору купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р. сторони узгодили поставку товару - емаль КО-8101 сріблясто-сіра, кількістю 80,00 кг., ціною 42,50 грн. без податку на додану вартість, у загальній сумі 4080,00 грн. з податком на додану вартість.

Оплата партії товару здійснюється на умовах: 50% попередньої оплати, інші 50% вартості товару - протягом 14 банківських днів з дати поставки, на підставі видаткової накладної

Умови поставки: СРТ м.Горлівка (Інкотермс 2010).

Строк поставки - 5 календарних днів з дати внесення на розрахунковий рахунок Продавця 50% попередньої оплати.

За умов специфікації №12 від 17.07.2014р. до договору купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р. сторони узгодили поставку товару - лак ХС-724, кількістю 1400,00 кг., ціною 32,90 грн. без податку на додану вартість; емаль ХВ-785 бежева, кількістю 1150,00 кг., ціною 30,30 грн. без податку на додану вартість; емаль ХВ-785 блакитна, кількістю 850,00 кг., ціною 32,05 грн. без податку на додану вартість; у загальній сумі 129777,00 грн. з податком на додану вартість.

Оплата партії товару здійснюється на умовах: 50% попередньої оплати, інші 50% вартості товару - протягом 14 банківських днів з дати поставки, на підставі видаткової накладної

Умови поставки: СРТ м.Горлівка (Інкотермс 2010).

Строк поставки - 5 календарних днів з дати внесення на розрахунковий рахунок Продавця 50% попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000673 від 27.06.2014р. на оплату товару "Емаль КО-8101 сріблясто-сіра" у кількості 40кг, загальною вартістю, з урахуванням податку на додану вартість, 2 040,00 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000722 від 09.07.2014р. на оплату товару "лак ХС-724" кількістю 1400,00 кг., "емаль ХВ-785 бежева" кількістю 1150,00 кг., "емаль ХВ-785 блакитна" кількістю 850,00 кг., загальною вартістю 129 777,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Листом №б/н б/н відповідач повідомив позивача про перерахування передоплати у сумі 65 908,50грн. на підставі означених рахунків та просив здійснити відвантаження перевізником "Ін-Тайм" у м.Горлівку.

Згідно банківської виписки за 30.07.2014р., беручи до уваги призначення платежів з посиланням на договір №1206 від 18.02.2013р., підтверджено факт передоплати за емаль 1020,00грн. за рахунком №СФ-0000673 від 27.06.2014р., 64888,50 грн. за рахунком №СФ-0000722 від 09.07.2014р., в загальному розмірі 65908,50 грн.

Доказів протилежного суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Позивач здійснив поставку обумовленого вище товару відповідачу за видатковими накладними №РН-0000966 від 24.11.2014р. на суму 2040,00грн., №РН-0000967 від 24.11.2014р. на суму 129777,00грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Предмет продажу означений специфікаціями, ідентичні найменуванню, ціні товару, отриманого за наведеними видатковими накладними.

Факт здійснення спірної господарської операції з поставки товару на виконання договору купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р. не заперечується, позивачем у податковому обліку відображено на підставі цієї угоди (податкові накладні №118 від 30.07.2014р., №119 від 30.07.2014р., №50 від 24.11.2014р., №51 від 24.11.2014р. ).

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні є належними доказами здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у відповідності до п.4.1 договору та п.1.1 специфікацій №11 від 02.06.2014р., №12 від 17.07.2014р. до нього оплата партії товару здійснюється на умовах: 50% попередньої оплати, інші 50% вартості товару - протягом 14 банківських днів з дати поставки, на підставі видаткової накладної.

З встановлених вище обставин слідує проведення попередньої оплати за товар у розмірі 50% за накладними №РН-0000966 від 24.11.2014р., №РН-0000967 від 24.11.2014р.

