Постанова

від 20.06.2017 по справі 13/145/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 13/145/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратуриРядчик А.В. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачаОхріменко А.В. - довіреність від 27.03.2017 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відділу державної виконавчої службине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Луч" на постановувід 28.11.2016 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 13/145/2011/5003 господарського суду Вінницької області за скаргою Селянського (фермерського) господарства "Луч" про визнання недійсною постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження за позовомПрокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" доСелянського (фермерського) господарства "Луч" простягнення 335 998,19 грн. В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.10.2011 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р., позов прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії "НАК "Украгролізинг" до Селянського (фермерського) господарства "Луч" про стягнення 335 998,19 задоволено.

Стягнуто з СФГ "Луч" на користь ВАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Вінницької філії "НАК "Украгролізинг" 153 491,18 грн. - лізингових платежів за фактичний строк користування предметом лізингу; 150 097,40 грн. - різниці між залишковою вартістю та її експертною оцінкою; 13 131,41 грн. - пені, 15 569,91 грн. - інфляційних нарахувань та 5 847,90 грн. - 3 % річних. Стягнуто з СФГ "Луч" в доход Держаного бюджету 3 381,39 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.03.2012 р. господарським судом Вінницької області на примусове виконання рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2011 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. у даній справі № 13/145/2011/5003 видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 р. визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 р. по справі № 13/145/2011/5003.

08.02.2016 р. державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50087284 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 р. про стягнення з СФГ "Луч" на користь ДПАТ "НАК "Украгролізинг" коштів в сумі 338 137,80 грн.

25.02.2016 р. СФГ "Луч" подано до господарського суду Вінницької області скаргу б/н від 20.02.2016 року (вх. № 06-57/10/16) на підставі статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України про визнання недійсною постанови державного виконавця відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 р., з посиланням на закінчення строку пред'явлення наказу суду до виконання 10.04.2013 р., з посиланням на необхідність також визнати наказ суду від 15.03.2012 р. таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві ДПАТ "Украгролізинг" просило відмовити у задоволенні скарги СФГ "Луч" на постанову державного виконавця, вказуючи на те, що наказ суду виданий 15.03.2012 р. неодноразово пред'являвся стягувачем до виконання у встановлені строки і ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 р., на яку також посилався і скаржник, визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби. При цьому, згідно чинного законодавства незаконна діяльність чи бездіяльність органів державної виконавчої служби не можуть слугувати приводом до обмеження прав стягувача чи інших учасників виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.03.2016 р. (суддя Тісецький С.С.) відмовлено у задоволенні скарги СФГ "Луч" про визнання недійсною постанови державного виконавця відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 р. та визнання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 року таким, що не підлягає виконанню з 11.04.2013 року.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності доводів скаржника, встановивши обставини стосовно того, що строк пред'явлення наказу на момент винесення державним виконавцем оспорюваної постанови не сплив, зазначивши про правомірність дій виконавця.

За апеляційною скаргою СФГ "Луч" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Крейбух О.Г., Гулова А.Г., Юрчук М.І.), переглянувши ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.03.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.11.2016 р. залишив її без змін.

СФГ "Луч" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про визнання недійсною постанови державного виконавця відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 р. та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник зазначає, що встановивши визнання ухвалою суду від 16.11.2015 р. незаконність бездіяльності відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 р. по справі № 13/145/2011/5003 в частині направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження, судами не було враховано, що не направлення СФГ "Луч" цих постанов про відкриття виконавчого провадження давало боржнику передбачені законом підстави вважати, що закінчився річний строк пред'явлення наказу у даній справі № 13/145/2011/5003 до виконання, який передбачений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на той момент), тобто строк сплати та примусового стягнення заборгованості.

Крім того, заявник не погоджується із твердженням судів про відсутність підстав для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 15.03.2012 р. господарським судом Вінницької області, на примусове виконання рішення господарського суду Вінницької області від 18.10.2011 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. у даній справі № 13/145/2011/5003, видано відповідні накази про стягнення з СФГ "Луч" на користь ВАТ "НАК "Украгролізинг" в особі Вінницької філії "НАК "Украгролізинг" 153 491,18 грн. - лізингових платежів за фактичний строк користування предметом лізингу; 150 097,40 грн. - різниці між залишковою вартістю та її експертною оцінкою; 13 131,41 грн. - пені, 15 569,91 грн. - інфляційних нарахувань та 5 847,90 грн. - 3 % річних, а також в доход Держаного бюджету 3 381,39 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судами також встановлено, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.11.2015 р. визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 р. у справі № 13/145/2011/5003 в частині невиконання вимог статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зі змісту ухвали від 16.11.2015 р. вбачається, що господарським судом, серед іншого, встановлено, що відділом ДВС Тульчинського РУЮ в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 р. у справі № 13/145/2011/5003 приймались постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме: 10.04.2012 р., 10.09.2012 р., 21.01.2013 р., 07.08.2013 р., 06.08.2014 р. та 06.02.2015 р. (матеріали оскарження ухвали том 1 а.с. 21-24), проте не направлялись боржнику у передбаченому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2015 р. державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського РУЮ на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення стягувачеві наказу господарського суду Вінницької області у справі № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 року, з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови державного виконавця від 23.04.2015 р., виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 23.04.2016 року (матеріали оскарження ухвали том 1 а.с. 41).

04.02.2016 р. ДПАТ "НАК "Украгролізинг" звернулось до відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 р.

08.02.2016 р. державним виконавцем відділу ДВС Тульчинського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50087284 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 р. про стягнення з СФГ "Луч" коштів в сумі 338 137,80 грн. (матеріали оскарження ухвали том 1 а.с.42).

СФГ "Луч" не погоджуючись з постановою державного виконавця від 08.02.2016 р. про відкриття виконавчого провадження оскаржив її дійсність до суду, одночасно вказуючи на необхідність визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, зазначаючи про закінчення строків пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами статті 116 вказаного Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу від 15.03.2012 р. та винесення державним виконавцем оспорюваної постанови від 08.02.є2016 р.) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені строки пред'явлення виконавчих документів до виконання та передбачено, що наказ суду може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 6 та частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині 2 статті 11 вказаного Закону України закріплено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 121 2 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців у разі порушення прав, свобод і законних інтересів особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, ухвалою господарського суду від 16.11.2015 р. у даній справі було визнано незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 р. та одночасно встановлено, що відділом ДВС в ході примусового виконання вказаного наказу господарського суду приймались постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме: 10.04.2012 р., 10.09.2012 р., 21.01.2013 р., 07.08.2013 р., 06.08.2014 р. та 06.02.2015 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Судами під час розгляду справи встановлено, що як вбачається з матеріалів справи 23.04.2015 р. постановою державного виконавця відділу ДВС Тульчинського РУЮ на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачеві наказ № 13/145/2011/5003 без виконання, виданого 15.03.2012 року господарським судом Вінницької області, з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, із зазначенням про можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання в строк до 23.04.2016 р.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Частина 2, 3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що з урахуванням положень частини 3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", після повернення виконавчого документа стягувачу постановою ДВС від 23.04.2015 р., строк для повторного пред'явлення наказу суду № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 року, що був перерваний, встановлюється з 23.04.2015 р. і пред'явивши наказ до виконання у лютому 2016 року, стягувач не пропустив строк його пред'явлення до виконання, а тому відсутні підстави для визнання недійсною постанови від 08.02.2016 р. відділу ДВС Тульчинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 50087284 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 р.

Крім того, статтею 117 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок та вимоги щодо оформлення наказу господарського суду, виправлення помилки в ньому та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та закріплено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Вказаною нормою передбачені підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, а саме: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (зокрема, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що вимога СФГ "Луч" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не може бути задоволена з підстав недоведеності невідповідності наявності підстав, передбачених статтею 117 Господарського процесуального кодексу України, для визнання наказу № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 р. таким, що не підлягає виконання. При цьому, судами зазначено, що рішення суду, за яким видано цей наказ, добровільно боржником не виконано, і, відповідно, обов'язок виконання рішення суду продовжує існувати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята у відповідності до норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а доводи скаржника колегія суддів не приймає до уваги, вважає їх такими, що не відповідають та спростовуються обставинами, викладеними судом апеляційної інстанції, а також такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. у справі № 13/145/2011/5003 господарського суду Вінницької області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач