Постанова

від 29.06.2017 по справі 918/75/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р. Справа № 918/75/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Грязнов В.В. ,

судді Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Гладкій Л.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Сучасні паливні системи" на рішення господарського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року у справі № 918/75/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Сучасні паливні системи"

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "БіоОбладСервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 298 291,07 грн

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуюсь із винесеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року у справі №918/75/17. Стягнути заборгованість з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю БіоОбладСервіс (35809, Рівненська обл., Острозький р-н, с. Бадівка, вул. Ватутіна, 2-а, код СДРПОУ: 37822511, р/р 26001345438 в АТ Райффайзен банк Аваль , МФО 380805, ІПН 378225117110) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Сучасні паливні системи (10001, м. Житомир, просп. Незалежності, 63-а, код СДРПОУ: 39912109, р/р 26003055802195 в ПАТ Приватбанк , МФО 311744, ІПН 399121006257) у сумі 298 291,07грн.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкових висновків.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що суд першої інстанції помилково кваліфікував правовідносини сторін, як договір підряду. Надавши невірну кваліфікацію правовідносинам за договором купівлі-продажу зробив висновок, який не відповідає обставинам справи, а саме, щодо правової природи договору. В подальшому це призвело до застосування норм матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема ст.ст. 837, 846, 843, 854 ЦК України.

Зокрема, скаржник звертає увагу суду, що сторони у Договорі купівлі-продажу передбачили положення, які притаманні різним видам договорів, тобто сторони фактично уклали договір зі змішаною правовою природою. При цьому, такий договір не суперечить чинному законодавству, будь-які норми Договору купівлі-продажу сторонами не оскаржені. Тому, вважає що на момент виникнення права у позивача на стягнення пені з відповідача ОСОБА_3 купівлі-продажу був чинним.

Також, скаржник звертає увагу, на те, що судом помилково вказано, що неможливо встановити календарну дату з якої нараховується пеня. На думку апелянта першим днем прострочення виконання Договору відповідачем було 21.01.2016 р. Саме з цього дня починається нарахування позивачем пені відповідачу, адже зобов'язання з виготовлення обладнання і повідомлення про готовність до його поставки було прострочено відповідачем.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "06" червня 2017 р. відновлено ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Сучасні паливні системи" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року у справі № 918/75/17. Прийнято апеляційну скаргу до провадження, справу призначено до слухання.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Сучасні паливні системи" - ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.

Представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "БіоОбладСервіс" не прибув проте про розгляд скарги повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасника провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 22.10.2015 року між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №11/15.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити лінію гранулювання 1,8-2,2 т/год. (обладнання) в комплектності, кількості, якості та по ціні, що вказані в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору встановлено етапи виконання робіт, за якими продавець зобов'язався виконати наступне: не пізніше 90 днів з моменту оплати, згідно з п. 3.1.1. цього договору, виготовити товар - обладнання відповідно до специфікації (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору) та повідомити покупця про готовність обладнання до відвантаження; не пізніше 5 днів з моменту оплати, згідно з п. 3.1.2. цього договору, поставити товар - обладнання відповідно до специфікації на склад покупця та передати його у власність покупця; не пізніше 45 днів з моменту оплати , згідно з п. 3.1.2. цього договору, провести монтажні, пусконалагоджувальні роботи із забезпечення виходу на потужність виробництва паливної гранули 1,8-2,2 тони за годину, та здійснити навчання персоналу на виробничому майданчику покупця.

У відповідності до п. 1.3. договору продавець зобов'язався розробити, підготувати, затвердити та узгодити із державними органами (за необхідності) проектну документацію на розміщення лінії гранулювання 1,8-2,2 т/год. та надати таку документацію покупцю.

Згідно з п. 3.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 року) сума договору становить 6 873 500,00 грн., що складає еквівалент 267 763,00 євро по курсу НБУ на день оплати, у тому числі ПДВ - 1 145 583,33 грн., та підтверджується додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку зміни курсу євро, сума договору на день оплати змінюється до еквівалента курсу міжбанківської валютної біржі.

Відповідно до підп. 3.1.1. п. 3.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 року) покупець зобов'язується здійснити попередню оплату в розмірі 4 650 000,00 грн. від суми цього договору, що складає еквівалент 181 145,30 євро по курсу НБУ на день оплати, протягом 5 банківських днів з моменту підписання вказаного договору.

