Постанова

від 26.06.2017 по справі 905/687/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.06.2017 справа №905/687/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. по справі№905/687/16 (головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді Шилова О.М., Паляниця Ю.О.) за позовом:Приватного підприємства «Агропром-Центр» м. Київ до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької області простягнення заборгованості в розмірі 401 186,19грн.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Приватне підприємство «Агропром-Центр» , м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою Вих. №1 від 12.02.2016 р. до Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької області про стягнення 401 186,19грн., з яких: штраф у розмірі 127 804,66грн., інфляційних витрат у розмірі 250 149,17грн., 3% річних у розмірі 23 232,36грн., у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання (том 1, а.с.3-10).

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» на користь Приватного підприємства «Агропром-Центр» штраф у розмірі 127 80грн.47коп., 3% річні у розмірі 23 232грн.36коп., інфляційні витрати у розмірі 250 149грн.17коп., судовий збір у розмірі 6017грн.80коп. Відстрочено виконання рішення господарського суду по справі №905/687/16 до жовтня 2016року та розстрочено на 18 місяців, з жовтня 2016р. по березень 2018 року(том 1, а.с.196-200).

Товариство з додатковою відповідальністю «Красносільське» с. Красне, Бахмутського району, Донецької області не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.07.2016 р., в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. по справі №905/687/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю (том 2, а.с.6-13).

Підставами для скасування рішення господарського суду скаржник вважає неповне з'ясування та дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник також посилається на те, що укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. (Додаткова угода №4 від 29.09.2015р.) є підтвердженням домовленості між сторонами про погашення боргу, шляхом поставки позивачу сільськогосподарської продукції на суму 654 745,12грн., який за своєю правовою природою є новацією та визначає про відсутність заборгованості перед позивачем.

Також, на думку апелянта судом невірно розраховано розмір судового збору, який підлягає стягненню з нього на користь позивача за подання позовної заяви, оскільки позов судом задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 р. (головуючий суддя: Ломовцева Н.В., судді - Колядко Т.М., Скакун О.А.) апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» с.Красне, Бахмутського району, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 змінено частково та викладено другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» (84557, Донецька область, Артемівський район, с.Красне, вул.70 річчя Жовтня, б.1, ЄДРПОУ 05394765) на користь Приватного підприємства «Агропром-Центр» (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, б.60, корпус П, офіс 9, ЄДРПОУ 30211319) штраф у розмірі 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят)грн.47коп., 3% річні у розмірі 23 232 (двадцять три тисячі двісті тридцять дві)грн.36коп., інфляційні витрати у розмірі 227 832 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дві)грн.34коп., судовий збір у розмірі 5 683 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят три)грн.05коп. за подання позовної заяви.» . Виключено абзац четвертий резолютивної частини рішення. Стягнуто з Приватного підприємства «Агропром-Центр» (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, б.60, корпус П, офіс 9, ЄДРПОУ 30211319) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» (84557, Донецька область, Артемівський район, с.Красне, вул.70 річчя Жовтня, б.1, ЄДРПОУ 05394765) 368 (триста шістдесят вісім)грн. 23коп. за подання апеляційної скарги (том 2, а.с.45-49).

15.09.2016 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Директора ДзТВ Красносільське ОСОБА_5 надійшла заява б/н від 9.09.2016 р., в якій останній просив роз'яснити рішення суду апеляційної інстанції в частині виключення з резолютивної частини рішення суду першої інстанції абзацу четвертого і у випадку допущеної описки, виправити її, виключивши з резолютивної частини абзац третій. Розяснити, чи означає неявка представника відповідача у судове засідання 23.08.2016 р. недобросовісною поведінкою останнього та чи допустимо залучати до справи відзив на апеляційну скаргу після оголошення перерви у день ухвалення рішення без вручення його представнику відповідача, та чи були враховані судом доводи позивача, викладені у відзиві і якщо так, то які (том 2, а.с. 58-61).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 р. заяву Товариства з додатковою відповідальністю Красносільське , с. Іванівка (Красне) Бахмутського (Артемівського) району, Донецької області про роз'яснення постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 р. у справі №905/687/16 задоволено та керуючись ст.ст. 86,89,99,101 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено (том 2, а.с.85-86).