Відтак, приймаючи до уваги викладені умови оплати, відповідач повинен остаточно розрахуватись із позивачем за отриманий ним товар за видатковими накладними №РН-0000966 від 24.11.2014р., №РН-0000967 від 24.11.2014р., у розмірі 50% від його вартості, не пізніше 12.12.2014р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 65908,50 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Відсутність оплат, окрім приведених вище, визнається відповідачем.

З огляду на наведене, позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, доведеними належним чином, та такими, що підлягають стягненню у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі становить 39874,54 грн. за період прострочення з 12.2014р. по 03.2017р. на суму основного боргу 65908,50 грн.

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому не може бути прийнятий для нарахування цих вимог, адже неправильно визначено період для їх нарахування.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН , на суму основного боргу 65908,50 грн., за період 01.2015р. по 03.2017р., суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у межах розміру визначеного позивачем, тобто в сумі 39874,54грн., оскільки встановлений судом розмір перевищує останній та за відсутності клопотання в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми - 4646,81 грн. за наступним розрахунком: на суму 64888,50 грн. у період з 06.12.2014р. по 11.04.2017р.; на суму 1020,00 грн. у період з 19.12.2014р. по 11.04.2017р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, судом встановлено неправильне визначення позивачем періоду прострочення для їх розрахунку.

Як встановлено вище, належним строком виконання спірного зобов'язання є перебіг часу по 12.12.2014р. включно.

Відтак, першим днем прострочення буде 13.12.2014р., тобто наступний день після дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи таке та здійснивши перерахунок 3% річних за період з 13.12.2014р. по 11.04.2017р. на суму боргу в розмірі 64888,50 грн., та на суму 1020,00 грн. у період з 19.12.2014р. по 11.04.2017р., адже останній є визначений позивачем та у межах дійсного, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог частково, в сумі 4604,07 грн.

Стосовно тверджень відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов'язань, слід зазначити таке.

По-перше, у розумінні приписів ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на які посилається сторона на підставу своїх заперечень, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

По-друге, останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов'язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати - є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» , передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Стосовно неможливості виконання зобов'язань за дії форс-мажорних обставин, слід зауважити на такому.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось постачання товару відповідачу у листопаді 2014р., а останнім цей товар прийнято.

Кореспондуючим обов'язком відповідача, як Покупця, за приписами спірного договору, є своєчасна оплата отриманого товару у розмірі 50% від його вартості, який не виконано.

Доказів повідомлення позивача про наявність таких обставин відповідачем не надано. Всупереч викладеному відповідач від договору не відмовився, 30.07.2014р. попередню оплату у розмірі 50% здійснив, видаткові накладні підписував без будь-яких зауважень.

Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено.

З даного слідує, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, не перебувають у причинному зв'язку із несплатою грошей за договором про купівлю-продаж, у межах цих спірних правовідносин. Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи з викладеного, заперечення відповідача судом відхилено.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стандарт-Спецемаль , м.Київ, до Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол , м.Горлівка Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 110 429,85грн., в тому числі: суми основного боргу 65908,50грн., суми 3% річних 4646,81грн., суми інфляційних втрат 39874,54грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол (84610, Донецька область, м.Горлівка, Калінінський район, вул.Горлівської дивізії, б.10, поштові адреси: 18014, Черкаська область, м.Черкаси, вул.Героїв Холодного Яру (Першотравнева), буд.72 (ПАТ Азот ); 01601, м.Київ, вул.Мечникова, 2-А (БЦ Парус 30 поверх), ЄДРПОУ 05761614, р/р №2600408322 в АБ Клиринговий дім , МФО 300647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Стандарт-Спецемаль (04114, м.Київ, вул.Радомишльська, буд.44, ЄДРПОУ 38484110, банківські реквізити не вказано) 110387,11грн., у тому числі 65908,50 грн. суми основного боргу, 4604,07 грн. 3% річних та 39874,54 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1655,81 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. У судовому засіданні 22.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2017р.

Суддя О.В. Кротінова