Рішення

від 26.06.2017 по справі 569/16294/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16294/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

з секретарем Прокопчук Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за позовом ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_9 (надалі - відповідачі), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, в якому, з урахуванням остаточних позовних вимог, просить зобов'язати відповідачів звільнити приміщення погребу під квартирою №3, що у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 та земельну ділянку площею 0,027 га, кадастровий №5610100000:01:041:0206, що у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 від речей (майна) відповідачів та зобов'язати відповідачів демонтувати двері й закласти цегляною кладкою дверний проріз у стіні фундаменту під приміщенням кухні квартири №3 у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 та демонтувати тамбур прибудований до стіни приміщення кухні квартири №3 у м. Рівне по вул. Шкільній, 71.

Позовну заяву мотивує тим, що вона разом з ОСОБА_5 є власниками у праві спільної часткової власності квартири №3 по вул. Шкільній у м. Рівне та земельної ділянки площею 0,027 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий № 5610100000:01:041:0206 за цією ж адресою з визначеними частками у праві власності по 1/2 частині кожному. Ухвалою Рівненського міського суду від 20 лютого 2008 року в справі №2-85/08 визнано мирову угоду між власниками квартир у будинку № 71 по вул. Шкільній у м. Рівне про виділення частин земельної ділянки, відведеної для обслуговування відповідного будинку, згідно варіанту № 1 висновку № 50 судової будівельно-технічної експертизи від 31 березня 2006 року. 22 липня 2008 року на підставі заяв громадян, з урахуванням ухваленого судом рішення, рішенням Рівненської міської ради №1727, передано позивачу та третій особі ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку площею 270 кв.м. Відповідно до схематичного плану земельної ділянкиАДРЕСА_1 у житловому будинку № 71 по вулиці Шкільній у м. Рівне, розміщена в межах цієї земельної ділянки. Згідно плану цієї квартири, під приміщенням кухні, знаходиться належний позивачу та ОСОБА_5 погріб. Однак, починаючи з дня визнання судом мирової угоди, відповідачі продовжують користуватись погребом, що знаходиться під приміщенням кухні та на земельній ділянці, які належать позивачу та третій особі. Таке користування порушує права власників квартири та земельної ділянки. Протягом тривалого часу, на неодноразові звернення позивача та третьої особи щодо усунення перешкод у користуванні майном відповідачі не реагують, жодних дій на усунення порушень не вчиняють.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав наведених в позовній заяві. Окрім того пояснив, що відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2, від 05 липня 2011 року, а саме відповідно до схематичного плану земельної ділянки та експлікації прибудова (позначена літер „а» ), погреб (позначений Пг/а), входить до складу квартири №3. На плані квартири №3 в приміщенні 2 (кухня) позначений люк для доступу до погребу власників цієї квартири. Із таблиці характеристик будівель і споруд випливає, що до складу об'єму кватири №3 входять приміщення прибудови, в тому числі погреб. Вхід до погребу здійснюється тільки через люк, який знаходиться у приміщенні 2 площею 11,9 кв.м.(кухня), яке належить до складу квартири №3, відтак позивач та третя особа є власниками приміщення погребу, який незаконно займають відповідачі у справі. Спірний погріб знаходиться в будівельному об'ємі квартири позивача у будинку зблокованого типу, не призначений для забезпечення експлуатації усього будинку та не призначений для побутового обслуговування усіх його мешканців. Стіни погреба є фундаментом прибудови а квартири №3 та не відносяться до конструктивних елементів житлового будинку №71, а тому за визначенням ст. 382 ЦК України не є спільним майном усього будинку. Також вказав, що оскільки позов грунтується на ст. 391 ЦК України вимога відповідача про застосування строків позовної давності в цьому спорі застосована бути не може тому що правопорушення відповідачів є таким, що триває у часі.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити, оскільки вона отримала спірний погреб та користується ним 27 років. Жодних дверей та прорізів в спірному приміщенні відповідачі не робили, лише частково відремонтували тамбур прибудований до приміщення. Також вказала, що погріб розділений на дві частини, однією з яких користується позивач, а іншою - вона та члени її сім'ї, погріб необхідний для зберігання продуктів.

Представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову, оскільки спірний погріб площею 11,6 м.кв. не включений до складу будь-якої квартири. Згідно наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 вересня 2014 року - в квартиру №3 та земельну ділянку позивача та третьої особи, у розділі Відомості про складові частини нерухомого майна погріб як складова частина квартири чи об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - не включений. Таким чином, докази розташування під квартирою позивача та третьої особи спірного погребу і належності його останнім - відсутні, а включення його у технічний паспорт від 05 липня 2011 року як складової частини квартири АДРЕСА_3 є неправомірним. До набуття права власності на земельну ділянку позивачем і третьою особою у справі, ще станом на 20 лютого 2008 року співвласниками спірного допоміжного (підвального) приміщення і розташованого в ньому технічного обладнання являлись не тільки позивач і третя особа, а ще 11 власників квартир будинку, включаючи ОСОБА_9, відповідно до своїх часток у майні будинку, яке передалось їм у власність безоплатно і одночасно з приватизацією.

Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позову, оскільки на момент отримання квартири АДРЕСА_4 та її приватизації ОСОБА_2 та членами її сім'ї їм було надано в безоплатне користування погріб, яким вона безперешкодно користується протягом 28 років з моменту отримання квартири, відповідно юридичних підстав для позбавлення права на користування допоміжним нежитловим приміщенням у позивача немає. Окрім того, по ньому проходять комунікації, які забезпечують життєдіяльність всього будинку, а відповідач ОСОБА_7 є інвалідом другої групи, що ускладнить його життя без підвального приміщення, в якому він зберігає продукти харчування та консервацію, та унеможливить терміновий ремонт у разі аварійної ситуації. Також, позивач подав позов з порушенням строку позовної давності, а тому він просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача і відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засіданні не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_5, загальною площею 51,9 кв.м., та земельна ділянка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,027 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0206, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 вересня 2014 року №26350986. До складових частин об'єкта нерухомого майна входять: №1- огорожа; №2 - огорожа; №3 - огорожа; І - вимощення (а.с.85-89).

Окрім того, як слідує з ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року в справі №2-85/08 визнано мирову угоду, укладену між сторонами по справі, за якою, враховуючи розташування квартир в будинку №71 по вул. Шкільній в м. Рівне, згідно варіанту №1 висновку №50 судової будівельно-технічної експертизи від 31 березня 2006 року виділено квартирі №3, власниками якої є ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 частину земельної ділянки, площею 270 кв.м. (а.с.33). Згідно витягу з рішення Рівненської міської ради від 22 липня 2008 року №1727 Про передачу земельних ділянок у власність, затвердження проектів землеустрою, внесення змін до рішень Рівненської міської ради скасування їх окремих пунктів передано ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в спільну сумісну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 270 кв.м. (а.с.35). Як вбачається з державного акта на права власності на земельну ділянку серії ЯК №632417 ОСОБА_5 на підставі договору дарування земельної ділянки від 15 липня 2011 року №474 є власником земельної ділянки площею 0,0270 га по вул. Шкільна, буд. 71/3, м. Рівне, співвласником даної земельної ділянки також є ОСОБА_6 (а.с.36-38).

Як слідує з технічного паспорта на квартиру №3 у житловому будинку №71 по вул. Шкільна в м. Рівне, власниками якої є ОСОБА_5, ОСОБА_6, виготовленого станом на 05 липня 2011 року та виданого для прийняття в експлуатацію після реконструкції кв.№3 з добудовою тамбуру, до складу будівель та споруд входить: квартира №3, площею 48,3 кв.м.; а - прибудова, площею 15,7 кв.м.; П г/а - погріб, площею 8,6 кв.м.; а1- тамбур, площею 4,5 кв.м.; а2 - вхідний ганок, площею 2,8 кв.м., всього по кв. №3 79,9 кв.м. та №1 - огорожа, №2 - огорожа, №3 - ворота з хвірткою, І - вимощення (а.с.39-42).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Департаментом міського господарства Рівненської міської Ради 21 вересня 1998 року, квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_6 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_10 (а.с.77).