Товариство з додатковою відповідальністю Красносільське (відповідач) не погодився з прийнятою Донецьким апеляційним господарським судом постановою та подав касаційну скаргу б/н від 12.09.2016 р. в якій останній просив, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 р. по справі №905/687/16 за позовом ПП Агропром-Центр до ТДВ Красносільське про стягнення суми боргу повністю і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Просив суд касаційної інстанції зупинити виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 р. до закінчення його перегляду в порядку касації. ( том 2, а.с.140-145).

В обгунтування поданої касаційної скаги, ТОВ Красносільське (відповідач) вважає, що постанова апеляційного господарського суду, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також вказує на те, що суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Постановою Вищого господарського суду від 18.04.2017 р. (головуючий суддя- Кролевець О.А., судді - Євсікова О.О., Малетича М.М.) касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Красносільське" задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі №905/687/16 скасовано в частині виключення абзацу 4 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016 (скасування розстрочки його виконання), а справу в цій частині передано на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. В решті постанову залишено без змін (том 2, а.с. 191-201).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 11.05.2017 р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Зубченко І.В., Марченко О.А.(том 3, а.с.1).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2017 р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №905/687/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на 26.06.2017р. о 15:00 год. (том 3, а.с.2)

ОСОБА_6о. керівника апарату суду №1115 від 26.06.2017р. по справі №905/687/16 у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_7 через перебування у відпустці на дату слухання справи 26.06.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/687/16 (том 3, а.с.13).

Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 26.06.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Марченко О.А., Радіонова О.О.(том 3, а.с.14).

24.05.2017 на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Вих. №1 від 24.05.2017 р.(електронна копія) від ПП Агропром Центр , в якому останній просить залишити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 р. у справі №905/687/16 без змін, а скаргу ТзДВ Красносільське без задоволення. Розглянути справу №905/687/16 в частині виключення абзацу 4 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016 (скасування розстрочки його виконання) за відсутності представника позивача (том 3, а.с.3-4).

30.05.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов оригінал відзиву позивача. Судова колегія розглянула дані відзиви та долучила їх до матеріалів справи.

26.06.2017 р. у судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (том 3, а.с.12) у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін, що не скористалися правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання (том 3, а.с. 14).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №905/687/16.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2017 р. підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2013р. між Приватним підприємством «Агропром-Центр» (постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Красносільське» (покупець) укладено договір поставки товару №СЗР-47-К, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві продукцію сільськогосподарського та виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його вартість , згідно п. 1.1. договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

Ціна партії товару й загальна його вартість указуються в специфікаціях, відповідно до п.3.1.договору.

Відповідно до п.6.1. договору, даний договір діє з моменту підписання по « 31» грудня 2013р. У випадку, якщо грошові зобов'язання не будуть виконані, даний договір продовжує свою дію до його виконання стороною своїх грошових зобов'язань, незалежно від закінчення термінів дії договору, зазначених у п.6.1. договору (п.6.2. договору) (том 1, а.с.23-27).

Договір та Специфікації до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 526, 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар в асортименті та кількості, вказаних у специфікаціях, на загальну суму 1 385 037,38грн.

Згідно з п.3.3. договору, покупець зобов'язаний оплатити постачальникові товар у строки й у порядку, зазначеному в специфікації, а також здійснити перерахування ціни товару в порядку, передбаченому дійсним договором (специфікацією).