Підпунктом 3.1.2. п. 3.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 року) передбачено, що 1 448 500,00 грн. суми другого траншу цього договору буде оплачено протягом 5 банківських днів після доставки продавцем обладнання на виробничий майданчик покупця на умовах п. 4.1. договору.

У відповідності до підпункту 3.1.3. п. 3.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 року) передбачено, що 775 000,00 грн. суми третього траншу цього договору буде оплачено протягом 5 банківських днів після підписання акту введення в експлуатацію.

За умовами п. 4.1. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 року) доставка обладнання здійснюється після письмового повідомлення покупця про готовність щодо отримання обладнання на виробничому майданчику і здійснюється за рахунок продавця не пізніше 10-ти днів з моменту отримання письмового повідомлення покупця про готовність отримати обладнання на умовах DDP (Інкотермс 2010): с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область.

Розділом 5 визначено відповідальність сторін.

Зокрема п. 5.3. договору, (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 року) за несвоєчасну передачу обладнання відповідно до п. 1.2. договору вказаного договору продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недопоставленого обладнання.

Згідно п. 8.1. договору вказаний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань.

ОСОБА_3 підписано та скріплено печатками сторін.

26.10.2015р. сторонами підписано додаткову угоду №2 про внесення змін до договору купівлі-продажу №11/15.

28.03.2016 року відповідач згідно з видатковою накладною № Б-7 поставив позивачу обладнання на загальну суму 937 000,00 грн., проте 21.06.2016 року позивач повернув відповідачу частини обладнання на суму 845 000,00 грн., яке в подальшому відповідач поставив позивачу на підставі видаткової накладної № Б-17 22.06.2016 року на суму 753 000,00 грн.

Згідно з видатковою накладною № Б-8 від 30.03.2016 року відповідач поставив позивачу обладнання на суму 770 000,00 грн., проте 21.06.2016 року позивач повернув поставлене обладнання на суму 770 000,00 грн., яке 22.06.2016 року відповідачем поставлено на підставі видаткової накладної № Б-18 від 22.06.2016 року на суму 708 700,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №Б-13 від 13.05.2016 року відповідач поставив позивачу обладнання на суму 378 000,00 грн., частину з якого позивач повернув відповідачу 09.06.2016 року на суму 103 000,00 грн., яке 22.06.2016 року згідно з видатковою накладною № Б-19 поставлене на суму 80 500,00 грн.

За видатковою накладною № Б-9 від 05.04.2016 року відповідачем поставлено позивачу обладнання на суму 839 000,00 грн., а згідно з видаткової накладної №Б-12 від 27.04.2016 року обладнання на суму 246 000,00 грн.

Спір між сторонами виник при виконанні договору №11/15, предметом позовних вимог є стягнення штрафних санкцій (пені).

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 22.10.2015 року між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №11/15, предметом якого було отримання покупцем лінії гранулювання в комплектності ,кількості , якості і ціні, вказаній у Специфікації №1. Колегія суддів, надавши правову оцінку умовам договору, вважає, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано укладений між сторонами договір як договір підряду, з огляду на таке.

ОСОБА_3 купівлі-продажу та договір підряду спрямовані на оплатну передачу визначеного об'єкта у власність, окрім того, їх правова кваліфікація збігається у окремих ознаках: і перший, і другий договори є двосторонніми, оплатними та консенсуальними. Однак, відмінності між ними полягають у тому, що предметом договору підряду в цих випадках є індивідуально-визначена річ, яку підрядник ще повинен виготовити, а договір купівлі-продажу укладається щодо речі, яка вже існує, і може бути як індивідуально-визначеною, так і такою, що має родові ознаки. Крім того, у договорі підряду обумовлені права та обов'язки сторін, пов'язані з виготовленням предмета, а не тільки з його передачею й оплатою. Умови договору про етапи виконання робіт (виготовлення, поставка, введення в експлуатацію), виявлення несправностей та порядок їх усунення, розробка та погодження проектної документації, відповідальність у зв'язку із неналежною якістю робіт свідчать, що між сторонами укладено саме договір підряду.

Таким чином, юридична кваліфікація правовідносин, які виникли з спірного договору, відповідає вимогам законодавства, здійснена належна юридична оцінка умов договору привела до належного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та правильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції помилково кваліфікував правовідносини сторін, як договір підряду колегія суддів оцінює критично та відхиляє.

Спір між сторонами виник при виконанні договору підряду, а відтак, коло обставин, які з'ясовуються судом, стосуються належного виконання замовлених робіт у встановлений строк.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України , можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення штрафні санкції відповідно до п. 5.3. Договору зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 26.10.2015 року. за несвоєчасну передачу обладнання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги колегія суддів має зазначити про наступне.

Позивач надав до позовної заяви розрахунок пені, який містить суму нарахування 298 291, 07 грн. та період прострочення з 26.01.16 по 02.03.16. У складеному первинному розрахунку позивач виходить з того, що моментом виникнення прострочення виконання зобов'язань за договором, наслідком якого є застосування пені, передбаченої п.5.3 договору є день, який настає після спливу 90 днів після оплати 60 % вартості обладнання.

В подальшому позивачем надані додаткові пояснення і новий розрахунок пені який містить нові періоди нарахування, проте заяву про збільшення позовних вимог позивачем суду не подано. В апеляційній скарзі позивач посилається на уточнений розрахунок пені в сумі 982 062,82 грн.

На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги, що за період з 21.01.2016 р. по 19.07.2016 р. (шість місяців) виникла пеня, сума якої становить 982 062,82 грн. Скаржник вважає, що в матеріалах справи наявні всі розрахунки на підтвердження нарахованої суми пені, зокрема претензія позивача № 17/03 від 17.03.2016 року (в якій йдеться про нарахування пені), повідомлення про порушення умов договору від 25.01.2016 року, листи Відповідача № 171 від 25.07.2016 року, № 123 від 16.05.2016 року.

Суд першої інстанції, виходячи системного з тлумачення умов договору, прийшов до висновку про неможливість визначення дати початку прострочення виконання, з чим погоджується колегія суддів.

Приймається до уваги таке.

Враховуючи умови договору а саме п. 1.2. продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недопоставленого обладнання.

Зі змісту п. 5.3. договору вбачається, що штрафна санкція застосовується за несвоєчасну передачу обладнання у порядку, передбаченому п. 1.2. договору.

Згідно умов договору кінцевим днем поставки вважатиметься 10-й день з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про готовність прийняти обладнання, а у випадку, коли відповідач поставки не здійснить, 11-й день вважатиметься днем прострочення, тобто моментом, з настанням якого у позивача виникає право на нарахування пені. Однак, сторонами не дотримано погодженого порядку, пов'язаного із поставкою товару. Іншого порядку поставки товару не визначено.

Крім того, аналіз змісту п.1.2 договору, який не зазнав змін у зв'язку з укладенням додаткової угоди, дає підстави для висновку, що взаємні обов'язки сторін передбачали виконання умов договору в три етапи: після оплати 60% вартості обладнання передбачалось виготовлення та повідомлення покупця про можливість поставки протягом 90 днів (п.п.3.1.1), після наступної оплати -30% - здійснення поставки протягом 5 днів (п.п.3.1.2), після оплати останніх 10% -здійснення пускових та налагоджувальних робіт протягом 45 днів.

Натомість, позивачем, як стороною договору, не виконано обов'язку щодо направлення повідомлення про готовність для прийняття виготовленого обладнання і не надано доказів про оплату 30% вартості обладнання за договором. Апеляційний суд також погоджується з оцінкою, наданою судом першої інстанції стосовно листів, які направлялись сторонами в ході виконання договору, зокрема претензії позивача №17/03 від 17.03.2016 року (в якій йдеться про нарахування пені), повідомленню про порушення умов договору від 25.01.2016 року, листам відповідача №171 від 25.07.2016 року, № 123 від 16.05.2016 року і зазначає, що дані докази не стосуються вирішення питань про готовність поставити товар та про готовність його прийняти, як це передбачено п. 4.1., 5.3. договору.

З огляду на вищезазначене, встановлення судом настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару є неможливим, а відтак - застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахування пені за несвоєчасну передачу обладнання, оскільки її застосування пов'язується з днем, наступним за днем виконанням зобов'язання.

Посилання апелянта на інші обставини, які він вважає суттєвими і на які посилається, не приймаються до уваги.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Сучасні паливні системи" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як розяснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України , не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99 , 101 , 103 , 105 , 109 , 110 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Сучасні паливні системи" на рішення господарського суду Рівненської області від 27 березня 2017 року у справі №918/75/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - без змін.

Справу №918/75/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Маціщук А.В.