Як встановлено в судовому засіданні та визнано відповідачем ОСОБА_2 та представниками відповідачів спірне приміщення, яке визначене як погріб, повністю розташоване на земельній ділянці, яка належить на праві спільної часткової власності позивачу та третій особі та знаходиться під приміщеннями 3-1 та 3-2, згідно поповерхового плану житлового будинку за адресою: вул. Шкільна, буд.71 від 16 липня 1970 року (а.с.122). На схематичному плані земельної ділянки Технічного паспорта на квартиру №3 у житловому будинку садибного типу №71 вул. Шкільна м. Рівне, виготовленого КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації , станом на 05 липня 2011 року, відображені площа та межі земельної ділянки згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 14 серпня 2008 року з реєстраційним номером №010858301006 та кадастровим номером 5610100000:01:041:0206, що підтверджує місцезнаходження погребу у прибудові а на земельній ділянці належній позивачу та третій особі (а.с.39-40).

Даним спірним приміщенням користуються відповідачі, зберігаючи в ньому продукти харчування протягом року, що не заперечувалося зі сторони відповідачів в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст. 16 ЦК України, і зокрема ст. 391 цього ж Кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки позивача та третьої особи під погреб, зберігаючи при цьому там свої речі, права співвласника земельної ділянки ОСОБА_6 порушені, тому суд приходить до висновку про задоволення її вимог в частині, що стосується усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів звільнити земельну ділянку площею 0,027 га, кадастровий №5610100000:01:041:0206, що у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 від власних речей (майна).

Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав за змістом статті 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Оскільки судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки позивача та третьої особи і не звільнили її і на даний час, то правопорушення має триваючий характер, відтак позовна давність не поширюється на вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні нею права користування своїм майном.

Доводи зі сторони відповідачів про те, що спірне приміщення є допоміжним, вони є співвласниками спірного допоміжного (підвального) приміщення і розташованого в ньому технічного обладнання разом із іншими 11 власниками квартир будинку, відповідно до своїх часток у майні будинку, яке передалось їм у власність безоплатно і одночасно з приватизацією, відтак і мають право користування спірним приміщенням на увагу не заслуговують з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно зі ст. 10 цього Закону та з Рішенням Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ст.ст. 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення ОСББ, вступу до нього.

Проте законодавець розділяє поняття спільного майна багатоквартирного будинку, допоміжного приміщення та нежилого.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України, п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Спірне приміщення не є допоміжним, в ньому не знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир) , без доступу до якого експлуатація жилого будинку є неможливою, воно не використовується для технічного обслуговування будинку та побутового обслуговування усіх його мешканців. Жодних доказів того, що мешканці будинку одночасно з приватизацією квартир набули права спільної сумісної власності на спірне приміщення як на допоміжне суду не надано.

Відповідь ЖКП Західне №139 від 16 березня 2017 року як доказ того, що І - погреб, площею 11,6 кв.м. є допоміжним приміщенням і відноситься до спільної сумісної власності мешканців житлового будинку м. Рівне, вул. Шкільна, 71 суд не може прийняти до уваги, оскільки як безпосередньо вказано в листі в даному погребі внутрішньобудинкові мережі відсутні (а.с.78-81). Як слідує з відповіді на запит КП Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації №197 від 20 квітня 2017 року згідно матеріалів архівної справи, заведеної на житловий будинок за адресою: м. Рівне, вул. Шкільна, буд.71, підвальні приміщення (погріб) під основною частиною будинку, позначеного літерою А-1 відсутні (а.с.123). Таким чином не зрозуміло з чого виходило ЖКП Західне вказуючи, що в підвальному приміщенні даного будинку іде мережа холодного водопостачання, водовідведення, до яких має бути доступ для ремонту та обслуговування даних мереж. Окрім того, ЖКП Західне не вказано, що безпосередньо через І-погреб здійснюється та наявний доступ до мережі водопостачання та водовідведення.

Також, з відповіді на запит КП Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації №190 від 13 квітня 2017 року вбачається, що погріб, позначений на поповерховому плані (І) знаходиться під будівлею тамбура літ. а2 (приміщення 3-1 та 3-2). Вказані приміщення відносяться до квартири №3. Доступ до вказаного погребу здійснюється через люк, який знаходиться в приміщенні 3-1 (а.с.121).

Як слідує з висновку експертного оціночно-будівельного дослідження від 19 квітня 2017 року, який оцінюється судом як письмовий доказ без заперечення його зі сторони відповідачів та доведення протилежного,погріб, позначений цифрою І на поповерховому плані житлового будинку, розташованого за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, буд. №71, станом на 16 липня 1970 року, відноситься до квартири №3. Люк, через який здійснювався доступ до погреба під цифрою І, знаходиться у приміщенні 3-1 тамбура під літ. а2 квартири №3. На поповерховому плані житлового будинку та на плані погребу, розташованих за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Шкільна, буд.№71, станом на 16 липня 1970 року не відображено ніяких прорізів дверей для загального доступу до погребу (позначеному на плані цифрою І). Стіни погріба являються фундаментом прибудови а квартири №3 будинку № 71 по Шкільній у м. Рівне, і не відносяться до конструктивних елементів житлового будинку А-1 . Враховуючи відсутність на поповерховому плані будинку окремого входу (прорізу дверей) до приміщення погребу, крім як вхід через люк (лаз) з приміщення кухні - 2 (прибудови а ), а також враховуючи Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, приміщення погребу І, що відноситься до квартири №3, не може відноситись до допоміжних приміщень загального користування усіх власників квартир будинку № 71 по вулиці Шкільній у м. Рівне (а.с.126-130).

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів звільнити приміщення погребу під квартирою №3, що у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 від їх речей (майна) не можуть були задоволені, так як жодних правовстановлюючих документів на спірне майно позивачем не надано. Позивач не довела, що є власником спірного приміщення і на нього оформлене право власності.

За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24 травня 2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №582/5773 вбачається, що технічні паспорти не є правовстановлюючими документами, а відображають технічні характеристики будівель на момент обстеження.

Таким чином оскільки позивач не набула права власності на спірне приміщення у встановленому законом порядку, а технічний паспорт не є правовстановлюючим документом (а.с.39-42), а лише відображає технічну характеристику будівлі на момент обстеження, вимоги позивача фактично ґрунтуються на порушенні її права власності щодо вищезазначеного спірного майна, що має виникнути в майбутньому, яке, як встановлено в судовому засіданні, позивачем не набуто та безпосередньо не порушується.

Також, не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів демонтувати двері й закласти цегляною кладкою дверний проріз у стіні фундаменту під приміщенням кухні квартири №3 у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 та демонтувати тамбур прибудований до стіни приміщення кухні квартири №3 у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів того, що відповідачі прорізали дверний проріз у стіні фундаменту під приміщенням кухні квартири №3 у м. Рівне по вул. Шкільній, 71, встановили двері та побудували тамбур прибудований до стіни приміщення кухні квартири №3 у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 позивач суду не надала і судом їх не здобуто. Як вказувала в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 відповідачами лише було відремонтовано частину тамбуру прибудованого до стіни приміщення кухні квартири №3 у м. Рівне по вул. Шкільній, 71, оскільки вони ним користуються.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 551 грн. 20 коп., тобто по 137 грн. 80 коп. з кожного з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_9

Керуючись ст.ст. 90, 152 ЗК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 196, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звільнити земельну ділянку площею 0,027 га, кадастровий №5610100000:01:041:0206, що у м. Рівне по вул. Шкільній, 71 від власний речей (майна).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд в Апеляційний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 29 червня 2017 року.

Суддя О.О. Першко