З матеріалів справи вбачається, що: 1) за специфікацією №1 від 15.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №313 від 28.03.2013р. на суму 6160,08грн.; 2) за специфікацією №2 від 15.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладні №314 від 28.03.2013р. на суму 103901,76грн.; №314/1 від 17.04.2013р. на суму 127644,00грн.; 3) за специфікацією №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №439 від 17.04.2013р. на суму 123494,76грн.; 4) за специфікацією №СЗР-47-К/4 від 22.04.2013р. (строк оплати до 02.09.2013р.): накладна №716 від 23.04.2013р. на суму 32400,00грн.; 5) за специфікацією №СЗР-47-К/5 від 29.04.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №833 від 29.04.2013р. на суму 12384,96грн.; 6) за специфікацією №СЗР-47-К/6 від 13.05.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладні №945/1 від 14.05.2013р. на суму 23253,36грн., №945 від 13.05.2013р. на суму 21464,64грн.; 7) за специфікацією №СЗР-47-К/7 від 20.05.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1074 від 20.05.2013р. на суму 27540,00грн.; 8) за специфікацією №СЗР-47-К/8 від 21.05.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1097 від 24.05.2013р. на суму 48970,80грн.; 9) за специфікацією №СЗР-47-К/9 від 27.05.2013р. (строк оплати до 31.10.2013р.): накладні №1184 від 28.05.2013р. на суму 61130,88грн.; №1184/1 від 07.06.2013р. на суму 174843,36грн.; 10) за специфікацією №СЗР-47-К/10 від 27.05.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №1185 від 28.05.2013р. на суму 22860,00грн.; 11) за специфікацією №СЗР-47-К/11 від 29.05.2013р. (строк оплати до 15.10.2013р.): накладна №1217 від 30.05.2013р. на суму 50911,20грн.; 12) за специфікацією №СЗР-47-К/12 від 31.05.2013р. (строк оплати до 02.09.2013р.): накладна №1235 від 03.06.2013р. на суму 5073,88грн.; 13) за специфікацією №СЗР-47-К/13 від 17.06.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1415 від 20.06.2013р. на суму 3309,72грн.; 14) за специфікацією №СЗР-47-К/14 від 25.06.2013р. (строк оплати до 25.09.2013р.): накладна №1468 від 25.06.2013р. на суму 46962,00грн.; 15) за специфікацією №СЗР-47-К/15 від 03.07.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №1500 від 13.08.2013р. на суму 133716,00грн.; 16) за специфікацією №СЗР-47-К/16 від 22.07.2013р. (строк оплати до 16.09.2013р.): накладна №1507 від 23.07.2013р. на суму 14299,20грн.; 17) за специфікацією №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р. (строк оплати до 01.03.2014р.): накладна №1623 від 05.09.2013р. на суму 313236,00грн.; 18) за специфікацією №СЗР-47-К/18 від 19.08.2013р. (строк оплати до 30.09.2013р.): накладна №1704 від 05.09.2013р. на суму 31480,80грн.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що датою оплати партії товару вважається дата надходження коштів у повному обсязі, згідно умов специфікації, на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.7. договору передбачено, що покупець зобов'язаний, здійснюючи оплату за товар, зазначати в призначенні платежу конкретне зобов'язання, тобто номер і дату договору поставки, у рамках якого здійснюється оплата, номер специфікації до договору, номер і дату накладній, по якій був отриманий оплачуваний товар. Якщо покупець при платежі не виконає зазначеної умови, постачальник має право сам, на свій розсуд, визначити - у виконання якого договору й специфікації зарахувати кошти, що надійшли від покупця в рахунок оплати.

Відповідач в рахунок оплати товару сплатив позивачу 418288,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 33985,68грн., що підтверджено накладною на повернення №140 від 13.05.2013р.

В ході виконання договору сторони провели взаємозалік зустрічних однорідних вимог, кошти від проведеного взаємозаліку позивачем були направлені на погашення боргу за наступними специфікаціями: 1) взаємозалік від 21.10.2014р. в сумі 125296,00грн. направлено на погашення: в сумі 106483,91грн. по специфікації №2 від 15.03.2013р.; в сумі 18812,09грн. по специфікації №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р.; 2) взаємозалік від 18.11.2014р. в сумі 148662,00грн. направлено на погашення: в сумі 79983,72грн. по специфікації №СЗР-47-К/3 від 28.03.2013р.; в сумі 18288,00грн. по специфікації «СЗР-47-К/10 від 27.05.2013р.; в сумі 23490,48грн. по специфікації №СЗР-47-К/11 від 29.05.2013р.; в сумі 26899,80грн. по специфікації №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р.; 3) взаємозалік від 29.09.2015р. в сумі 272294,20грн. направлено на погашення: в сумі 272294,20грн. по специфікації №СЗР-47-К/17 від 30.07.2013р.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2015р. у справі №905/3008/15 відповідач, свої зобов'язання з оплати вартості поставленого товару виконав з порушенням строків, визначених договором та специфікаціями.

Дослідивши доводи апеляційної скарги вбачається, що 29.09.2015р. між Приватним підприємством «Агропром-Центр» (підприємство) та Товариством з додатковою відповідальністю «Красносільське» (товариство) укладено в тому числі додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. про зарахування однорідних зустрічних вимог в розмірі 364 745,12грн., в якій визначено, що борг товариства є погашеним.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На думку апелянта, укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. (Додаткова угода №4 від 29.09.2015р.) за своєю правовою природою є новацією, що позбавляє позивача права на стягнення відповідальності.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України встановлено,що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, новація - це угода про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення.

Разом з тим, зобов'язання є новим, якщо воно виникає між тими самими сторонами, але з іншим предметом та умовами.

Таким чином, договір купівлі-продажу №1/59 від 21.10.2014р. є самостійним правочином, не містить посилань на зобов'язання за договором від 11.02.2013р. №СЗР-47-К та не являє собою новацію щодо нього, а лише містить умову щодо можливості проведення оплати за товар шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, які виникнуть між ними на підставі господарсько-правових зобов'язань.

При цьому, зобов'язання оплатити за цим договором покладено на Приватне підприємство «Агропром-Центр» м. Київ.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відтак, укладенням додаткової угоди №4 від 29.09.2015р. до договору №1/59 від 21.10.2014р. між Приватним підприємством «Агропром-Центр» та Товариством з додатковою відповідальністю «Красносільське» відбулись правочини щодо припинення зобов'язання зарахуванням.

Крім того, як умови договору, так і приписи ст. 625 Цивільного кодексу України визначають можливість застосування відповідальності у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання, яке є триваючим, і не завжди співпадає з моментом його виконання.При цьому, як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем визначена кількість днів прострочення виконання зобов'язань саме на 29.09.2015р. - дату укладення додаткової угоди (том 1, а.с. 14).

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати товару належним чином не виконав, за поставлений товар вчасно не розрахувався, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь штрафу у сумі 127 804,66грн., 3% річних за період з 03.09.2013р. по 29.09.2015р. у сумі 23 232,36грн., інфляційних витрат за період з 17.09.2013р. по 29.09.2015р. у сумі 250 149,17грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено стягнення, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 250 149,17грн. інфляційних витрат за період з 17.09.2013р. по 29.09.2015р. судом задоволені повністю. Водночас, колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів вважає, що дійсний розмір цих витрат складає 227 832,34 грн. за період з жовтня 2013р. по серпень 2015р., враховуючи, що період прострочення починається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж та виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, чого господарським судом не враховано.

Також, враховуючи вищевикладене та здійснивши повний розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з розрахунком господарського суду та вважає зазначену вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 26 332,34грн. за період з 03.09.2013р. по 28.09.2015р.

Також, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 127 804,66грн.

Приписами статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.4.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення, а у разі прострочення понад двадцять днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Оскільки строк оплати сторонами визначено в окремих специфікаціях до договору від 11.02.2013р. №С3Р-47-К, про що зазначено вище, позивач нарахував до стягнення штраф в розмірі 127 804,66грн. саме за умовами кожної специфікації.

При цьому, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин та на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , яким введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, як на підставу звільнення його від відповідальності, судом не приймаються з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься Висновок ОСОБА_8 палати України про форс-мажорні обставини у відповідача станом на 23.07.2014р. (том 1, а.с.142).

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку настання обставин, які перебувають поза контролем сторін (форс-мажорних), які сторонами не могли бути передбачені й враховані, як то: стихійні лиха, технічні аварії, воєнні дії, рішення органів влади або місцевого самоврядування, страйку (крім персоналу сторін) - сторона, що зазнала дії таких обставин, звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором на період дії форс-мажору.

Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що при настанні обставин, які зазначені в пункті 5.1. даного договору, сторона для якої вони виникли, повинна в триденний строк письмово повідомити іншу сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органа ОСОБА_8 України або іншого уповноваженого органу.

