Постанова

від 04.10.2017 по справі 905/980/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2017 справа №905/980/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22 червня 2017 р. (повний текст складено та підписано 27.06.2017р.) у справі№ 905/980/17 (суддя О.В. Кротінова) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стандарт-Спецемаль» , м. Київ доПриватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області простягнення 110429,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.06.2017р. у справі №905/980/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стандарт-Спецемаль» , м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 110 429,85грн., в тому числі: основного боргу у розмірі 65 908,50грн., 3% річних у розмірі 4646,81грн., інфляційних втрат у розмірі 39 874,54грн. - задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 65 908,50 грн., 3% річних у розмірі 4604,07 грн. та інфляційні витрати у розмірі 39874,54 грн. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Приватним акціонерним товариством «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності та обгрунтованості позовних вимог, оскільки не дослідив наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов'язань.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача наданими йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу №1206 від 18.02.2013р.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу товар на загальну суму 131 817,00 грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи копіями рахунків - фактур, специфікацій, видаткових та податкових накладних. При цьому, вартість поставленого товару відповідач оплатив частково у розмірі 65 908,50грн. (50% вартості), у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 65 908,50грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі - продажу №1206 від 18.02.2013р. щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 18.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Стандарт-Спецемаль» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1206, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється, переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації. Продавець передає Покупцю товар у кількості та за цінами згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1., п.1.2 договору).

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол» , у зв'язку з чим належне найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол» через зміну організаційно - правової форми останнього.

Таким чином, сторонами за спірним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Стандарт-Спецемаль» та Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол» .

Відповідно до п.2.1 договору - кількість, асортимент товару вказуються сторонами у специфікаціях до цього договору. Специфікації на товар, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, є невід'ємною частиною цього договору. У специфікаціях, окрім вищевказаних даних, можуть вказуватися відомості про пункти доставки та інші дані, що мають відношення до поставки товару.

Якщо інше не передбачено в специфікаціях до цього договору - поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року (п.3.1 договору).

Умови поставки, вказані в специфікаціях мають перевагу перед умовами, встановленими цим договором (п.3.2 договору).

За змістом п.3.4 право власності та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця після підписання уповноваженими особами сторін актів приймання-передачі товару або накладних або товаро-транспортних накладних.

Покупець оплачує кожну партію товару на наступних умовах: 50% попередньої оплати на підставі рахунку на передоплату. Допускається передача рахунку на передоплату по факсимільному або електронному зв'язку. Інші 50% протягом 14 банківських днів з дати поставки, на підставі видаткової накладної (п.4.1 договору).

Договір вступає в силу з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р. У випадку, якщо жодна із сторін за 20-ть календарних днів до закінчення строку дії договору не надасть письмове повідомлення про закінчення дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня (п.п.10.1., 10.2 договору).

Доказів розірвання, припинення або визнання недійсним спірного договору сторонами не представлено, тобто, на момент виникнення вказаної заборгованості, сторони перебували у договірних правовідносинах.

Специфікаціями №11 від 02.06.2014р. та №12 від 17.07.2014р. до договору №1206 від 18.02.2013р. сторонами узгоджено найменування товару, його якість, кількість, ціну реалізації, строки поставки, загальну суми по специфікації, тощо.

Так, за умов специфікацій оплата партії товару здійснюється на умовах: 50% попередньої оплати, інші 50% вартості товару - протягом 14 банківських днів з дати поставки, на підставі видаткової накладної.

Як встановлено господарським судом, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000673 від 27.06.2014р. на оплату товару загальною вартістю 2 040,00 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000722 від 09.07.2014р. на оплату товару загальною вартістю 129 777,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив передплату за поставлений товар у розмірі 65908,50 грн. (1020,00грн. за рахунком №СФ-0000673 від 27.06.2014р., 64888,50 грн. за рахунком №СФ-0000722 від 09.07.2014р.), про що свідчить копія банківської виписки від 30.07.2014р. (а.с. 13). При цьому, у якості підстави для сплати грошових коштів відповідачем зазначено договір №1206 від 18.02.2013р.

Листом №б/н б/д відповідач повідомив позивача про перерахування передплати у розмірі 65 908,50грн. на підставі означених рахунків та просив здійснити відвантаження перевізником "Ін-Тайм" у м.Горлівку. (а.с. 18).

В подальшому, за видатковими накладними №РН-0000966 від 24.11.2014р. на суму 2040,00грн., №РН-0000967 від 24.11.2014р. на суму 129777,00грн. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 131817,00грн.

В свою чергу, предмет продажу означений специфікаціями, ідентичні найменуванню, ціні товару, отриманого за наведеними видатковими накладними.

Також, у якості підтвердження факту здійснення спірної господарської операції з поставки товару на виконання договору купівлі-продажу №1206 від 18.02.2013р. позивачем надано докази відображення у податковому обліку цих операцій, а саме: податкові накладні №118 від 30.07.2014р., №119 від 30.07.2014р., №50 від 24.11.2014р., №51 від 24.11.2014р. (а.с.61-66).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) та сплатити за нього грошову суму (ст.655 ЦК України).

За приписами ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Разом з тим, ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, у відповідності до п.1.1 специфікацій №11 від 02.06.2014р., №12 від 17.07.2014р., оплата партії товару здійснюється на умовах: 50% попередньої оплати, інші 50% вартості товару - протягом 14 банківських днів з дати поставки, на підставі видаткової накладної.

Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем попередньої оплати за товар у розмірі 50% вартості за накладними №РН-0000966 від 24.11.2014р., №РН-0000967 від 24.11.2014р.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду, що оплата за товар, який поставлений відповідачу за видатковими накладними №РН-0000966 від 24.11.2014р., №РН-0000967 від 24.11.2014р. у розмірі 50% від його вартості повинна здійснюватись у строк до 12.12.2014р.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 65 908,50 грн.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 65 908,50 грн., Приватним акціонерним товариством «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 65 908,50 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 39 874,54грн. за період грудень 2014р. - березень 2017р. та 3% річних у сумі 4 646,81 грн. за період з 06.12.2014р. по 11.04.2017р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 4 646,81 грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у зазначеному судом першої інстанції розмірі з огляду на невірне визначення позивачем початку періоду прострочення. Одночасно, інфляційні втрати підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, оскільки за перерахунком суду розмір інфляційних втрат за законодавчо вірно визначений період є більшим від розміру, заявленого позивачем.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 4604,07грн. та інфляційні втрати у розмірі 39 874,54грн.

Доводи апеляційної скарги про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов'язань, не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного Кодексу України, встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Водночас статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом із тим стаття 617 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК).

Виходячи із наведених норм діючого законодавства колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16 та від 12.04.2017 №913/869/14.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.06.2017р. у справі №905/980/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» , м.Горлівка Донецької області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22 червня 2017 р. у справі № 905/980/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Радіонова О.О.

ОСОБА_3В