Рішення

від 21.06.2017 по справі 920/421/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.2017 Справа № 920/421/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Монтажно-налагоджувального управління, м. Охтирка. Сумська область;

до відповідача: Сумського обласного військового комісаріату, м. Суми;

про стягнення 12 022 грн. 41 коп.,

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: Огреб М.А., довіреність №10-1033/д від 27.12.2016;

Від відповідача: Олійник А.В., довіреність №637 від 16.06.2017;

При секретарі судового засідання Нестеренко О.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 022 грн. 41 коп. витрат на оплату військовозобов`язаним середньої заробітної плати, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Подав суду додаткові письмові пояснення №420/12 від 21.06.2017 та додаткові докази в обґрунтування позиції по справі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, в судовому засіданні пояснив, що Сумський обласний військовий комісаріат не мав та не має можливості компенсувати витрати на виплату середньої заробітної плати за 2015 рік позивачу у зв`язку з тим, що головним розпорядником бюджетних коштів не профінансовані вищевказані витрати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, оцінивши та дослідивши подані докази, суд встановив:

Від відповідача надійшло клопотання №671 від 22.06.2017 про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПУ України.

Відповідач вважає, що в даному випадку спір стосується виконанням (невиконанням) суб`єктом владних повноважень - Сумським ОВК у сфері забезпечення встановлених законодавством гарантій та пільг військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори.

В той же час, позивачем заявлено вимогу про відшкодування понесених ним витрат на оплату військовозобов`язаним працівникам середньої заробітної плати, а отже справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а клопотання відповідача є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення Військового комісара Охтирського ОМВК від 02.10.2015 року вих. № 2462, працівники Монтажно-налагоджувального управління ПАТ „Укрнафта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були призвані на навчальні військові збори, які проходили у період з 03 по 10 жовтня 2015 року, про що по підприємству було видано відповідний наказ № 192-А від 05.10.2015 року. Зазначені працівники позивача на підставі наказу Монтажно-налагоджувального управління № 192-А від 05.10.2015 року були залучені для проходження навчальних військових зборів військовозобов`язаних при Охтирському ОМВК з 03 жовтня 2015 року по 10 жовтня 2015 року, що підтверджується повідомленнями Охтирського ОМВК № 2480 від 05.10.2015 року згідно повідомлень № 2516 від 10.10.2015 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 року № 1644 „Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов`язаних підприємствам, установам та організаціям відшкодовують витрати на виплату середнього заробітку резервістам, залученим для підготовки. Для отримання відшкодування необхідно подати до Охтирського об`єднаного міського військового комісаріату рахунок (рахунок-фактуру) на оплату обрахованої суми на відшкодування середнього заробітку за період зборів та нарахувань на заробітну плату, довідку про середньомісячну заробітну плату та відомість, на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов`язаному, призваному на збори.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що військовозобов`язаним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було виплачено середню заробітну плату за час перебування на навчальних зборах на загальну суму 12 022 грн. 41 коп., про що свідчать відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов`язаним, призваних на збори за жовтень 2015 року, після чого у жовтні 2015 року ним було подано до Охтирського ОМВК розрахунок середньої заробітної плати, відомості про нарахування середнього заробітку за період перебування на навчальних зборах та рахунок на оплату № 1 від 29.10.2015 року /лист Монтажно-налагоджувального управління від 29.10.2015 року вих. № 899/3, який був отриманий відповідачем 29.10.2015 року, вхідний № 4069/. В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом №310/12 від 10.05.2017 р. про відшкодування витрат по заробітній платі, проте до цього часу грошове відшкодування в розмірі 12 022 грн. 41 коп. отримано позивачем не було. А листом №5/730 від 26.05.2017 р. відповідач відмовив позивачу у відшкодуванні компенсації витрат на виплату середньої заробітної плати за 2015 рік.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що заявка про відшкодування витрат роботодавцям середньої заробітної плати, в яку були включені витрати позивача, була подана Сумським обласним військовим комісаріатом до Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу України Збройних Сил України 20.11.2015 року за вих. №7534 на суму 397878,00 грн. Але фінансування по цій заявці головним розпорядником бюджетних коштів було здійснено 03.12.2015 року частково, в розмірі 70 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, взятих на облік органами Державного казначейства України. Зобов`язання, взяті учасником процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями та не підлягають сплаті з бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1644 Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов`язаних та п. 11 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов`язаних, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 р. № 80 (далі за текстом «Інструкція») виплата середнього заробітку військовозобов`язаним, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.

Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов`язаним, призваним на збори, подають до військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов`язані, рахунки, котрі акцептуються першими від ділами (відділеннями) військових комісаріатів і передаються до фінансово-господарчих відділень для оплати (п. 12 Інструкції).

Обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, Київський міський військовий комісаріат) зобов`язані після закінчення навчальних зборів (п. 4.7. Інструкції): відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов`язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.

У відповідності до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 389, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.

Таким чином, Сумський обласний військовий комісаріат є особою (розпорядником бюджетних коштів), відповідальною за відшкодування витрат Монтажно-налагоджувального управління ПАТ «Укрнафта» на оплату військовозобов`язаним середньої заробітної плати.

Посилання відповідача на відсутності бюджетних асигнувань для покриття витрат минулого періоду суд вважає безпідставними та зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування з державного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм щодо відшкодування виплат середнього заробітку військовозобов`язаним, призваним на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з підприємствами, установами та організаціями, які здійснили такі виплати.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005р. по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України».

Також судом врахована правова позицію з цього приводу Верховного суду України, викладену у постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011.

Таким чином, суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 12 022 грн. 41 коп. витрат на оплату військовозобов`язаним середньої заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 №671 від 22.06.2017 про припинення провадження у справі відмовити.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Монтажно-налагоджувального управління (42704, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська,119, код 33948480) 12 022 грн. 41 коп. витрат на оплату військовозобов`язаним середньої заробітної плати, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 30.06.2017 року.

СуддяО.В. Коваленко