При цьому, п. 5.4. договору визначає, що не повідомлення або несвоєчасне повідомлення або несвоєчасне надання довідки, позбавляє потерпілу сторону права посилатися на зазначені обставини як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення або надання довідки позивачу.

Статтею 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не регулює спірні відносини і господарським судом правомірно не застосований, оскільки ним встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями та за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги.

Заяви про застосування позовної давності відповідачем в установленому порядку не заявлено.

При таких обставинах, господарський суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованих позовних вимог в частині нарахування штрафу в розмірі 127 804,66грн.

Водночас, згідно п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання визначені у ст.617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами ст. 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. , вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Апеляційний суд погоджується з тим, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке до того ж зазнало значних пошкоджень посівів сільськогосподарських культур у 2014р., що підтверджується Висновком ОСОБА_8 палати України про форс-мажорні обставини від 04.09.2014р. №2143/05-4 та знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо зменшення розміру штрафу до 10% та наданням відстрочки виконання рішення до жовтня 2016 року, тому дійний розмір штрафу становить 12 780,47грн.

Щодо звільнення від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних витрат, колегія зазначає, що за змістом норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. №6-38цс11) без попередньої вимоги.

Відповідно до приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Щодо розстрочки виконання рішення господарського суду по справі №905/687/16 на 18 місяців судова колегія зазначає наступне:

Рішення господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п.1,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Частиною 2 ст.101 та пунктом 8 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Але, у даному випадку постанова Вищого господарського суду скасувала постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2016 р. тільки в частині відмови надання розстрочки.

Як роз'яснено в п.п.7.1.1, 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування наявності підстав для надання боржнику відстрочки виконання рішення до жовтня 2016р. суд першої інстанції посилався на те, що Товариство є сільськогосподарським підприємством, яке зазнало значних пошкоджень посівів сільськогосподарських культур у липні 2014р., що підтверджується висновком ОСОБА_8 палати України про форс-мажорні обставини від 04.09.2014 №2143/05-4, та знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції.

Відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора, або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Судова колегія зазначає, що відстрочка та розстрочка фактично застосовані місцевим господарським судом не одночасно (в один і той же часовий період), а послідовно: спочатку відстрочено виконання рішення до жовтня 2016р. (до 01.10.2016р.), а потім розстрочено його виконання на 18 місяців - з 1 жовтня 2016р. по березень 2018р. включно. Але, неможливо з»ясувати, які обставини мають бути після 01 жовтня 2016 року, що можуть зумовити невиконання рішення, а тому надання розстрочки у даному випадку є передчасним.

У зв'язку із цим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відстрочки виконання рішення суду до жовтня 2016р.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перегляд справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 підлягає зміні в частині стягнення інфляційних витрат та надання розстрочки виконання рішення, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

За матеріалами справи наявний наказ від 13.09.2016 р. (том 2, а.с.53) У судове засідання представники сторін не з явилися, жодних доказів щодо пред явлення до виконання наказу не надано. Тому, апеляційна інстанція розглядала апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» , с. Красне, Бахмутського району, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/687/16 змінити частково та викласти другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» (84557, Донецька область, Артемівський район, с.Красне, вул.70 річчя Жовтня, б.1, ЄДРПОУ 05394765) на користь Приватного підприємства «Агропром-Центр» (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, б.60, корпус П, офіс 9, ЄДРПОУ 30211319) штраф у розмірі 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят)грн.47коп., 3% річні у розмірі 23 232 (двадцять три тисячі двісті тридцять дві)грн.36коп., інфляційні витрати у розмірі 227 832 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот тридцять дві)грн.34коп., судовий збір у розмірі 5 683 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят три)грн.05коп. за подання позовної заяви.» .

Виключити абзац четвертий резолютивної частини рішення.

Стягнути з Приватного підприємства «Агропром-Центр» (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, б.60, корпус П, офіс 9, ЄДРПОУ 30211319) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Красносільське» (84557, Донецька область, Артемівський район, с.Красне, вул.70 річчя Жовтня, б.1, ЄДРПОУ 05394765) 368 (триста шістдесят вісім)грн. 23коп. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді: О.А.Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО