Рішення

від 21.06.2017 по справі 159/3750/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/3750/16-ц Провадження № 22-ц/773/669/17 Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г. Категорія: 2 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі - продажу та свідоцтва про право власності, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання повернути майно, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом. Покликався на ті обставини, що 28 жовтня 2009 року помер його батько ОСОБА_8, який був власником жилого будинку з надвірними будівлями, що по вул. Івана Мазепи, 28, в с. Рокитниця Ковельського району Волинської області та земельної ділянки площею 0,2260 га для ведення особистого селянського господарства. Після смерті ОСОБА_8 на дане нерухоме майно відкрилася спадщина і йому, як спадкоємцю першої черги за законом, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2016 року було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. 12 серпня 2016 року йому державним нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину лише на земельну ділянку площею 0,2260 га для ведення особистого селянського господарства, так як виявилось, що жилий будинок з надвірними будівлями, який належав його померлому батькові, зареєстрований на відповідачів. Тоді ж йому стало відомо, що вказаний жилий будинок був придбаний ОСОБА_6 і ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від імені померлого ОСОБА_8

Ставши власниками спірного жилого будинку з надвірними будівлями, відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_3 12 листопада 2013 року отримали свідоцтво про право власності на земельну ділянку для його обслуговування площею 0,25 га та зареєстрували це право у відповідному реєстрі.

Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_8 з 28 жовтня 2009 року припинилися повноваження відповідача ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії на підставі довіреності, виданої померлим, позивач ОСОБА_2 просив суд: визнати недійсними договір купівлі-продажу спірного будинковолодіння і свідоцтво про право власності на земельну ділянку, для його обслуговування, видане відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_6; скасувати реєстрацію їх права власності на ці об'єкти нерухомого майна; зобов'язати відповідачів повернути йому зазначений жилий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку та відшкодувати понесені судові витрати.

30 листопада 2016 року ухвалою суду до участі у справі як третіх осіб залучено: приватного нотаріуса Ковельського нотаріального округу ОСОБА_7, орган опіки та піклування Ковельської районної державної адміністрації.

13 березня 2017 року рішенням Ковельського міськрайонного суду позов задоволено повністю, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить його скасувати як незаконне прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції обґрунтованим, таким що відповідає встановленим обставинам справи, просить залиши його без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Задовольняючи позов в частині вимог визнання недійсним оспорюваного договору, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 на нерухоме майно - жилий будинок і земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір з боку продавця укладався особою, яка на той час вже не мала жодних повноважень від власника нерухомого майна на вчинення таких дій, а тому подальше набуття і оформлення права власності покупцями на придбаний жилий будинок та земельну ділянку для його обслуговування є неправомірними і порушують права позивача як законного спадкоємця цього майна.

Такий висновок суду є правильним.

Встановлено, що 30 жовтня 2009 року між ОСОБА_8, від імені якого на підставі довіреності діяв відповідач ОСОБА_4, і відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку, що знаходиться за адресою: вул. Івана Мазепи, 28, с. Рокитниця, Ковельського району Волинської області та внесені нотаріусом до відповідного реєстру відомості про право власності покупців по 1/2 частці на придбане нерухоме майно - жилий будинок з господарськими будівлями (а. с. 12, 104-105). Після чого ОСОБА_3 і ОСОБА_6 набули права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування вказаного жилого будинку, господарських будівель і споруд та зареєстрували своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 12).

Крім того встановлено, що ОСОБА_8, який є батьком позивача, помер 28 жовтня 2009 року, тобто до укладення від його імені оспорюваного договру купівлі-продажу жилого будинку (а. с. 7 - 8).

11 березня 2016 року рішенням Ковельського міськрайонного суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 як спадкоємцю за законом першої черги встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, а 20 серпня 2016 року ним було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2260 га для ведення особистого селянського господарства на території Любитівської сільської ради Ковельського району, Волинської області (а.с. 9-10).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237, ч. 1 ст. 244, п. 6 ч. 1 ст. 248 цього Кодексу представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю припиняється у разі: смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Аналіз наведеного правових норм дає підстави для висновку, що право представника вчиняти правочин від імені довірителя припиняється зі смертю останнього. Правочин вчинений представником після смерті довірителя є оспорюваним правочином і в силу вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України за позовом заінтересованої особи визнається недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 1223, ч. 2 ст. 1225 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Оскільки позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_8, то йому належить право спадкувати як нерухоме і рухоме майно, так і й усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в тому числі право користування земельною ділянкою, на якій розміщений жилий будинок з надвірними будівлями, що належали померлому.

Отже, встановивши наведені обставини, проаналізувавши зібрані докази, давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції прийняв правильне і обґрунтоване рішення, цілком підставно визнав недійсними договір купівлі продажу жилого будинку, свідоцтво про право власності відповідачів на земельну ділянку, на якій він розміщений, видане державним реєстратором, та скасував державну реєстрацію права власності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 на це нерухоме майно.

Рішення в цій частині, на думку колегії суддів, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи апелянта, щодо пропущення позивачем без поважних причин строку звернення до суду, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовані судом першої інстанції з посиланням на письмові докази наявні в матеріалах справи.

Разом з цим колегія суддів вважає, що вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 про повернення жилого будинку та земельної ділянки, які задовольнив суд першої інстанції, є передчасними, оскільки як це передбачено ст. 1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна. Право ж вимоги до інших осіб про усунення перешкод у користуванні успадкованим нерухомим майном належить саме його повноправному власнику, яким на час звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 не був, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції у зазначеній його частині, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, як таке, що прийняте судом з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2017 року в частині зобов'язання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 повернути позивачу ОСОБА_2 жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, що знаходяться за адресою: вул. Івана Мазепи, 28, с. Рокитниця, Ковельського району Волинської області скасувати.

В позові ОСОБА_2 про зобов'язання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 повернути йому жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, що знаходяться за адресою: вул. Івана Мазепи, 28, с. Рокитниця, Ковельського району Волинської області відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді